Постанова

від 05.03.2024 по справі 320/23118/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/23118/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання Зіньковській Ю.В.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Спиридонов О.В.;

від відповідача (апелянта): Норець В.М.;

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-Автотехнікс" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» (далі також - ТОВ «ЕСО-Автотехнікс», позивач) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21 листопада 2022 року № 957/Ж10/3100040202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не відповідає дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того позивач наголошує на порушенні порядку проведення перевірки, що мало наслідком прийняття протиправного рішення, що оскаржується.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт наполягає на тому, що згідно з положеннями ст. 75 ПК України метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Тобто, апелянт вважає, що при проведенні камеральних перевірок податкові органи мають право перевіряти податкову звітність на наявність арифметичних або методологічних помилок, досліджувати логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників безпосередньо декларації, а також додатків до неї, порівнювати показники декларацій за поточний і попередні звітні періоди тощо.

Апелянт зазначає, що у ході камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2022 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (від 12.09.2022 реєстраційний номер № 9180256046) встановлено заниження податкових зобов`язань на суму ПДВ 473557 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 4367834 грн, тому враховуючи зазначене до ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» на підставі наведених вище норм ПК України, за порушення позивачем податкового законодавства правомірно визначено податкове зобов`язання та застосовано штрафні санкції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та призначено справу до розгляду у судове засідання на 05.03.2024.

27.02.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.02.2023 у справі № 810/2373/16, від 15.05.2018 у справі № 804/6286/17, зазначив, що у випадку встановлення під час камеральної перевірки розбіжностей між даними податкової декларації позивача та даними ЄРПН податковий орган мав вчинити дії з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Натомість, визначаючи товариству спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за результатами проведеної камеральної перевірки відповідач порушив спосіб реалізації владних управлінських функцій. Оскільки зафіксовані в тексті акта камеральної перевірки випадки розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податковій декларації платника податків та даних ЄРПН, не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Достовірність, повнота нарахування та сплата, зокрема податку на додану вартість є предметом саме документальної перевірки відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд скасувати оскаржуване рішення.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2022 року позивача.

За результатами перевірки складено акт про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» за звітній податковий період червень 2022 року від 20 жовтня 2022 року № 976/Ж5/31-00-04-02-02/30721457, відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 192.1.2 п. 192.1 статті 192, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: зазначення в рядку 9 декларації з податку на додану вартість за звітній період червень 2022 року недостовірних показників, що призвело, на думку податкового органу, до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (показник рядка 18 декларації) на суму ПДВ 4367834,00 грн.

21 листопада 2022 року на підставі відомостей такого акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 957/Ж10/3100040202, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4367834,00 грн та застосовано фінансові санкції у розмірі 2183917,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз статей 20, 75, 76, 77, 78, 86 ПК України та положень Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165, дійшов висновку, що у даному випадку контролюючий орган, здійснюючи дослідження достовірності та повноти декларування позивачем податкового зобов`язання за звітний період за наслідком автоматизованого зіставлення даних податкової звітності з даними Єдиного реєстру податкових накладних, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, та, що внаслідок недоведеності податковим органом складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення останнього, наведені у тексті акта камеральної перевірки висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, є необґрунтованими.

Колегія суддів не може не погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок контролюючого органу про заниження позивачем позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 4367834,00 грн.

Указаний висновок сформовано відповідачем за наслідком зіставлення даних, зазначених у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» за звітній податковий період червень 2022 року, з наявними у Єдиному реєстрі податкових накладних даними про реєстрацію позивачем податкових накладних/розрахунків корегування. Так, відповідачем встановлено, що вказана позивачем у податковій звітності сума ПДВ становить «-9440783», в той час як відповідно до зареєстрованих ним податкових накладних/розрахунків корегування така сума становить «-5072949», що і складає різницю у 4367834,00 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення з підстав незаконності проведеної камеральної перевірки, що нівелює правові наслідки останньої.

Колегія суддів враховує, що положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

В постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 640/5991/20, від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

За змістом положень абз. 1 і 2 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Нормами п. 76.1 ст. 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).

За змістом п. 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Крім того, особливості проведення камеральних (електронних) перевірок податкової звітності з податку на додану вартість визначені Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (далі - Методичні рекомендації), що затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 №165.

Так, згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 розд. ІІІ Методичних рекомендацій встановлено, що податкова звітність, подана платником ПДВ, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку, складовими якої є:

3.1.1.1. перевірка правильності визначення податкового періоду (відповідно до статті 202 Кодексу), своєчасності надання звітності (дотримання строків, встановлених пунктом 49.18 статті 49 та статтею 203, з урахуванням пункту 49.20 статті 49 Кодексу), правильності вибору форми декларації;

3.1.1.2. перевірка логічного зв`язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, перевірка узгодженості показників, що переносяться з додатків до декларацій, порівняння звітних показників з показниками попередніх звітних періодів.

У складі декларації з ПДВ подаються додатки. У рядках декларації зазначено код додатка, який подається у разі заповнення даних відповідних рядків. Так, додаток Д1- подається у разі заповнення рядка/рядків 8.1, 8.1.1 та 16.1 - 16.1.3; додаток Д2 - рядка 22; додаток Д3 - рядка 23; додаток Д4 - рядка 23.1; додаток Д5 - рядка/рядків 1, 10, 14.1, 15; додаток Д6 - рядка/рядків 3, 4, 5, службове поле 10; додаток Д7 - рядка/рядків 15, 16.4 (перевіряється заповнення рядків).

За наявності вказаних додатків обов`язковим є безпосереднє співставлення наявних у них показників з відповідними показниками податкової декларації;

3.1.1.3. перевірка відповідності значень окремих рядків декларації звітного (податкового) періоду значенням окремих рядків декларації попереднього звітного (податкового) періоду, а саме:

рядка 21.1 - значенню рядка 20.2,

рядка 21.2 - значенню рядка 24 (з урахуванням графи 6 уточнюючих розрахунків попереднього звітного (податкового) періоду).

Значення рядка 21.3 звіряється з сумою, зазначеною в акті перевірки, складеному у звітному (податковому) періоді.

За змістом пп. 3.1.2 п. 3.1 розд. ІІІ Методичних рекомендацій у разі встановлення арифметичних та/або логічних помилок такі дані враховуються при проведенні камеральних (електронних) перевірок.

Під арифметичною помилкою слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларації або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об`єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов`язань з податку, збору, обов`язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

Під методологічною (логічною) помилкою, у свою чергу, слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання з того чи іншого податку, збору (обов`язкового платежу).

При цьому, п. 3.1.3 п. 3.1 розд. ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що з метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться, зокрема зіставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та з інших джерел. При цьому враховуються результати автоматизованого зіставлення (наказ № 85) даних додатка 5 до декларації, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, ЄРПН, баз МД (по мірі впровадження відповідного програмного забезпечення).

Наведене положення Методичних рекомендацій кореспондується із нормою абзацу 16 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яким закріплено, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст. 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Водночас процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого контролюючий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

У свою чергу, за визначенням пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом положень ст.ст. 77 і 78 ПК України на відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред`явлення направлення на перевірку.

При цьому, відповідно до положень пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз наведених норм (чинних на час проведення спірної перевірки) підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Водночас, якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення платником податків податкового законодавства (зокрема, за наслідками здійсненого співставлення даних податкової звітності платника із даними, наявними в Єдиному реєстрі податкових накладних), то податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку такого платника. Так як питання достовірності відображених платником податків у поданій ним податковій звітності показників, необхідних для обчислення бази оподаткування відповідним податком, перевіряється шляхом комплексного дослідження податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів, - тобто в ході вже документальної перевірки, в порядку передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Встановлені судом першої інстанції у ході розгляду цієї справи обставини свідчать, про те, що камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період червень 2022 року, за наслідками якої встановлено порушення позивачем вимог пп. 192.1.2 п. 192.1 статті 192, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: зазначення в рядку 9 декларації з податку на додану вартість за звітній період червень 2022 року недостовірних показників, що призвело, на думку податкового органу, до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (показник рядка 18 декларації) на суму ПДВ 4367834,00 грн.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд першої інстанцій дійшов правомірного висновку, що у випадку встановлення під час камеральної перевірки розбіжностей між даними податкової декларації позивача та даними Єдиного реєстру податкових накладних (що саме і мало місце у спірній ситуації) податковий орган мав вчинити дії з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Натомість, визначаючи товариству спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за результатами проведеної 20.10.2022 камеральної перевірки відповідач порушив спосіб реалізації владних управлінських функцій. Оскільки зафіксовані в тексті акта камеральної перевірки випадки розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податковій декларації платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних, не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Достовірність, повнота нарахування та сплата, зокрема податку на додану вартість, як вже було констатовано судом вище по тексту цієї постанови, є предметом саме документальної перевірки відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку Центральне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, достовірності та повноти декларування позивачем податкового зобов`язання за звітний період червень 2022 року за наслідком автоматизованого зіставлення даних податкової звітності з даними Єдиного реєстру податкових накладних, вийшла за межі предмету камеральної перевірки, та, що внаслідок недоведеності податковим органом складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення останнього, наведені у тексті акта від 20.10.2022 № 976/Ж5/31-00-04-02-02/30721457 висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, є необґрунтованими. Як наслідок вказаний акт камеральної перевірки є доказом, здобутим з порушенням норм Податкового кодексу України, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не є правомірним.

Правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.02.2023 у справі № 810/2373/16.

Таким чином, зважаючи на обставини даної справи, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан

Повний текст постанови складено 08 березня 2024 року.