Ухвала

від 11.03.2024 по справі 40/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.03.2024Справа № 40/115

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши у судовому засіданні

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

на дії державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011 року у справі № 40/115

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, пр-т. Ак. Глушкова, 40, оф. 315)

до Приватного підприємства "Вербена-Рад" (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 13-А)

про стягнення 67 731,03 грн.

за участю представників сторін:

від стягувача (скаржника): не з`явились;

від боржника: не з`явились;

від органу ДВС: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г. перебувала справа №40/115 за позовом Акціонерної енергетичної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" до Приватного підприємства "Вербена-Рад" про стягнення 65 731,03 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Вербена-Рад" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" суму заборгованості по орендній платі в розмірі 32 281, 43 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів в сумі 1 849,11 грн., 3% річних в розмірі 75,94 грн, витрати по сплаті державного мита в сумі 342,06 грн., 70,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" та замінено сторону у справі №40/115 з Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС". Даною ухвалою суд також замінив сторону у справі №40/115 під час примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №40/115 від 22 лютого 2011 року, яке набрало законної сили, та наказу Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11 березня 2011 року - Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС".

04.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказів Господарського суду міста Києва №40/115 від 11.03.2011 до виконання та видачу їх дублікатів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 суд видав дублікати наказів Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 у справі №40/115 та поновив пропущений строк для їх пред`явлення.

19.02.2024 через загальний відділ діловодства суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", у якій скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011 року, котрі виразились у винесенні постанов від 30.01.2024 про повернення наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та скасувати постанови Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 прийнято до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011 року, розгляд скарги призначено на 11.03.2024.

У судове засідання 11.03.2024 представники, заявника, відповідача (боржника) та державної виконавчої служби не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши подану скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмакової Олени Анатоліївни, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вбачається з поданої скарги, 25.06.2022 державним виконавцем Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011.

30.01.2024 державним виконавцем Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) Єрмаковою О.А. винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу, оскільки, як було встановлено державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчих документів майна належного боржнику і на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Заходи здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними: встановлено, що майно боржника на яке можливо звернути стягнення відсутнє.

Скаржник стверджує про порушення державним виконавцем порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011.

Також скаржник вказує на порушення та не дотримання державним виконавцем ст. 18, 36, 37, 48, 53, 54, 56, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження» при примусовому виконанні наказів Господарського суду міста Києва №40/115 від 11.03.2011.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» виконавця.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з частинами 1, 4 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за №1126/29256 (далі - Положення), виконавцем до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи відповідно до шаблонів документів, переданих адміністратору Системи структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю надано широке коло прав для реалізації покладених на нього обов`язків. Серед прав виконавця зазначено, крім іншого, право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. Крім того, виконавець має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частинами 1-6, 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

За змістом частин 1, 2, 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів. Податкові органи зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Відповідно до частин 1-3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтями 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону.

Як вже зазначалось, в період з 26.05.2022 по 30.01.2024 на виконанні Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) перебували виконавчі провадження НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011, однак 30.01.2024 державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак, матеріали справи не містять, а державним виконавцем Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) не надано суду доказів на підтвердження вчинення державним виконавцем виконавчих дій, визначених статтями 13, 18, 48, 54, 56 Закону України «Про виконавче провадження», за період з 26.05.2022 по 30.01.2024.

Отже, матеріалами справи не підтверджено здійснення державним виконавцем усіх можливих передбачених законом заходів для досягнення необхідного позитивного результату - фактичного виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011.

Водночас суд звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 року в справі № 905/2999/17.

Суб`єкт оскарження заперечення на скаргу не подав, доказів вчинення державним виконавцем всіх дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та які є необхідними та достатніми для виконання судового рішення, також не надав.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Враховуючи те, що примусове виконання рішень в Україні покладається, зокрема, на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, беручи до уваги ненадання органом ДВС доказів вчинення всіх дій, необхідних для виконання рішення суду в справі №40/115, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги стягувача.

Зважаючи на встановлений судом факт неправомірності дій державного виконавця у виконавчих провадженнях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011, а також враховуючи нездійснення державним виконавцем усіх дій, направлених на розшук майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, які б давали підстави для висновку про безрезультатність відповідних заходів щодо розшуку такого майна, чим безумовно порушено права стягувача, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанов державного виконавця від 30.01.2024 у виконавчих провадження НОМЕР_1 та НОМЕР_2, про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суд відзначає, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 та пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 40/115 є обґрунтованою та такою, що піддягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 231, 233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії державного виконавця задовольнити.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011 року, котрі виразились у винесенні постанов від 30.01.2024 про повернення наказів Господарського суду міста Києва по справі №40/115 від 11.03.2011 стягувачеві, на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Скасувати постанови Дарницького ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.01.2024 про повернення наказів Господарського суду міста Києва у справі № 40/115 від 11.03.2011 стягувачу, на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили 11.03.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. Г. Пукшин