Ухвала

від 12.03.2024 по справі 167/255/24

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/255/24

Номер провадження 6/167/12/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сіліча І. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,

державного виконавця Поліщук Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області подання виконуючого обов`язки начальника Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Н. Г. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань

в с т а н о в и в :

Виконуючий обов`язки начальника Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Н. Г., заінтересовані особи: стягувач Луцька районна державна адміністрація Волинської області, боржник ОСОБА_1 звернулася в суд із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань.

Своє подання мотивує тим, що на виконанні у Рожищенському відділі ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №69808349 з виконання виконавчого листа №167/1062/21 виданого 08 липня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь Луцької районної державної адміністрації Волинської області в порядку зворотної вимоги (регресу) 173421,56 грн матеріальної шкоди. 07 вересня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. На адресу боржника, яка була зазначена у виконавчому документі: ОСОБА_1 неодноразово були надіслані виклик з вимогою з`явитися до державного виконавця та надати пояснення з приводу виконання рішення суду. Однак, на виклики остання не з`являлася. Крім того, 07 вересня 2022 року та 11 травня 2023 року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника. Проте постанову про арешт коштів боржника порернуто без виконання у зв`язку відсутністю рахунків/клієнта. 07 вересня 2022 року також винесено постанову про арешт майна боржника. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за боржником нерухоме майно не зареєстроване. Згідно даних МВС від 05 березня 2024 року інформація щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів відсутня. Виконавець вказує, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до 14 лютого 2023 року боржниця працювала та отримувала заробітну плату від Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області. Однак, оскільки 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, яким було доповнено пунктом 10-2 вказаний розділ Закону наступним: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, а тому до 15 травня 2023 року не виносилась постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а бухгалтерією від Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області не здійснювалось відрахувння заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 . Разом з тим, виконавець звертає увагу на те, що згідно відповіді ДПС від 05 березня 2024 року отримувала заробітну плату, однак не вживала заходів для добровільного погашення заборгованості або хоча б часткового погашення боргу перед стягувачем. Не зважаючи на наявність невиконаного рішення суду, боржник ОСОБА_1 систематично виїжджає за межі України. Такі обставини порушують права стягувача на виконання рішення суду та унеможливлюють відновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду. Боржник ОСОБА_1 свідомо порушила вимоги законодавства щодо виконання судового рішення та не виконала покладених на неї обов`язків. Зважаючи на відсутність у боржника майна, на яке відповідно до Закону можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, обмеження останньої у праві виїзду за межі України є єдиним заходом впливу, що спонукатиме її до виконання боргових зобов`язань за рішенням суду, що в свою чергу захистить права стягувача на отримання належних коштів.

Враховуючи вищенаведене, державний виконавець Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Н. Г. просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов`язань, що покладені на неї рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 11 квітня 2022 року у справі № 167/1062/21 про стягнення в користь Луцької районної державної адміністрації Волинської області в порядку зворотньої вимоги (регресу) 173421,56 грн матеріальної шкоди.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 06 березня 2024 року подання прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Державний виконавець Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Н. Г. в судовому засіданні подання підтримала та просить його задовольнити. Суду пояснила, що боржнику ОСОБА_1 надсилалась постанова про відкриття виконавчого провадження від 07 вересня 2022 року та інші документи виконавчого провадження, які вона отримувала. Рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».

У відповідності до вимог ч. 4ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) повідомлення про розгляд подання інших учасників процесу не здійснюється.

Заслухавши пояснення державного виконавця Поліщук Н. Г., оглянувши матеріали виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.

Суд встановив, що на примусовому виконанні у державного виконавця Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Н. Г. перебуває виконавчий лист Рожищенського районного суду Волинської області № 167/1062/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Луцької районної державної адміністрації Волинської області в порядку зворотньої вимоги (регресу) 173421,56 грн матеріальної шкоди.

Постановою державного виконавця Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Н. Г. від 07 вересня 2022 року за вищевказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження, зобов`язано боржника податидекларацію про доходита майно (ВП № 69808349).

Судом встановлено, що 07 вересня 2022 року виконавцем на адресу боржника, яка була зазначена у виконавчому документі: АДРЕСА_1 була надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження від 27 вересня 2024 року, яку ОСОБА_1 , згідно рекомендованого повідомлення отримала 16 вересня 2022 року.

07 вересня 2022 року та 11 травня 2023 року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника. Проте постанови про арешт коштів боржника повернуто без виконання у зв`язку відсутністю рахунків/клієнта.

07 вересня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що за боржником нерухоме майно не зареєстроване.

Згідно даних МВС від 05 березня 2024 року інформація щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів відсутня.

Встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до 14 лютого 2023 року боржниця працювала та отримувала заробітну плату від Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області. Однак, оскільки 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, яким було доповнено пунктом 10-2 вказаний розділ Закону наступним: тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, а тому до 15 травня 2023 року не виносилась постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а бухгалтерією від Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області не здійснювалось відрахувння заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 .

Згідно клопотання ОСОБА_1 поданого через електронний суд 11 березня 2024 року та копії платіжної інструкції 0.0.3518875549.1 встановлено, що остання здійснила часткову проплату по погашенню боргу та зобов`язується в подальшому здійснювати проплати по мірі своєї можливості.

Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 3 ст.441ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з п. 5 ч. 1ст.6Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни громадянУкраїни» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

«Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання виконавчого документа, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування. Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання виконавчого документа.

У відповідності до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно з вимог ст.77-80ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не подано доказів про ухилення боржника від виконання зобов`язань за виконавчими провадженнями, зокрема, відсутні докази того, що боржник має реальну можливість виконати своє зобов`язання. У поданні про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України державний виконавець покликався лише на факт наявності у боржника невиконаного зобов`язання, що саме по собі не доводить факту умисного ухилення від виконання покладених на нього зобов`язань.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Таким чином, застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про те, що державним виконавцем в поданні не наведено беззаперечних фактів, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань покладених на неї рішенням суду, що полягає в умисній її бездіяльності чи свідомому невиконанні нею відповідних зобов`язань.

Оскільки ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду є обов`язковою ознакою для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та у зв`язку із відсутністю таких даних в матеріалах справи, тому суд доходить до висновку, що підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон немає. Зазначене подання є передчасним і в його задоволенні необхідно відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12,13,80,81,89,260,441 ЦПК України,

постановив:

В задоволенні подання виконуючого обов`язки начальника Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Н. Г. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п. п. 15.5) п. 1 РозділуХІІІПерехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Дата складення повного судового рішення 12 березня 2024 року.

Суддя І. І. Сіліч