Рішення

від 27.02.2024 по справі 920/1468/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2024м. СумиСправа № 920/1468/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи №920/1468/23

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк

УКРГАЗБАНК (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087,

код ЄДРПОУ 23697280)

до відповідача Приватного акціонерного товариства Сумська бурова дільниця

(вул. Чекаліна, 2-А, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 14026015)

про стягнення 59022 грн 39 коп.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 59022 грн 39 коп. з яких: 500 грн 00 коп. заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи строкова, 31950 грн 00 коп. заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи прострочена, 13450 грн 17 коп. заборгованість по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період 04.12.23022 по 04.12.2023, 2935 грн 32 коп. заборгованості за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи 3% річних, згідно ст.. 625 ЦК України, 10236 грн 90 коп. заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи, інфляційні нарахування, за неналежне виконання зобов`язань за Договором про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів № Е-21/10; а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою від 27.12.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1468/23, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав сторонам строки для надання ними процесуальних документів.

Відповідачем відзив на позовну заяву суду не надано.

При цьому, суд зауважує, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.12.2023 повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.01.2024, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 40002, Сумська область, м. Суми, вул. Чекаліна, буд. 2А, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачу відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

29.11.2010 між сторонами укладений договір про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів № Е-21/10, за умовами якого відповідач доручає та сплачує, а позивач зобов`язується відкрити рахунки, здійснити зарахування цінних паперів дематеріалізованого випуску на рахунки в цінних паперах акціонерів, зберігати належні власникам цінні папери дематеріалізованого випуску на їх рахунках у цінних паперах до укладення договору про відкриття рахунку із власником акцій, після чого надавати їм послуги щодо зберігання цінних паперів на рахунках власників та обслуговування рахунків цінних паперів акціонерів відповідно до Положення про депозитарну діяльність, чинного законодавства України, укладених із власниками акцій договорів, та на підставі розпоряджень акціонерів (1.1. договору).

Згідно з п. 4.1., 4.2. договору емітент оплачує послуги зберігача згідно з договором та відповідно до додатку №1, що є невід`ємною частиною договору.

Оплата послуг зберігача здійснюється емітентом протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за місяцем проведення операції на підставі виставленого зберігачем Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг, згідно з додатком №2.

Відповідно до п. 4.3. договору зберігач готує та надає емітенту Акт-рахунок прийому-здачі депозитарних послуг (додаток №2) за наслідками виконаних операцій та наданих зберігачем послуг у звітному місяці щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним періодом. Зберігач передає для підписання емітенту 2 (два) примірники Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг (додаток №2), які емітент повинен підписати, та передати зберігачу 1 (один) примірник Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг (додаток №2) до 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом.

За умовами п. 4.4. договору тарифи на депозитарне обслуговування можуть бути змінені та введені в дію зберігачем не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після відправлення зберігачем емітенту письмового повідомлення про їх зміну. У випадку незгоди емітента зі змінами тарифів зберігача, він зобов`язаний не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня отримання письмового повідомлення, направити зберігачу письмово свої пропозиції на узгодження. Тарифи зберігача не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та діє протягом невизначеного строку (п. 9.1. договору).

Сторонами погоджено тарифи для емітента за послуги зберігача цінних паперів у додатку №1 до договору. У додатку№ 2 до Протоколу тарифного комітету № 190424/2 від 24.04.2019 затверджені нові тарифи депозитарної установи банку на депозитарні послуги для емітентів.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів позивач щомісячно складав та надсилав відповідачу акти наданих послуг (зберігання цінних паперів на рахунку власника, депозитарний облік ЦП на рахунку в ЦП власника) за договором, що підтверджується відповідними актами наданих послуг, списками згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальними чеками. Загальна сума наданих послуг становить 32400 грн 00 коп. станом на 04.12.2023 (згідно з розрахунком - за період з лютого 2012 року до грудня 2023 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 32400 грн 00 коп. (з яких 31 950 грн прострочена заборгованість, 450 грн заборгованість строкова.)

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що факт надання позивачем відповідачу послуг за договором вартістю 32400 грн 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами наданих послуг, які позивач направляв відповідачу, розрахунком заборгованості комісійної винагороди депозитарної установи.

Акти не підписані відповідачем, водночас матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача із обсягом та вартістю послуг. Не підписання відповідачем актів за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, відсутності заперечень щодо обсягу та вартості послуг, не спростовує обов`язку відповідача оплати послуги зберігання цінних паперів на рахунку власника згідно з актами у встановлені договором строки.

Відповідач не розрахувався за надані послуги у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідач не подав.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 32400 грн 00 коп. заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг відповідачу нараховані 3% річних в загальній сумі 2935 грн 32 коп. за період з 18.04.2017 до 03.12.2023 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 10236 грн 90 коп. за період з травня 2017 року до листопада 2023 року, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за кожен місяць з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2935 грн 32 коп. 3% річних, 10 236 грн 90 коп. інфляційних втрат.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 7.2. договору, у випадку порушення емітентом строків оплати послуг зберігача, емітент, крім основної суми боргу, зобов`язаний сплатити зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, за порушення строків оплати послуг відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 13450 грн. 17 коп. за загальний період з 14.12.2022 до 03.12.2023, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за кожен місяць з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 7.2. договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 13450 грн 17 коп.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк УКРГАЗБАНК до Приватного акціонерного товариства Сумська бурова дільниця про стягнення 59022 грн 39 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сумська бурова дільниця (вул. Чекаліна, 2-А, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 14026015) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку Укргазбанк (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 23697280) 32 400 грн 00 коп. заборгованості за надані послуги, 13 450 грн 17 коп. пені, 2935 грн 32 коп. 3% річних, 10 236 грн 90 коп. інфляційних втрат, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено і підписано суддею 11.03.2024 у зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному у період з 04.03.2024 по 08.03.2024.

СуддяС.В. Заєць