Вирок

від 12.03.2024 по справі 303/2074/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/2074/24

Провадження №1-кп/303/166/24

Номер рядка статистичного звіту - 98

вирок

Іменем України

12 березня 2024 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачеві кримінальне провадженні стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Кучава, Мукачівського району, Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 з середньою освітою, заміжньої, не працюючої, раніше не судимої, громадянки України,

- обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 5 статті 27 частини 1 статті 358, частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 190 КК України; з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_6 в період з серпня 1993 року по грудень 2015 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи злочинний умисел, направлений на пособництво у підробленні державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЗК №010661 від 16 серпня 2002 року (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під №3289, яка велася Верхньокоропецькою сільською радою народних депутатів), згідно якого ОСОБА_3 , мешканка АДРЕСА_1 , на підставі рішення 10 сесії 21-го скликання Верхньокоропецької сільської ради від 07 березня 1993 року, отримала у власність земельну ділянку загальною площею 0,60 га, яка розташована в урочищі «За ГРП» у селі Верхній Коропець, Мукачівського району, діючи умисно, з метою подальшого використання вказаного документу, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передала свої анкетні дані невстановленій особі, яка виготовила підроблений державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ЗК № 010661 від 16 серпня 2002 року.

Розуміючи, що вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ЗК № 010661 від 16 серпня 2002 року буде підроблений, ОСОБА_3 вчинила пособництво в цьому, надавши свої анкетні дані, з метою виготовлення підробленого документа, який надав останній право власності земельну ділянку загальною площею 0,60 га.

Такі дії ОСОБА_6 суд кваліфікує частиною 5 статті 27 частини 1 статті 358 КК України, пособництво у підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, з метою використання його підроблювачем та іншою особою, шляхом надання іншим співучасникам засобів для скоєння кримінального правопорушення.

Крім цього, ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне заволодіння земельною ділянкою загальною площею 0,60 га, яка розташована в урочищі «За ГРП» у селі Верхній Коропець, Мукачівського району, в період часу з серпня 1993 року по грудень 2015 року, в невстановленому досудовим розслідуванням місці, отримала у невстановленої особи Державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ЗК № 010661 від 16 серпня 2002 року (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під №3289, яка велася Верхньокоропецькою сільською радою народних депутатів), згідно якого ОСОБА_3 , мешканка АДРЕСА_1 , на підставі рішення 10 сесії 21-го скликання Верхньокоропецької сільської ради від 07 вересня 1993 року, отримала у власність земельну ділянку загальною площею 0,60 га, яка розташована в урочищі «За ГРП» у селі Верхній Коропець, Мукачівського району, загальною площею 0,60 га.

При цьому, ОСОБА_3 достовірно знала та усвідомлювала, що отриманий нею Державний акт є підробленим, оскільки містить недостовірні відомості, так як вона з письмовою заявою про виділення їй у власність земельної ділянки на території села Верхній Коропець Мукачівського району, Закарпатської області, до Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області не зверталася, питання виділення їй земельної ділянки на засіданні 10 сесії 21-го скликання Верхньокоропецької сільської ради від 07 вересня 1993 року не розглядалися та відповідні рішення з цього приводу сесією не приймалися.

ОСОБА_3 усвідомлювала,що наявнийу неїДержавний актє офіційнимдокументом,який міститьінформацію,що підтверджуєфакт прийняттярішення,яке надаєправо наотримання земельноїділянки іоформлення прававласності нанеї,який видаєтьсяорганом місцевогосамоврядування тапосвідчується керівникомтакого органуі складаєтьсяз дотриманнямвимогЗакону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні»та іншого законодавства.

У подальшому з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою, ОСОБА_3 17 травня 2015 року використала завідомо підроблений офіційний документ, а саме Державний акт на право приватної власності на землю для укладання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі - продажу на ім`я ОСОБА_7 .

Такі дії ОСОБА_3 , суд кваліфікує частиною 4 статті 358 КК України використання завідомо підробленого документу.

Крім цього, ОСОБА_3 , 17 грудня 2015 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у АДРЕСА_2 маючи умисел, направлений на придбання права на чуже майно шляхом обману, що виразився у використанні завідомо підробленого офіційного документу - державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ЗК № 010661 від 16 серпня 2002 року, діючи з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення і заволодіння правом власності на земельну ділянку площею 0,60 га, яка знаходиться в селі Верхній Коропець, урочище «За ГРП», Мукачівського району, з метою укладання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі продажу на ім`я ОСОБА_7 , подала особі, уповноваженій на здійснення реєстрації прав власності на нерухоме майно - приватному нотаріусу Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 , завідомо підроблений офіційний документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ЗК № 010661 від 16 серпня 2002 року (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під №3289, яка велася Верхньокоропецькою сільською радою народних депутатів), згідно якого ОСОБА_3 , мешканка АДРЕСА_1 , на підставі рішення 10 сесії 21-го скликання Верхньокоропецької сільської ради від 07 вересня 1993 року, отримала у власність земельну ділянку загальною площею 0,60 га, яка розташована в урочищі «За ГРП» у села Верхній Коропець, Мукачівського району, загальною площею 0,60 га.

На підставі підробленого державного акту на право власності на земельну ділянку, серія І-ЗК № 010661 від 16 серпня 2002 року, приватний нотаріус ОСОБА_8 , 17 грудня 2015 року видала договір купівлі продажу земельної ділянки номер 3214, згідно якого ОСОБА_3 продала ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,60 га, та здійснив державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку площею 0.60 га, яку в подальшому ОСОБА_7 зареєстрував з кадастровим номером земельної ділянки 2122781600:10:101:0074.

Відповідно до висновку судової оціночно-земельної експертизи від 01 грудня 2022 року, станом на 16 грудня 2015 року ринкова вартість земельної ділянки із кадастровим номером 2122781600:10:101:0074, площею 0,6 га, яка розташована в села Верхній Коропець, урочище «За ГРП», Мукачівського району Закарпатської області могла становити 284917 гривень 50 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 , використовуючи завідомо підроблений офіційний документ-державний акт на право власності на земельну ділянку, серія І-ЗК № 010661 від 16 серпня 2002 року, увівши таким чином в оману особу, уповноважену на здійснення реєстрації прав власності на нерухоме майно приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 , шляхом обману уклала договір купівлі-продажу, внаслідок чого вказана земельна ділянка незаконно вибула із земель Верхньокоропецької сільської ради.

Своїми діями ОСОБА_3 завдала Верхньокоропецькій сільській раді матеріальну шкоду у великому розмірі на загальну суму 284917 гривень 50 копійок (що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення).

Такі дії ОСОБА_3 , суд кваліфікує за частиною 3 статті 190 КК України заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало потерпілому шкоди у великому розмірі.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, у вчиненому щиросердно розкаялася, підтвердила що викладені вище факти та обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідають дійсності. Зокрема, ствердила, що декілька років тому, точної дати не пам`ятає передала копії своїх документів особі, яку наразі не може пригадати, для вирішення питання щодо виділення стосовно неї земельної ділянки. Отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку, серія І-ЗК № 010661 від 16 серпня 2002 року вона звернулася до нотаріуса з метою продажу даної земельної ділянки. Достовірно знаючи що право власності на дану земельну ділянку у законний спосіб не отримувала, вона фактично ввела в оману нотаріуса при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі продажу між нею та ОСОБА_7 17 грудня 2015 року. Наразі жалкує про вчинене, просить врахувати стані її здоров`я при призначенні покарання.

Будучи повідомленим про дату, час та місце судового розгляду представник Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району, Закарпатської області до суду не прибув, звернувся з клопотанням про розгляд справи у його відсутності.

Суд враховує позицію представника потерпілої сторони, який не звертався до суду з цивільним позовом. Міру покарання, яку необхідно обрати обвинуваченій, за вчинене кримінальне правопорушення, залишив на розсуд суду.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України, суд маєправо, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Слід зазначити, що обвинувачена, у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, визначено що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом.

За згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена та інші учасникипроцесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також роз`яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Також, слід зазначити, що відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Відповідно дочастини 2статті 22 КПКУкраїни сторони маютьрівні права на збираннята подання досуду доказів.Сторони кримінальногопровадження неоспорювали фактичніобставини справи,при якихобвинувачена вчинила пособництво у підробленні офіційного документу та використала даний документ. При цьому, обвинувачена підтвердила факт використання даного документу шляхом обману, що у подальшому завдало велику шкоду Верхньокоропецької сільської ради.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 5 статті 27 - частини 1 статті 358 КК України пособництво у підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, з метою використання його підроблювачем та іншою особою, шляхом надання іншим співучасникам засобів для скоєння кримінального правопорушення.

Також, органом досудового розслідування вірно кваліфіковані дії обвинуваченої ОСОБА_3 за частиною 4 статті 358 КК України використання завідомо підробленого документу.

Доведеною суд вважає вину ОСОБА_3 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом обману, що завдало потерпілому великої шкоди та кваліфікує її дії за частиною 3 статті 190 КК України

Наданими суду доказами, що характеризують особу обвинуваченої підтверджується, що остання раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога, психіатра і фтизіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень за частиною 5 статті 27 частини 1 статті 358, частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 190 КК України просив призначити покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням статей 75,76 КК України. Просив врахувати, вимоги статті 49 КК України при призначенні покарання в частині вчинення обвинуваченою кримінальних проступків передбачених частиною 5 статті 27 частини 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України.

Обвинувачена, визнаючи вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, просила суд її суворо не карати.

Захисниця просила врахувати обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої та призначити мінімальне покарання визначене частиною 3 статті 190 КК України, із застосуванням статей 75,76 КК України. Звільнити від призначеного покарання за частиною 5 статті 27 частини 1 статті 358, частиною 4 статті 358, у зв`язку із закінченням строку притягнення до відповідальності.

Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій суд керується статтями 65-67 КК України.

Також судом беруться до уваги, роз`яснення, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо).

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно статті 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує данні про особу, характер та ступінь суспільної небезпеки нею вчиненого, а також тяжкість вчинених нею кримінальних правопорушень в силу статті 12 КК України.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка щиро розкаялася, раніше не судима, сприяла розкриттю кримінального правопорушення з моменту вчинення кримінальних правопорушень пройшов значний час, суд вважає, що необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання скоєнню нових кримінальних правопорушень призначити їй покарання в межах санкції статті.

Разом зцим,з моментувчинення обвинуваченоюкримінальних правопорушень(проступків) передбаченихчастиною 5статті 27 частини1статті 358,частиною 4статті 358, КК Україниминуло більшевосьми років,тому наявніпідстави длязвільнення обвинуваченоївід призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України.

Частиною 5 статті 74 КК України визначено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Звільнення особи від покарання за строками давності є обов`язком суду, залежить від настання передбачених статтею 49 КК України правових підстав і не залежить від волевиявлення учасників кримінального провадження.

Слід зазначити що Велика палата Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17) наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Таким чином, при настанні строків передбачених пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України та не встановленні обставин, з якими пов`язано зупинення чи переривання перебігу давності, передбачених частинами 2 та 3 статті 49 КК України, обвинувачена підлягає звільненню від покарання, призначеного їй за частиною 5 статті 27 частини 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України, на підставі статті 49 та частини 5 статті 74 КК України.

При викладеному, з урахування всіх обставин справи та мотиву вчинення кримінального правопорушення за частиною 3 статті 190 КК України, за який обвинуваченій слід обрати покарання пов`язане з позбавленням волі, але враховуючи, наведене вище, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробування в порядку статей 75,76 КК України.

Вирішення цивільного позову та мотиви інших рішень.

Цивільний позов не заявлений.

Запобіжний захід не застосовувався. Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати в порядку статті 124 КПК України стягнути з обвинуваченої.

Керуючись ст.ст.374,376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частини 1 статті 358, частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 190 КК України.

ОСОБА_3 призначити покарання за частиною 5 статті 27 частини 1 статті 358 КК України у виді 01 (одного) року 06(шести) місяців обмеження волі; за частиною 4 статті 358 КК України у виді 01 (одного) року обмеження волі.

На підставі частини 5 статті 74, пункту 2 частини 1 статті 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частини 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_3 призначити покарання за частиною 3 статті 190 КК України у виді 03(трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку в 1(один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою обвинуваченої покласти на орган пробації за місцем її проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) процесуальні витрати на залучення експерта на користь держави в розмірі 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривню 60 копійок на розрахунковий рахунок UA658999980313070115000007493, Код ЄДРПОУ 37975895, одержувач: ГУК у Закарпатській області/Ужгородська ТГ/24060300, призначення платежу «за оціночно-земельну експертизу».

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Головуюча Оксана МАРГИТИЧ