Постанова

від 05.03.2024 по справі 916/3535/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3535/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Золотоверх М. С. (адвокат),

відповідача - Декалюк Д. Е. (прокурор),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури

на рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2023 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова"

до Одеської обласної прокуратури

про зобов`язання виконати умови договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПГ "Будова" (далі - Товариство, позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної прокуратури (далі - Прокуратура, відповідач) про зобов`язання виконати умови договору про дольову участь у будівництві від 26.06.2017 №1Д, а саме вчинити дії з отримання:

- сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (перша черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058;

- сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (третя черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, з використанням електронного кабінету замовника Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про дольову участь у будівництві від 26.06.2017 №1Д, як замовника будівництва.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2023 (суддя Петренко Н. Д.) у справі № 916/3535/21, яке Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18.12.2023 (колегія суддів: Аленін О. Ю., Богатир К. В., Філінюк І. Г.) залишив без змін - позов задоволено в повному обсязі. Суд зобов`язав Прокуратуру виконати умови Договору, а саме вчинити дії з отримання:

- сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (перша черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058;

- сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: "Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами (третя черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А", розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, з використанням електронного кабінету замовника Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог. Суди виходили з того, що виключно Прокуратура, як замовник будівництва, вправі отримати через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (після проходження процедури електронної ідентифікації та автентифікації) сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

2.3. Суди зазначили про те, що оскільки будівництво об`єкта відноситься за класом наслідків (відповідальності) до об`єктів із значними (СС3) наслідками, то в силу положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 за № 461 (далі - Порядок), виключно в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є замовник та відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю, подаються документи для прийняття в експлуатацію вказаного об`єкта.

2.4. За висновками судів, обов`язок вчинення дій з отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта в силу положень чинного законодавства України (Порядку) та пункту 1.3 Договору віднесено до повноважень (функцій) відповідача, як замовника будівництва.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Прокуратура (скаржник), з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати судові рішення попередніх інстанцій зі справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Так, обґрунтовуючи касаційну скаргу щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Прокуратура зазначає про застосування судами норм права, а саме: статей 16, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пунктів 24, 25, 27 Порядку та статей 4, 74, 75, 77, 86, 236, 238 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19, від 10.02.2021 у справі № 910/189/50/19, від 28.04.2020 у справі № 910/6517/19, від 24.12.2019 у справі № 825/11072/16.

4.1.3. За твердженням Прокуратури, ухвалюючи оскаржувані судові рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо порушення умов Договору відповідачем та наявності підстав для зобов`язання Прокуратури виконати умови Договору у примусовому порядку.

4.1.4. Зокрема, судами не застосовано до спірних правовідносин приписи пункту 24 Порядку, згідно з яким для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) має обов`язок подати до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, до якої обов`язково додається акт готовності об`єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати. Заява про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката щодо об`єктів, на які поширюється дія Закону України "Про державну таємницю", подається до ДІАМ у паперовій формі із дотриманням вимог Закону України "Про державну таємницю" за формою, визначеною в додатку 6 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 7 до цього Порядку, та реєструється в журналі реєстрації заяв про видачу сертифіката. До заяви замовником додаються результати технічної інвентаризації об`єкта.

4.1.5. Крім того, положення пункту 25 Порядку також визначають обов`язковість подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю акта готовності об`єкта до експлуатації (задля можливостей вчинення дій щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за результатами виїзного огляду об`єкта будівництва на місцевості з фотофіксацією об`єкта під час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, який виготовляється з використанням Реєстру будівельної діяльності).

4.1.6. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції взагалі не взяли до уваги, що зазначені документи у відповідача відсутні. Зокрема, з огляду на те, що за умовами Договору обов`язок щодо підготовки виконавчої та іншої документації для прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію покладений саме на позивача.

4.1.7. У цьому контексті скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам відповідача в частині того, що позивач не довів факту дотримання ним умов Договору в частині виконання всього комплексу підготовчих та будівельних робіт відповідно до вимог законодавства, необхідних для вчинення дій щодо прийняття закінчених об`єктів у експлуатацію.

4.1.8. Водночас не дослідження судами наведених вище обставин є свідченням невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та, відповідно, необґрунтованості висновків в частині того, що у Прокуратури виник обов`язок вчинення дій з отримання сертифіката про прийняття об`єкта в експлуатацію.

4.1.9. За твердженням Прокуратури, внаслідок невірного застосування положень Порядку, статей 16, 610, 612, 629 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України без врахування їх системного поєднання, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо неналежного виконання Прокуратурою умов Договору та наявності підстав для примусового виконання обов`язку в натурі, шляхом зобов`язання вчинення дій з отримання сертифіката про прийняття об`єктів до експлуатації за відсутності підстав для цього.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач доводи касаційної скарги не визнає і просить закрити касаційне провадження у справі, так як вважає непідтвердженими підстави для касаційного оскарження.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Як установили суди попередніх інстанцій Прокуратурі належить право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, загальною площею 3,9605 га, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058 за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (вулиця Пролетарська), 54-А (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженням об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна номер інформаційної довідки: 285464106 від 18.11.2021).

5.2. Між Прокуратурою (сторона 1) та ТОВ "ФПГ "Будова" (сторона 2) 26.06.2017 було укладено Договір про дольову участь у будівництві № 1Д, предметом якого є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті та / або іншого майна, та / або вигоди в порядку і на умовах, визначених у договорі (пункт 1.1 Договору).

5.3. У розділі "Визначення термінів" договору сторони погодили, що "Будівництво об`єкта" - комплекс робіт з будівельно-монтажних робіт по безпосередньому спорудженню об`єкта відповідно до проектної документації та підключення об`єкта до всіх необхідних комунальних мереж і комунікацій та введення об`єкта в експлуатацію за допомогою сторони 1 в межах її компетенції; "земельна ділянка" - земельна ділянка площею 3,4605 га за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А, знаходиться у постійному користуванні сторони-1 на підставі рішення ОМР від 07.12.2016 року за № 1483-VII, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0055.

5.4. 09.10.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору № 1Д, якою внесені зміни до терміну об`єкт.

5.5. Також 26.09.2017 між ТОВ "ФПГ "Будова" та Прокуратурою було укладено договір про дольову участь у будівництві № 2Д, предметом якого визначено зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці площею 0,5000 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0056.

5.6. У зв`язку з об`єднанням земельних ділянок, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0055, та кадастровий номер: 5110136900:18:017:0056, забудова яких є предметом Договорів про дольову участь у будівництві № 1Д та № 2Д між ТОВ "ФПГ "Будова" та Прокуратурою 25.02.2019 було укладено договір про зміну умов Договору про дольову участь у будівництві № 1Д та припинення зобов`язань за Договором про дольову участь у будівництві № 2Д.

5.7. За змістом умов пункту 1.3 Договору № 1Д, сторона 1 (відповідач) делегує стороні 2 всі функції замовника будівництва об`єкта щодо розробки проектної документації та будівництва об`єкта, а також інші функції, передбачені даним договором, окрім права постійного користування земельною ділянкою, з метою отримання сторонами у власність завершеного будівництвом об`єкту в частинах, визначених даним договором, та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку та на умовах, визначених умовами договору, а сторона-2 приймає на себе на час проектування об`єкта та будівництва об`єкта виконання всіх функцій замовника, окрім тих, що відповідно до вимог чинного законодавства та умов даного договору покладено на сторону-1 та зобов`язується на свій ризик та за рахунок власних або залучених коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації.

5.8. У пункті 2.1 погоджено, що сторона 1 (відповідач) здійснює функції замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним договором, зокрема:

- відповідно до законодавства та в межах своєї компетенції отримує або сприяє стороні 2 в отриманні у компетентних органах дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт по будівництву об`єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води та інших необхідних комунікацій на будівельному майданчику, а також ордер на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж у зв`язку з будівництвом об`єкта, інших документів, що відповідно до законодавства є необхідними у зв`язку з будівництвом об`єкта, прийняттям його в експлуатацію; передає стороні-2 всі необхідні документи, які містять інформацію про існуючі підземні інженерні мережі (кабельні, водопроводу, каналізації та інше), які пролягають на земельній ділянці (пункт 2.1.3);

- протягом 5 (п`яти) календарних днів, з моменту отримання відповідного звернення, підписує та надає стороні 2 документи, які у неї наявні та/або отримані стороною-1, та необхідні для виконання умов даного договору (у тому числі необхідні листи, звернення, довіреності на виконання функцій замовника будівництва об`єкта, у тому числі на отримання дозвільних документів та документів, необхідних для введення об`єкта в експлуатацію, тощо) [пункт 2.1.8];

- після завершення будівництва об`єкта сторона 1 в межах своєї компетенції зобов`язується разом зі стороною 2 здійснити дії, віднесені законодавством до функцій замовника щодо прийняття об`єкта в експлуатацію та надати стороні 2 необхідні для оформлення останньою права власності на об`єкт документи, надання яких за законодавством віднесено до функцій замовника (пункт 2.1.12).

5.9. Пунктом 2.2 Договору визначено, що цим договором сторона 1 делегує стороні 2 функції замовника будівництва об`єкта, які визначені законодавством (у тому числі "Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд", затвердженим ДБН України. В тому числі сторона 2 зобов`язана забезпечити:

- проектною документацією будівництво об`єкта, розробку та погодження проектної документації відповідно до вимог законодавства, з компетентними органами, а в разі потреби - внесення та погодження будь-яких коригувань до проектної документації, при цьому сторона 2 самостійно визначає проектні організації, забезпечує укладення або укладає з ними самостійно або спільно зі стороною-1 за вимогою сторони 2 договори та здійснює оплату по ним, в межах своєї компетенції забезпечує отримання погоджень та дозволів від відповідних державних органів та організацій, позитивних експертних висновків, що є необхідними для будівництва об`єкта згідно із законодавством (пункт 2.2.2);

- підготовку виконавчої та іншої документації для прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію (пункт 2.2.7);

- спільно (у разі необхідності, передбаченої законодавством та / або договором) із стороною 1 прийняття об`єкта в експлуатацію (пункт 2.2.8).

5.10. Після завершення будівництва об`єкта сторони спільно забезпечують його прийняття в експлуатацію та передання об`єкта для обслуговування, експлуатації-на баланс експлуатуючої організації, що визначається стороною 2 не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати прийняття об`єкта в експлуатацію (пункт 2.5 Договору).

5.11. Якщо проектною документацією передбачається черговість будівництва об`єкта, положення договору щодо документального забезпечення будівництва об`єкта, прийняття його в експлуатацію та розподілу його частин між сторонами застосовуються для кожного пускового комплексу, що є складовою частиною об`єкта, з врахуванням специфічних умов договору та положень законодавства (пункт 2.6 Договору).

5.12. Згідно з умовами пункту 5.8 Договору всі спори та розбіжності, що виникають між сторонами у процесі виконання договору або у зв`язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів кожна зі сторін вправі передати такий спір на розгляд до господарського суду відповідно до положень чинного законодавства.

5.13. Генеральний підрядник будівництва об`єкта КП "Будова" листом від 04.10.2021 за № 1527/1-ЦО/и повідомило позивача про закінчення будівництва І та III черги Об`єкта та готовність їх до здачі в експлуатацію.

5.14. Як зазначає позивач, з метою позасудового врегулювання питання щодо виконання взятих Прокуратурою на себе обов`язків, ТОВ "ФПГ "Будова" відповідачу лист від 19.10.2021 за № б/н та лист від 01.11.2021 за № б/н з повідомленням про готовність до задачі І та III черги будівництва об`єкта та необхідністю вчинити дії з отримання сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта.

5.15. Прокуратура листом від 16.11.2021 № 34-190вих надала позивачу відповідь на зазначені вище листи та повідомила Товариство про те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2018 у справі № 916/ 2851/17 (за участю прокуратури Одеської області), яка залишена в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2018, заборонено Одеській міській раді, прокуратурі Одеської області та / або іншим особам здійснювати дії щодо будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями на земельній ділянці, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А. Ураховуючи викладене, вжити заходи не надається за можливе до закінчення розгляду справи № 916/2851/17 по суті та прийняття остаточного, кінцевого рішення.

5.16. Порушення відповідачем умов Договору, зокрема, не вчинення жодних необхідних дій для отримання сертифікатів про прийняття в експлуатацію І та III черги Об`єкта і стали підставою стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

7.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності / відсутності підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії - виконати умови Договору.

7.2. Згідно з доводами касаційної скарги об`єктом касаційного оскарження є залишене без змін постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції, яким суд задовольнив позовні вимоги та зобов`язав відповідача виконати умови Договору (вчинити дії з отримання сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта).

7.3. Касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.5. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

7.6. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.7. У контексті доводів касаційної скарги Суд зазначає про те, що спір у справі стосується вимог про примусове виконання обов`язку в натурі. За узагальненими доводами відповідача, суди неправильно застосували норми матеріального права та залишили поза увагою, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.

7.8. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

7.9. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.10. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина сьома статті 193 ГК України).

7.11. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

7.12. Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

7.13. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

7.14. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

7.15. Як встановили суди попередніх інстанцій, сторонами спору укладено договір про дольову участь у будівництві, предметом якого є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці, з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об`єкті та / або іншого майна, та / або вигоди в порядку і на умовах, визначених у Договорі

7.16. Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив про те, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за Договором про дольову участь у будівництві, що стало підставою для звернення позивача з позовом у цій справі про зобов`язання вчинити дії (примусове виконання обов`язку в натурі).

7.17. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що:

- обраний позивачем спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) узгоджується з положеннями частини другої статті 16 ЦК України та положеннями частини другої статті 20 ГК України;

- згідно з вимогами чинного законодавства України виключно відповідач, як замовник будівництва має повноваження з вчинення дії щодо отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, однак, уникає та умисно відмовляється від виконання своїх обов`язків, передбачених зокрема й укладеним між сторонами Договором, щодо їх отримання.

7.18. Встановивши обставини, невиконання відповідачем своїх Договірних зобов`язань, а також обставини, що позивач в силу умов Договору та вимог чинного законодавства України обмежений у праві здійснення тих функцій, виконання яких законодавцем покладено виключно на замовника будівництва об`єкта (у спірних правовідносинах відповідач), суди і дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

7.19. Згідно з доводами касаційної скарги, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Порядку, статей 16, 610, 612, 629 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України без врахування їх системного поєднання, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо неналежного виконання Прокуратурою умов Договору та, відповідно, наявності підстав для примусового виконання обов`язку в натурі, шляхом зобов`язання вчинення дій з отримання сертифіката про прийняття об`єктів до експлуатації (за відсутності підстав для цього).

7.20. Стосовно доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 16, 610, 612, 629 ЦК України, статті 20 ГК України, пунктів 24, 25, 27 Порядку та статей 4, 74, 75, 77, 86, 236, 238 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.

7.21. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

7.22. Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

7.23. Згідно зі статтею 2 цього ж Кодексу господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

7.24. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

7.25. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

7.26. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 та від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19 (на які посилається скаржник).

7.27. Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

7.28. Водночас суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

7.29. Так, положення частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

7.30. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що такий спосіб захисту, як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Аналогічні висновки викладено у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 (на яку посилається скаржник).

7.31. Тобто, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав позивача, підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов`язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.

7.32. Таким чином, у такому спорі позивач має обов`язок довести невиконання чи неналежне виконання відповідачем обов`язку в натурі та порушення своїх прав таким невиконанням.

7.33. Відповідно до положень частина перша статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

7.34. Разом з тим, незважаючи на те, що спір у справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм ЦК України, ГК України до спірних правовідносин також підлягають застосуванню норми спеціального законодавства у сфері містобудування - Закон України "Про архітектурну діяльність", Закон України "Про основи містобудування", Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок.

7.35. Як вже було зазначено вище, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що згідно з умовами Договору (пункт 2.1) укладеного між сторонами Договору, відповідач (сторона 1) здійснює функції замовника будівництва об`єкта та в силу положень чинного законодавства (положень частини п`ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку) має обов`язок відповідно до законодавства та в межах своєї компетенції отримувати або сприяти стороні 2 в отриманні у компетентних органах дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт по будівництву об`єкта та після завершення будівництва об`єкта в межах своєї компетенції здійснити дії, віднесені законодавством до функцій замовника щодо прийняття об`єкта в експлуатацію.

7.36. Задовольняючи вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії з отримання сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, суд першої, з яким погодився суд апеляційної інстанцій виходив із того, що визначений положеннями пунктів 3, 15, 23, 25, 60, 127 Порядку обов`язок з подання замовником документів для прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, який належить до об`єктів із значними (ССЗ) наслідками, виключно в електронній формі через електронний кабінет, користувачем є обов`язком замовника будівництва та згідно з пунктом 1.3 Договору є саме тією функцією яка віднесена до виняткового випадку. Тобто є функцією, яка підлягає вчиненню (виконанню) виключно відповідачем, як замовником будівництва.

7.37. Суди зазначили про те, що у даному випадку позивач обмежений у праві здійснення функцій замовника будівництва об`єкта виключно тими, що передбачені умовами укладеного між сторонами договору. Посилаючись на положення статей 11, 526, 525, 626 ЦК України, суди встановили факт зволікання з боку відповідача у виконанні зобов`язань за Договором та дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

7.38. Надаючи оцінку доводам скаржника та висновкам судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зазначає таке.

7.39. Як встановили суди попередніх інстанцій умовами Договору погоджено та визначено права та обов`язки кожної із сторін у тому числі і щодо документального забезпечення будівництва об`єкта, прийняття його в експлуатацію та розподілу його частин між сторонами, які застосовуються сторонами та підлягають виконанню з урахуванням специфічних умов Договору та положень чинного законодавства.

7.40. В аспекті порушуваних у касаційній скарзі питань Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

7.41. Верховний Суд зазначає, що предметом позову у даній справі є зобов`язання відповідача виконати умови договору про дольову участь у будівництві, а саме вчинити дії з отримання: сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (перша та третя черга будівництва) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А», розташованого в Одеській області, місто Одеса, Київський район, вул. Жаботинського, 54-А, кадастровий номер: 5110136900:18:017:0058, з використанням електронного кабінету замовника Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

7.42. Отже, з огляду на специфіку спірних правовідносин, Суд зазначає, що виконання умов Договору сторонами підлягає, виходячи не тільки з його умов, які погоджені сторонами, а також з урахуванням умов спеціального законодавства, яке регулює правовідносини у сфері будівництва.

7.43. Таким чином, за наявності заперечень іншої сторони Договору щодо неможливості виконання договірного зобов`язання суди мали обов`язок також встановити та перевірити обставини дотримання сторонами обов`язкового законодавчо-визначеного порядку дій при його виконанні.

7.44. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

7.45. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (частина друга статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

7.46. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

7.47. Відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

7.48. Наведені вище положення статті 26, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дають підстави дійти висновку, що отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є завершальним етапом у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів і такому етапу передує певна послідовність вчинення дій замовником будівництва.

7.49. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком.

7.50. Відповідно до положень пункту 22 Порядку сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України "Про державну таємницю").

7.51. Зокрема, пунктами 24, 25 Порядку визначено, що для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати. Заява про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката щодо об`єктів, на які поширюється дія Закону України "Про державну таємницю", подається до ДІАМ у паперовій формі із дотриманням вимог Закону України "Про державну таємницю" за формою, визначеною в додатку 6 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 7 до цього Порядку, та реєструється в журналі реєстрації заяв про видачу сертифіката. До заяви замовником додаються результати технічної інвентаризації об`єкта.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за результатами виїзного огляду об`єкта будівництва на місцевості з фотофіксацією об`єкта під час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, який виготовляється з використанням Реєстру будівельної діяльності.

7.52. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для отримання сертифіката замовник обов`язково зобов`язаний подати заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, а також акт готовності об`єкта до експлуатації, інформацію (реквізити платежу) про внесення плати та результати технічної інвентаризації об`єкта.

7.53. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, і у постановах від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18 та від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 24.02.2021 у справі № 910/1873/20).

7.54. До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

7.55. Заявлені позовні вимоги та заперечення на них обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні. При цьому чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

7.56. Отже з огляду на предмет і підстави заявленого позову, аргументи відповідача, суди з огляду на специфіку спірних правовідносин при вирішенні спірних правовідносин мали обов`язок достеменно встановити не тільки обставини стосовного того, хто із сторін спору в силу умов Договору та чинного законодавства має обов`язок вчинити дії з подання заяви про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва та видачу сертифіката. Встановленню у даному спорі також підлягали обставини щодо наявності / відсутності у відповідача (замовника будівництва) акта готовності об`єкта до експлуатації, у тому числі і обставини щодо зволікання / не зволікання останнім виконання свого обов`язку (в межах своєї компетенції разом зі стороною 2) щодо вчинення дій з прийняття об`єкта в експлуатацію.

7.57. Водночас застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим ГПК України вимогам, за змістом яких обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи на підставі доказів, усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

7.58. Зі змісту рішення місцевого суду так і оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки обставинам, які мають важливе значення у вирішенні даного спору. Суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували та не встановили обставин щодо дотримання / недотримання сторонами спору порядку дій, визначеного у частині п`ятій статті 26, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положень пунктів 24, 25 Порядку, а відтак, не здійснили оцінки цьому.

7.59. З огляду на зазначене, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача у примусовому порядку вчинити дії з отримання сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

7.60. У контексті доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статей 15, 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України, колегія суддів наголошує на тому, що наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

7.61. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

7.62. Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

7.63. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначила про те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

7.64. Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

7.65. Вказаного суди попередніх інстанцій також не врахували.

7.66. Крім того Суд вважає за необхідне зазначити про те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2019 у справі № 916/998/18 сформулювала висновок щодо застосування статей 16, 610, 629 ЦК України (належного способу захисту порушеного права).

7.67. Зокрема, Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати у постанові від 14.06.2019 у справі № 916/998/18 зазначив, що "…судами при ухваленні оскаржуваних рішень у частині зобов`язання ТОВ "ЗЕМ" належним чином і в повному обсязі виконувати обов`язки, передбачені у пункті 3.1.14 Договору, а саме: при видачі технічних умов на приєднання до мереж електропередавальної організації нових споживачів постачальника на ступені напруги 0,4 кВ зобов`язувати їх узгоджувати технічні умови з постачальником з питань організації обліку електричної енергії, на ступені напруги 10 кВ узгоджувати технічні умови з постачальником у частині приєднання та організації обліку електричної енергії не було враховано, що такі вимоги дублюють пункт 3.1.14 Договору, який є обов`язковим для сторін у силу закону (стаття 629 ЦК України). Тобто АТ "Одесаобленерго" у цій частині позовних вимог обрано неналежний спосіб захисту, враховуючи, що таке погодження передбачено Договором."

7.68. Суд наголошує на тому, що рішення господарського суду, як акт правосуддя та кінцевий результат розгляду справи, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

7.69. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, при цьому не врахував висновки щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, викладені в наведених вище постановах Верховного Суду. Вказане, у свою чергу, свідчить про підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.70. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.71. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

7.72. Верховний Суд зауважує, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

7.73. Враховуючи викладене у розділі 7 цієї постанови, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вимогам процесуального закону (зокрема, статтям 86, 236 ГПК України) не відповідають.

7.74. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, однак оцінка викладених вище обставин та доводів є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

7.75. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.76. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.77. Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7.78. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, не беруться до уваги Касаційним господарським судом.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові.

8.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

8.4. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір в цій частині, відповідно до закону.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі № 916/3535/21 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова