Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/17401/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/17401/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Азот"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон"

про стягнення 265 717,64 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Азот" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" про стягнення 265 717,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 07.12.2021 та 23.01.2023 укладено договори поставки №736-411 та №76-411.

Позивач, на виконання умов вищезазначених договорів здійснив з відповідачем відповідні розрахунки.

Водночас, відповідач не зареєстрував податкові накладні.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 265 717,64 грн., які є неотриманим податковим кредитом у розмірі ПДВ, сплаченого ПрАТ "Азот" за товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення №06 002 3505 67 87 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Родини Бунге, буд. 5, м. Київ, 03134. Вищезазначена ухвала Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 повернута до суду у зв`язку з неврученням поштового відправлення за адресою відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, а тому таким чином відповідач позбавив себе можливості отримувати процесуальні документи та інші документи у справі в електронному вигляді, шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

04.12.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.12.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

07.12.2021 між приватним акціонерним товариством "Азот" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" (постачальник) укладено Договір поставки №736-411.

За вказаним вище договором постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця металопродукцію в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та провести його оплату. Загальна суму договору становить суму всіх специфікацій, підписаних сторонами протягом дії договору. Вартість договору орієнтовано становить 5 000 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 833 333,33 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору №736-411 від 07.12.2021 розрахунки за товар здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника у строк та на умовах, визначених у відповідній специфікації.

Специфікацією №1 від 26.01.2022 до Договору поставки №736-411 від 07.12.2021 передбачено поставку товару на загальну суму 375 318,43 грн. (ПДВ 62 553,07 грн.). Вказаною специфікацією передбачено, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% вартості товару протягом 10 банківських днів з дати підписання специфікації, решту 50% від вартості товару покупець сплачує протягом 10 календарних днів після поставки товару.

14.01.2022 товариством з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" виставлено рахунок на оплату №ГФ-0343 на загальну суму 375 318,45 грн. (ПДВ 62 553,09 грн.).

На підтвердження здійснення попередньої оплати у розмірі 187 659,21 грн. приватним акціонерним товариством "Азот" надано платіжні інструкції від 31.01.2022 на відповідну суму.

Відповідно до видаткової накладної №ГФ-1402-01 від 14.02.2022 та видаткової накладної №ГФ-1502-01 від 15.02.2022 товариством з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" поставлено товар на загальну суму 268 367,46 грн. (ПДВ 44 727,92 грн.).

Позивачем з урахуванням попередньої оплати та фактичної кількості поставленого товару здійснено оплату у розмірі 80 708,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1555327 від 05.05.2022.

Враховуючи наведене, суд встановив, що позивачем виконано свій обов`язок за Договором поставки №736-411 від 07.12.2021 щодо оплати поставленого товару на суму 268 367,46 грн. (ПДВ 44 727,92 грн.).

23.01.2023 між приватним акціонерним товариством "Азот" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" (постачальник) укладено Договір поставки №76-411.

За вказаним вище договором постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця металопродукцію в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та здійснити розрахунки. Загальна сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником протягом дії договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору №76-411 від 23.01.2023 оплата за товар здійснюється покупцем впродовж 5 банківських днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату на умовах 100% попередньої оплати загальної вартості виставленого рахунку.

23.01.2023 товариством з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" виставлено рахунок №ГФ-0628 на загальну суму 1 912 226,89 грн. (ПДВ 318 704,49 грн.) та рахунок №ГФ-0686 від 14.03.2023 на загальну суму 612 499,30 грн. (ПДВ 102 083,21 грн.).

Відповідно до видаткової накладної №ГФ-1003-02 від 10.03.2023, №ГФ-1403-02 від 14.03.2023, №ГФ-1603-01 від 16.03.2023, №ГФ-0105-01 від 01.05.2023, №ГФ-1005-01 від 10.05.2023 товариством з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" поставлено товар на загальну суму 2 485 921,35 грн. (ПДВ 414 320,23 грн.).

Позивачем для підтвердження оплати фактично поставленого товару на загальну суму 2 485 921,35 грн. (ПДВ 414 320,23 грн.) надано платіжні інструкції від 20.02.2023, 27.03.2023, 28.03.2023 та 30.03.2023.

Враховуючи наведене, суд встановив, що позивачем виконано свій обов`язок за Договором поставки №76-411 від 23.01.2023 щодо оплати поставленого товару на суму 2 485 921,35 грн. (ПДВ 414 320,23 грн.).

Позивач повідомив суд, що постачальник за договорами №736-411 від 07.12.2021 та №76-411 від 23.01.2023 не оформив та не зареєстрував податкові накладні за лютий 2022 року на суму 7 698,50 грн. (ПДВ 1 283,08 грн.), за березень 2023 року на суму 974 108,04 грн. (ПДВ 162 351,34 грн.) та 612 499,30 грн. (ПДВ 102 083,22 грн.), а тому позивач був позбавлений права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ на суму 265 717,64 грн. та права не відповідне зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.

Відповідач, заперечуючи щодо позову, зазначає, що постачальником було поставлено товар в повній мірі по сплаченим рахункам, однак у зв`язку з внесенням Державною податковою службою України товариства з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" в ризикові, останнє не змогло зареєструвати податкові накладні в строк, зазначений у Податковому кодексі України.

Відповідач повідомляє, що для захисту своїх прав та прав своїх контрагентів було, зокрема, подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов про визнання протиправними та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/рахунку коригування та відмову в реєстрації податкової накладної, а також подано позов до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

У відповіді на відзив позивач не погодився із запереченням відповідача через їх необґрунтованість та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, а також зазначив, що дії відповідача щодо судового оскарження відмови у реєстрації стосуються лише податкової накладної №4 від 15.02.2022 на суму 7 698,50 грн.

Відповідно до Договору №736-411 від 07.12.2021 та Договору №76-411 від 23.01.2023 сторони беруть на себе зобов`язання відповідно до норм чинного податкового законодавства України складати, своєчасно реєструвати податкові накладні та розрахунки коригування вартісних та кількісних показників до додаткових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та своєчасно надавати належним чином оформленні та зареєстровані податкові документи іншій стороні. Якщо одна із сторін складає податкові документи з порушенням норм податкового законодавства України, а також у разі відсутності іх реєстрації, що стало причиною позбавлення права іншої сторони на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (перерахованого) у зв`язку з виконанням цього договору або наслідком збільшення податкових зобов`язань, винна сторона зобов`язана за Договором №736-411 від 07.12.2021 не пізніше 30 календарних днів з моменту такого порушення та отримання відповідної вимоги від іншої сторони компенсувати іншій стороні завдані цим збитки, підтверджені документально, а за Договором №76-411 від 23.01.2023 не пізніше 30 календарних днів з моменту такого порушення з умовою, що у випадку блокування реєстрації податкових накладних, розрахунків коригувань сторони звільняються від відповідальності на період здійснення передбачених законодавством заходів для розблокування реєстрації, але не більше ніж 30 робочих днів з дати блокування.

01.08.2023 позивачем направлено на адресу відповідача Претензію-вимогу про відшкодування збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту в сумі 265 717,64 грн. через не реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК - України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" свого обов`язку, який виник відповідно до норм податкового законодавства та Договору №736-411 від 07.12.2021, Договору №76-411 від 23.01.2023, щодо реєстрації податкових накладних, що призвело до позбавлення права приватного акціонерного товариства "Азот" на зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на загальну суму 267 717,64 грн.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1-2 ст. 612 ЦК України встановлено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, приватне акціонерне товариство "Азот" зазнало збитків у розмірі 267 717,64 грн. через позбавлення його права на зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду, вказані збитки завдані неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" своїх зобов`язань за Договором №736-411 від 07.12.2021 та Договором №76-411 від 23.01.2023, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 267 717,64 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гефєстіон" (03134, м. Київ, вул. Якутська, буд. 5; ідентифікаційний код 42586498) на користь приватного акціонерного товариства "Азот" (18028, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72; ідентифікаційний код 00203826) грошові кошти у розмірі 265 717 (двісті шістдесят п`ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 3 985 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 76 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ