Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/9690/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/9690/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Персона Грата"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аутсорсинг"

про стягнення 20 916,06 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Персона Грата" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аутсорсинг" про стягнення 20 916,06 грн, з яких 16 524,00 грн заборгованості, 3 798,63 грн інфляційних втрат та 593,43 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди нежитлових приміщень та іншого майна від 01.11.2020 в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/9690/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/9690/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду конвертами поштового відправлення, які не були вручені, а ні позивачу, а ні відповідачу в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Персона Грата" (далі - позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аутсорсинг" (далі - відповідач/орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень та іншого майна (далі - Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Січових Стрільців (Артема), 37-41, 6 поверх, офіс № 11, загальною площею 17,1 кв.м. та інше майно (далі - орендоване майно) (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору орендодавець протягом 5-ти робочих днів з дня набрання чинності цим Договором передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформляється відповідним актом передачі-приймання, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору обчислення строку оренди за цим договором починається з дня підписання акту, зазначеного в пункті 2.1 Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата з розрахунку 360,00 грн за 1 кв.м. за цим Договором становить 6 156,00 грн, в тому числі ПДВ - 1 026,00 грн за один місяць.

У відповідності до пунктів 3.2 та 3.3 Договору орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми, визначної в пункті 3.1 Договору, на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа кожного місяця за поточний місяць. Крім того, орендна плата за перший та останній місяці дії цього Договору сплачується орендарем протягом 5 банківських днів з дня підписання цього Договору.

Згідно з пунктами 3.6 та 3.7 Договору вартість комунальних послуг не входить до орендної плати. Орендар компенсує орендодавцеві вартість комунальних послуг на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Орендар зобов`язаний оплатити спожиті комунальні послуги протягом трьох банківських днів з дня виставлення відповідного рахунку.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що орендар зобов`язується своєчасно сплачувати оренду плату.

Відповідно до пункту 5.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно з пунктами 8.1 та 8.2 Договору він набуває чинності після підписання сторонами акта передачі-приймання, визначеного у пункті 2 Договору, і діє один календарний рік. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей Договір, строк оренди автоматично вважається продовженим на один рік на таких самих умовах.

01.04.2021 було укладено Додаткову угоду про зміну Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести відповідні зміни у Договір шляхом викладення п.п. 1.1 Договору в такій редакції: 1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців. 37-41, 6 поверх, офіс №25 загальною площею 25,2 кв.м, та інше майно (далі - орендоване майно) (пункт 1. Додаткової угоди).

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди сторони виклали п.п. 3.1 Договору в такій редакції: 3.1. Орендна плата з розрахунку 360 грн за 1 кв.м. за цим Договором становить 9072,00 грн, в тому числі ПДВ - 1 512,00 грн, за один місяць.

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти Акт № 2 передачі-приймання нежитлових приміщень, розташованих у м. Києві за адресою вул. Січових Стрільців 37-41 та іншого майна від 01 листопада 2020 року у новій редакції.

Пунктом 4 Додаткової угоди сторони виклали Додаток № 2 до Договору в новій редакції.

На виконання умов Договору, сторонами 01.11.2020 було складено та підписано Акт передачі-приймання нежитлових приміщень, розташованих у м. Києві за адресою вул. Січових Стрільців (Артема), 37-41 та іншого майна, відповідно до якого орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в користування орендоване майно.

Як зазначає позивач, 22.01.2021 відповідачем було сплачено орендну плату в розмірі 10481,27 грн, з яких 3983,27 грн за січень 2021 року та 6498,00 грн за останній місяць оренди.

30.04.2021 сторони склали та підписали Акт передачі-приймання нежитлових приміщень, розташованих у м. Києві за адресою вул. Січових Стрільців (Артема) 37-41 та іншого майна, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 37-41, 6 поверх, офіс № 11, загальною площею 17,1 кв.м. та інше майно згідно вказаного в цьому акті переліку.

01.05.2021 сторони склали та підписали Акт №2 передачі-приймання нежитлових приміщень, розташованих у м. Києві за адресою вул. Січових Стрільців (Артема) 37-41 та іншого майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 37-41, 6 поверх, офіс № 25, загальною площею 25,2 кв.м. та інше майно згідно вказаного в цьому акті переліку.

За твердженнями позивача, внаслідок укладення Додаткової угоди фактично змінились предмет Договору та розмір орендної плати.

Крім того позивач зазначає, що відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором за період березень - травень 2022 року, в зв`язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 28 370,00 грн, що складається з 22 680,00 грн заборгованості з орендної плати та 5 690,00 грн заборгованості по компенсації вартості спожитих комунальних послуг.

В подальшому, 30.05.2022 сторони уклали Додаткову угоду про дострокове розірвання Договору з 31.05.2022 року (пункт 1).

Пунктом 2 цієї Додаткової угоди сторони погодили, що відповідач зобов`язується в момент її укладення повернути позивачу все орендоване майно та погасити заборгованість, що виникла за час дії Договору.

Крім того, відповідно до складеного та підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2022 року за Договором, заборгованість відповідача складала 5 690,00 грн, яка була ним сплачена на підставі платіжних інструкцій № 362883368 від 01.09.2022 на суму 1 200,00 грн, № 371474067 від 30.09.2022 на суму 2 000,00 грн та № 381090434 від 31.10.2022 на суму 2 490,00 грн.

Також сторонами було складено та підписано ще один Акт звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2022 року за Договором, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 16 524,00 грн.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідачем не було сплачену суму орендних платежів у відповідності до умов Договору, у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати за березень-травень 2022 року в загальному розмірі 16 524,00 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 593,43 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 798,63 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Договір оренди є одним з видів зобов`язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов`язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов`язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за березень-травень 2022 року в розмірі 16 524,00 грн суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, сторонами було складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2022 року за Договором, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 16 524,00 грн. Вказана сума сплачена не була.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача з орендної плати за Договором - 16 524,00 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав доказів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем та не навів обґрунтованих заперечень проти стягнення цієї суми, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення 16 524,00 грн заборгованості з орендної плати у період березень-травень 2022 року, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 3 798,63 грн та 3% річних у розмірі 593,43 грн.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 917/1421/18 зазначено, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.

Судом перевірено розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат, встановлено їх правильність та відповідність умов Договору та вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 798,63 грн та 3% річних у розмірі 593,43 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору № 05/2022-ПД про надання правової допомоги від 26.09.2022, Додаткової угоди № 3 від 14.06.2023 до цього Договору та платіжної інструкції № 3149 від 16.06.2023 на суму 5 000,00 грн. Як встановлено судом, розмір гонорару адвоката в межах даної справи є фіксованим та складає 5 000,00 грн, згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 3 від 14.06.2023 до Договору № 05/2022-ПД про надання правової допомоги від 26.09.2022.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надіслано на адресу відповідача.

Втім, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві в сумі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Аутсорсинг" (05053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41; ідентифікаційний код: 43522202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Персона Грата" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41; ідентифікаційний код: 33551831) 16 524 (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 00 коп. заборгованості з орендної плати, 3 798 (три тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн 63 коп. інфляційних втрат, 593 (п`ятсот дев`яносто три) грн 43 коп. 3 % річних, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.03.2024.

Суддя О.В. Нечай