Рішення

від 28.02.2024 по справі 922/5320/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024м. ХарківСправа № 922/5320/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1); Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25). до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні резерви" (61002, м. Харків, вул. Свободи, 11/13, кв. 14), про стягнення коштів розірвання договору оренди та звільнення нежитлових приміщень за участю представників:

позивача - Продоус А.О. ,

інші учасники - не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеральні резерви", м. Харків, про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, розірвання договору оренди № 0180 від 30.06.2022, укладеного між позивачем, відповідачем та Державною установою "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінеральні резерви" звільнити нежитлові приміщення - групу інвентарних об`єктів, загальною площею 7025, 5 кв. м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 12-А, які обліковуються на балансі Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії". Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/5320/23 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01 лютого 2024 року о 14:00 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну установу "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії".

Ухвалою суду від 15.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21 лютого 2024 року о 15:00 год.

Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач правом на участь у розгляді даного спору не скористався, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.12.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Свободи, буд. 11/13, кв. 14.

Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 2 - 4 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 909/595/21).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформація ж про іншу адресу відповідача у суду відсутня.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Крім того, Господарським судом Харківської області на номер телефону керівника підприємства відповідача - Потапенка А.О., зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було направлено телефонограму, в якій повідомлено про розгляд даного спору господарським судом. Телефонограма суду була прийнята особисто Потапенком А.О. 16.02.2024.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Ч. 4 ст. 13 ГПК України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 28.02.2024 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано позивачем у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (надалі Регіональне відділення, позивач, орендодавець), Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні резерви» (надалі ТОВ «Мінеральні резерви», відповідач, орендар) та Державна установа «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії» (надалі - балансоутримувач, третя особа) уклали договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 0180 від 30.06.2022 (надалі договір).

П. 1.1 договору, у розділі II «Незмінювані умови договору» договору встановлено, що орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Згідно до п. 4 розділу I «Змінювані умови договору» договору «Об`єкт оренди та склад майна» (далі майно), об`єктом оренди визначена група інвентарних об`єктів загальною площею 7 025, 5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 12 - А, які обліковуються на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», а саме:

- нежитлова будівля, літ. «З-3» виробничого будинку «корпус механічний» загальною площею 4 049, 7 кв.м.;

- нежитлова будівля, літ. «Б-3» виробничого будинку «корпус робочий технологічний» загальною площею 2 077, 1 кв.м.;

- нежитлові приміщення, (кімн. № 1-10, 13-14) загальною площею 506, 1 кв. м. першого поверху двоповерхової нежитлової будівлі, літ «I-2»;

- нежитлова будівля, літ. «Г-1» виробничого будинку «котельно-зварювальна дільниця» (корпус № 1) загальною площею 392, 6 кв.м.

Актом приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 30 червня 2022 балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме:

- нежитлова будівля, літ. «З-3» виробничого будинку «корпус механічний» загальною площею 4 049, 7 кв.м.;

- нежитлова будівля, літ. «Б-3» виробничого будинку «корпус робочий технологічний» загальною площею 2077,1 кв.м.;

- нежитлові приміщення, (кім. № 1-10, 13-14) загальною площею 506,1 кв. м. першого поверху двоповерхової нежитлової будівлі, літ «I-2»;

- нежитлова будівля, літ.«Г-1» виробничого будинку «котельно-зварювальна дільниця» (корпус № 1) загальною площею 392,6 кв.м.

Відповідно п. 16 розділу I «Змінювані умови договору» співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору становить: державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Відповідно до п. 9.1 розділу I «Змінювані умов договору», місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 61 000, 00 грн. (шістдесят одна тисяча гривень), без податку на додану вартість, згідно протоколу електронного аукціону від 11.02.2022 № LLE001-UA-20220121-37696.

Згідно п.3.3 розділу II «Незмінювані умови договору», орендар сплачує орендну плату до державного бюджету щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду.

Проте, як вказує позивач, орендарем більш ніж 3 місяці поспіль не вносилась орендна плата орендодавцю, чим останнім порушується п. 3.3 розділу II «Незмінювані умови договору» договору.

Згідно п.3.8 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету).

Відповідно до п.3.9 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Так, згідно до розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету та пені орендаря по договору за період з 26.05.2023 по 17.10.2023 заборгованість з орендної плати на останній день періоду складає 248 941, 00 грн.

Всього нараховано пені за період з 26.05.2023 по 17.10.2023 - 30 611, 52 грн.

Листом Регіонального відділення від 25.05.2023 № 11-05-02211 на адресу орендаря, повідомлено останнього про прострочення сплати орендної плати по договору та про необхідність погашення заборгованості з орендної плати.

Відповідно до п.3.12 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору, Орендар зобов`язаний на вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків за орендними платежами і оформляти акти звіряння.

В порушення п. 3.12 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, орендар не підписав і не направив до орендодавця акт звіряння взаєморозрахунків орендної плати.

Крім того, відповідно до п. 7.1 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, орендар був зобов`язаний протягом 10 календарних днів з дня укладення цього договору застрахувати майно на суму його страхової вартості. Дані про страхування майна орендарем Регіональному відділенню надані не були.

В-подальшому, листом Регіонального відділення від 19.10.2023 № 11-05-04168, орендаря було повідомлено про той факт, що він протягом більш ніж 3 місяці підряд не вносить плату до державного бюджету за користування державним майном, яка станом на 17.10.2023 склала суму 248 941, 00 грн, що є підставою для дострокового припинення договору.

Відповідей на вищезазначені листи орендодавця від орендаря отримано не було.

Заборгованість на час звернення Регіонального відділення до суду не погашена.

Станом на 17.10.2023 заборгованість до державного бюджету з орендної плати становить 248 941, 00 грн, пеня складає суму - 30 611, 52 грн.

Згідно п.12.7.1 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

Відповідно до п. 3.11 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Згідно до п. 4.1 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, у разі припинення договору орендар зобов`язаний:

- звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу;

- сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню, за наявності.

Відповідно до пп. 11.1 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до пп. 11.2 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, тривале не виконання відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення Регіонального відділення з позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір оренди № 0180 від 30.06.2022 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідачу на підставі договору оренди № 0180 від 30.06.2022 було передано в строкове платне користування визначена група інвентарних об`єктів загальною площею 7 025, 5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 12 - А, які обліковуються на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії».

Вказані нежитлові приміщення передані в оренду відповідачу, з метою ведення господарської діяльності орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до преамбули Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019 (надалі - Закон) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону орендодавцями державного майна є:

а) Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна);

б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим;

в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності;

г) балансоутримувачі - щодо:

нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна;

нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії;

нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок;

іншого окремого індивідуально визначеного майна;

ґ) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.

П. 10 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Ст. 17 Закону визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі, якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Укладаючи договір оренди № 0180 від 30.06.2022 (зі змінами), відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату до державного бюджету щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди, у співвідношенні 70 відсотків суми орендної плати до державного бюджету

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як було встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не виконував взяті на себе зобов`язання з оплати орендної плати у строки та у розмірі погоджені сторонами в договорі, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати до державного бюджету, яка, станом на 17.10.2023 становить 248 941, 00 грн.

Вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Доказів сплати відповідачем даної суми заборгованості за договором від 30.06.2022 відповідачем суду надано не було та матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду майна у розмірі 248 941, 00 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у цій частині.

Також, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 30 611, 52 грн, нараховану на суму заборгованості за період з 26.05.2023 по 17.10.2023.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовуються приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов договору сторони погодили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Перевіривши розрахунок суми пені, заявлений до стягнення позиваччем, суд зазначає, що наведені вище законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 30 611, 52 грн.

Щодо розірвання договору оренди № 0180 від 30.06.2022, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - ст. 611 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та і інших підстав передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору, як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів за оренду майна на рахунок позивача.

Так, згідно п.12.7.1 розділу II «Незмінювані умови договору» договору, договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, не сплачував орендні платежі за орендовані нежитлові приміщення до державного бюджету за період з 26.05.2023 по 17.10.2023, на підставі чого у останнього утворилась заборгованість, яка складає 248 941,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність заборгованості відповідача з орендних платежів за орендоване нежитлове приміщення за період з 26.05.2023 по 17.10.2023 у розмірі 248 941,00 грн, що є істотним порушення умов договору, позовні вимоги про розірвання договору оренди № 0180 від 30.06.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Правові наслідки припинення договору оренди визначені в ст.785 ЦК України, відповідно до частини 1 якої, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В зв`язку з розірванням договору оренди № 0180 від 30.06.2022, правові підстави для зайняття відповідачем орендованих приміщень відсутні.

Виселення це примусове припинення права користування приміщенням, та полягає у звільненні цього приміщення від особи (осіб), яку виселяють, її майна, та у забороні даній особі користуватись цим приміщенням.

Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи розірвання договору оренди № 0180 від 30.06.2022, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про звільнення відповідачем нежитлових приміщень - групи інвентарних об`єктів загальною площею 7025,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 12 - А, які обліковуються на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії» - є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст.129 ГПК України, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 18, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236 - 241, 255, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні резерви» (юридична адреса: вул. Свободи, б. 11/13, кв.14, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 44497667) на користь державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, ідентифікаційний код 44223324) (отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/22080100, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача: 37874947, номер рахунку UA 698999980313050092000020649) заборгованість з орендної плати в сумі 248 941, 00 грн; пеню в сумі 30 611, 52 грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні резерви» (юридична адреса: вул. Свободи, б. 11/13, кв.14, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 44497667) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний,1, ідентифікаційний код 44223324, р/р UA788201720343120001000156774, МФО 820172, ДКС України), витрати зі сплати судового збору у сумі 9 561, 29 грн.

Розірвати договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 0180 від 30.06.2022, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, ідентифікаційний код 44223324), Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінеральні резерви» (вул. Свободи, б. 11/13, кв.14, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 44497667) та Державною установою «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії» (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні резерви» (юридична адреса: вул. Свободи, б. 11/13, кв.14, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 44497667) звільнити нежитлові приміщення - групу інвентарних об`єктів загальною площею 7025,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 12 - А, які обліковуються на балансі Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», а саме:

- нежитлової будівлі, літ. «З-3» виробничого будинку «корпус механічний» загальною площею 4049,7 кв. м.;

- нежитлової будівлі, літ. «Б-3» виробничого будинку «корпус робочий технологічний» загальною площею 2077,1 кв.м.;

- нежитлового приміщення, (кім. № 1-10, 13-14) загальною площею 506,1 кв. м. першого поверху двоповерхової нежитлової будівлі, літ «I-2»;

- нежитлової будівлі, літ.«Г-1» виробничого будинку «котельно-зварювальна дільниця» (корпус № 1) загальною площею 392,6 кв. м.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, ідентифікаційний код 44223324);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінеральні резерви» (вул. Свободи, б. 11/13, кв.14, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 44497667);

Третя особа - Державна установа «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії» (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25).

Повне рішення складено 11.03.2024.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/5320/23