Ухвала

від 12.03.2024 по справі 726/512/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/512/24

Провадження №1-в/726/14/24

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду м. Чернівці, заяву (клопотання) засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_3 ,

представника органу пробації ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В:

01.03.2024 до Садгріського районного суду м. Чернівці надійшла заява (клопотання) засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання, у якій останній просить звільнити його умовно-достроково від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказує, що вироком Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року його визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю два роки.

Також ОСОБА_3 зазначає, що за час перебування на обліку Садгірського районного сектору пробації вимоги вироку суду не порушував, характеризується добре, нового кримінального правопорушення не скоїв, щиро розкаюється, а також просить врахувати, що більше сорока років його діяльність була пов`язана з керуванням транспортними засобами і є основним джерелом доходу для утримання сім`ї (має на утриманні дружину яка є інвалідом другої групи).

Засуджений ОСОБА_3 у судовому засіданні просив свою заяву (клопотання) задовольнити, з підстав у ній зазначених та звільнити його умовно-достроково від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказав про те, що йому потрібно возити хвору дружину, однак на запитання прокурора повідомив, що наразі її возить зять.

Представник органу пробації у судовому засіданні просив задовольнити клопотання.

Прокурор ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання.

Заслухавши позицію учасників провадження, дослідивши отримане судом клопотання (заяву) та матеріали особової справи з цих підстав, суд доходить такого висновку.

Так, вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року у справі № 352/2093/22 визнано винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю два роки.

Згідно зі ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено долю цивільного позову, арешту, речових доказів та судових витрат.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року вказаний вирок залишено без змін, тобто з цього часу він набрав законної сили.

Також такий вирок залишений без змін постановою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року.

Як вбачається з довідки Садгірського районного сектору Філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області від 01.03.2024 засуджений ОСОБА_3 станом на 01.03.2024 відбув половину строку додаткового покарання призначеного судом у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, засуджений долучає свою характеристику, наданою 26.02.2024 ТОВ «Д-Транс», відповідно до якої ОСОБА_3 з березня 2018 року по жовтень 2023 року працював водієм вантажного автомобіля ТОВ «Д-Транс» та у зазначений період зарекомендував себе з позитивної сторони. Дисциплінований, технічно грамотний, із своїми функціональними обов`язками справлявся у повній мірі. Слідкував за технічним станом автомобіля. Завжди тактовний, ввічливий і уважний. Користується повагою серед співробітників підприємства. У порушеннях трудової дисципліни помічений не був. Доган і стягнень не має.

Також долучає копію Довідки до Акта огляду МСЕК від 14.06.2011, згідно з якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою із інвалідністю другої групи, довічно та їй протипоказана праця у важких виробничих умовах.

Судом також з досліджених у судовому засіданні матеріалів особової справи встановлено, що під час іспитового строку засуджений ОСОБА_3 , будучи ознайомлений із умовами та порядком відбування призначеного покарання, з`являвся на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, протягом іспитового строку до кримінальної відповідальності не притягався.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати серед іншого питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених зокрема п. 2 ч.1 ст. 537 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України особу може бути умовно - достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Згідно з п.1 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбування засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.

Згідно з вимогами ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ч.3 ст.55 КК України при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування ст. 77 КК України - з моменту набрання законної сили вироком.

Статтею 77 КК України, передбачено застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

Крім цього, у п.1та п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26.04.2002 зазначено, що звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 Кримінального кодексу України. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

У пункті 17 вказаної вище Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що слід ретельно з`ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Аналізуючи вищезазначені положення, зважаючи, що строк додаткового покарання, виходячи із норм ч.3 ст.55 КК України обчислюється з моменту набрання законної сили вироком, ОСОБА_3 на момент звернення до суду з клопотанням до суду відбув половину строку додаткового покарання та набув права бути звільненим умово-достроково від відбування додаткового покарання.

При цьому, суд виходить із того, що позбавлення права керувати транспортними засобами є різновидом позбавлення права займатися певною діяльністю, а відповідно до положень ч.5 ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, відноситься до тяжких. Також, вчинений засудженим злочин є необережним та у вироку не вказано про те, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту було допущено засудженим у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також суд враховує і те, що умовно дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов`язком суду.

У той же час, засуджений ані в клопотанні, ані у судовому засіданні, не наводить жодних доказів на підтвердження того, що він своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ст.6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Долучена характеристика з місця роботи характеризує його перебування на посаді водія з березня 2018 року по жовтень 2023 року, однак не характеризує про його ставлення до праці після встановлення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Більше того, сумнівним є і те, яким чином до жовтня 2023 року засуджений виконував обов`язки водія, оскільки 29 серпня 2023 року набрав законної сили вирок, яким ОСОБА_3 позбавлено права керувати транспортними засобами, а тому з цього часу останній вже не мав права бути водієм.

Наразі ОСОБА_3 повідомив, що є пенсіонером.

Необхідність повернення права керування транспортними засобами задля працевлаштування, не є переконливою та достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення, зважаючи на обставини та характер вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, що є наслідком порушення засудженим Правил дорожнього руху України, які стали причиною отримання іншим учасником ДТП тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

Що стосується доводів про намір засудженого утримувати сім`ю, а саме дружину, що є особою із інвалідністю другої групи, то такі доводи, на переконання суду, не можуть слугувати єдиною та безумовною підставою для задоволення заяви та не доводять наявність підстав для застосування вимог ст. 81 КК України.

На думку суду, ОСОБА_3 не позбавлений можливості працювати, може тимчасово виконувати іншу роботу, не пов`язану з керуванням транспортними засобами.

Більше того, факт перебування ОСОБА_3 на посаді водія та наявності на утриманні дружини особи із інвалідністю другої групи, враховані судом при винесенні вироку та призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на призначенні якого категорично наполягав потерпілий у кримінальному провадженні.

Таким чином звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в даному випадку, нівелює мету кримінального покарання, оскільки таке звільнення жодним чином не слугуватиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як це передбачено в ч. 2 ст. 50 КК України.

При цьому суд враховує елемент верховенства права як справедливість, що є однією з основних засад права, властивість якої розглядають в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви, оскільки на цей час відсутні підстави для умовно-дострокового-звільнення засудженого від відбування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі наведеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити засудженому ОСОБА_3 у задоволенні заяви про умовно-дострокове звільнення його від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, призначеного вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддяОСОБА_1