Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/16295/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/16295/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл Трейд" (Україна, 60412, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Чагор, вул. Перша Приміська, буд. 3; ідентифікаційний код: 45111522)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна корпорація українська нафтогазова група" (Україна, 01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44; ідентифікаційний код: 31567415)

про стягнення 600 000,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна корпорація українська нафтогазова група" (далі - відповідач) про стягнення 600 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16295/23, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

06.11.2023 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, яка 06.11.2023 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", а також 06.11.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла аналогічна за змістом заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у задоволенні заяви відповідача про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні було відмовлено.

25.12.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

Частинами 1, 2, 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2023 до суду повернулось рекомендоване повідомлення № 06 000 568 071 68 про вручення 15.11.2023 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 30.10.2023).

Згідно з частинами 1, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З огляду на вищенаведене, останнім днем встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву було 30.11.2023, тоді як відзив на позовну заяву відповідачем направлено до суду 19.12.2023, тобто з порушенням встановленого судом строку.

05.01.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, у якій містяться клопотання про поновлення строку на її подання та витребування оригіналу письмового доказу (у якому судом відмовлено з підстав, викладених у мотивувальній частині цього рішення), яку 08.01.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до частин 1, 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Суд встановив, що відзив на позовну заяву позивач отримав 29.12.2023, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг із сервісу відстеження поштових пересилань.

Відтак останнім днем встановленого судом строку для подання відповіді на відзив було 03.01.2024, що свідчить про те, що позивачем відповідь на відзив також подано із порушенням встановленого судом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений строк, подання відповідної заяви по суті справи. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Клопотання сторін про поновлення відповідних строків зазначеним вимогам не відповідають, оскільки жодною зі сторін не наведено поважних причин пропуску відповідного процесуального строку.

Водночас суд відзначає, що одним з ключових елементів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право бути почутим. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Відтак, з огляду на право сторін "бути почутими" в аспекті забезпечення реалізації права особи на доступ до правосуддя, засади господарського судочинства, зокрема змагальність, пропорційність, враховуючи важливість наданих суду доказів для правильного вирішення справи, а також значення справи для сторін, беручи до уваги завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, суд вважає за необхідне поновити сторонам пропущені процесуальні строки для подачі відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив і прийняти їх до розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна корпорація українська нафтогазова група" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл Трейд" (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити поставлені нафтопродукти (далі - товар).

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом, окремими партіями, відповідно до узгоджених сторонами умов. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається у заявці покупця на відвантаження нафтопродуктів та/або рахунку постачальника (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що заявка на відвантаження нафтопродуктів надається покупцем у письмовому, або електронному вигляді та має містити визначену у п. 2.1 Договору інформацію. Постачальник на основі заявки надсилає покупцю рахунок на оплату із зазначенням ціни та загальної вартості партії товару.

Зобов`язання постачальника по поставці товару в рамках цього Договору виникає після узгодження заявки, в порядку, передбаченому цим Договором (п. 2.3 Договору).

Умови поставки товару передбачені у розділі 5 Договору.

Так, за змістом пунктів 5.1, 5.4, 5.5, 5.6, 5.8 Договору поставка товару, в рамках цього Договору, здійснюється в порядку і в терміни, передбачені в заявці та/або рахунку за базисом поставки FCA Incoterms 2020 DAP Incoterms 2020 в місці передачі товару, зазначеному в заявці та/або рахунку. Датою виконання обов`язку постачальника по поставці товару покупцю вважається день передачі товару в розпорядження перевізника або іншій особі, визначеній покупцем, та складення Акту прийому-передачі товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в день повної оплати вартості товару відповідно до виставленого постачальником рахунку, якщо сторонами не буде узгоджено інше. Покупець зобов`язаний прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі й отримання, а саме, але не виключно, забезпечити приймання транспорту з товаром у пункті призначення та перелив товару у ємності покупця. Покупець не може відмовитися від приймання товару. За результатами поставки товару сторонами підписується видаткова накладна. Обов`язок по складанню видаткової накладної покладається на постачальника.

Водночас у п. 5.10 Договору зазначено, що на кожну окрему поставку товару сторони укладаються Додаток до Договору, що є невід`ємною частиною Договору, та у якому зазначаються кількість товару, ціна, умови оплати, а також умови і термін поставки товару. Всі зміни щодо умов оплати та поставки товару, у тому числі терміну поставки товару, сторони узгоджують шляхом підписання Додаткової угоди до Додатку на поставку товару.

Згідно з п. 7.2 Договору розрахунки за товар (партію товару) здійснюються покупцем на умовах 100% передплати на підставі рахунку постачальника в день виставлення рахунку.

Постачальник має право здійснити поставку товару без здійснення покупцем передплати, як зазначено в п. 7.2 Договору, при цьому покупець зобов`язується оплатити вартість товару протягом одного календарного дня з дня поставки товару. Але у будь-якому випадку умови та порядок розрахунків узгоджуються сторонами у Додатку на кожну поставку товару, що є невід`ємною частиною Договору (п. 7.3 Договору).

Відповідно до п. 13.6 Договору він вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставляння печаток сторін (за наявності) і діє до 31.12.2023, а в частині здійснення розрахунків покупцем за товар, який було відправлено в межах строку дії цього Договору - до повного виконання зобов`язань.

На виконання умов Договору, відповідач виставив позивачеві рахунок № У-00-000001 від 24.08.2023 на оплату товару "Дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО" у кількості 360 000 л на загальну суму 15 876 000,00 грн.

Того ж дня позивач оплатив вказаний рахунок, що підтверджується платіжними інструкціями № 96 від 24.08.2023 на суму 14 553 000,00 грн та № 97 від 24.08.2023 на суму 1 323 000,00 грн.

Листом № 25/08 від 25.08.2023 позивач попросив відповідача повернути кошти в сумі 15 876 000,00 грн, перераховані в якості попередньої оплати товару, з підстав того, що між сторонами не було укладено Додатку до Договору та не було узгоджено умови поставки.

Як зазначає позивач, відповідач повернув 15 276 000,00 грн, про що свідчать інформаційні повідомлення про зарахування коштів № 68 від 28.08.2023 у сумі 523 000,00 грн, № 69 від 28.08.2023 у сумі 14 553 000,00 грн та № 72 від 30.08.2023 у сумі 200 000,00 грн.

У подальшому позивач звертався до відповідача із претензією № 27-09/2023 від 27.09.2023 та листами № 05/10 від 05.10.2023, № 09/10 від 09.10.2023, в яких вимагав повернути залишок попередньої оплати в розмірі 600 000,00 грн.

Докази вручення відповідачу зазначених претензії та листів, як і докази їх розгляду останнім, у матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не повернув суму попередньої оплати, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 600 000,00 грн попередньої оплати.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що позивач протиправно відмовився від виконання умов Договору на наступний день після його укладення. Відповідач добровільно повернув позивачу кошти в сумі 15 276 000,00 грн, за виключенням 600 000,00 грн, які були використані ним для розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з купівлі нафтопродуктів, в тому числі для потреб позивача в рамках Договору. Відповідач вважає позов безпідставним та передчасним, оскільки він має змогу та бажає виконати умови Договору та поставити позивачу товар на залишок попередньої оплати в розмірі 600 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо доводів позивача про те, що Договір між сторонами не було укладено, суд відзначає, що в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначає позивач, відповідачем було розроблено проект договору, відповідно до умов якого він зобов`язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити нафтопродукти, утім такий договір сторони не підписали й дійшли усної домовленості щодо постачання партії товару на підставі виставленого відповідачем рахунку № У-00-000001 від 24.08.2023.

Однак такі доводи позивача спростовуються матеріалами справи, зокрема в рахунку № У-00-000001 від 24.08.2023 міститься посилання на Договір поставки нафтопродуктів від 24.08.2023, а підставою для повернення коштів, що зазначена у листі № 25/08 від 25.08.2023, було не укладення Додатку до Договору та не узгодження умов поставки.

Варто також зауважити, що Договір підписано директором позивача - Сергієм Корольовим (належність підпису саме цій особі позивачем не заперечується) та скріплено печатками сторін. Відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл Трейд" на Договорі також є свідченням його участі в укладенні цього правочину.

При цьому суд зазначає, що саме позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відтисків на договорах, а тому за відсутності доказів втрати печатки позивачем, суд приходить до висновку, що Договір було укладено, у зв`язку з чим відсутні й підстави для витребування у відповідача оригіналу Договору.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати товару на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 15 876 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 96 від 24.08.2023 та № 97 від 24.08.2023.

Також суд встановив факт повернення відповідачем частини попередньої оплати в сумі 15 276 000,00 грн, про що свідчать інформаційні повідомлення про зарахування коштів № 68 від 28.08.2023, № 69 від 28.08.2023 та № 72 від 30.08.2023.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що Договір містить два альтернативні варіанти узгодження сторонами умов поставки, а саме: (1) їх визначення в заявці та/або рахунку; (2) укладення сторонами Додатку до Договору.

У матеріалах справи відсутня передбачена пунктом 2.1 Договору заявка на відвантаження нафтопродуктів, а рахунок № У-00-000001 від 24.08.2023 не містить умов та терміну поставки товару.

Також, як встановлено судом, сторони не уклали Додаток до Договору.

Відповідно до 5.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA або DAP в редакції Інкотермс 2020 року, які вимагають від покупця відповідно призначити перевізника або указати місце призначення.

Натомість обставини справи свідчать про те, що позивач не запропонував умови поставки, не визначив місце та не встановив строк поставки товару (не надав заявку, не вчиняв дій щодо укладення Додатку до Договору, не направив вимогу відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України), тобто не вчинив дій, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов`язку з поставки товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За приписами частин першої та другої статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

В контексті викладеного підлягають відхиленню доводи позивача про те, що відповідач повідомив його про неможливість поставити товар у вказаному в рахунку обсязі, оскільки такі доводи не підтверджені жодним доказом. Більше того, позивач, вимагаючи повернення авансу, посилався виключно на неузгодження умов поставки.

Частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В аспекті вищенаведеного відповідач правомірно утримував попередню оплату в сумі 600 000,00 грн, очікуючи узгодження умов поставки.

Водночас суд звертає увагу, що в п. 13.6 Договору визначено його строк - до 31.12.2023.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, то із закінченням цього строку, який у разі укладення договору на певний строк є присічним, відповідач мав усвідомлювати протиправний характер неповернення грошових коштів після спливу строку Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов`язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме недотримання строку поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки відповідач не вчиняв дій щодо спонукання позивача до прийняття товару за Договором, і після закінчення строку Договору не повернув кошти, перераховані в якості попередньої оплати, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 600 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про використання ним зазначених коштів для розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з купівлі нафтопродуктів, в тому числі для потреб позивача в рамках Договору, оскільки ці доводи не підтверджені жодним доказом.

Більше того, зі змісту Договору, зокрема п. 7.3, вбачається, що попередня оплата використовується не для попередньої закупівлі товару, оскільки поставка може бути здійснена з відтермінуванням платежу на 1 календарний день, що свідчить про те, що товар має бути в наявності у постачальника.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає попередня оплата в розмірі 600 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частина перша статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.

При цьому наведена стаття не містить вичерпного переліку обставин, що можуть бути розцінені судом як зловживання процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Оскільки позивач вчинив свідомі дії, спрямовані на введення суду в оману щодо фактичних обставин справи, що суд розцінює як зловживання процесуальними правами, суд дійшов висновку про необхідність покладення на позивача чверті судових витрат. У цьому висновку суд виходить із того, що доводи позивача про те, що Договір не було укладено не тільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а й свідчать про свідоме приховування позивачем обставин справи, оскільки про те, що позивач звернувся до відповідача з листом від 25.08.2023 № 25/08 зазначено у позовній заяві, однак такого листа, який має істотне значення для правильного вирішення спору, позивач суду не надав.

Відтак витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 9 000,00 грн, відповідно до частин 1, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 6 750,00 грн. Інша частина витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 250,00 грн покладається на позивача.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна корпорація українська нафтогазова група" (Україна, 01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44; ідентифікаційний код: 31567415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл Трейд" (Україна, 60412, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с. Чагор, вул. Перша Приміська, буд. 3; ідентифікаційний код: 45111522) попередню оплату в сумі 600 000 (шістсот тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

3. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 250,00 грн покласти на позивача.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.03.2024

Суддя О.В. Нечай