Рішення

від 08.03.2024 по справі 380/13120/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2024 рокусправа № 380/13120/23 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» до Головного управління ДПС України у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення -

УСТАНОВИВ:

Релігійна організація «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 3178/13-01-04-07 від 20.02.2023.

В обґрунтування звернення до суду із цим позовом зазначено протиправність, на думку позивача, податкового повідомлення-рішення, яке прийняте відповідачем за наслідками проведеної камеральної перевірки поза межами максимального строку її проведення, через більше ніж три з половиною роки після завершення граничного строку.

Також, обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач звернув увагу суду на те, що податковим органом не взято до уваги ту обставину, що позивачем у зв`язку з відсутністю станом на день подання податкової декларації за січень 2019 року митних декларацій на загальну суму податку на додану вартість 64778,55 грн цю суму відображено у складі податкової декларації за квітень 2019 року відповідно до абз. 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Тобто після фактичного отримання позивачем митних декларацій на суму податку на додану вартість 64778,55 грн позивач включив до податкового кредиту квітня 2019 року з ввезення на митну територію України товарів (рядок 11.1), суму податку на додану вартість, зазначивши уточнені показники, а саме: додав вказаний податковий кредит.

Ухвалою від 14.06.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 50404 від 05.07.2023), у якому проти позову заперечила. Зазначила, що в ході камеральної перевірки, за наслідками якої складено акт № 17171/13-01-04-07/20819222 від 08.12.2022, встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200, п. 201.12 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 64779,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2023 № 3178/13-01-04-07 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 64779,00 грн та застосування 16195,00 грн штрафної санкції. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 53614 від 17.07.2023) у якій навів зазначив, що відповідачем не наведено жодних аргументів щодо правомірного зазначення позивачем уточнених показників податкового кредиту з податку на додану вартість січня 2019 в сумі 64778,55 грн в декларації за квітень 2019 року відповідно до абз. 2 п. 50.1 ст. 50 ПК України, а також не призвело до втрат бюджету чи заниження податкових зобов`язань позивача. Також вказав на те, що відповідачем не надано жодних пояснень чи спростувань щодо здійснення камеральної перевірки декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2019 року з грубим порушенням тридцятиденного строку здійснення камеральної перевірки, встановленого п. 76.3 ст. 76, п. 200.10 ст. 200 ПК України. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представницею відповідача подано суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 54040 від 18.07.2023), в якому вказала, що статтею 102 ПК України визначено строки давності та їх застосування, зокрема щодо проведення перевірок та визначення сум грошових зобов`язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня уразі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПК Україн), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації а якщо така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно з абз. 11 п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України на період з березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України.

Дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану».

З 17 травня 2022 року набрав чинності Закон України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів, єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану».

Так, з урахуванням змін, поновлюються камеральні перевірки; документальні позапланові перевірки, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених п.п. 78.1.7 та 78.1.8 п. 18.1 ст. 78 ПК України, та/або документальних позапланових перевірок платника податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; фактичні перевірки.

Просила відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано суду додаткові пояснення у справі (вх. № 62156 від 14.08.2023), в яких вказав, що відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання; камеральна перевірки з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. Оскільки податкова декларація позивача з податку на додану вартість за квітень 2019 року, за результатами перевірки якої відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, була подана позивачем 20 травня 2019 року та була належно прийнята відповідачем, визначеним Податковим кодексом України строком проведення камеральної перевірки вказаної декларації є період до 19 червня 2019 року.

Зазначив, що посилання представниці відповідача на Закон України № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року та Закон України № 2260-ІХ від 12 травня 2022 року, якими внесено зміни до Податкового кодексу України є некоректними, оскільки вказані зміни до Податкового кодексу України внесено після 19 червня 2019 року, тобто після спливу строків здійснення камеральної перевірки податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2019 року.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», за звітний податковий період квітень 2019 року, про що складено акт перевірки № 17171/13-0-04-07/20819222 від 08.12.2022.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 64779,00 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податково) періоду (рядок 9 рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в розмірі 64779,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки Головним управлінням ДПС У Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 3178/13-01-04-07 від 20.02.2023, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 80974,00 грн, з якої 64779,00 грн податкового зобов`язання та 16195,00 грн штрафної санкції.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасування, тому звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Статтею 76 Податкового кодексу України визначено порядок здійснення контролючими органами камеральних перевірок .

Так, відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Вказаній нормі кореспондують положення п. 200.10 ст. 200 ПК України розділу V «Податок на додану вартість» ПК України, відповідно до яких у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Відповідно до положень пп. 19.18.1 пп. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202 ПК України Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2019 року подана позивачем 20 травня 2019 року та була належним чином прийнята відповідачем. Граничним строком подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року є 20 травня 2019 року (включно), 30-денний строк на проведення перевірки даних вказаної декларації сплив 19 червня 2019 року.

Перевірка відповідачем даних податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року проведена 08.12.2022 року, тобто зі спливом більше ніж три з половиною роки після завершення граничного строку проведення такої.

З цього приводу суд зазначає таке.

Так, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України перебачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

З урахуванням вищенаведеного та з аналізу матеріалів даної справи слідує те, що відповідач, провівши 8 грудня 2022 року камеральну перевірку даних податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року, порушив тридцятиденний строк (з дня граничного строку для подання декларації з ПДВ) проведення камеральної перевірки, що свідчить про протиправність проведення вказаної перевірки.

Суд наголошує на тому, що положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

З аналізу вищевикладеного випливає те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що проведення відповідачем перевірки з порушенням строків її проведення зумовлює те, що акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнане правомірним.

Щодо покликання відповідача на абз. 11 п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, відповідно до якого на період з березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України та те, що дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», а також на те, що з 17 травня 2022 року набрав чинності Закон України від 12 травня 2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів, єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» і з урахуванням змін, поновлюються камеральні перевірки; документальні позапланові перевірки, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених п.п. 78.1.7 та 78.1.8 п. 18.1 ст. 78 ПК України, та/або документальних позапланових перевірок платника податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; фактичні перевірки суд зазначає, що вказані відповідачем зміни внесено до Податкового кодексу України після 19 червня 2019 року, тобто після спливу строків здійснення камеральної перевірки податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2019 року, тому суд вказані доводи відповідача відхиляє.

Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині встановлення порушення позивачем податкового законодавства суд зазначає таке.

Як встановлено судом з матеріалів справи, в січні 2019 року позивачем здійснено операції з імпорту товарів, за якими було сплачено податок на додану вартість з ввезених в Україну товарів в таких сумах: відповідно до митної декларації UA209180/2019/000807 від 09.01.2019 - 15834,22 грн; UA209180/2019/000820 від 09.01.2019 - 3070,37 грн; UA209180/2019/003536 від 22.01.2019 - 90932,16; UA209180/2019/003860 від 23.01.2019 17929,85 грн; UA209180/2019/003892 від 23.01.2019 31014,48 грн, всього на суму 158781,08 грн. Вказані обставини підтверджуються копіями вантажно-митних декларацій, які містяться у справі.

Як стверджує позивач, у зв`язку з відсутністю станом на день подання податкової декларації за січень 2019 року митних декларацій UA209180/2019/000807 від 09.01.2019 на суму податку на додану вартість в розмірі 15834,22 грн, UA209180/2019/003860 від 23.01.2019 на суму 17929,85 грн, UA 209180/2019/003892 від 23.01.2019 на 31014,48 грн (загальна сума податку на додану вартість 64778,55 грн) Позивачем до податкового кредиту (ввезені на митну територію України товари за основною ставкою рядок 11.1) декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року віднесено податковий кредит в сумі 94002,53 грн (різниця між сумами 158781,08 грн та 64778,55 грн).

Уточнюючі розрахунки до декларації з податку на додану вартість за січень 2019 позивачем контролюючому органу не подавались, оскільки уточнені показники відображені ним у податковій декларації за квітень 2019 відповідно до абз. 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Після отримання митних декларацій UA209180/2019/000807 від 09.01.2019 на суму податку на додану вартість в розмірі 15834,22 грн, UA209180/2019/003860 від 23.01.2019 на суму 17929,85 грн, UA 209180/2019/003892 від 23.01.2019 на 31014,48 грн (загальна сума податку на додану вартість 64778,55 грн) в квітні 2019, позивачем до податкового кредиту квітня 2019 з ввезених на митну територію України товарів, рядок 11.1, сума податку на додану вартість 109400,09 грн було зазначено уточнені показники, а саме доданий податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 64778,55 грн.

Відповідно до абз. 1 п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до абз. 2 п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно уточнено показники податкового кредиту з податку на додану вартість січня 2019 року в сумі 64778,55 грн в декларації за квітень 2019 відповідно до приписів абз. 2 п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, відтак висновки контролюючого про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Львівській області № 3178/13-01-04-07 від 20.02.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що відповідачами у цій справі є Головне управління ДПС у Львівській області судові витрати у вигляді судового збору, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Львівській області № 3178/13-01-04-07 від 20.02.2023.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Релігійна організація «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» (79491 м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64, код ЄДРПОУ20819222).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Суддя Р.П. Качур