Рішення

від 05.03.2024 по справі 470/483/23

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/8/24

Справа № 470/483/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Павлюк С.О., представника третьої особи виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради - Швачко С.В., секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Радсадівської сільської ради та виконавчий комітет Березнегуватської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2023 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідачки про позбавлення батьківських прав.

У позові зазначив, що з 21 жовтня 2005 року він перебував у шлюбі з відповідачкою, який 08 серпня 2023 року розірвано за рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області. Від шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у них не склалось, що призвело до того, що з 2018 року вони почали жити нарізно. Відповідачка забрала дитину з собою та переїхала до свого батька в с.Мурахівка Березнегуватського району і протягом 2018-2020 років дитина проживала разом з нею та її батьком. В 2019 році відповідачка залишила дитину на виховання йому і своєму батьку, та поїхала до російської федерації на заробітки. Протягом вказаного періоду з 30 жовтня 2018 по 10 грудня 2020 року дитина навчалась у Мурахівській ЗОШ Березнегуватського району. Оскільки батько відповідачки був людиною похилого віку та не міг забезпечити належне її виховання, за погодженням з відповідачкою у 2020 році він забрав дитину жити до себе в село Стара Богданівка Миколаївського району. Таким чином, внаслідок виїзду за кордон, відповідачка фактично самоусунулася від повноцінної участі у вихованні дитини, вихованням дитини займається він та його матір. На підставі зазначеного просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача - адвокат Павлюк С.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, просила суд їх задовольнити, через невиконання відповідачкою батьківських обов`язків щодо належного виховання своєї дитини.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки на адресу реєстрації місця проживання, причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не направляла.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчого комітету Радсадівської сільської ради в судове засідання також не з`явилася, направила на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності та не заперечення проти позовних вимог позивача. Протягом підготовчого провадження направила на адресу суду лист про неможливість надання висновку щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки вона на території ради тривалий час не проживає, а позивач порушив питання про розірвання шлюбу та позбавлення її батьківських прав лише після отримання повістки та призову за мобілізацією до ЗСУ (а.с.53,162-163).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради в судовому засіданні проти позовних вимог позивача фактично заперечувала через прийняття участі відповідачки у вихованні дитини, однак висновок щодо доцільності позбавлення її батьківських прав до суду не надала, оскільки остання більше 14 років на території селищної ради не проживає, а дитина ОСОБА_3 з 2020 року проживає на території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (а.с.46).

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

Позивач та відповідачка з 21 жовтня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 08 серпня 2023 року було розірвано. Вказане підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 01 червня 2023 року та даними, що містяться в позовній заяві (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження, виданого 24 жовтня 2006 року Мурахівською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області (а.с.8).

Позивач та відповідачка зареєстровані по АДРЕСА_1 , однак фактично разом з донькою проживали по АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 31 серпня 2023 року, довідкою виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради від 25 серпня 2021 року та довідкою Зарічанського старостинського округу Радсадівської сільської ради від 26 травня 2023 року та (а.с.4,9,13).

Після припинення фактичних шлюбних відносин з позивачем, відповідачка разом з дитиною у 2018 році переїхала жити за місцем реєстрації в с. Мурахівку Березнегуватської ОТГ, у 2019 році вона поїхала на заробітки до російської федерації, залишивши за погодженням з позивачем неповнолітню дитину проживати зі своїм батьком ОСОБА_4 , а з 2020 року, за погодженням між сторонами, дитина знову стала проживати з позивачем в с. Стара Богданівка Миколаївського району Миколаївської області. Вказане зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується довідкою Березнегуватської селищної ради від 27 червня 2023 року (а.с.15).

Згідно характеристики, виданої Козирським ліцеєм Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та довідки від 10 липня 2023 року, неповнолітня ОСОБА_3 з першого класу навчалася у вказаному навчальному закладі, за час навчання в початковій школі навчальним матеріалом володіла на високому рівні, батьки приділяли достатньо уваги її навчанню та вихованню. З 2018 до 2020 року неповнолітня ОСОБА_3 навчалася в Мурахівській ЗОШ Березнегуватського району, а після повернення до ліцею стала навчатися гірше, не завжди відвідувала навчання, оскільки проживає в сусідньому з ліцеєм селі, проявляє дратівливість і замкнутість. Достатньої уваги з боку сім`ї дитина не отримує, оскільки матір з нею не проживає, а батько постійно перебуває на заробітках. Вихованням дитини займається бабуся (а.с.18-20).

З 24 червня 2023 року позивач перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки вказаної військової частини від 04 липня 2023 року (а.с.24).

За даними акту обстеження житлово-побутових умов, складеного комісією Радсадівської сільської ради 26 червня 2023 року, неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з бабусею ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 , оскільки її матір ОСОБА_2 перебуває на заробітках в російській федерації, а батько ОСОБА_1 перебуває на військовій службі. Дитині створено всі умови для належного навчання та проживання. Стосунки в сім`ї напружені через перехідний вік ОСОБА_3 та несприйняття її бабусею і батьком. З матір`ю дитина спілкується телефоном та підтримує з нею зв`язок, однак відчуває себе засобом маніпуляції з боку батька (а.с.22-23).

В судовому засіданні, в ході встановлення думки дитини стосовно позовних вимог позивача, в порядку ст.171 СК України, неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що до даного часу її матір ОСОБА_2 перебуває на заробітках у російській федерації, вона з нею постійно спілкується телефоном та шляхом обміну повідомленнями, матір періодично (декілька разів на місяць) пересилає їй кошти на поточні потреби, запитується її справами, запрошує її до себе на постійне проживання, однак вона відмовляється, оскільки не бажає жити в росії. Стосовно позовних вимог позивача висловлює байдужість, оскільки майже досягла повноліття та не потребує материнської турботи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

З огляду на викладене, враховуючи досліджені в ході судового розгляду обставини, зокрема припинення шлюбних відносин між сторонами, перебування відповідачки на заробітках в російській федерації, залишення відповідачкою неповнолітньої дитини на постійне проживання разом з батьком та позивачем за їх спільним погодженням, постійне спілкування відповідачки з дитиною за допомогою телефонного зв`язку, виявлення інтересу до її справ, систематичне пересилання грошових коштів на її утримання, запрошення до себе на постійне проживання, суд не вбачає обставин, які б вказували на свідоме нехтування відповідачкою батьківськими обов`язками та не вбачає підстав для позбавлення її батьківських прав, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Радсадівської сільської ради та виконавчий комітет Березнегуватської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , фактично проживає по АДРЕСА_4 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 13 серпня 2021 року органом 4813, РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Треті особи:

виконавчий комітет Радсадівської сільської ради, місце знаходження: вул. Миру, 5 селище Радісний Сад Миколаївського району Миколаївської області, індекс 57160, код ЄДРПОУ 44165963;

виконавчий комітет Березнегуватської селищної ради, місце знаходження: Соборно - Миколаївська площа № 10 в смт. Березнегувате Миколаївської області, індекс 56203, код ЄДРПОУ 04375808.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2024 року.

Суддя С. А. Луста