Рішення

від 11.03.2024 по справі 548/330/24

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/330/24

Провадження № 2/548/207/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2024 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Манжос Т.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на майновий пай

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначили, що він ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого Тернівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Після смерті ОСОБА_2 , відрилася спадщина на її спадкове майно: зем2,2049, кадастровий номер 5324886200:00:012:0057, розташовану на території Полтавської області, Лубенського райдля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на прайонною державною адміністрацією Полтавської області, а також земельна частка (пай) сіножаті площею 0,35 умовних кадастрових гектарів, що розташовані на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Трубайцівської сільської ради Хорольського району Полтавської області).

13.02.2024 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися, але в заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, протягом строку, встановленого судом, подали до суду відзив на позовну заяву, в якому просять розглянути справу у відсутність їх представників.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого Тернівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Після смерті ОСОБА_2 , відрилася спадщина на її спадкове майно: зем2,2049, кадастровий номер 5324886200:00:012:0057, розташовану на території Полтавської області, Лубенського райдля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на прайонною державною адміністрацією Полтавської області, а також земельна частка (пай) сіножаті площею 0,35 умовних кадастрових гектарів, що розташовані на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Трубайцівської сільської ради Хорольського району Полтавської області).

Позивач звернувся до Хорольської Державної нотаріальної контори з проханням отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку сіножаті.

Відповідно до відповіді державного нотаріуса Хорольської державної нотаріальної контори від 21.11.2023 року № 557/02-14, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після померлої Литвищщо входить до складу спадщини. У даній державні нотаріальній конторі 07.05.2021 року було відкрито спадкову справу № 94/2021.

Однак, оскільки у позивача відсутні оригінали правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку сіножаті, нотаріус немає можливості видати свідоцтво про право на ссаме на земельну ділянки сіножаті, площею 0,35 га, яка розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Трубайцівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Позивачу рекомендовано звернутися до суду.

Згідно з повідомлень відділу №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській о16-0.163-4241/15-23 та додатку до нього,Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 , серія ЯЛ № 520250, загальною площею 2,2049 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номе53248862:00:012:0057, що розташована на території Трубайцівської сільської ради Хорольроку, взамін Державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ПЛ №026446, загальною площею 2,8000 га (ріллі та кормових угідь).

Відповідно «Технічної документації з паювання земель, переданих у колективну влаім. Калініна Хорольського району Полтавської області» на території Трубайцівської сільської ради, паюрілля та сіножаті.

Уточнений розмір земельної ділянки (паю) сіножатей, затверджений розпорядженням Хорольської районної державної адміністрації № 5 від 20.05.2017 року становить - 0,35 га, уточнена вартість земельної частки (паю) станом на 01.01.2024 року з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 5146,78 грн (п`ять тисяч сто сорок шість гривень 78 коп ).

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином,під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру,за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання : АДРЕСА_1 ), представник позивача: адвокат Савченко Тетяна Іванівна (РНОКПП НОМЕР_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса знаходження: Полтавська область, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 4 каб.407 , Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 6011 видане 27.01.2021 Радою адвокатів Донецької області ) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄРДПОУ: 22528612, адреса знаходження : вул. 1 Травня,4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) про визнання права власності на майновий пай - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом майна померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) сіножаті площею 0,35 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Трубайцівської сільської ради Хорольського району Полтавської області), що належали останній на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ПЛ № 026446.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.03.2024 року.

Суддя : О.В. Коновод