Ухвала

від 11.03.2024 по справі 621/1111/20

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №621/1111/20

Провадження №1-кп/621/12/24

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2024 року. м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника потерпілого - ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури у кримінальному провадженні № 12019220300000632 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, є громадянином України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , судимого: вироком Вовчанського районного суду Харківської області за частиною 2 статті 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

який обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акта №12019220300000632 від 16.07.2019 ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України, тобто у незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях та збуті незаконно зрубаних дерев, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому організованою групою.

Прокурор ОСОБА_3 до канцелярії суду подав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

На обґрунтування клопотань про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання щодо продовження дії запобіжного заходу з підстав, викладених в письмовому клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_12 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, та у свою чергу обвинувачений заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід. На обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора та клопотання про зміну запобіжного заходу посилались на відсутність ризиків, на які посилається у клопотанні прокурор.

Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного:

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", який в подальшому було продовжено до 22 березня 2024 року включно.

Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Під час судового засідання сторонами не надано будь-яких доказів того, що зменшилися ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або змінилися обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого.

Під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ "Харківській слідчий ізолятор" у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 суддею було враховано ризики: переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, у разі визнання винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим інкримінованого йому злочину, вказує на наявність ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, на цей час судом не допитані свідки, що підтверджує існування ризику незаконного впливу на свідків.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд також враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий за злочин проти власності, перебував у розшуку в рамках даного кримінального провадження, не має офіційного місця роботи, зареєстрованого місця проживання, що вказує відсутність таких соціальних зв`язків, які реально гарантують належну поведінку обвинуваченого.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід буде адекватними заходом у даному кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого ОСОБА_4 на свободу.

Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, визначених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд до уваги не приймає.

Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати, а також на неможливість забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, з урахуванням особи обвинувачених та усунення ризиків продовження ними протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, врахував наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, дані про особу обвинуваченого, дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну міри запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 31, 314-317, 177, 181 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Клопотання прокурора - задовольнити.

2. Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" на строк до 09 травня 2024 року, включно.

3. Визначити розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп., яка може бути внесена протягом строку тримання під вартою.

4. Реквізити для внесення застави: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA208201720355299002000006674.

5. У разі внесення застави звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з під варти та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися за межі м. Харків без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про своє фактичне місце проживання та засоби зв`язку; прибувати за кожним викликом до прокурора чи суду.

6. У разі невиконання обов`язків ОСОБА_4 застава звертається в дохід Державного бюджету України та може бути застосовано інший запобіжний захід.

7. У задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

8. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуючий: