Постанова

від 05.03.2024 по справі 756/6269/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №756/6269/22 Головуючий у І інстанції - Петренко Н.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/5286/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного Артема Володимировича, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно отриманих коштів, -

установив:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києваз позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного А.В., третя особа: ПН КМНО Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року у справі №759/6112/14-ц стягнуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» солідарно з неї та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №КС-210/07 від 13 грудня 2007 року та договором поруки №КС-210/07 від 13 грудня 2007 року станом на 11 листопада 2011 року у розмірі 944449,62 грн. та судовий збір у сумі 2823 грн.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчі листи, зокрема про стягнення з неї на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 944449,62 грн. заборгованості та судового збору у розмірі 2823 грн.

Виконавчий документ з примусового виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року у справі №759/6112/14-ц перебував у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного А.В.

Постановою приватного виконавця від 31 січня 2019 року ВП НОМЕР_2 закінчено у зв`язку з повним погашенням заборгованості, в тому числі винагороди приватного виконавця.

В той же час, 04 грудня 2018 року приватним виконавцем Пишним А.В. було відкрито ВП НОМЕР_1, щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого ПН КМНО Чуловським В.А., 07 грудня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №7811.

Дублікат виконавчого напису нотаріуса зареєстровано за №16493.

Згідно виконавчого напису нотаріуса на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» було звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,0863 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1209233,66 грн., яка виникла станом на 30 вересня 2014 року.

Постановою приватного виконавця від 31 січня 2019 року ВП НОМЕР_1 закінчено у зв`язку з частковим погашенням заборгованості у результаті реалізації предмета іпотеки на електронних торгах та недостатністю коштів, отриманих від продажу для повного погашення заборгованості.

Про факт наявності відкритого виконавчого провадження НОМЕР_1 їй стало відомо лише 25 лютого 2019 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Жодних повідомлень про відкриття даного виконавчого провадження чи вчинення дій в рамках такого провадження, на її адресу не надходило.

Оскільки майно, лот №321448 був реалізований за 1467100 грн., а сума боргу позивача складала 947272,62 грн. та із урахуванням витрат виконавчого провадження/повернення авансового внеску стягувачу (4156,50 грн.), винагороди приватного виконавця (94727,26 грн.) решта суми, отриманої від реалізації майна в розмірі 420943,62 грн. відповідно до ст.47 3У «Про виконавче провадження», повинна була бути повернута їй.

Однак, частина даної суми 347588,62 грн. була неправомірно використана приватним виконавцем в рамках ВП НОМЕР_1.

Так, в рамках ВП НОМЕР_1 за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, лот №321448, приватним виконавцем згідно платіжного доручення №970 від 25 січня 2019 року було утримано винагороду в розмірі 31592,69 грн., повернуто авансовий внесок стягувачу в розмірі 69 грн. (платіжне доручення №972 від 25 січня 2019 року) та сплачено стягувачу заборгованість в розмірі 315926,93 грн. (платіжне доручення №971 від 25 січня 2019 року).

Щодо суми в розмірі 73255 грн. (гарантійний внесок покупця, що був сплачений на рахунок ДП «СЕТАМ»), то у неї відсутня інформація про її цільове використання та подальше спрямування.

Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом містить розмір вимог відмінний від розміру заборгованості, що вказаний у рішенні суду, інший період.

При цьому стягувачем не доведено, що останній мав право вимагати більшу суму заборгованості, аніж та, яка була визначена на дату укладення договору відступлення прав вимоги, та не надано розрахунків зазначеної суми.

Нотаріус Чуловський В.А. при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив вимоги ст. ст. 87,88 ЗУ «Про нотаріат» та порядок вчинення нотаріальних дій.

Просила суд, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7811 від 07 грудня 2014 року, який було вчинено ПН КМНО Чуловським В.А. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва на її користь незаконно стягнуті кошти по виконанню виконавчого напису (дублікату), вчиненого ПН КМНО Чуловським В.А., 07 грудня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №7811 у розмірі 31661,69 грн.

Стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи» незаконно стягнуті кошти по виконанню виконавчого напису (дублікату), вчиненого ПН КМНО Чуловським В.А. 07 грудня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №7811 у розмірі 315926,93 грн. та судові витрати.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року зазначений вище позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис (дублікат), вчинений ПН КМНО Чуловським В.А., 07 грудня 2014 року зареєстрований в реєстрі за №7811.

Стягнуто з Пишного А.В. , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва на користь ОСОБА_1 незаконно стягнуті кошти по виконанню виконавчого напису (дублікату), вчиненого ПН КМНО Чуловським В.А., 07 грудня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №7811 у розмірі 31661,69 грн.

Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 , незаконно стягнуті кошти по виконанню виконавчого напису (дублікату), вчиненого ПН КМНО Чуловським В.А. 07 грудня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №7811 у розмірі 315926,93 грн.

Стягнуто з Пишного А.В. , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2234,15 грн.

Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2234,15 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалося на те, що станом на дату вчинення виконавчого напису, заборгованість боржником не оскаржувалась, не заперечувалась, жодні спори, щодо суми заборгованості, її розрахунку були відсутні.

Його право, як стягувача, на повернення коштів існувало як на момент звернення до нотаріуса, так і на момент відкриття провадження про стягнення заборгованості.

Проте, кошти не були повернені в жодній сумі.

Зазначає, що позивачем було пропущено строк на звернення з вимогою про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом таким, що не підлягає виконанню.

Вказує, що з моменту коли особа дізналась про порушення свого права (25 лютого 2019 року) та до надходження позовної заяви до суду (11 серпня 2022 року) пройшло більше ніж три роки і не було наведено позивачем поважності причин такого пропуску.

Наголошує, що під час вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса ним було подано всі визначені чинним законодавством документи. Надавати будь-які інші документи воно було зобов`язано виключно у тому разі, якщо це вимагав би сам нотаріус, яким вчиняється виконавчий напис.

При цьому, звертає увагу на той факт, що у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус при вчиненні виконавчого напису має право вимагати додаткові документи, а не зобов`язаний їх витребовувати.

Тому вбачається, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису безспірність заборгованості позивача перед Товариством була доведена у встановленому законодавством порядку.

Зазначає, що докази направлення позивачу вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса долучені до заяви про вчинення виконавчого напису №7811 від 07 грудня 2014 року.

Однак, твердження про те, що відсутні докази направлення позивачу даної вимоги не можуть бути підтверджені матеріалами справи, адже з моменту вчинення виконавчого напису минуло 9 років.

Просило суд, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним А.В. було подано письмові пояснення, в обґрунтування яких зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовна заява не містить вимог скасування виконавчого напису (дублікат), а є вимога про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, проте судом першої інстанції вирішено визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис (дублікат).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана з пропущенням строку позовної давності.

Оскільки позивачу стало відомо про виконавче провадження НОМЕР_1 тільки 25 лютого 2019 року, то строк позовної давності для звернення до суду сплив 25 лютого 2022 року.

Позовна заява датована 24 лютого 2022 року, а подана до суду 11 серпня 2022 року, таким чином позиція позивача є такою, що спрямована на введення суду в оману, а пропуск строку на звернення до суду слід вважати, як пасивна поведінка скаржниці, щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі.

Зауважує, що позивач ніколи не оскаржувала дії приватного виконавця, що свідчить про не порушення її прав.

Витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця не можуть вважатися безпідставно набутими коштами.

Таким чином, оскаржуване рішення про стягнення з приватного виконавця незаконно стягнутих коштів є незаконним та таким, що прийнято з порушенням підсудності.

Просив суд, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року та врахувати дані пояснення під час ухвалення рішення за результатами розгляду апеляційної скаргиТОВ «Кредитні ініціативи».

На вказану апеляційну скаргу, ОСОБА_1 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що 30 листопада 2011 року Товариство звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і даний позов було задоволено 15 березня 2012 року.

Таким чино, строк виконання основного зобов`язання було змінено самим Товариством, а отже строк звернення до нотаріуса за вчинення виконавчого напису сплив 28 грудня 2013 року.

Враховуючи вищезазначене, законних підстав для звернення ТОВ «Кредитні ініціативи» до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису не було.

Вказує, що сума заборгованості є спірною, штучно і не законно завищеною, як наслідок питання безспірності боргу зазначеного в оспорюваному виконавчому написі взагалі стояти не може, посилання апелянта на те, що вона не надала контррозрахунку та не оскаржувала суму заборгованості вказану у виконавчому написі є безпідставними, адже, вона не була обізнана ні про намір ТОВ «Кредитні ініціативи» на вчинення виконавчого напису, ні про збільшення суми заборгованості, а ні про його наступне вчинення.

Наголошує, що апелянт ніяк не пояснює наявності, на час звернення за дублікатом виконавчого напису, відкритого виконавчого провадження НОМЕР_3, що було відкрито 14 січня 2015 року на підставі саме оригіналу виконавчого напису №7811 від 07 січня 2014 року Державною виконавчою службою Святошинського районного управління юстиції за заявою самого ж апелянта та знаходиться на виконанні і на цей час.

Зазначає, що крайній строк подання нею позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно отриманих коштів припадав на 25 лютого 2022 року, з урахуванням 3 річного строку з моменту, як вона довідалась про порушення її прав.

Проте, у зв`язку з військовою агресією рф проти України вона була змушена покинути м. Київ, а згодом виїхати за кордон, повернутися змогла лише на початку серпня.

Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного А.В. - Воробйов О.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання представник ТОВ «Кредитні ініціативи» не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судове засіданняПН КМНО Чуловський В.А. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком в особі філії «Ленінградське відділення Промінвестбанку в м. Київ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №КС -210/07.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» є повним правонаступником Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство).

У відповідності до п.п. 2.1., 2.2., 2.3 Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 700000 грн.

За користування кредитом встановлено процентну ставку в розмірі 17%, кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 13 грудня 2027 року.

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Банком по поверненню суми кредиту між Банком та Позичальником укладено іпотечний договір, посвідчений 13 грудня 2007 року ПН КМНО Бойко О.В .

Предметом іпотеки згідно вказаного договору є земельна ділянка площею 0,0863 кв.м., яка знаходиться на АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання зобов`язань по поверненню суми кредиту між Банком, Позичальником та поручителем ОСОБА_2 укладено Договір поруки №РКС - 210/07 від 13 грудня 2007 року.

Станом на 11 листопада 2011 року заборгованість Позичальника за Кредитним договором становить 944449,62 грн., а саме: заборгованість по кредиту (в тому числі. прострочена - 58048,64 грн.) - 630768, 64 грн.; заборгованість по відсотках - 250940,24 грн.; сума пені за простроченим кредитом - 6175,60 грн; сума пені за простроченими відсотками - 31009,19 грн; індекс інфляції за простроченими відсотками - 22515,90 грн; індекс інфляції за простроченими кредитом - 3040,05 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у справі №759/6112/14-ц стягнуто на користь ТОВ « Кредитні ініціативи» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №КС-210/07 від 13 грудня 2007 року та договором поруки №КС-210/07 від 13 грудня 2007 року, станом на 11 листопада 2011 року, в розмірі 944449,62 грн., а також судовий збір в сумі 2823 грн.

З приводу виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у справі №759/6112/14-ц приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем було відкрито 08 жовтня 2018 року виконавче провадження НОМЕР_2.

В ході проведення виконавчих дій у ВП НОМЕР_2 приватним виконавцем Пишним А.В. було описано та арештовано майно Позивача (що було предметом іпотеки) - земельну ділянку площею 0,0863, кадастровий номер 8000000000:75:141:0010, цільове призначення: будівництво жилого будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно заяви від 29 жовтня 2018 року за вих. №1971 описане та арештоване майно було подано до ДП «СЕТАМ» на примусову реалізацію шляхом продажу на електронних торгах.

Згідно Протоколу №381732 проведення електронних торгів по лоту №321448 від 11 січня 2019 року земельну ділянку було реалізовано за 1467100 грн.

Відповідно до платіжного доручення №970 від 25 січня 2019 року приватним виконавцем на рахунок стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» перераховано суму боргу в розмірі 947272,62 грн., що були стягнуті від примусової реалізації майна Позивача в рамках ВП НОМЕР_2.

Окрім того, відповідно до форми розпорядження НОМЕР_2 від 25 січня 2019 року, приватним виконавцем утримано на свій рахунок винагороду в розмірі 94727,26 грн. (10 відсотків від суми стягнення - 947272,62 грн.) за повне виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року у справі №759/6112/14-ц в рамках ВП НОМЕР_2.

Із коштів, отриманих від реалізації описаного та арештованого майно Позивача, приватним виконавцем здійснено повернення авансового внеску стягувачу на організацію та проведення виконавчих дій в рамках ВП НОМЕР_2 в розмірі 4156,50 грн. (платіжне доручення №969 від 25 січня 2019 року).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А. В. від 31 січня 2019 року ВП НОМЕР_2 закінчено у зв`язку з повним погашенням заборгованості, в тому числі винагороди приватного виконавця.

Водночас 04 грудня 2018 року приватним виконавцем Пишним А.В. відкрито ВП НОМЕР_1, щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., 07 грудня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №7811.

Дублікат виконавчого напису нотаріуса зареєстровано за №16493.

Постановою вказаного приватного виконавця від 31 січня 2019 року ВП НОМЕР_1 закінчено у зв`язку з частковим погашенням заборгованості в результаті реалізації предмета іпотеки на електронних торгах в межах ВП НОМЕР_2 та недостатністю коштів, отриманих від продажу, для повного погашення заборгованості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом та не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Виконавчий напис ПН КМНО Чуловського В.А. від 07 грудня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №7811 було вчинено з грубим порушення вимог Закону України «Про нотаріат», порушенням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій, в частині, щодо строків можливого звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису нотаріуса та доведеності безспірності грошових вимог.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 ЗУ «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.

Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання.

При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора.

За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 березня 2015 року (справа №6-141цс14), від 20 травня 2015 року (справа №6-158цс15), від 05 липня 2017 року (справа №6-887цс17), в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року (справа №569/8884/17) та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа №320/8269/15-ц), від 19 вересня 2018 року (справа №207/1587/16), від 27 березня 2019 року (справа №137/1666/16-ц).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме у такому розмірі.

Згідно з п.п. 2.1 п.2 гл.16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають стосунок до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп.2.2 п.2 гл.16 розділ ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень сторонам.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення (пп.2.3 п.2 гл.16 розділ ІІ Порядку).

За змістом підпунктів 3.1-3.5 пункту 3 глави 16 розділу 2 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Відповідно до п.2 Переліку, для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Статтею 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом та не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Разом з тим, відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом першої інстанції, строк виконання основного зобов`язання було змінено Банком, днем виникнення права вимоги може вважатися як дата зазначена в претензії так і дата першого несплаченого чергового платежу за кредитом, як наслідок строк звернення до Нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, в розумінні приписів Положення ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1 п.3 гл.16 Порядку, сплив 28 грудня 2013 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено поза межами строку, так як перебіг позовної давності розпочався з грудня 2010 року і не переривався, а виконавчий напис вчинено у 2014 році, а відтак дії ПН КМНО Чуловського В.А., щодо вчинення виконавчого напису є незаконними.

Колегія суддів також звертає увагу, що оскільки виконавчий напис нотаріуса від 07 грудня 2014 року №7811 визнано таким, що не підлягає виконанню, то відповідно вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва та ТОВ «Кредитні ініціативи» незаконно стягнутих коштів по виконанню виконавчого напису (дублікату), вчиненого ПН КМНО Чуловським В.А., 07 грудня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за №7811 є похідними від вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис (дублікат), вчинений ПН КМНО Чуловським В.А., 07 грудня 2014 року зареєстрований в реєстрі за №7811, а тому відсутня підстава для подальшого проведення такого стягнення, а стягнуте за виконавчим написом підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Таким чином, недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з вище викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, та у зв`язку із залишенням цього рішення без змін, необхідно поновити його дію.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 11 березня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба