Рішення

від 29.02.2024 по справі 912/2221/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 рокуСправа № 912/2221/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Ковалевського Віталія Івановича" (вул. Шевченка, 68, с. Миколаївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27634)

до Приватного підприємства "МКПП ГОРГАЧІ" (вул. Ельворті, б. 5, оф. 212, м. Кропивницький, 25002)

про стягнення 303 774,99 грн,

секретар судового засідання - Безчасна Н.Г.

представники сторін:

від позивача - Ковальчук Ю.М., адвокат, ордер серія ВА № 1056562 від 29.06.2023;

від відповідача - участі не брали;

слухач- Різанова О.С., паспорт серія НОМЕР_1 ;

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Ковалевського Віталія Івановича" до Приватного підприємства "МКПП ГОРГАЧІ" про стягнення 303 774,99 грн, з яких: 257 361,81 грн основного боргу, 42 203,87 грн пені, 1 286,81 грн інфляційних втрат та 2 922,50 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Фермерське господарство "Ковалевського Віталія Івановича" зазначило, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору №8 від 13.02.2023 поставки кукурудзи в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару з Приватного підприємства "МКПП ГОРГАЧІ" підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою суду від 24.11.2023 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків.

Разом з поданою позовною заявою Фермерським господарством "Ковалевського Віталія Івановича" до суду подано заяву від 22.11.2023 про забезпечення позову.

Ухвалою від 24.11.2023 заяву Фермерського господарства "Ковалевського Віталія Івановича" про забезпечення позову повернуто заявнику.

У межах встановленого судом строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що до суду 29.11.2023 надано відповідні докази.

Ухвалою від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.12.2023 о 10:30. Запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо прохальної частини позовної заяви в частині заявлених до стягнення штрафних санкцій та нарахування у позові 3 % річних та інфляційних втрат. Надати письмові пояснення з відповідними доказами часткової оплати з боку відповідача вартості отриманого товару.

27.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову. Ухвалою суду від 29.12.2023 року відмолено у задоволенні заяви Фермерського господарства "Ковалевського Віталія Івановича" про забезпечення позову.

27.12.2023 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.

28.12.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.01.2024 о 10:30.

22.01.2024 до суду надійшло клопотання позивача про проведення засідання без участі його представника, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

23.01.2024 ухвалою судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, закрито підготовче провадження у справі № 912/2221/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2024 об 11:00 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги повністю.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - ухвала суду 13.02.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ельворті, б. 5, оф. 212, м. Кропивницький, 25002.

Зазначена ухвала направлена рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка".

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверт з вкладенням (ухвала суду від 13.02.2024) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п. 46 даної Доповіді: "Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику "приватного правосуддя", що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.

Поряд з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже з метою не допущення порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд бере до уваги, що відповідач мав можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином та причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 29.02.2024 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

13.02.2023 між Фермерським господарством "Ковалевського Віталія Івановича" (далі - Покупець) та Приватним підприємством "МКПП ГОРГАЧІ" (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 8, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язувався передати у власність ПОКУПЦЮ кукурудзу (далі - "товар"), а Покупець зобов`язувався прийняти та оплатити його у кількості та строки, визначені цим Договором. (а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 1.2 Договору кількість товару, його асортимент та вартість визначається Специфікацією (-ями), що є невід"ємною частиною Договору.

Згідно з п. 4. Договору поставки Покупець зобов`язується сплатити вартість товару шляхом перерахування грошових активів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 5.2. Договору поставки передбачено, що за несвоєчасний розрахунок з Постачальником, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до р. 4. Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2023 р., зміни умов або його припинення здійснюється за згодою сторін в письмовій формі.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 307 361,81 грн., а саме: ТТН № 001542 від 24.02.2023 поставлено товар на суму 154 967,91 грн (видаткова накладна №2 від 24.02.2023 р., податкова накладна №10 від 24.02.2023) та ТТН № 001543 від 27.02.2023 поставлено товар на суму 152 393,90 грн (видаткова накладна №9 від 27.02.2023 р., податкова накладна №11 від 27.02.2023 ) (а.с.11-19).

Відповідач лише частково оплатив отриманий товар на суму 50 000,00 грн, що підтверджується випискою (а.с. 24).

За твердженням позивача з урахуванням оплати частини заборгованості, не оплаченим є товар на суму 257 361,81 грн.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до відповідача з претензією № 29/06/23 від 29.06.2023, яка отримана відповідачем 22.07.2023 та залишена без розгляду та задоволення (а.с. 20-23).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує таке.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав, поставив відповідачу Товар на загальну суму 307 361,81 грн, термін оплати якого настав.

У той час, відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого (прийнятого) товару виконав лише частково в сумі 50 000,00 грн, що підтверджується випискою з банку від 18.01.2023. (а.с. 24).

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Загальна сума поставленого товару складає 307 361,81 грн, а сума часткової оплати складає 50 000,00 грн, отже підтверджена сума основного боргу складає 257 361,81 грн (307 361,81-50 000,00= 257 361,81).

Отже, наявними у справі доказами підтверджується наявність основного боргу в сумі 257 361,81 грн.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строк виконання зобов`язання за Договором є таким, що настав, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в обґрунтованому розмірі у сумі 257 361,81 грн.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем за поставлений (прийнятий) Товар, позивач нарахував 42 203,87 грн пені, 2 922,50 грн - відсотки за користування грошовими коштами та 1 286,81 грн інфляційних нарахувань.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку судом встановлено, що позивачем неправильно визначено період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, без урахування вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з п. 4. Договору поставки Покупець зобов`язується сплатити вартість товару шляхом перерахування грошових активів на розрахунковий рахунок Постачальника.

У вказаному пункті, сторонами не визначено строк оплати, а тому такий строк оплати настає з моменту вимоги, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи отримання відповідачем 22.07.2023 претензії позивача № 29/06/23 від 29.06.2023, з урахуванням семиденного терміну на добровільне погашення заборгованості, останнім днем погашення заборгованості є 31.07.2023. Прострочення оплати заборгованості починається з 01.08.2023.

В той же час позивач визначає початок прострочення заборгованості з 22.06.2023 не беручи до уваги вищезазначене та той факт, що претензія складена позивачем 29.06.2023 і ніяким чином фізично не могла бути вручена відповідачу 22.06.2023.

Враховуючи все вищезазначене, судом зроблено власний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а саме:

- на суму заборгованості - 307 361,81 грн у період з 01.08.2023 до 17.08.2023 пеня складає 6 298,81 грн, 3 % річних - 429,46 грн, дефляція - 4303,07 грн;

- на суму заборгованості - 257 361,81 грн у період з 19.08.2023 до 14.11.2023 пеня складає 24509,31 грн, 3 % річних -1861,47 грн, інфляційні втрати - 1 286,81 грн;

Оскільки позивачем в розрахунку інфляційних втрат на суму основного боргу не враховано дефляцію, яка була більшою за інфляційні втрати за цей період, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Фермерського господарства "Ковалевського Віталія Івановича" в сумі 257 361,81 грн основного боргу та 30 808,12 грн пені та 2 290,93 грн 3 % річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "МКПП ГОРГАЧІ" (вул. Ельворті, б. 5, оф. 212, м. Кропивницький, 25002, ідентифікаційний код 35189849)на користь Фермерського господарства "Ковалевського Віталія Івановича" (вул. Шевченка, 68, с. Миколаївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27634, ідентифікаційний код 23227389) 257 361,81 грн основного боргу, 30 808,12 грн пені та 2 290,93 грн 3 % річних та 4 357,04 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суд звертає увагу учасників справи про обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Копії рішення надіслати Копію ухвали направити позивачу через систему "Електронний суд" та відповідачу (вул. Ельворті, б. 5, оф. 212, м. Кропивницький, 25002).

Повне рішення складено 11.03.2024

Суддя М.С. Глушков