Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/17178/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/17178/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Фармак" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 63; ідентифікаційний код: 00481198)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торі Груп Україна" (Україна, 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 2/30; ідентифікаційний код: 40121473)

про стягнення 691 629,12 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Фармак" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торі Груп Україна" (далі - відповідач) про стягнення 691 629,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг № 12-08/2022 від 12.08.2022, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 417 173,12 грн неустойки та 274 456,00 грн попередньої оплати за ненадані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 2/30.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 13.11.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

22.06.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2023, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу та повернуто у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.11.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торі Груп Україна" (виконавець) та Акціонерним товариством "Фармак" (замовник) було укладено Договір про надання послуг № 12-08/2022 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику визначені сторонами інформаційно-консультативні послуги, послуги із консультування з питань комерційної діяльності та дослідження кон`юнктури ринку (далі - послуги) в порядку і в строки, детально визначені в Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується їх прийняти і оплатити.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що зобов`язання виконавця щодо надання послуг вважаються виконаними належним чином і в повному обсязі з моменту їх прийняття замовником, засвідченого підписаним Актом прийому-передачі наданих послуг. Виконавець зобов`язується протягом 5 календарних днів від дати завершення надання послуг передати замовнику підписані виконавцем Акт та документи, які підтверджують факт надання послуг (Звіт про надані послуги).

Вартість послуг встановлюється у відповідному Додатку до даного Договору. Послуги оплачуються замовником впродовж 7 календарних днів від дати підписання обома сторонами відповідного Додатку до цього Договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строків надання послуг, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 1% від вартості не наданих послуг, за відповідним Додатком за кожен день прострочення надання послуг.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.09.2023 (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що його може бути розірвано в односторонньому порядку з ініціативи будь-якої сторони Договору та в будь-який час. Для цього сторона, яка прийняла рішення про розірвання Договору, надсилає письмове повідомлення іншій стороні за 30 календарних днів до дати розірвання.

10.11.2022 Договір було підписано виконавцем, а 11.11.2022 - замовником, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг із системи електронного документообігу "Вчасно".

14.11.2022 виконавцем та 15.11.2022 замовником було підписано Додаток № 1 від 14.11.2022 до Договору, у п. 1 якого сторони погодили, що виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні послуги у вигляді проведення семінарів для персоналу замовника на тему "Розвиток категорій товарів в аптечному рітейлі" (підп. 1.1).

У підпунктах 1.2, 1.3 пункту 1 Додатку № 1 від 14.11.2022 до Договору визначено період надання послуг: листопад - грудень 2022 року; та термін надання послуг: 31 грудня 2022 року.

Згідно з пунктами 2 - 4 цього Додатку до Договору вартість послуг виконавця становить 274 456,00 грн. Послуги оплачуються замовником на умовах п. 4.2 Договору - впродовж 7 календарних днів від дати підписання обома сторонами Додатку до Договору. По закінченню строку надання послуг за даним Додатком, сторони підписують Акт приймання-передачі наданих послуг на умовах, передбачених розділом 3 Договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 274 456,00 грн в якості попередньої оплати, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 0000300590 від 21.11.2022, натомість відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, послуги не надав.

21.09.2023 позивач направив відповідачу Повідомлення-вимогу № 177/31 від 20.09.2023 про розірвання Договору та повернення попередньої оплати, у якій повідомив про розірвання Договору та вимагав повернути попередню оплату в сумі 274 456,00 грн протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше наступного календарного дня після розірвання Договору.

Однак поштове відправлення із вказаним Повідомленням-вимогою на було вручено відповідачу та повернуто у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

З огляду на те, що зобов`язання з надання послуг за Договором не виконано, суму попередньої оплати відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 417 173,12 грн неустойки та 274 456,00 грн попередньої оплати.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 274 456,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 0000300590 від 21.11.2022.

За умовами підпунктів 1.2, 1.3 пункту 1 Додатку № 1 від 14.11.2022 до Договору відповідач зобов`язався надати послуги за Договором упродовж листопада - грудня 2022 року. Кінцевим терміном надання послуг було 31.12.2022.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем зобов`язання з надання послуг, обумовлених Договором.

Частинами 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У частині третій статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною четвертою статті 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона, яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц.

В контексті обставин цієї справи суд відзначає, що в п. 5.1 Договору сторони узгодили його строк - до 30.09.2023.

До закінчення строку Договору позивач направив відповідачеві Повідомлення-вимогу, у якій, зокрема, повідомив про розірвання Договору на підставі п. 5.2 Договору.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, то із закінченням цього строку, який у разі укладення договору на певний строк є присічним, а також враховуючи, що позивач до закінчення строку Договору відмовився від нього, у відповідача виник обов`язок з повернення позивачу на його вимогу грошових коштів, сплачених в якості попередньої оплати.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 274 456,00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строків надання послуг, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 1% від вартості не наданих послуг за відповідним Додатком за кожен день прострочення надання послуг.

Оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої на підставі п. 6.2 Договору за порушення строків надання послуг, визнаються судом обґрунтованими.

Наведений у позовній заяві розрахунок неустойки в розмірі 417 173,12 грн є арифметично вірним.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає попередня оплата в розмірі 274 456,00 грн та неустойка в розмірі 417 173,12 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 10 374,44 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торі Груп Україна" (Україна, 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 2/30; ідентифікаційний код: 40121473) на користь Акціонерного товариства "Фармак" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 63; ідентифікаційний код: 00481198) попередню оплату в сумі 274 456 (двісті сімдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн 00 коп., неустойку в розмірі 417 173 (чотириста сімнадцять тисяч сто сімдесят три) грн 12 коп. та судовий збір в розмірі 10 374 (десять тисяч триста сімдесят чотири) грн 44 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.03.2024

Суддя О.В. Нечай