Постанова
від 21.11.2007 по справі а8/204-07
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.11.07р.

Справа № А8/204-07

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(м.

Дніпропетровськ)

до

1)Петриківської районної ради (смт. Петриківка Дніпропетровської

області)

2)Петриківської

районної державної адміністрації (смт. Петриківка Дніпропетровської області)

3-тя особа: Петриківський

районний відділ земельних ресурсів (смт. Петриківка Дніпропетровської області)

про визнання

недійсним акту та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:

ОСОБА_2 -представник (дов. б/№ від 21.06.06 р.)

від відповідача1: не з'явився

від відповідача2: не з'явився

3-тя особа: не

з'явився

Суть спору:

Позивач, з урахуванням уточнення

позовних вимог, звернувся до відповідачів з позовом про визнання недійсним

рішення одинадцятої сесії п'ятого скликання Петриківської районної ради

Дніпропетровської області від 30,05.07 р. № 100-11/У "Про розгляд

звернення громадянина ОСОБА_1", яким було відмовлено у вирішенні питання

щодо зміни цільового призначення 2 га землі, розташованої на території

Єлизаветівської сільської ради, а також зобов'язання відповідача2 винести

рішення про зміну цільового призначення 2,0 га землі, розташованої на території

Єлизаветівської сільської ради, кадастровий номер № 1223780800-01-407-0005, яка

належить ОСОБА_1на праві приватної власності, з ріллі на пасовище.

Позов мотивовано тим, що спірне

рішення відповідача1 є незаконним, винесеним з порушенням вимог чинного

законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів позивача, а також тим,

що вирішення вказаного питання відноситься до компетенції відповідача2.

Відповідач1 проти позову заперечує,

посилаючись на те, що згадане рішення було прийняте у повній відповідності до

повноважень відповідача та чинного законодавства України, оскільки відповідач

не входить до переліку органів, які мають вирішувати питання про зміну

цільового призначення земель.

Третя особа відзив на позов не

надала.

Ухвалою господарського суду від

10.08.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 13.09.07 р.

включно.

По справі оголошувались перерви: з

24.07.07 р. по 09.08.07 р. та з 09.08.07 р. по 10.09.07 р.

Ухвалою господарського суду від

10.09.07 р. до участі у справі у якості відповідача2 було залучено Петриківську

районну державну адміністрацію.

Відповідач2 також проти позову

заперечує, посилаючись на те, що зміна цільового використання землі, що

знаходиться за межами населеного пункту, проводиться за заявою її власника з

доданням необхідних документів. Позивач не надав необхідного переліку

документів. Відповідно до висновку Державного підприємства

"Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут

землеустрою" № 7004-1/1320 від 23.11.05 р. "Про ґрунтовий покрив та

орнопридатність грунтів земельних ділянок у власності гр. ОСОБА_1 на території Єлизаветівської

сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області", земельна

ділянка площею 2,0 га за складом грунту не придатна для господарського

використання та підлягає консервації, тобто - припиненню господарського

використання орних угідь, їх залуженню та переведенню в інші

несільськогосподарські угіддя -пасовища або сіножаті, згідно Порядку

консервації земель, затвердженому наказом Держкомзему України від 17.10.02 р. №

175. Погоджуючись з вказаним висновком, відповідач2 зазначає, що законодавством

не визначено порядок зміни цільового призначення землі в межаходнієї категорії,

а в даному випадку йдеться не про зміну цільового призначення, а про

консервацію землі. У разі зміни позивачем позовних вимог, відповідач2 не заперечує проти

проведення процедури консервації земель.

По справі оголошувалась перерва: з

18.10.07 р. по 12.11.07 р.

В судове засідання 12.11.07 р.

відповідачі та 3-тя особа не з'явились.

Господарський суд вважає за можливе

розглянути справу за відсутністю вказаних представників, оскільки останні були

належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується

розписками про оголошенння перерви в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши позивача, господарський суд. -

В С Т А Н О В

И В:

Згідно Державному акту на право

власності на земельну ділянку серії ДП № 113248 від 03.02.05 р., виданого на

підставі розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації

№448-р-04 від 22.12.04 р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних

актів на право власності на землю за № 010502300475, кадастровий номер №

1223780800-01-407-0005, позивач є власником земельної ділянки площею 2,0 га у

межах згідно з планом, розташованої на території державного земельного запасу

Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

Цільовим призначенням земельної

ділянки є ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до висновку Державного

підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут

землеустрою" № 7004-1/1320 від 23.11.05 р. "Про ґрунтовий покрив та

орнопридатність грунтів земельних ділянок у власності гр. ОСОБА_1 на території

Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської

області", земельна ділянка площею 2,0 га за складом грунту не придатна для

господарського використання та підлягає консервації, тобто - припиненню

господарського використання орних угідь, їх залуженню та переведенню в інші

несільськогосподарські угіддя -пасовища або сіножаті, згідно Порядку

консервації земель, затвердженому наказом Держкомзему України від 17.10.02 р. №

175.

В січні 2006 року позивач звернувся

до Єлізаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської

області про переведення земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер № 1223780800-01-407-0005,

з ріллі в пасовище для подальшого використання за цільовим призначенням.

Рішенням двадцять восьмої сесії

четвертого скликання Єлизаветівської сільської ради Петриківського району

Дніпропетровської області від 09.02.06 р. № 374-28/ІУ "Про трансформацію

земель" було погоджено переведення земельної ділянки загальною площею 2,0

га ріллі в пасовище для подальшого використання за цільовим призначенням, а

також зобов'язано позивача клопотати перед Петриківською районною радою про

затвердження переводу сільськогосподарських угідь.

28.02.06 р. позивач звернувся до

Петриківської районної ради Дніпропетровської області (далі-відповідач1) із

заявою про переведення земельної ділянки площею 2,0 га з ріллі в пасовище, яке

передбачає залуження ділянки.

Листом № 2/14-227 від 25.12.06 р.

відповідач1 відмовив позивачу в розгляді питання переведення земельної ділянки

площею 2,0 га малопродуктивної ріллі в пасовище, посилаючись на те, що воно не

підлягає розгляду на сесії районної ради, оскільки земельна ділянка підлягає

консервації і це розпорядження має винести голова райдержадміністрації.

Рішенням одинадцятої сесії п'ятого

скликання Петриківської районної ради від 30.05.07 р. №100-11/У "Про

розгляд звернення громадянина ОСОБА_1" позивачу було відмовлено у

вирішенні питання щодо зміни цільового призначення 2,0 га землі, розташованої

на території Єлизаветівської сільської ради.

Господарським судом також

встановлено:

Згідно ст. 172 ЗК України,

консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське

використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним.

Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких

неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих

земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. Консервація земель

здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений

термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за

рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на

підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель

встановлюється законодавством України.

З метою визначення організаційних

засад щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель, господарське

використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а також

техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати

екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є

небезпечним для їх здоров'я, наказом Держкомзему України № 175 від 17.10.2002

року був затверджений Порядок консервації земель (далі-Порядок).

За п. 1 вказаного Порядку, останній

обов'язковий для керівництва в роботі державними органами виконавчої влади,

розповсюджується на власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів,

і має рекомендаційний характер для органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 2, 4, 5

названого Порядку, консервація земель здійснюється шляхом припинення їх

господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення,

за ініціативи власників землі, а також за поданням місцевих землевпорядних або

природоохоронних органів. Власник землі подає заяву або клопотання до

відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради) за

місцезнаходженням земельної ділянки, указуючи причини необхідності проведення

консервації земель, які передбачені абзацом другим пункту 2 цього Порядку.

Як вбачається з оспорюваного

позивачем рішення відповідача1, підставою для відмови в зміні цільового

призначення 2,0 га землі було зазначено пункт 15 розділу Х Перехідних положень

ЗК України та Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у

власності громадян або юридичних осіб, затверджений постановою КМ України від

11.04.02 р. № 502.

Згідно підпункту "б" п.

15 розділу Х Перехідних положень ЗК України, до 1 січня 2008 року не

допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які

перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на

місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого

селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у

спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до

закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

За змістом вказаної норми Закону,

вона розповсюджується на земельні ділянки, які перебувають у власності

громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського

виробництва, земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості)

власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського

господарства, тобто -земельні ділянки, передані у власність громадян у вигляді

часток (паїв) внаслідок приватизації державних і комунальних

сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, на підставі пункту

"б" ч. 3 ст. 116, ч. 3 ст. 118 та пункту "а" ч. 1 ст. 121

ЗК України.

Право ж власності на земельну

ділянку з кадастровим номером № 1223780800-01-407-0005 позивачем набувалось в

порядку приватизації у відповідності з пунктом "в" ч. 3 ст. 116, ч. 6

ст. 118, пункту "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України.

Як зазначено в Державному акті про

право власності на земельну ділянку серії ДП № 113248 від 03.02.05 р. її

цільовим призначенням є ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, законодавча заборона

зміни цільового призначення на належну позивачу на праві власності земельну

ділянку не розповсюджується, оскільки ця земельна ділянка не є земельним паєм і

призначена не для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи викладене господарський

суд вважає, що спірне рішення сесії Петриківської районної ради

Дніпропетровської ради є незаконним та винесеним з порушенням вказаної норми

чинного земельного законодавства.

Крім того, у спірному рішенні

відповідач1 також послався на Порядок зміни цільового призначення земель, які

перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений постановою КМ

України від 11.04.02 р. № 502.

Згідно ст. 19 ЗК України, землі

України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського

призначення;

б) землі житлової та громадської

забудови;

в) землі природно-заповідного та

іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного

призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту,

зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 20 ЗК України,

віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень

органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх

повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої

влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу

цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і

затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів

природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового

призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб,

здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як підтверджується матеріалами

справи, позивач звертався до відповідача1 з клопотанням про переведення

земельної ділянки, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради,

площею 2,0 га ріллі в пасовище для подальшого використання за цільовим

призначенням.

Таким чином, позивач не заявляв про

зміну основного цільового призначення вказаної земельної ділянки, яка

відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а лише просив

перевести ріллю в пасовища, тобто -в інші сільськогосподарські угіддя, що було

викликано необхідністю консервації вказаної земельної ділянки на підставі

висновку Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та

проектний інститут землеустрою" №7004-1/1320 від 23.11.05 р. "Про

ґрунтовий покрив та орнопридатність грунтів земельних ділянок у власності гр.

ОСОБА_1 на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району

Дніпропетровської області".

Як зазначалось судом вище, Порядок

консервації земель затверджений наказом Держкомзему України № 175 від

17.10.2002 року.

При викладених обставинах суд

вважає, що відповідач1 неправомірно застосував у спірному рішенні Порядок зміни

цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або

юридичних осіб, затверджений постановою КМ України від 11.04.02 р. № 502, а не

вищезгаданий Порядок консервації земель, затверджений наказом Держкомзему

України № 175 від 17.10.2002 року.

Крім того, слід звернути увагу на

те, що із відповідною заявою про переведення земельної ділянки в іншу категорію

позивач звернувся до відповідача1 28.02.06 р., а спірне рішення останнім було

винесене лише 30.05.07 року (тобто через 1 рік та 3 місяці).

Пункт "б" ст. 15 розділу

Х Перехідних положень ЗК України, на який посилається відповідач1 у своєму

рішенні, набрав чинності після внесення змін до ЗК України від 19.12.06 р.,

тобто через 10 місяців після подання позивачем відповідної заяви.

Матеріалами справи також

підтверджується, що своїми діями відповідач1 фактично порушив права позивача,

як власника земельної ділянки, шляхом створення перешкод у використанні цієї

земельної ділянки.

Згідно ст. 19 Конституції України,

правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не

може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України,

суд при вирiшеннi справи керується принципом законностi, вiдповiдно до якого

органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхнi посадовi i

службовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у

спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України. Суд вирiшує справи на

пiдставi Конституцiї та законiв України, а також мiжнародних договорiв, згода

на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує iншi

нормативно-правовi акти, прийняті вiдповiдним органом на пiдставi, у межах

повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Акт державного чи iншого органу -

це юридична форма рiшень цих органiв, тобто офiцiйний письмовий документ, який

породжує певнi правовi наслiдки, спрямований на регулювання тих чи iнших

суспiльних вiдносин i має обов'язковий характер для суб'єктiв цих вiдносин.

Залежно вiд компетенцiї органу,

який прийняв такий документ, i характеру та обсягу вiдносин, що врегульовано

ним, акти подiляються на нормативнi i такi, що не мають нормативного характеру,

тобто iндивiдуальнi.

Нормативний акт - це прийнятий

уповноваженим державним чи iншим органом у межах його компетенцiї офiцiйний

письмовий документ, який встановлює, змiнює чи скасовує норми права, носить

загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акти

ненормативного характеру (iндивiдуальні акти) породжують права i обов'язки

тiльки у того суб'єкта, якому вони адресованi.

Як вбачається з матеріалів справи

позивачем заявлено позов про визнання недійсним акту індивідуальної дії

відповідача1.

Підставами для визнання акта недійсним

є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом

компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта

нечинним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та

охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Враховуючи викладене, а також те,

що спірне рішення відповідача1 не відповідає вимогам земельного законодавства

України і порушує права та охоронювані законом iнтереси позивача у справi,

господарський суд вважає позовні вимоги щодо визнання недійсним вказаного

рішення обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарським судом також

встановлено наступне: