Постанова

від 05.03.2024 по справі 160/5655/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5655/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року

у справі № 160/5655/22

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро», ОСОБА_1

про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро», в якому просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» (код ЄДРПОУ 32813827) за межі України до погашення податкового боргу.

Позов мотивований тим, що ТОВ «Футбольний клуб «Дніпро» як платник податків має податковий борг у сумі 356825200,17 грн. Відповідно до п.59.5. ст.59 ПК України контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 3 жовтня 2016 року №37-17, яка була отримана відповідачем 03.10.2016. У подальшому, 13.02.2018 заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення №1/36-17 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу відносно ТОВ «ФК «Дніпро». На виконання цього рішення позивачем надсилались до банківських установ інкасові доручення, які були повернуті без виконання через відсутність коштів на банківських рахунках. Позивач, посилаючись на вказані обставини вважає наявними підстави для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «Футбольний клуб «Дніпро» за межі України до погашення податкового боргу відповідно до п.87.13. ст.87 ПК України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 в задоволенні позову ГУ ДПС у Дніпропетровській області відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі №160/5655/22 змінено із викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на те, що норму ст. 289-2 КАС України неможливо застосувати до спірних відносин із посиланням на приписи ст. 58 Конституції України.

В той же час суд апеляційної інстанції виходив з того, що в адміністративному позові ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «ФК « Дніпро», при цьому не зазначає прізвища, ім`я та по батькові цієї особи, його ІКП, не вказує цю особу в якості співвідповідача або третьої особи на стороні відповідача. В той же час, оскільки обмежувальні заходи щодо обмеження права виїзду за кордон мають персоніфікований характер, зазначення особи керівника юридичної особи та його персональних даних є обов`язковим. Більше того, ст. 289-2 КАС України та п. 87.13 ст. 87 ПК України, при їх застосуванні обмежують особу в її конституційних права (права вільного пересування) відтак, участь такої фізичної особи в розгляді справи, надання нею пояснень, на думку суду має бути забезпечена.

Постановою Верховного Суду від 09.11.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі №160/5655/22 скасовано. Справу №160/5655/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд визнав правильними висновки суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи статті 58 Конституції України про можливість застосування норми статті 289-2 КАС України до даних правовідносин, оскільки норма статті 289-2 КАС України є процесуальною нормою права, яка застосовується в редакції чинній станом на час вчинення процесуальної дії. В той же час статтею 58 Конституції України регламентується порядок застосування норм матеріального права в редакції чинній на час виникнення певної події чи юридично факту, тобто, стаття 58 Конституції визначає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт (норма матеріального права), під час дії якого вони настали або мали місце, в той час як застосування процесуальної норми права, яка визначає право на судовий захист та порядок його реалізації, здійснюється безвідносно до часу виникнення самих спірних відносин.

Також Верховний Суд зазначив, що наявність і доведеність податковим органом передбачених п.87.13 ст. 87 ПК України умов встановлено судами попередніх інстанцій. З таких підстав, відмова у задоволенні позовних вимог у зв`язку з не зазначенням Прізвища ім`я та по батькові керівника та його ІКП є необґрунтованою і формальною підставою, оскільки позивачем надано суду роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб в якій зазначено керівником ТОВ «ФК «Дніпро» ОСОБА_1 . Більш того, суд має право користуватись самостійно відкритими державними реєстрами.

Разом з тим, колегія суддів зазначила про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності залучення такої особи в якості співвідповідача або третьої особи на стороні відповідача, оскільки у разі задоволення позовних вимог, судове рішення може вплинути на його права та обов`язки.

Оскільки суд першої інстанції відповідних вимог процесуального закону не дотримався, а суд апеляційної інстанції такі недоліки не виправив, та, вирішуючи спір суди не з`ясували та не вирішили питання про залучення до участі у справі належного співвідповідача чи третьої особи на стороні відповідача, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дніпро» ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України.

Залучено до участі у справі №160/5655/22 в якості другого відповідача - ОСОБА_1 .

За результатами нового розгляду справи рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 позов задоволено.

Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» - ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу.

Суд за встановлених у справі обставин дійшов висновку про наявність підстав для для застосування обмежувальних заходів щодо керівника ТОВ «Футбольний клуб «Дніпро».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Скаржник зазначає, що положення п. 87.13 та 87.14 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набуття ними законної сили. Податковий борг у ТОВ «ФК «Дніпро» виник у 2016 році, а рішення №1/36-17 позивача про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу відносно ТОВ «ФК «Дніпро» прийняте 13.02.2018 і на той момент ніякої додаткової відповідальності (обмежень) не існувало. Також скаржник зазначає, що у випадку застосування до спірних правовідносин положень п. 87.13 ст.87 ПК України право на подання такого позову у позивача виникло б після спливу 240 календарних днів з дня вручення позивачем вимоги ТОВ «ФК «Дніпро» (03.10.2016), саме з 01.06.2017. Таким чином, скаржник вважає, що для позивача встановлений ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду сплив 01.09.2017.

Також скаржник зазначає, що відповідно до вимог п.87.14 ст.87 ПК України, ст.242 КАС України в резолютивній частині оскаржуваного рішення мають бути зазначені всі передбачені законом випадки, коли обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «ФК «Дніпро» Стеценка А.В. за межі України втрачають чинність. До того ж скаржник вважає, що відповідно до положень п.87.13, 87.13 ст.87 ПК України у резолютивній частині рішення має бути зазначена сума податкового боргу, зі сплатою якої припиняється встановлене судовим рішенням обмеження.

Окрім того, скаржник посилається на те, що в порушення вимог КАС України суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідачів про слухання цієї справи.

В судовому засідання представник відповідача-2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого письмового відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у неналежному повідомленні відповідачів по час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 3 статті 317 КАС України визначено вичерпний перелік обставин, за яких порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Встановлені судом обставини справи свідчать, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без участі представника відповідача-1, відповідача-2 (його представника).

Про час і місце судового засідання означені особи повідомлялись судом першої інстанції за номером телефону відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро», який зазначено в позовній заяві. Також, виклик-повідомлення відповідачів у справі №160/5655/22 розміщено на сайті Дніпропетровського окружного адміністративного суду та на сайті Судової влади України.

Повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи у такий спосіб передбачений статтею 268 КАС України для справ, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу.

В даному випадку справа розглянута за правилами ст. 289-2 КАС України, якою визначені особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України.

Виходячи із змісту статей 268-272 КАС України, якими встановлені особливості судового розгляду в окремих категоріях адміністративних справ, вказані норми процесуального права не розповсюджуються на розгляд справ у порядку, встановленому ст.289-2 КАС України, отже, вбачається, що виклик та повідомлення учасників справи має здійснюватися за правилами, встановленими главою 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги наявну у суду першої інстанції інформацію щодо місцезнаходження відповідачів, номеру засобів зв`язку, незастосування судом першої інстанції всіх можливих способів повідомлення відповідачів про час і місце судового засідання, про які вказує скаржник, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм процесуального права відповідно до ст.317 КАС України.

По суті прийнятого судом першої інстанції рішення суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» є ОСОБА_1 .

Відповідно до п.59.5. ст.59 ПК України контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 03.10.2016 №37-17 із визначеними узгодженими грошовими зобов`язаннями станом на 02.10.2016 на суму 205844565,99 грн., яка отримана відповідачем 03.10.2016.

13.02.2018 заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення №1/36-17 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу відносно ТОВ «ФК «Дніпро».

На виконання цього рішення у період з 26.02.2021 по 30.11.2021 позивачем надсилались до банківських установ інкасові доручення, які повернуті без виконання через відсутність коштів на банківських рахунках відповідача.

За даними ІКП ТОВ «ФК «Дніпро» податковий борг товариства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з орендної плати з юридичних осіб, податку на прибуток, податку на додану вартість станом на 01.02.2022 становить 356825200,10 грн.

Відповідно до пп. 20.1.35-2 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021 № 1914-IX (набрав чинності 01.01.2022) статтю 87 Податкового кодексу України доповнено пунктами 87.13 і 87.14.

Відповідно до абз.1-3 п.87.13 ст.87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Цим же Законом № 1914-IX Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».

Відповідно до частини 1 статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Стосовно доводів скаржника про дію закону в часі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто стаття 58 Конституції визначає, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт (норма матеріального права), під час дії якого вони настали або мали місце.

Встановлені у цій справі обставини свідчать, що податковий борг у товариства виник у 2016 році, але станом на час звернення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з позовом (18.04.2022) податковий борг не погашений, його розмір згідно даним ІКП ТОВ «ФК «Дніпро» збільшився і на 01.02.2022 становить суму 356825200,10 грн.

За правилами ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України).

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (п.59.3 ст.59 ПК України).

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) п.59.5 ст.59 ПК України.

На виконання винесеного заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області рішення від 13.02.2018 №1/36-17 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу ТОВ «ФК «Дніпро» у період з 26 лютого 2021 року по 30 листопада 2021 року позивачем надсилались до банківських установ інкасові доручення, які були повернуті без виконання через відсутність коштів на банківських рахунках відповідача.

Виходячи з наведеного, а також приймаючи до уваги правову природу передбаченого п.87.13 ст.87 ПК України тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України як забезпечувального заходу виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу, суд апеляційної інстанції вважає, що на час набрання чинності Законом № 1914-IX - 01.01.2022 обставини, які відповідно до наведеної вище норми п.87.13 ст.87 ПК України є підставою для застосування обмежувальних заходів щодо керівника юридичної особи, не перестали існувати і на час розгляду цієї справи продовжують існувати, тому твердження скаржника про неможливість розповсюдження положень п.87.13 ст.87 ПК України на спірні правовідносини є помилковими.

Вказані вище підстави у їх сукупності надають право контролюючому органу подати до суду позовну заяву про застосування судом тимчасового обмеження керівника такої юридичної особи у праві виїзду за межі території України.

Також суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи скаржника стосовно недотримання позивачем передбаченого ч.2 ст.122 КАС України строку звернення до суду з цим позовом.

Норми ст. 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, визначають лише необхідність дотримання 240 календарних днів несплати податкового боргу з дня вручення платнику податків податкової вимоги як необхідний запобіжник, який дозволяє уникнути передчасному зверненню до суду контролюючого органу з позовом про обмеження виїзду керівника юридичної особи-боржника, що має податковий борг у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, як одного із заходів забезпечення виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України).

Наведеним вище п.87.13 ст.87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Виходячи з такого правового регулювання, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для залишення позову без розгляду за наведених скаржником підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII.

Відповідно до статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Отже, з огляду на встановлений судом факт наявності у ТОВ «ФК «Дніпро» податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, і непогашення суми такого податкового боргу протягом 240 днів з дня вручення товариству податкової вимоги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, врахував висновки і мотиви Верховного Суду, викладені у постанові від 09 листопада 2023 року у цій справі, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» - Стеценка Андрія Вікторовича у праві виїзду за межі території України до погашення суми податкового боргу.

В той же час суд апеляційної інстанції погоджується із скаржником, що приймаючи рішення про запровадження тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи-боржника за межі України, суд має враховувати, що таке обмеження у праві виїзду за межі території України є забезпечувальним заходом, яким має тимчасовий характер і відповідно до п.87.14 ст.87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Отже, оскільки обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі території України пов`язано з наявністю певних обставин, суд вважає за необхідне визначити в рішенні суду межі застосування такого заходу.

Наведе вище відповідно до ч.4 ст.317 КАС України є підставою для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити абзац 2 резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 160/5655/22, виклавши його в редакції:

«Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» (код ЄДРПОУ 32813827) - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу в розмірі 356825200,10 грн. або настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 ПК України.».

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 160/5655/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко