Ухвала

від 11.03.2024 по справі 308/4210/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4210/24

1-кс/308/1422/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УЖ-Пілігрім» - ОСОБА_3 , про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «УЖ-Пілігрім» - ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт земельної ділянки, площею 0,0752 га, кадастровий номер 2110100000:48:001:0261, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Клопотання мотивує наступним.

26.02.2024року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду було постановлено ухвалу про арешт майна зокрема: на земельну ділянку, площею 0,0752 га, кадастровий номер 2110100000:48:001:0261за адресою АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження.

05.03.2024року, було ознайомилено з матеріалами справи та з повним текстом ухвали, про що є відповідна відмітка у матеріалах справи. Зазначає, що розгляд клопотання здійснювався без інших осіб на чиї права може вплинути арешт земельної ділянки.

Зазначає, що клопотання прокурора заявлене в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000073.

Однак, рішенням ІI сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 22.02.2024за №1665надано дозвіл ТзОВ «УЖ-ПІЛІГРИМ» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0752га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства по вулиці Собранецькій в м.Ужгороді з подальшою передачею її в оренду на строк 3 роки. З цією метою виготовлена необхідна документація, пов?язана з використанням земельної ділянки. Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відомостей про оспорювання в судовому порядку законності передачі земельної ділянки Ужгородською міською радою - відсутні.

Крім того вказує, що у них відсутні відомості, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-хто із фізичних осіб визнавався підозрюваним, обвинуваченим чи засуджувався й щодо цих осіб може бути застосовано покарання у виді спеціальної конфіскації. Органом досудового розслідування також не надано будь-які дані про те, що у кримінальному провадженні щодо третіх осіб чи юридичних осіб, у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, може бути застосована спеціальна конфіскація. У тому числі матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що висунута підозра за ознаками діяння передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, може бути застосована спеціальна конфіскація.

Органом досудового розслідування також не надані будь-які дані про те, що у кримінальному провадженні із власника земельної ділянки може бути стягнута неправомірна вигода. Невідомо й те, які саме слідчі дії необхідно провести з вищезгаданою земельною ділянкою та яка мета арешту землі.

У звязку з вищевказаним, вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та своболди як арешт належної земельної ділянки.

Стверджує, що внаслідок арешту земельної діянки, яка відведена за відповідним рішенням, з наступною передачею в оренду, порушується його право на укладення договору оренди, а також, місцевий бюджет втрачає надходження внаслідок сплати податків, зборів, та інших платежів що виникають з договору оренди.

Зазначає, що арешт на земельну ділянку із забороною фактичного її використання, є надмірним втручанням в права та інтереси володільця майна та є невиправданим на даному етапі досудового розслідування і порушує співрозмірність між інтересами власника та користувача майна, які гарантовані законом.

У судове засідання представник ТОВ «УЖ-Пілігрім» - ОСОБА_3 не з`явився, при цьому до суду надійшло клопотання, в якому він просить провести розгляд клопотання без його участі, вимоги підтримує.

Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з`явився, при цьому повідомлявся судом належним чином.

Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носять у собі тимчасовий характер.

Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст.174 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до ч.2 ст.174КПК Україниарешт майна може бути скасовано ухвалою суду за клопотанням власника майна або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба.

Статтями7,16КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності.Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.02.2024року накладено арештна земельну ділянку, площею 0,0752 га, кадастровий номер 2110100000:48:001:0261, розташованою за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, б/н., шляхом заборони користування, відчужування та розпорядження.

Метою накладення арешту на майно відповідно до ухвали слідчого судді є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.

Клопотання заявника про скасування арешту аргументовано тим, що рішенням ІI сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 22.02.2024за №1665надано дозвіл ТзОВ «УЖ-ПІЛІГРИМ» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0752га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства по вулиці Собранецькій в м.Ужгороді з подальшою передачею її в оренду на строк 3 роки.

Враховуючи наявність рішення сесії Ужгородської міської ради від 22.02.2024 року, майно - земельна ділянка на яку накладено арешт, не може вважатися набутим неправомірним шляхом, а тому із врахуванням положень ч. 10 ст. 170 КПК України, на нього не може бути накладено арешт.

Варто зазначити, що в кримінальному провадженні існує два види інтересів: суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції; особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.

Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так, у ст.2КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим,статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до ч. 3ст. 22 КПК Українислідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право користування заявником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Окрім того, згідно вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи, що земельна ділянка визнана речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження, яке наданий час не розглянуто, обвинувальний акт до суду не передано, (відповідні дані у матеріалах клопотання відсутні), додаткової, повторної, комплексної, комісійної експертизи не призначено (таких відомостей слідчий не надав), слідчим не наведено підстав для необхідності подальшого застосування арешту майна, слідчий суддя вважає за доцільне скасувати арешт на земельну ділянку, площею 0,0752 га, кадастровий номер 2110100000:48:001:0261, розташованою за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, клопотання представника ТОВ «УЖ-Пілігрім» - ОСОБА_3 про скасування арешту на майно підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст174, 309КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УЖ-Пілігрім» - ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати арешт на земельну ділянку, площею 0,0752 га, кадастровий номер 2110100000:48:001:0261, розташованою за адресою АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.02.2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1