Ухвала

від 07.02.2024 по справі 569/7237/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/7237/23

1-кс/569/870/24

УХВАЛА

07 лютого 2024 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання голови комісії з реорганізації Комунального закладу Рівненський психоневрологічний інтернат Рівненської обласної ради ОСОБА_3 про часткове скасування арешту на майно, накладеного ухвалою Рівненського міського суду від 14.08.2023 р.,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про часткове скасування арешту на майно, накладеного ухвалою Рівненського міського суду від 14.08.2023 р. звернулася голова комісії з реорганізації Комунального закладу Рівненський психоневрологічний інтернат Рівненської обласної ради ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що в ході обшуку 10.08.2023 р. на підставі ухвали слідчого судді у справі №569/7237/23 в складських та службових приміщеннях КЗ Рівненський психонерологічний інтернат за адресою: Рівненська область, с.Боянівка, вул. Лісова, будинок 1 уповноваженими особами СВ розслідування особливо тяжких злочинів Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області були вилучені оригінали документів, які належать Комунальному закладу Рівненський психоневрологічний інтернат Рівненської обласної ради відповідно до опису речей і документів, які були вилучені під час обшуку 10.08.2023 р. та протокол обшуку .

14 серпня 2023 року слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області накладено арешт на документи вилучені в ході обшуку 10.08.2023 р.

Клопотання про арешт майна мотивована тим, що завідувачем відділенням № 2. ОСОБА_4 в змові з іншими працівниками закладу КЗ Урвенський психоневрологічний інтернат в селі Орлівка незаконно заволоділи коштами підопічних.

Ухвалою від 14.08.2023 р. суддя прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення даного клопотання та накладення арешту.

Вважає, що арешт з речей вилучених 10.08.2023 р. частково має бути знятий.

Так, арешт документів та речей вилучених в ході обшуку у відділенні №1 Комунального закладу Рівненський психоневрологічний інтернат Рівненської обласної ради в с. Боянівка стосувався підопічних, які знаходяться та проживають за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Боянівка, вул. Лісова 1 та були направлені до закладу напряму з Комунальної установи Комишівський психоневрологічний інтернат (Донецька область) у зв`язку з евакуацією.

В свою чергу відділення №2 КЗ Урвенський психоневрологічний інтернат приєднано до КЗ Рівненський психоневрологічний інтернат РОР лише в 2023 році, знаходиться в с.Орлівка, Рівненської області та є окремим структурним відділенням.

Інкриміновані дії ОСОБА_4 стосувались підопічних, які знаходяться на утриманні у відділенні № 2 в с. Орлівка спочатку КЗ Урвенський психоневрологічний інтернат, а в подальшому відділення №2 КЗ Рівненського психоневрологічного інтернату РОР.

Таким чином, документи вилучені 10.08.2023 р. підопічних, які проживають у відділенні №1 КЗ Рівненський психоневрологічний інтернат РОР відношення до дій ОСОБА_4 та інших працівників відділення №2 КЗ Урвенський психоневрологічний інтернат, а в подальшому відділення №2 КЗ Рівненський психоневрологічний інтернат РОР не мають, а тому не можуть бути доказами у кримінальному провадженні № 42022180000000033 від 06.03.2023 р.

Заявник є власником документів, які були вилучені та арештовані. Арешт майна порушує його права та заважає здійснювати свою діяльність.

Окрім цього, арешт порушує права підопічних, в тому числі недієздатних, на соціальне забезпечення. У вилучених особових справах містяться банківські картки, на які надходить пенсійне забезпечення, а також рішення суддів про визнання таких осіб недієздатними та призначення їм опікунів, оригінали довідок МСЕК, оригінали довідок про ВПО.

Так, вирішення питання щодо виплат залежить від дій опікунів, які у зв`язку із різними підставами (смертю, втратою можливості доглядати за особами за станом здоров`я, окупацією, військовими діями) не мають можливості більше доглядати за підопічними але у зв`язку із арештом особових справ ВПО підопічних відділення №1 КЗ Рівненський психоневрологічний інтернат РОР, заклад не в змозі почати процедуру заміни або призначення опікуна таким особам. Такі особи уже тривалий час не можуть отримати пенсію, оскільки банківські карти знаходяться в матеріалах справи.

Уже протягом 5 місяців права недієздатних підопічних обмежується, заклад не може виконувати належним чином свої обов`язки по відношенню до них у зв`язку із відсутністю оригіналів документів про підтвердження необхідності призначення пенсій та інших соціальних виплат. Заклад не може звернутися до органу опіки і піклування щодо підготовки подання про призначення або заміну опікуна та інш через відсутність оригіналів документів.

Голови комісії з реорганізації Комунального закладу Рівненський психоневрологічний інтернат Рівненської обласної ради ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, своє клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задоволити.

Прокурор в судове засідання не з`явилися. Однак, прокурором подано клопотання про розгляд клопотання без його участі щодо скасування арешту майна не заперечує.

Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 14 серпня 2023 року слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області накладено арешт на документи вилучені в ході обшуку 10.08.2023 р.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що заявник є власником документів, які були вилучені та арештовані. Арешт майна порушує його права та заважає здійснювати свою діяльність.

Окрім цього, арешт порушує права підопічних, в тому числі недієздатних, на соціальне забезпечення. У вилучених особових справах містяться банківські картки, на які надходить пенсійне забезпечення, а також рішення суддів про визнання таких осіб недієздатними та призначення їм опікунів, оригінали довідок МСЕК, оригінали довідок про ВПО.

Так, вирішення питання щодо виплат залежить від дій опікунів, які у зв`язку із різними підставами (смертю, втратою можливості доглядати за особами за станом здоров`я, окупацією, військовими діями) не мають можливості більше доглядати за підопічними але у зв`язку із арештом особових справ ВПО підопічних відділення №1 КЗ Рівненський психоневрологічний інтернат РОР, заклад не в змозі почати процедуру заміни або призначення опікуна таким особам. Такі особи уже тривалий час не можуть отримати пенсію, оскільки банківські карти знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідност. 24 КПК Україникожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатисяперегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метоюповторного слухання справи і постановленнянового рішення. Відхід від цього принципу можливийлише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі"Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, згідно якій критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах Рисовський проти України від 20.10.2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04) , Кривенький проти України від 16.02.2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81574015) .

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У зв`язку з чим, суд вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання голови комісії з реорганізації Комунального закладу Рівненський психоневрологічний інтернат Рівненської обласної ради ОСОБА_3 про часткове скасування арешту на майно, накладеного ухвалою Рівненського міського суду від 14.08.2023 р задоволити.

Частково скасувати арешт на майно накладений 14.08.2023 року ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області в справі №569/7237/23 у кримінальному провадженні № 42023180000000033, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2023 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.191 КК України

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 та інших слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023180000000033, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2023 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.191 КК України повернути оригінали вилучених документів, які ухвалою слідчого судді від 14.08.2023 у справі № 569/7237/23 арештовано, а саме: Особова справа (папка) померлої ОСОБА_6 на 49 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_7 на 52 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_8 на 52 арк., Особова справа (папка) ОСОБА_9 на 41 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_10 на 105 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_11 на 106 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_12 на 41 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_13 на 99 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_14 на 102 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_15 на 119 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_16 на 209 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_17 на 124 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_18 на 50 арк., Особова справа (папка) ВПО ОСОБА_19 на 57 арк.з метою забезпечення належного утримання людей та виконання своїх службових обов`язків.

Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1