Постанова

від 12.03.2024 по справі 473/1305/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1305/24

РІШЕННЯ

іменем України

"12" березня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Матвійця Ю.П.,

представника позивача Хоржевського Д.Е.,

відповідача ОСОБА_1 ,

перекладача Кіпоренка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ:

У березні2024року ЦМУДМС ум.Києві таКиївській областізвернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 13 вересня 2023 року співробітниками СБУ до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області був доставлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який перебуває на території України без документів, що надають йому право на таке перебування.

В цей же день, відповідно до ст. 263 КУпАП, відповідача було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою 'ясування обставин правопорушення, з поміщенням до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 знаходиться на території України без будь-яких документів, які б підтверджували його особу та законність перебування на території України. У 2018 році прибув в Україну нелегально, використавши підроблені документи на ім`я громадянина Киргизської Республіки ОСОБА_2 .

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року ОСОБА_1 був засуджений за скоєння злочину, передбаченого ст. 263 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відбував покарання в ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)». Звільнений з місць позбавлення волі 01 вересня 2023 року.

Водночас, 03 березня 2021 року Офісом Генерального прокурора України прийнято рішення про екстрадицію ОСОБА_1 до російської федерації за скоєння злочину, пов`язаного з тероризмом, у зв`язку з чим до відповідача застосовано екстрадиційний арешт, термін якого сплив 13 вересня 2023 року.

У зв`язку з відбуттям покарання ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі.

Екстрадиція відносно ОСОБА_1 до російської федерації не виконана у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13 вересня 2023 року відповідача видворено до країни походження або третьої країни.

15 вересня 2023 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2023 року) про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Оскільки з боку ОСОБА_1 відсутня співпраця під час процедури його ідентифікації та видворення, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвані, що унеможливлює здійснення процедури примусового видворення іноземця, у зв`язку з цим неодноразові запити позивача до Департаменту консульської служби МЗС України про надання допомоги у здійсненні процедури примусового видворення були відхилені, а тому ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області просило продовжити строк затримання відповідача для ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців.

В судовому засіданні представник позивача Хоржевський Д.Е. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив звільнити його з місця утримання у зв`язку з тим, що такі дії призводять до надмірного обмеження волі відповідача. При цьому пояснив, що він є ідентифікованої особою, бажає особисто замовити та отримати документи для підтвердження його особи, не бажає повертатися до російської федерації та неодноразово звертався до компетентних органів України з приводу отримання статусу біженця, однак вказаного статусу не отримав.

Заслухавши пояснення представника позивача Хоржевського Д.Е., відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні суд встановив, що 13 вересня 2023 року співробітниками СБУ до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області був доставлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який перебуває на території України без документів, що надають йому право на таке перебування.

В цей же день, відповідно до ст. 263 КУпАП, відповідача було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою 'ясування обставин правопорушення, з поміщенням до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 знаходиться на території України без будь-яких документів, які б підтверджували його особу та законність перебування на території України. У 2018 році прибув в Україну нелегально, використавши підроблені документи на ім`я громадянина Киргизської Республіки ОСОБА_2 .

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року ОСОБА_1 був засуджений за скоєння злочину, передбаченого ст. 263 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відбував покарання в ДУ «Бориспільська виправна колонія (№119)». Звільнений з місць позбавлення волі 01 вересня 2023 року.

Водночас, 03 березня 2021 року Офісом Генерального прокурора України прийнято рішення про екстрадицію ОСОБА_1 до російської федерації за скоєння злочину, пов`язаного з тероризмом, у зв`язку з чим до відповідача застосовано екстрадиційний арешт, термін якого сплив 13 вересня 2023 року.

У зв`язку з відбуттям покарання ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі.

Екстрадиція відносно ОСОБА_1 до російської федерації не виконана у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 13 вересня 2023 року відповідача видворено до країни походження або третьої країни.

15 вересня 2023 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2023 року) про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Строк затримання відповідача спливає 13 березня 2024 року.

Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободбуде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року,статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановленізакономвиключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

За приписами ч. 4ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно ч.1ст.289КАС Україниза наявностіобґрунтованих підставвважати,що іноземецьабо особабез громадянства,стосовно якого(якої)прийнято рішенняпро примусовевидворення абореадмісію,ухилятиметься відвиконання рішенняпро його(її)примусове видворення,перешкоджатиме проведеннюпроцедури видвореннячи реадмісіївідповідно доміжнародних договорівУкраїни прореадмісію абоякщо існуєризик його(її)втечі,а таксамо уразі відсутностів іноземцяабо особибез громадянства,стосовно якого(якої)прийнято рішенняпро примусовевидворення,документа,що даєправо навиїзд зУкраїни,центральний органвиконавчої влади,що реалізуєдержавну політикуу сферіміграції (імміграціїта еміграції),у томучислі протидіїнелегальній (незаконній)міграції,громадянства,реєстрації фізичнихосіб,біженців таінших визначенихзаконодавством категоріймігрантів,його територіальнийорган чипідрозділ,орган охоронидержавного кордону,орган Службибезпеки Україниподає домісцевого загальногосуду якадміністративного судуза місцезнаходженнямзазначених органів(підрозділів)або замісцезнаходженням пунктутимчасового перебуванняіноземців таосіб безгромадянства,які незаконноперебувають вУкраїні,позовну заявупро застосуваннясудом доіноземця абоособи безгромадянства одногоз такихзаходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.ч. 11, 12 ст. 289 КАС України).

Згідно ч.13ст.289КАС України,п. 6 розділу ІІІ«Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150(далі -Інструкція) умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

При цьому, наявність хоча б однієї з них надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 січня 2019 року у справі №743/1240/17 та від 28 серпня 2019 року у справі № 743/1263/17.

Після здійснення дій щодо ідентифікації та документування відповідний орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо видворення іноземця до країни походження або третьої країни в порядку, визначеному розділом VIІІнструкції.

Судом встановлено, що у відповідача відсутні документи, що підтверджують його громадянство та надають йому право виїзду за межі України.

Водночас позивачем здійснено достатні та адекватні заходи для забезпечення видворення ОСОБА_1 .

Зокрема 03 жовтня 2023 року (за вих. №8010.8.3-36642/8010.8-23), 10 жовтня 2023 року (за вих. №8010.8.3-37952/8010.8-23), 07 грудня 2023 року (за вих. №8010.8.1.1-47979/80.4-23) ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області шляхом надіслання відповідних запитів звернулося до Департаменту консульської служби МЗС України з приводу сприяння у документуванні відповідача з метою його подальшого видворення (реадмісії).

Проте у своїй відповіді від 11 жовтня 2023 року за вих. №71/17-524/2-121390 Департамент консульської служби МЗС України вказав на неможливість задоволення запиту позивача, оскільки через повномасштабну агресію рф проти України дипломатичні відносини між Україною та росією розірвані, діяльність посольства та консульських установ держави-агресора на території України припинена, представництво інтересів рф дипломатичним представництвом третьої держави в Україні не здійснюється.

Також в судовому засіданні підтвердився факт відсутності з боку відповідача необхідної співпраці, оскільки ОСОБА_1 відмовився від заповнення анкети встановленого зразка, необхідної для подальшого виготовлення сертифікату на повернення в країну походження.

За встановленого, оскільки відповідач був затриманий лише з метою забезпечення примусового видворення (а не ідентифікації), що унеможливлює продовження цього строку з новою метою для ідентифікації, стороною позивача доведено обставини, які є підставами для продовження строку затримання ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового видворення, а тому, з урахуванням обставин, що перешкоджають проведенню вказаної процедури, вказаний строк слід продовжити на строк необхідний для видворення, але не більше ніж на шість місяців.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задовольнити частково.

Продовжити строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк, необхідний для забезпечення примусовоговидворення,але небільше,ніж на шість місяців, тобто до 13 вересня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв