Ухвала

від 11.03.2024 по справі 320/26184/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 березня 2024 року Справа № 320/26184/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І. у м. Києві, перевіривши клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесем» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесем» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження та не сплачено судовий збір. Надано строк десять днів на усунення виявлених недоліків.

06.03.2024 від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на те, що ним направлено службового листа в управління фінансового забезпечення про сплату судового збору у цій справі та на форс-мажорні обставини, які виникли у Апелянта внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Перевіривши доводи заявника та дослідивши відповідні матеріали цієї справи, колегія суддів вважає, що в цьому випадку відсутні достатні правові підстави для задоволення його клопотань, з огляду на наступне.

Щодо поновлення строку на подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування даного клопотання апелянт посилається на введення в Україні воєнного стану і на те, що наказом ДПС України від 24.02.2022 № 243-о було оголошено простій у роботі ДПС України та її територіальних органів.

Аналізуючи доводи заявника, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суд встановив, що оскаржуване рішення ухвалено судом 18.12.2023, а дана апеляційна скарга зареєстрована судом 23.02.2024, тобто з пропуском тридцятиденного строку, визначеного КАС України.

Разом з тим, доводи апелянта про те, що він не міг своєчасно звернутися з цією апеляційною скаргою через збройну агресія Російської Федерації, введення в Україні воєнного стану і те, те, що наказом ДПС України від 24.02.2022 № 243-о було оголошено простій у роботі ДПС України та її територіальних органів колегія суддів відхиляє, оскільки, апелянтом не надано доказів перебування ГУ ДПС у м. Києві на простої ані станом на момент прийняття ришення суду першої інстанції, ані на момент подання апеляційної скари.

Крім того, судова колегія зазначає, що що починаючи з 25.04.2022 перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) визначається Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України у наказі від 25.04.2022 № 75.

Згідно з вказаним нормативно-правовим актом м. Київ з 25.04.2022 року не належать до районів проведення воєнних (бойових) дій або районів, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Отже, апелянтом не доведено наявність поважних причин пропуску ним строку звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність поважних причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскаржування рішення суду першої інстанції входить до предмета доказування та повинно бути підтверджено належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, яких у даному випадку суду не надано.

Втім, дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Зазначені процесуальні строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно, зокрема строку подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що наведені в клопотанні апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому в задоволенні такого клопотання слід відмовити.

2. Перевіряючи наявність правових підстав для задоволення клопотання апелянта в іншій частині вимог щодо відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

Разом з тим, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, які в даному випадку апелянтом не надані.

Таким чином, для звільнення від сплати судового збору/розстрочення його сплати повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для відстрочення апелянту сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі.

Керуючись ст.ст. 133, 295, 298, 321, 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев