Рішення

від 28.02.2024 по справі 916/1670/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2024 р. м. Одеса Справа № 916/1670/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участі секретаря судового засідання Кафланової А.С.

розглянувши справу № 916/1670/23 за правилами загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго" /ЄДРПОУ 42892355, адреса - 79026, м. Львів, вул. Стрийський, 86в, оф. 6, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1/

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Одеській області /ЄДРПОУ 40108740, адреса - 65080, м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 15-а, e-mail: chchgunp@od.npu.gov.ua, ІНФОРМАЦІЯ_2/

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" /ЄДРПОУ 00131713, адреса - 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28-Б, e-mail: kanc@od.energy.gov.ua/

про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 888 188,59 грн

за участі представників сторін:

від позивача: адвокат Морганюк Ю.Є. на підставі довіреності № 23/11/058 від 02.11.2023;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, надав клопотання про відкладення судового засідання через зайнятість в іншому процесі /вх. № 8106/24 від 27.02.2024/;

від третьої особи: Дзиговська С.М. на підставі довіреності № 73/2023 від 07.03.2023.

ВСТАНОВИВ:

21.04.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1730/23/ до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 888 188,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач незважаючи на відсутність договірних відносин із позивачем спожив електричну енергію у більшому обсязі, ніж це було передбачено договором № 85 від 02.04.2021, а саме на 149 630,35 кВт/год. Позивач вказує, що відповідачем у жовтні 2021 було спожито 263 968 кВт/год електричної енергії, 114 317,65 кВт/год з яких відповідач оплатив у повному обсязі (566 043,63 грн за договором № 85 від 02.04.2021), а 149 630,35 кВт/год є безпідставно спожитою електричною енергією.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 321, 386, 526, 530, 692, 1212, 1213 ЦК України, ст. 193 ГК України.

У позовній заяві позивач вказує третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ "ДТЕК Одеські електромережі".

Ухвалою суду від 25.04.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/1670/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.05.2023 о 10:00 год; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі».

16.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду /вх. № 16221/23/, в якому відповідач посилається на п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Відповідач зауважує, що в рамках справи № 916/388/22 суд першої та апеляційної інстанції оцінювали правомірність вимог ТОВ «Статус Енерго» щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 589073,79 грн за поставлену електричну енергію в обсязі 263 968 кВт/год. в жовтні 2021 року.

Відповідач вказує, що між сторонами 11.10.2021 підписано угоду про розірвання договору № 85 від 02.04.2021. При цьому судами за наслідками розгляду справи № 916/388/22 встановлено, що сторони погодили, що ціна цього договору на 2021 рік становить 7 357 857,97 грн, та як вбачається з матеріалів справи відповідна суму відповідачем була сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідач наголошує, що подання позивачем нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких було прийнято рішення у справі № 916/388/22, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності.

17.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /вх. № 16294/23/ у справі № 916/1670/23, в якому позивач просить визначити Господарський суд Львівської області, відповідальний за проведення відеоконференції.

Ухвалою суду від 19.05.2023 доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення відеоконференції у підготовчому судовому засіданні по справі № 916/1670/23, призначеному на 25.05.2023 о 10:00 за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго".

У підготовчому засіданні 25.05.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.06.2023 на 09:40 год.

30.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду /вх. № 17814/23/, в якому відповідач надає докази направлення клопотання позивачу.

05.06.2023 на адресу суду надійшли заперечення позивача /вх. № 18285/23/ на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в якому позивач просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання. Позивач наголошує, що предметом позову у справі № 916/388/22 було стягнення заборгованості у розмірі 589 023,79 грн за період з 01 по 10 жовтня 2021 на підставі договору № 85 про закупівлю електричної енергії з розподілом від 02.04.2021. При цьому позивач підкреслює, що предметом позову у даній справі № 916/1670/23 є стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 888 188,59 грн за період з 11 по 13 жовтня 2021 року, а підставою є споживання електричної енергії без договірних відносин між сторонами.

Позивач вказує, що за договором № 85 про закупівлю електричної енергії з розподілом від 02.04.2021 відповідач розрахувався у повному обсязі, однак поза межами дії договору з 10 по 13 жовтня 2021 відповідач спожив 149 650,35 кВт/год на суму 888 188,59 грн, що і є предметом даного позову.

У підготовчому засіданні 06.06.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.07.2023 на 10:30 год. Судом зобов`язано третю особу АТ "ДТЕК Одеські електромережі" з`явитися до наступного підготовчого засідання для надання пояснень щодо позовної заяви.

19.06.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /вх. № 20098/23/ у справі № 916/1670/23, в якому позивач просить визначити Господарський суд Львівської області, відповідальний за проведення відеоконференції.

Ухвалою суду від 20.06.2023 доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення відеоконференції у підготовчому судовому засіданні по справі № 916/1670/23, призначеному на 06.07.2023 о 10:30 год. за участю представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго".

05.07.2023 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи /вх. № 22345/23/, в якій третя особа вказує, що за розрахунковий період з 01.10.2021 по 13.10.2021 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надало позивачу послуги з розподілу електричної енергії на об`єкти відповідача у обсязі 263 968 кВт/год. З 13.10.2021 постачання відповідачу електричної енергії здійснювало ТОВ «ООЕК», оскільки у жовтні 2021 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» отримало запит за зміну електропостачальника з 13.10.2021 та листом від 15.10.2021 за № 101/19/03-6276 підтвердило прогнозовані обсяги споживання.

У підготовчому засіданні 06.07.2023 за участі представників учасників справи оголошено перерву на 04.09.2023 о 12:30 год.

04.09.2023 на адресу суду надійшов відзив /вх. № 30109/23/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що за умовами угоди від 11.10.2021 про розірвання договору №85, сторони погодили що ціна договору № 85 на 2021 рік становить 7 357 857,97 грн. Вказана сума сплачена відповідачем у повному обсязі.

В подальшому 22.10.2021 між сторонами укладено договір № 01-17443Ц/383 про закупівлю електричної енергії з розподілом в обсязі 447 593 кВт*год. Строк постачання електричної енергії з розподілом за даним договором починається з 13.10.2021. Головне управління не укладало додаткові угоди із позивачем та не прохало його постачати електричну енергію понад терміни, встановлені Договором №85.

Відповідач зауважує, що позивач вважає, що ним було поставлено більш ніж 77% (263968 кВт год.) від загального обсягу поставленої Головному управлінню електроенергії за жовтень 2021 року, хоча період поставки електроенергії позивачем становить лише третину (10днів) днів від загальної кількості днів у спірному періоді.

Відповідач наголошує на специфічному правовому режимі електричної енергії, вважає, що електрична енергія не може бути безпідставно набутим майном, а може бути необлікованою електричною енергією виключно у випадку виявлення самовільного підключення до електромереж постачальника, виробника або споживача електричної енергії або до електричних мереж оператора системи розподіл.

04.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання третьої особи про відкладення підготовчого засідання на іншу дату /вх. № 30148/23/.

Також 04.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату /вх. № 30156/23/.

У підготовчому засіданні 04.09.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.10.2023 о 14:00 год в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Львівської області. Судом оголошено протокольну ухвалу про поновлення відповідачу строку на подання відзиву; також зобов`язано відповідача направити засобами поштового зв`язку копію відзиву з додатками позивачу.

У підготовчому засіданні 04.10.2023 судом за участі представників учасників справи оголошено перерву на 15.11.2023 об 11:00 год в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Львівської області.

15.11.2023 об 11:00 год підготовче засідання у справі № 916/1670/23 не відбулося у зв`язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 13.11.2023. Після виходу судді з лікарняного ухвалою суду від 20.11.2023 призначено підготовче засідання по справі № 916/1670/23 на 20.12.2023 о 14:00 год.

19.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання третьої особи про долучення доказів /вх. № 46214/23/.

20.12.2023 о 14:00 год підготовче засідання у справі № 916/1670/23 не відбулося у зв`язку із технічними проблемами з доступом до сервісу відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ). У зв`язку із чим ухвалою суду від 20.12.2023 призначено підготовче засідання по справі № 916/1670/23 на 25.01.2024 о 10:00 год.

У підготовчому засіданні 25.01.2024 за участі представників учасників справи судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду /вх. № 16221/23 від 16.05.2023 та вх. № 17814/23 від 30.05.2023/. Також судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 28.02.2024 о 10:30 год.

27.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 8106/24/ у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому провадженні.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд зазначає, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

При цьому, судом також врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

За вказаних обставин, у судовому засіданні 28.02.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представника позивача та третьої особи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 02.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго» (Постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Одеській області (Споживач) було укладено договір про закупівлю електричної енергії з розподілом №85, за умовами якогоУчасник продає електричну енергію з розподілом, за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія, Замовнику для забезпечення потреб електроустановок Замовника, а Замовник оплачує Учаснику вартість спожитої (купленої) електричної енергії з розподілом та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість електричної енергії з розподілом на 2021 рік визначено в обсязі 3 296 562кВт*год, відповідно до Додатку 2 «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії Замовнику» /п. 2.1 договору/.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії з розподілом Споживачу Постачальником (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633. 634.641. 642 Цивільного кодексу України. Закону України «Про публічні закупівлі» та абз.3.4 п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.18 р. (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п.2.3 договору, строк постачання електричної енергії з розподілом: до 31.12.2021.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна цього договору на 2021 рік становить 10 384 170,30грн. в т.ч. ПДВ 1730695,05 (з них відшкодування орендарями приміщень - 975 544,00 грн.) Замовник розраховується з Учасником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.5). Розрахунки Замовника за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Учасника (далі - спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії з розподілом за цим Договором здійснюється Замовником виключно шляхом перерахування коштів на спец рахунок Учасника протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг. Оплата вважається здійсненою після того, як на спец рахунок Учасника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Учасника зазначається у платіжних документах Учасника, у тому числі у разі його зміни (п.5.6 договору).

Пунктом 13.1 договору передбачено, що договір укладається строком до 31.12.2021, та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами.

Сторонами вказаного Договору були підписані низка додаткових угод якими вносились зміни щодо обсягу електричної енергії на 2021 рік та ціни, а саме:

- Додаткова угода № 1 від 29.06.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії з розподілом № 85 від 02.04.2021;

- Додаткова угода № 2 від 22.07.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії з розподілом № 85 від 02.04.2021 року;

- Додаткова угода № 4 від 03.09.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії з розподілом № 85 від 02.04.2021.

11.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Енерго» (Постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Одеській області (Споживач) було підписано Угоду про розірвання Договору №85 від 02.04.2021, за умовами якої сторони домовились про наступне:

1. Сторони вирішили достроково припинити дію Договору про закупівлю № 85 від 02.04.2021 з вини Постачальника, у зв`язку із неможливістю виконання договору Постачальником через істотне зростання закупівельних цін на ринку електричної енергії.

2. Договір про закупівлю № 85 від 02.04.2021 вважати припиненим з 11 жовтня 2021 року. Постачання електричної енергії здійснюється Постачальником до 10 жовтня 2021 року включно.

3. Зменшити суму договору на 3 026 312,33 гри., в т.н. ПДВ 504385,39 з них відшкодування орендарями приміщень 975544,00 гривень та викласти пункт 5.1 Розділу 5 Договору в новій редакції: " 5.1. Ціна цього договору на 2021 рік становить 7 357 857,97 грн. у т.ч. ПДВ - 1 226 309, 66 грн.

4. Сторони засвідчують, що з моменту припинення дії Договору про закупівлю № 85 від 02.04.2021 не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями по зазначеному договору, окрім прав та зобов`язань, пов`язаних із здійсненням остаточною взаєморозрахунку між Сторонами.

5. Замовник розраховується з Учасником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), шо визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором.

6. Споживач підтверджує, шо у нього відсутні претензії до Постачальника щодо виконання умов Договору.

7. В частині виконання зобов`язань зі Сторони Споживача Договір діє до повного їх виконання Споживачем.

В подальшому 22.10.2021 між відповідачем та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» був укладений договір № 01-17443Ц/383 про закупівлю електричної енергії з розподілом в обсязі 447 593 кВт*год. Строк постачання електричної енергії з розподілом за даним договором починається з 13.10.2021.

Згідно листа АТ «ДТЕК Одеські електромережі» вих. № 21/176 від 14.03.2023 обсяг споживання електричної енергії ГУНП в Одеській області за період з 01.10.2021 по 13.10.2021 (період постачання постачальником ТОВ «Статус Енерго» у жовтні 2021) склав 293 968 кВт/год.

Відповідно до довідки Львівської ТПП вих. № 19-09/1803 від 08.03.2023 станом на 06.03.2022 вартість електричної енергії (РДН) за 1 кВт/год становить 5,935092 з ПДВ за 1 кВт/год.

Судом досліджено акт приймання-передачі електроенергії № 750 на суму 888 188,59 грн з ПДВ, обсяг спожитої електроенергії - 149 650,35 кВт/год, ціна без ПДВ - 4,945910 грн. Акт не містить періоду, за який спожито електроенергію. Акт не підписаний споживачем.

16.03.2023 позивач направив відповідачу вимогу вих. № 16/03-03 про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 888 158,59 грн.

Судом досліджено докази, надані АТ «ДТЕК Одеські електромережі», а саме: договір № 156 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 04.09.2019 з додатками, лист АТ «ДТЕК Одеські електромережі» вих. № 101/19/03-1946 від 08.04.2021, лист АТ «ДТЕК Одеські електромережі» вих. № 101-19/03-6276 від 15.10.2021.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 888 188,59 грн, оскільки внаслідок відсутності договірних відносин із позивачем відповідач спожив електричну енергію у більшому обсязі, ніж це було передбачено договором № 85 від 02.04.2021, а саме на 149 630,35 кВт/год.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №753/20633/15-ц:

- предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права;

- зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України);

- об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб;

- під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №495/2442/16-ц системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У постанові також вказано, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Разом із тим підстави звільнення від доказування унормовані у статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Так, за змістом частини 4 цієї статті обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина 7 цієї статті).

За змістом ч. 4 ст.75 ГПК України, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/388/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго" до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення 589 023,79 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023, відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго".

Враховуючи, що під час розгляду справи № 916/388/22 приймали участь товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго" до Головне управління Національної поліції в Одеській області, тобто ті самі сторони, які приймають участь під час розгляду даної справи № 916/1670/23, обставини встановлені рішенням суду у справі № 916/388/22 мають преюдиційне значення.

Господарський суд зазначає, що обставини, встановлені у справі № 916/388/22, що є преюдиційною, належать до предмета доказування даної справи. Так, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 916/388/22 встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго" не було доведено факт споживання відповідачем в період з 01 по 10 жовтня 2021 електричної енергії в обсязі 263 968 кВт.год.

Таким чином, не підлягають доказуванню обставини щодо того, що товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго" не було доведено факт споживання відповідачем в період з 01 по 10 жовтня 2021 електричної енергії в обсязі 263 968 кВт.год.

Господарський суд зазначає, що в ході розгляду справи № 916/388/22 судом було досліджено факт споживання відповідачем електричної енергії в обсязі 263 968 кВт.год та рішенням у справі № 916/388/22 встановлено недоведення споживання відповідачем електричної енергії в обсязі 263 968 кВт.год, що включає і 149 650,55 кВт/год, які є предметом позову у даній справі. Суд вважає недопустимим піддавати сумніву істинність і стабільність рішення у справі № 916/388/22, яке набрало законної сили, та надавати повторну оцінку даними обставинам.

Таким чином судом вже була надана оцінка доводами споживання відповідачем електричної енергії в обсязі 149 650,55 кВт/год. Проте у справі, що розглядається, позивач рахує спожиту електроенергію по ціні на підставі довідки Львівської ТПП вих. № 19-09/1803 від 08.03.2023 та як на підставу позову посилається ст. 1212 ЦК України. Проте суд зазначає, що рішенням у справі № 916/388/22 вже встановлено недоведення споживання відповідачем електричної енергії в обсязі 263 968 кВт.год, що включає і спірний у даній справі обсяг електроенергії у розмірі 149 650,55 кВт/год.

Отже, позивач не довів суду факт набуття або збереження відповідачем майна (електричної енергії) в обсязі 149 650,55 кВт/год за його рахунок, тому підстави для застосування до даних правовідносин сторін приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, відсутні.

Суд зазначає, що протокольною ухвалою від 25.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду /вх. № 16221/23 від 16.05.2023 та вх. № 17814/23 від 30.05.2023/, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, на яку посилається відповідач у клопотанні, передбачено підстави для закриття провадження, а не залишення позовної заяви без розгляду. Разом із тим, суд не вбачає підстав для закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на те, що рішення у справі № 916/4292/23 не є тим рішенням у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, оскільки хоч і ухвалене у справі між тими самими сторонами, проте предмет підстави позову є іншими.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго".

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерго" до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі", про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 888 188,59 грн - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 11 березня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко