Ухвала

від 07.03.2024 по справі 761/8437/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8437/24

Провадження № 1-кс/761/5960/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42022102100000176, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42022102100000176, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна, а саме, на: нежитлові приміщення № 1,2 літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2173215380000.

Клопотання мотивоване тим, що Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000176 від 27.09.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що група невстановлених осіб разом з ОСОБА_4 , на території міста Києва створили злочину схему щодо набуття фіктивних підстав, які в подальшому можуть бути ними використанні для реєстрації право власності за собою на самочинно побудовані (встановлені) будівлі на самоправно зайнятих земельних ділянках та подальшого протиправного набуття ними права на отримання у власність чи оренду земельних ділянок на яких знаходяться самочинно збудовані (встановлені) об`єкти нерухомості.

Так прокурор в своєму клопотанні зазначає, що група невстановлених осіб разом з ОСОБА_4 , знаючи про наявність так званої «будівельної амністії», а саме щодо можливості проведення державними реєстраторами (нотаріусами) реєстраційних дій на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 року, на підставі спрощеного пакету документів, до переліку якого не входять документи щодо підтвердження ведення об`єкта будівництва у експлуатацію, вирішили використати вказану норму законну на свою користь з метою особистого збагачення.

Таким чином, з метою приховання допущених порушень будівельного та земельного законодавства а також готування до вчинення ними подальших шахрайських дій, невстановлені особи, з метою легалізації незаконної господарської діяльності, на самовільно зайнятій земельній ділянці у м. Києві розмістили нежитлові приміщення.

В подальшому, невстановлені особи з метою створення законних підстав для подальшого проведення реєстраційних дій щодо визнання права власності на незаконно встановлені приміщення за ними, виготовили підроблену технічну документацію та довідку про результати проведення інвентаризації об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 до яких внесли неправдиві відомості щодо власника будівлі, часу її побудови та її площі.

Таким чином, отримавши вищевказану завідому підроблену технічну документацію, нібито виготовлену ТОВ «ПРІМА-КР» код ЄДРПОУ 34810750, невстановлені особи разом із ОСОБА_4 , звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з метою проведення подальшої державної реєстрації право власності за ОСОБА_4 .

В той же день, 14.09.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, здійснила реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності документів, що підтверджують адресу, ведення об`єкта в експлуатацію та на підставі документів, які містять неправдиві відомості, та не підтверджують набуття третіми особами речових прав на нерухоме майно.

Як наслідок, невстановлені особи разом з ОСОБА_4 , на підставі підроблених документів протиправно отримали у власність вищевказані приміщення, самоправно зайняли земельну ділянку на якій вони знаходяться та шахрайським шляхом отримали першочергове право на отримання земельної ділянки в оренду від територіального громади.

Крім того, прокурор в своєму клопотанні зазначає, шо органом досудового розслідування отримано відповідь від директора ТОВ «ПРІМА-КР» код ЄДРПОУ 34810750 Цопи Сергія, підпис якого стоїть на інвентаризаційних документах, що використовувались при реєстрації право власності, який повідомив, що інвентаризаційні документи та довідки він не підписував та підприємством не видавались. Інвентаризацію за вказаною адресою ніколи не проводили.

Також в ході досудового розслідування прокурором вживались заходи щодо отримання документації від ОСОБА_4 з метою підтвердження законності розміщення на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна, однак останній проігнорував запит прокурора та документи не надав.

Відтак, з метою забезпечення збереження речового доказу, недопущення його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, у органу досудового розслідування, виникла необхідність накласти арешт на вказаний житловий будинок.

05.02.2024 постановою прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 нежитлові приміщення № 1,2 літ. «А-1» за адресою: м. Київ, вул. Чеська, будинок 5-е, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2173215380000, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки вони є об`єктом кримінально протиправних дій.

Відтак, прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на вищезазначене майно з метою збереження речових доказів.

Також прокурор в своєму клопотанні відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України просив розглянути його без участі власника нерухомого майна та зацікавлених осіб для попередження можливості відчуження незаконно набутого майна.

В судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд клопотання без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.

Так, Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42022102100000176 від 27.09.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, накласти арешт на вказане нерухоме майно необхідно з метою збереження речових доказів як на об`єкт кримінально-протиправних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 05.02.2024 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини під поняттям необхідності слід розуміти, що втручання відповідає нагальній суспільній необхідності та що воно пропорційне з правомірною метою, яку планується досягти (п. 67 справи «ОЛССОН (OLSSON) проти Швеції», п. 44 справи «Камензинд проти Швейцарії» та інші).

Також, з метою дотримання принципу верховенства права, органи влади повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання та збереження доказів, які стосуються події злочину. Це не є обов`язком досягнення результату, але обов`язком вжиття заходів. Зазначені усталені принципи були висловлені, у тому числі, у справах: «Холодков і Холодкова проти України» (заява 29697/08, рішення від 07.05.2015), «Сердюк проти України» (заява 61876/08, рішення від 12.03.2015), «Мащенко проти України» (заява №42279/08, рішення від 11.06.2015).

Положеннями ч.2ст.173КПК Українипередбачено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: правовупідставу дляарешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); можливістьспеціальної конфіскаціїмайна (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п.1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Так, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, крім того, власник майна також просив накласти арешт на вказані земельні ділянки, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Водночас, вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує і те, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102100000176 від 27.09.2022, слідчий суддя з метою запобігання можливості передачі та відчуження майна, яке постановою прокурора від 05.02.2024 визнано речовим доказом, є об`єктом кримінально-протиправнихдійта відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на нежитлові приміщення № 1,2 літ. «А-1» за адресою: м. Київ, вул. Чеська, будинок 5-е, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2173215380000.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42022102100000176, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на нежитлові приміщення № 1,2 літ. «А-1» за адресою: м. Київ, вул. Чеська, будинок 5-е, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2173215380000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаними приміщеннями.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Слідчий суддя ОСОБА_1