Ухвала

від 12.03.2024 по справі 2-508/11

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-508/11

Провадження № 6/451/1/24

УХВАЛА

судового засідання

12 березня 2024 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого суддіКуцик-Трускавецької О.Б.,секретар судового засіданняМурин Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Суть заяви.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа (виконавчий лист) Радехівського районного суду Львівської області від 08.11.2011 у справі № 2-508/11 таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 08.11.2011 у справі № 2-508/11 за позовом ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» заборгованість у розмірі 8371,74 доларів США (вісім тисяч триста сімдесят один долар США) 74 центи та судові витрати у розмірі 787,37 грн.

На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист № 2-508/11 від 14.03.2012. Заявник зазначає, що станом на даний час у нього відсутній обов`язок виконувати зазначене рішення суду, оскільки правонаступник стягувача відсутній, у встановленому порядку заміна стягувачів, сторони у справі не проводилась, строки пред`явлення виконавчого документа є пропущеними, заяви про поновлення станом на даний час не подавалося. При цьому, покликається на постанову Львівського апеляційного суду від 23.08.2022 у справі № 2- 65/10, якою було залишено без змін ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 29.12.2021, яким у заміні стягувача у справі № 2-65/10 відмовлено.

Судові процедури.

Ухвалою суду від 24.04.2023 у задоволенні поданої заяви відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16.10.2023 ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 24.04.2023 скасовано, справу направлено в суд першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, у постанові зазначено, що ухвалюючи судове рішення справі, суд першої інстанції виходив із загальних принципів та чинних норм, які є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. В той же час, судом не витребувано виконавче провадження № 32438855 по виконанню виконавчого листа № 2-508/11, виданого 14.03.2012 для огляду та не залучено до участі у справі ВДВС Радехівського районного управління юстиції для дослідження всіх обставин про хід виконання рішення від 08.11.2011 у справі № 2-508/11, справу розглянуто у відсутності стягувача чи його правонаступника.

Ухвалою суду від 14.12.2023 до участі у справі № 2-508/11 залучено Радехівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та витребувано у Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) копії матеріалів по виконавчому провадженні № 32438855 з виконання виконавчого листа № 2-508/11, виданого 14.03.2012, судове засідання відкладено на 11.01.2024.

Ухвалою суду від 11.01.2024 розгляд заяви відкладено на 23.01.2024 та повторно зобов`язано Радехівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подати суду копії матеріалів по виконавчому провадженні № 32438855 по виконанню виконавчого листа № 2-508/11, виданого 14.03.2012.

18 січня 2024 року до суду надійшов лист Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому повідомлено, що матеріали виконавчого провадження № 32438855 по виконанню виконавчого листа № 2-508/11, виданого 14.03.2012 знищені на підставі Акту про вилучення документів для знищення, що не підлягають зберіганню. Копія зазначеного Акту долучено до даного листа.

22 січня 2024 року адвокатом заявника подано клопотання, у якому повідомлено суд, що він та його довіритель не зможуть прибути у засідання, призначене на 23.01.2024, водночас, вони не заперечують проти розгляду заяви без їх участі.

В подальшому, розгляд заяви відкладено на 22.02.2024 та на 12.03.2024.

Представник стягувача ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши викладені у заяві аргументи та додані до неї документи, доходить таких висновків.

Позиція суду.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 432 ЦПК Українисуд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листау справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі50 розділу І книгип`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22) та у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-11769ав23).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, (провадження № 61-1762ав22).

Слід зазначити, що узазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як вже зазначалось судом, підставою для визнання виконавчого листа у даній справі таким, що не підлягає виконання заявник вважає ту обставину, що ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 29.12.2021 у справі № 2-65/10, що залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23.08.2022 встановлено припинення юридичної особи ПАТ «Фольксбанк» (стягувача) та відсутність у такої юридичної особи правонаступника.

На спростування зазначеного аргументу боржника суд зазначає таке.

На розгляді Радехівського районного суду Львівської області дійсно перебувала заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну стягувача з ТОВ «Фінансова компанія «Базель Фінанс» на його правонаступника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо виконання рішення суду по справі №2-65/1.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 29.12.2021 у справі № 2-65/10, що залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23.08.2022 відмовлено у задоволені такої заяви встановлено наступне:

«Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 10 березня 2010 року у цивільній справі №2-65/10 зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» стягнуто заборгованість за Кредитним договором №КF52031від 04вересня 2008року в сумі 1 920 793,83 грн (а.с.16-17, т. 1).

30.01.2013 року між ПАТ «Фольксбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №KF52031 від 04 вересня 2008 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс» (а.с.37-42).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 06 вересня 2013 року у справі №451/1328/13-ц за заявою ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ ФІНАНС» у виконавчому провадженні (виконавчий лист №2-65/10 від 20.10.2010) з примусового виконання рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 березня 2010 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості за кредитним договором» (а.с.18-19, т. 1).

Відповідно до Договору міни цінних паперів №0617БД-1469//0617БВ-1470 від 27.06.2017 та акта прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань до договору №0617БД-1469//0617БВ-1470 від 27.06.2017 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс» та ТОВ «Європейська газова група», право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №KF52031 від 04 вересня 2008 року перейшло до ТОВ «Європейська газова група» (а.с.34-35, 36, т. 1).

Постановою Господарського суду Харківської області від 06.11.2018 року ТОВ «Європейська Газова Група» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с. 26-32, т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу права вимоги №UА-РS-2021-02-25-000035-1 від 15.04.2021 року та акта №UА-РS-2021-02-25-000035-1 Про придбання майна на аукціоні від 26 березня 2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було придбано право вимоги ТОВ «Європейська Газова Група» до ОСОБА_1 за Кредитним договором №KF52031 від 04 вересня 2008 року (а.с.6-8, 10-13, т. 1).»

Як вказує боржник, саме з вищезазначеного та враховуючи те, що у задоволенні заяви ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну стягувача з ТОВ «ФК «Базель Фінанс» на його правонаступника ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо виконання рішення суду по справі №2-65/1 відмовлено, він дійшов висновку, що юридична особа ПАТ «Фольксбанк» припинена, і правонаступник такої відсутній.

Разом з тим, суд зазначає, що підставою для відмови у задоволенні такої заяви НЕ було встановлення факту припинення юридичної особи ПАТ «Фольксбанк» та відсутність у такої правонаступника.

Натомість, такою підставою було встановлення факту повернення стягувачу без виконання виконавчого листа на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відсутність відновленого виконавчого провадження, а також відсутність доказів поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні № 54847386 з виконання виконавчого листа Радехівського районного суду Львівської області від 20.10.2010 № 2-65/10, які ґрунтуються на приписах статей55та442 ЦПК України.

Зрештою, суд вважає за необхідне зазначити, що ні ухвала Радехівського районного суду Львівської області від 29.12.2021, ні постанова Львівського апеляційного суду від 23.08.2022 не містять інформації щодо предмета доказування у справі № 2-508/11, оскільки стосуються виключно стягнення за Кредитним договором №KF52031 від 04 вересня 2008 року, укладеного між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1 , в той час, як предметом спору у справі № 2-508/11 є стягнення за іншим кредитним договором.

Також, судом з численних судових рішень щодо ПАТ «Фольксбанк», що знаходяться в відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено таке.

Згідно зі Статутом ПАТ «ВіЕс Банк» п. 1.1, затвердженим загальними зборами акціонерів ПАТ «Фольксбанк» протокол № 48 від 11.10.2013, погодженим Національним банком України 14.11.2013, зареєстрованим в Державному реєстрі 16.12.2013, ПАТ «ВіЕс Банк» був правонаступником усіх прав та обов?язків ПАТ «Фольксбанк».

В подальшому, загальними зборами акціонерів ПАТ «ВіЕс Банк» та АТ «ТАСКОМБАНК» прийнято рішення про приєднання ПАТ «ВіЕс Банк» до АТ «ТАСКОМБАНК» за спрощеною процедурою, визначеною Законом України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

12 жовтня 2018 року комісією з реорганізації (комісією з припинення) ПАТ «ВіЕс Банк» було складено, а 16.10.2018 загальними зборами акціонерів ПАТ «ВіЕс Банк» та АТ «ТАСКОМБАНК» затверджено передавальний акт.

Пунктом 3 Передавального акту від 12.10.2018 встановлено, що правонаступництво щодо майна, прав та обов?язків Банку, що приєднується, виникає в Банку-правонаступника передавального акту. Таким чином, з 16.10.2018 Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» стало правонаступником всіх прав та обов?язків ПАТ «ВіЕс Банк».

Вказане, також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи з ідентифікаційним кодом 19358632.

При цьому, суд звертає увагу на те, що боржник у заяві та апеляційній скарзі вказує, ідентифікаційний код стягувача 33419445, однак щодо юридичної особи з кодом 33419445 в реєстрі відомості відсутні.

Крім того, суд зазначає, що на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 16.10.2023 у даній справі до участі у справі № 2-508/11 було залучено Радехівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та витребувано у Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) копії матеріалів по виконавчому провадженні № 32438855 з виконання виконавчого листа № 2-508/11, виданого 14.03.2012.

18 січня 2024 року до суду надійшов лист Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому повідомлено, що матеріали виконавчого провадження № 32438855 по виконанню виконавчого листа № 2-508/11, виданого 14.03.2012 знищені на підставі Акту про вилучення документів для знищення, що не підлягають зберіганню. Копія зазначеного Акту долучено до даного листа.

Водночас, на розгляді Радехівського районного суду Львівської області перебувала скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Радехівського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №32438855 з виконання рішення по справі № 2-508/11.

При розгляді такої скарги, судом встановлено, що згідно із витягом ВПспецпідрозділ від 22.06.2022 по виконавчому провадженні № 32438855 констатовано, що зазначене виконавче провадження відкрито 07.05.2012 на підставі виконавчого листа від 14.03.2012 № 2-508/11, виданого Радехівським районним судом Львівської області, щодо боржника ОСОБА_1 , стягувач: ПАТ «Фольксбанк», про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» 67524,37 грн. 14 листопада 2012 року державний виконавець (заступник начальника відділу Добош М.В.) вчинив виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно боржника та виніс Постанову про арешт коштів боржника. 27 грудня 2012 року державним виконавцем (заступником начальника відділу Добош М.В.) винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»(неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника). На момент формування витягу стан виконавчого провадження: завершено.

Вказані обставини викладені в ухвалі Радехівського районного суду Львівської області від 13.10.2022 у справі № 2-508/11 (провадження № 4-с/451/5/22), яка набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст. 51 цього Закону; списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 47 згаданого Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Водночас, у даному випадку за стягувачем (правонаступником стягувача) залишається право на поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, у разі доведеності поважності підстав, що слугували підставою пропуску такого строку, право подання заяви про заміну сторони її правонаступником та право на відновлення виконавчого провадження в порядку ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначеним спростовуються доводи боржника про відсутність у нього обов`язку виконувати рішення суду, оскільки у встановленому порядку заміна стягувачів, сторони у справі не проводилась, строки пред`явлення виконавчого документа є пропущеними, заяви про поновлення станом на даний час не подавалося.

Узагальнюючи викладене, суд вказує, що заявником не доведено ні помилковість видачі виконавчого листа, який він просить визнати таким, що не підлягає виконанню, ні добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, ні припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Положеннястатті 129-1Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У пілотному рішенні у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду».

У справі «Soering vsUK» [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Відтак, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, враховуючи видання виконавчого листа компетентним судом та недоведеності боржником підстав для визнання такого наказу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що у задоволені заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 261, 431, 432 ЦПК України, Радехівський районний суд Львівської області,

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа (виконавчий лист) Радехівського районного суду Львівської області від 08.11.2011 у справі № 2-508/11 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Головуючий суддяО. Куцик-Трускавецька