Рішення

від 11.03.2024 по справі 520/393/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2024 року справа № 520/393/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григоров Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ20695033) третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУНОМЕР_4) , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУНОМЕР_5) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.12.2023 року, яка оформлена Довідкою № 106;

- зобов`язати гарнізонну військово-лікарську комісію при Поліклініці Державної прикордонної служби України повторно провести медичний огляд стосовно головного сержанта ОСОБА_1 .

В обгрунтування заявленого позову позивач зазначив, що зазнав під час проходження військової служби впливу хімічної зброї, що викликало негативні наслідки для здоров`я. В зв`язку з зазначеним позивачу було проведено огляд гарнізонною військово-лікарською комісією при поліклініці Державної прикордонної служби, за наслідком чого складено постанову у вигляді довідки № 106 від 05.12.2023р., якою позивача визнано придатним до військової службу.

Позивач вказує, що вважає зазначену постанову незаконною та необгрунтованою, такою, що порушує його права. При цьому він зазначає, що з оскаржуваного рішення ВЛК не вбачається здійснення відповідачем повного, всебічного аналізу та врахування всіх медичних показників стану здоров`я позивача. Як зазначає позивач, він має виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалої кишки К25-К26, а відтак, на його думку, він має бути визнаний непридатним до військової служби.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, надавши до суду пояснення, за якими зазначив, що позивачу було проведено медичний огляд відповідно до приписів чинних нормативно-правових актів та висновків лікарів.

Третя особа у справі - Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, залучена судом до участі у справі згідно ухвали суду від 01.03.2024р., надала до суду пояснення, за якими позовні вимоги не визнала та зазначила, що позивач ОСОБА_1 звертався до Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби із скаргою від 08.12.2023р., згідно якої просив провести повторне медичне обстеження військово-лікарською комісією в умовах стаціонару. Скаргу було передано на розгляд за належністю до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, яка за наслідками її розгляду дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду постанови про ступінь придатності позивача до військової служби, оскільки постанова винесена у відповідності до графи II Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби. Про дане рішення ЦВЛК було поінформовано листом за вих. № 13.1/19 від 03.01.2024 р.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач проходить службу у другій прикордонній комендатурі Державної прикордонної служби (ВЧ НОМЕР_2 ). Згідно рапорту позивача за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 30-6-682 від 04.12.2023р. позивача було оглянуто гарнізонною військово-лікарською комісією при поліклініці Державної прикордонної служби.

Як свідчать матеріали справи, позивача було оглянуто лікарями-спеціалістами : дерматологом, отоларингологом, неврологом, окулістом, психіатром, стоматологом, терапевтом, хірургом, а також проведено низку досліджень.

За наслідком проведеного огляду було складено Довідку (Постанову) № 106 від 05.12.2023р., згідно якої зазначено про наявність у позивача захворювань: плоскостопість І ст. без порушення функції. Стан після з приводу алогерніопластики з приводу правобічної пахової грижі (2018р.). Цистит. Хронічна цервіко-краніалгія, нестійка ремісія. Придатний до військової служби.

Не погодившись з вказаною Довідкою, позивач, як встановлено судом, звернувся із скаргою від 08.12.2023р. до Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби, згідно якої просив провести повторне медичне обстеження військово-лікарською комісією в умовах стаціонару.

Скарга була розглянута Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України, яка дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду постанови про ступінь придатності позивача до військової служби, оскільки постанова винесена у відповідності до графи II Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Згідно листа - відповіді за вих. № 13.1/19 від 03.01.2024 р. позивача повідомлено про наслідки розгляду скарги. Доказів вручення позивачу вказаної відповіді матеріали не містять. Згідно доводів позовної заяви позивач вказує, що станом на час звернення до суду відповіді на скаргу він не отримував.

Нормативне регулювання спірних правовідносин полягає в наступному.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Як встановлено ч.3 ст.1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.92 № 2801-ХІІ визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань.

Військово - лікарська експертиза в Державній прикордонній службі України проводиться відповідно до вимог Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України (далі -Держприкордонслужба), затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 06.05.2009 р. № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 р. за № 570/16586 (зі змінами) (далі - Положення).

Так, у Держприкордонслужбі створені та діють військово-лікарські комісії (ВЛК) при клінічних госпіталях, а також ЦВЛК, яка є органом забезпечення Держприкордонслужби, медичною установою спеціального призначення. Їй підпорядковані всі інші ВЛК з питань військово-лікарської експертизи.

Відповідно до п. 1 глави 11 Розділу III Положення постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. ВЛК при винесенні постанови оцінює висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров`я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров`я, з інших закладів охорони здоров`я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) за наявності, які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу.

Згідно з п. 1 глави 4 розділу ІІ Положення, Гарнізонна ВЛК при поліклініці Державної прикордонної служби віднесена до постійно діючих військово-лікарських комісій.

На госпітальну (гарнізонну) ВЛК, крім іншого, покладаються:

проведення медичного огляду, контрольного та повторного оглядів осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення;

контроль за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення, строком проведення обстеження;

проведення разом із медичними спеціалістами клінічних госпіталів та начальниками служб охорони здоров`я органів Держприкордонслужби, що перебувають у зоні відповідальності закладу охорони здоров`я Держприкордонслужби, аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо поліпшення стану здоров`я військовослужбовців, їх узагальнення та надання до ЦВЛК.

Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

приймати постанови відповідно до цього Положення;

за погодженням з керівниками відповідних органів Держприкордонслужби залучати до роботи на правах членів комісії медичних та інших фахівців.

Згідно розділу ІІІ Положення, медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, крім іншого:

військовослужбовців до військової служби;

військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення необхідності тривалого спеціалізованого лікування, медичного спостереження за членами сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я.

Постанови ВЛК приймаються на підставі розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 5), таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 6). Розклад хвороб розроблено відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (далі - МКХ-10).

Відповідно до пунктів 1-11 розділу 4 Положення, направлення на медичний огляд проводиться начальниками відповідних органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, військовою прокуратурою, судами, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони здоров`я Держприкордонслужби за місцем лікування.

На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК у мирний час, подаються:

направлення на медичний огляд, підписане начальником органу Держприкордонслужби або начальником кадрового підрозділу (від начальника кадрового органу регіонального управління та вище із посиланням на рішення відповідного начальника);

паспорт здоров`я військовослужбовця (медична книжка);

службове посвідчення військовослужбовця;

паспорт громадянина України або завірена копія першої сторінки паспорта;

2 фотокартки 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;

службова характеристика;

медична характеристика;

за наявності додаються:

форми Нвс-5, Нвс-1, НПвс;

довідка про обставини одержання поранення, травми, контузії, каліцтва (у разі якщо поранення, травма, контузія, каліцтво отримані до набрання чинності цим Положенням);

копія посвідчення учасника бойових дій, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У службовій характеристиці обов`язково зазначаються загальна характеристика фізичного стану та працездатності, індивідуально-психологічні особливості (риси характеру, емоційний стан), бажання проходити військову службу, побутові умови, звички, підстави направлення на медичний огляд, висновок начальника органу Держприкордонслужби про доцільність використання на військовій службі чи за військовою спеціальністю; службова характеристика підписується начальником органу Держприкордонслужби та завіряється гербовою печаткою.

У медичній характеристиці, яка підписується та засвідчується начальником служби охорони здоров`я органу Держприкордонслужби, зазначаються: яким військовим комісаріатом і коли військовослужбовець був призваний (прийнятий) на військову службу, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі за кордоном, участь у бойових діях, інформація про захворюваність військовослужбовця, перебіг захворювань, результати лікування, лікувальні заклади, де перебував, результати медичних оглядів ВЛК (при призові, вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон), втрату працездатності за станом здоров`я за останні три роки та пропозиції начальника служби охорони здоров`я щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров`я.

У разі виявлення під час обстеження або лікування в закладі охорони здоров`я Держприкордонслужби у військовослужбовця захворювання, наслідків поранення, травми, контузії, каліцтва, які зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час, такі особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника закладу охорони здоров`я Держприкордонслужби на підставі подання начальника лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного хворого, який засвідчується підписом начальника закладу та гербовою печаткою.

Військовослужбовці, захворювання, наслідки поранення, травми, контузії, каліцтва яких згідно з Розкладом хвороб, ТДВ або Переліком хвороб зумовлюють обмежену придатність до військової служби, направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника органу Держприкордонслужби, у якому проходить службу такий військовослужбовець.

Для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або у звільненні від виконання службових обов`язків військовослужбовець може направлятися на медичний огляд ВЛК начальником відділення, начальником клініки закладу охорони здоров`я Держприкордонслужби, у якому він перебуває на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного хворого (паспорті здоров`я військовослужбовця), який засвідчується підписом відповідної посадової особи.

Військовослужбовці оглядаються ВЛК закладів охорони здоров`я Держприкордонслужби за зоною відповідальності цих закладів, а також за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні.

На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться картка обстеження та медичного огляду (додаток 14), при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.

Медичний огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, отоларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичних показань - лікарями інших спеціальностей.

Обов`язково здаються загальні аналізи крові та сечі, проводяться ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітки; потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Медичний огляд військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або у звільненні від виконання службових обов`язків, проводиться за медичними показаннями лікарями відповідного профілю.

При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує вік, освіту, військовий фах, підготовку, професійний досвід, фактичну працездатність, бажання проходити військову службу, висновок начальника органу Держприкордонслужби та начальника служби охорони здоров`я цього органу, викладені в службовій та медичній характеристиках, можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, що найбільше відповідає стану його здоров`я.

Аналізуючи доводи позовної заяви, якими позивач обгрунтовує незаконність оскаржуваної Постанови (Довідки), суд зазначає, що їх зведено до того, що огляд позивача було проведено поверхнево та лише за декілька хвилин, не в умовах стаціонару. ОСОБА_1 стверджує, що під час огляду не були взяті до уваги його скарги на головну біль, блювання та нудоту та інші. Стосовно наявних порушень процедури проведення огляду, позивач вказав, що відповідачем не було застосовано метод індивідуальної оцінки.

Надаючи оцінку вказаним доводам та вирішуючи справу в обсязі зібраних у ній доказів, судом процедурних порушень з боку відповідача при ухваленні управлінського рішення, що було оформлено оскаржуваною Довідкою, не встановлено, постанова ухвалена з дотриманням вимог Положення, відповідно до графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, які визначають ступінь придатності до військової служби.

Суд бере до уваги, що позивач оскаржив висновок про його придатність до військової служби та рішенням вищестоячої комісії в задоволенні скарги було фактично відмовлено. Ці дії в межах даної справи позивачем не оскаржуються.

Що стосується доводів про наявність у позивача захворювань, які, на його думку, мають спричинити висновок про його непридатність до військової служби, слід зауважити, що у межах адміністративного процесу суд не має права надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів - членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 13.06.2018 р. у справі № 806/526/16 та від 12.06.2020 р. у справі № 810/5009/18.

Розглядаючи спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд має право перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури його прийняття. Однак він не може надавати власну оцінку підставам ухвалення певного висновку ВЛК - оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, тож оцінка висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Наприклад, можна оскаржити довідку ВЛК, якщо в карті обстеження та медичного огляду особи відсутні дані аналізів або висновок одного з спеціалістів, а за медичними показаннями - лікарями інших спеціальностей.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК і суд не має права делегувати їх собі.

Вказуючи на ігнорування з боку лікарів при проведенні огляду певних симптомів, а також захворювань, які ніби-то має позивач, останній вказує лише на суб`єктивне сприйняття стану свого здоров`я. Що стосується посилань ОСОБА_1 на неврахування наявності у нього виразкової хвороби, то ця хвороба відображена у Постанові (Довідці), що оскаржується.

Відтак, доводи позовної заяви не підтверджено жодними доказами, з огляду на що вони судом вбачаються недоведеними.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачем у повній мірі доведено законність оскаржуваної постанови.

Крім того, за приписами наведеної вище норми, позивач не позбавлений обов`язку довести інші обставини, за яких сталося порушення його права та, зокрема ті, що стосуються факту і обсягу такого порушення. Проте доказів цього позивачем до суду не подано, про збирання таких доказів від не клопотав.

Наведене вище є свідченням відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018р. по справі № 802/2236/17-а.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров