Рішення

від 11.03.2024 по справі 200/4106/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року Справа№200/4106/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940; юридична адреса: 14005, м.Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька обл., м.Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення від 19 липня 2023 року № 056550005378 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до пільгового стажу за списком № 2 період роботи з 03 січня 1990 року по 26 травня 1999 за професією «машиніст млину» в Костянтинівському вогнетривкому заводі «Червоний Жовтень» та призначити з 20 січня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15) та з урахуванням норм статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 12 липня 2023 року, після досягнення пенсійного віку, вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішенням від 19 липня 2023 року № 056550005378, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», відмовив їй у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу. Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, оскільки така позиція відповідача суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020. На думку позивача, не зараховуючи до пільгового стажу певний період роботи, відповідач діяв всупереч законодавства, що регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення, та грубо порушив конституційні права на законне призначення пенсії на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що 12.07.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності заяву позивача від 12.07.2023 було опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Рішенням від 19.07.2023 № 056550005378 Управлінням відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням встановленого законодавством пенсійного віку. До пільгового стажу не зараховано період роботи відповідно до довідки від 10.10.2006 № 06-ок, оскільки довідка підписана ліквідатором і відсутній наказ про проведення атестації робочих місць та додаток до нього.

На думку відповідача, у Управління був відсутній вибір у застосуванні до спірних правовідносин більш чи менш сприятливого для позивача закону, оскільки їх, на час виникнення, регулював тільки Закон № 1058.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на адресу суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що оскільки Управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

12.07.2023 позивач через веб-портал електронних послуг звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. На час звернення до відповідача за призначенням пенсії їй виповнилося 52 роки.

Заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19 липня 2023 року № 056550005378 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, який згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії, становив 55 роки, та відсутністю у неї необхідного пільгового стажу.

Так, до пільгового стажу позивача за списком № 2 не зараховано період її роботи з 03.01.1990 по 26.05.1999 згідно довідки від 10.10.2006 № 06-ок пільгового характеру, виданої ВАТ «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красний Октябрь» (з 10.03.2011 державна реєстрація юридичної особи припинення у зв`язку з визнанням ії банкрутом), у зв`язку з відсутністю рішення Комісії.

Таким чином, на думку відповідача, загальний стаж роботи позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком складає 29 років 05 місяців 17 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - відсутній.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, вона з 03 січня 1990 року по 16 січня 2001 року працювала машиністом млину помольної ділянки цеху 2 у Костянтинівському вогнетривкому заводі «Красний Октябрь», який був перейменований у Відкрите акціонерне товариство «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красний Октябрь».

Крім того, згідно довідки від 10.10.2006 № 06-к про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ліквідатором Відкритого акціонерного товариства «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красний Октябрь», позивач працювала повний робочий день у Відкритому акціонерному товаристві «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красний Октябрь»: з 03.01.1990 по 26.05.1999 машиністом млину, що передбачено Списком № 2, розділом V, підрозділом а, код КП, на підставі ПКМУ від 11.03.1994 № 162 (9 років 4 місяці 23 дні).

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за позивача у спірний період роботи з 03 січня 1990 року по 26 травня 1999 страхувальником - Відкритим акціонерним товариством «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красний Октябрь» (код 00191862) сплачено суми заробітку для нарахування пенсії.

Також згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу та форми ОК-5, що стосуються позивача, за період з 1998 та 1999 роки міститься код «ЗПЗО13Б1», що відповідає Списку № 2.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 (провадження № № 11-209заі21) дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону №1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Оскільки, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, тому відмова відповідача у призначенні позивачу, якій на час звернення із заявою про призначення пенсії виповнилося 52 роки, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу за списком № 2 періоду роботи з 03 січня 1990 року по 26 травня 1999 за професією «машиніст млину» в Костянтинівському вогнетривкому заводі «Червоний Жовтень», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений період не зараховано відповідачем до пільгового стажу позивача у зв`язку з відсутністю рішення Комісії ВАТ «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красний Октябрь».

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17, аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини, вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Рішенням відповідача, що оскаржується, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, зокрема, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки відповідачем не враховано довідку щодо підтвердження пільгового стажу від 10.10.2006 № 06-к, видану ліквідатором Відкритого акціонерного товариства «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красний Октябрь».

Згідно з вказаною довідкою позивач працювала повний робочий день з 03.01.1990 по 26.05.1999 машиністом млину, що передбачено списком 2, розділом V, підрозділом а, код КП, на підставі ПКМУ від 11.03.1994 № 162. Довідка містить посилання на наказ від 05.05.1994 №3 про атестацію робочого місця позивача.

Отже, у зазначений в довідці період позивач виконувала роботу, яка віднесена до списку №2.

Як вже зазначалось судом, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1 і № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1 і № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1 і № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, позивач з 03 січня 1990 року по 16 січня 2001 року, що включає спірний період роботи, працювала машиністом млину помольної ділянки цеху 2 в Костянтинівському вогнетривкому заводі «Красний Октябрь», який був перейменований у Відкрите акціонерне товариство «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красний Октябрь».

Записи в трудовій книжці проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, не містять виправлень, засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

Відповідач не заперечує, що вказана професія належить до списку № 2.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці позивача підтверджують характер її роботи у період з 03.01.1990 по 26.05.1999, що є підставою для його включення до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Посилання відповідача на неприйняття пільгової довідки від 10.10.2006 № 06-к та неможливість її врахування при підрахунку пільгового стажу позивача за списком № 2 є неприйнятними, оскільки перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії. Аналогічна позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а та від 11.07.2019 у справі № 127/1849/17.

Також є неприйнятними доводи відповідача щодо неприйняття до уваги зазначеної довідки у зв`язку з тим, що вона підписана ліквідатором підприємства, а не Комісією (як розуміє суд - Ліквідаційною), оскільки, як встановлено судом у ході розгляду справи і не заперечується відповідачем, з 10.03.2011 державна реєстрація юридичної особи ВАТ «Костянтинівський вогнетривкий завод «Красний Октябрь» припинена у зв`язку з визнанням банкрутом. Отже, у зв`язку із вказаними обставинами, у відповідності до приписів Закону України «Про банкрутство» та Господарського процесуального кодексу України, рішенням господарського суду призначається ліквідатор, який є належною уповноваженою особою на вчинення визначених діючим законодавством дій, в тому числі і щодо видачі і підписання, зокрема, довідок про пільговий стаж роботи і атестацію робочих місць з метою дотримання конституційних прав працівників підприємства у сфері пенсійного забезпечення.

Водночас, слід окремо звернути увагу відповідача на те, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, далі Порядок № 22-1).

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу, Порядок № 637).

Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії […] при зверненні особи із відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення […] без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п. 4.3 Порядку № 22-1).

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно ненадання позивачем належних документів щодо її стажу, оскільки органи ПФУ мають широкий спектр повноважень щодо встановлення фактів, які мають значення при вирішенні питання щодо призначення та перерахунку пенсії.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться виключно до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд дійшов до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19 липня 2023 року № 056550005378 про відмову у призначенні пільгової пенсії за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15), та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, із зарахуванням до її пільгового стажу періоду роботи з 03 січня 1990 року по 26 травня 1999 року за професією «машиніст млину» в Костянтинівському вогнетривкому заводі «Червоний Жовтень» за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії, а отже позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 876,06 грн. відповідно до квитанції № 32528798800007428238 від 29.07.2023.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 876,06 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 258, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940; юридична адреса: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940; юридична адреса: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А) від 19 липня 2023 року № 056550005378 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі 1- 5/2018 (746/15).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940; юридична адреса: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) від 12.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, із зарахуванням до її пільгового стажу періоду роботи з 03 січня 1990 року по 26 травня 1999 року за професією «машиніст млину» в Костянтинівському вогнетривкому заводі «Червоний Жовтень» за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940; юридична адреса: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 876 (вісімсот сімдесят шість) гривень 06 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Ушенко