Рішення

від 11.03.2024 по справі 308/6185/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/6185/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І. О.,

за участі секретаря судових засідань Петришина Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача за довіреністю Шаланкі С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з позовом до комунального підприємства «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» в якому просив суд визнати право власності позивача ОСОБА_1 , 1959 р.н., на житловий будинок садибного типу з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , а саме житлового будинку під літерою А, сараю під літерою Б, вбиральні під літерою В, огорожі №1-3 та споруди І, загальною площею 124,0 м.кв., житловою площею 50,8 м.кв. згідно технічного паспорту від 03.10.2022, інвентаризаційна справа №696.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач ОСОБА_1 , 1959 р.н., 20.07.1999 отримав свідоцтво право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Згідно цього документу він успадкував після смерті матері ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Свідоцтво було видано державним нотаріусом О.І.Житко.

Вказує, що в подальшому позивачем у встановленому законом порядку це свідоцтво було подане на реєстрацію до, в той час Ужгородського державного районного підприємства технічної інвентаризації. Відповідно оригінал свідоцтва було передано на реєстрацію. Пізніше ця державна установа була реорганізована в комунальне підприємство.

Зазначає, що через деякий час позивач звернувся до попередника відповідача з вимогою видати йому свідоцтво про державну реєстрацію в державному реєстрі, але з незрозумілих причин йому було відмовлено, оригінали поданих ним документів не були повернуті. Даний факт не має можливості підтвердити, так як звернення було усним.

Також вказує, що по причині хвороби позивач довгий час питанням оформлення документів не займався. Тільки в 2017 році почав з`ясовувати ситуацію.

На письмове звернення позивач отримав відповідь від відповідача про те, що за ним право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 не реєструвалося. Іншою довідкою відповідача від 02.06.2017 позивач отримав інформацію про реорганізацію колишнього державного підприємства та передачу архівних документів та про те, що згідно запису №119 у реєстровій книзі №1 спірний житловий будинок був зареєстрованим Ужгородським міжміським бюро технічної інвентаризації в 23.10.1990 за позивачем. Згідно з цим записом позивач є зареєстрованим власником спірного будинку, але згідно іншої довідки, виданої відповідачем, право власності не зареєстроване, тобто інформація надана відповідачем суперечлива.

Зазначає, що щоб на даний час зареєструвати право власності на житловий будинок необхідно мати оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом, який з матеріалів архівної справи відповідача зник, а тому отримати дублікат свідоцтва про право на спадщину неможливо.

Пояснює, що з метою отримання дубліката свідоцтва представником позивача було подано клопотання до Обласного нотаріального архіву щодо видачі дубліката свідоцтва. На це звернення обласним нотаріальним архівом було надано відповідь та копію з реєстру нотаріальних дій, де саме свідоцтво відсутнє. Поряд з цим стверджує, що з реєстру нотаріальних дій видно запис про те, що саме позивачу було видане свідоцтво на спадщину: номер бланку АВВ №947475, номер реєстру 2-2990, а також паспортні дані позивача.

Отже, позивач наразі не має змоги скористатись своїм законним правом на легалізацію (реєстрацію) права власності на житловий будинок, в якому він весь час проживає (остання реєстрація місця проживання позивача за вказаною адресою від 04.02.1983, але фактично з моменту народження), в зв`язку з чим і звернувся до суду за захистом своїх прав.

20.04.2023 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків. 02.05.2023 вказані в ухвалі недоліки було усунуто.

08.05.2023 судом відкрито провадження по справі, призначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 56 від 21.07.2023 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, матеріали справи підлягають повторному автоматичному перерозподілу у зв`язку з тим, що суддя Сарай А.І. перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2023, головуючим суддею визначено Шепетко І.О.

25.07.2023 судом прийнято справу до провадження, призначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Комунальне підприємство «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» надіслало на адресу суду листа, в якому зазначили, що представником позивача помилково визначено статус комунального підприємства як відповідача, оскільки жодного відношення до реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі до реєстрації права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими (надвірними) будівлями та спорудами, який знаходився за адресою АДРЕСА_1 , комунальне підприємство «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» (код ЄДРПОУ 41044814) не мало.

Також зазначили, що твердження позивача про те, що комунальне підприємство «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» (код ЄДРПОУ 41044814) являється правонаступником комунального підприємства «Ужгородське державне районне підприємство технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 20467148) не відповідають дійсності. Оскільки до цього часу існує, але перебуває у стані припинення «Ужгородське районне комунальне підприємство (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» (код ЄДРПОУ 20467148).

Вказали, що відсутні будь-які суперечності між довідками, які видані комунальним підприємством «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна», адже у довідці від 02.06.2017 за №176/01-14 констатовано, що станом на 31.12.2012 нерухоме майно було зареєстроване на праві приватної (особистої) власності за громадянином ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Ужгородської районної ради народних депутатів Закарпатської області 23.10.1990 згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської районної ради народних депутатів Закарпатської області від 18.10.1990 за №162.

У довідці від 02.06.2017 за №177/01-14 констатовано, що станом на 31.12.2012 Ужгородським державним районним підприємством технічної інвентаризації та Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна не проводилась реєстрація права приватної власності на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, виданого Ужгородською районною державною нотаріальною конторою Закарпатської області (державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Закарпатської області Житко Ольгою Іванівною) 20.07.1999 на спеціальному бланку нотаріальних документів серії АВВ №947475 та зареєстрованого в реєстрі за №2-2990 (спадкова справа №139).

Додатково зазначили, що станом на 15.08.2023 комунальне підприємство «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» (код ЄДРПОУ 41044814) забезпечує зберігання оригіналу інвентаризаційної справи №280 на житловий будинок з належними до нього господарськими (надвірними) будівлями та спорудами, що розташовувався за адресою АДРЕСА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про поважність причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про поважність причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи проводиться без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як зазначає позивач, він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Згідно з доданою до позовної заяви копії свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, посвідчене 20.07.1999 державним нотаріусом Ужгородської райдержнотконтори Житко О.І., номер спадкової справи 139, зареєстровано в реєстрі за №2-2990, спадкоємцем майна гр. ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 є син - ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 .

Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , належного на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого Ужгородською районною радою 23.10.1990 року, згідно рішення №162 від 18.10.1990 року, і зареєстрованого в Ужгородському райдержбюро технічної інвентаризації за №119, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_1 , спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_2 , яка спадкове майно прийняла, однак юридично не оформила.

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак спірні правовідносини, що пов`язані із питаннями саме відкриття та прийняття спадщини після смерті такої особи на той час були врегульовані нормами ЦК УРСР у редакції 1963 року.

За правилами статей 529-530 ЦК УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого. Статтею 535 ЦК УРСР передбачено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Статтею 561 ЦК УРСР було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Разом із цим, на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини.

Згідно статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 560 ЦК УРСР, яка діяла на момент відкриття спадщини, є правом, а не обов`язком спадкоємця.

В матеріалах справи міститься відповідь завідувача Закарпатського обласного державного нотаріального архіву на звернення представника позивача Шаланкі С.С. від 29.04.2022 №147/01-21, відповідно до якої в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 1999 рік по реєстру №2 Ужгородської районної державної нотаріальної контори за реєстром №2-2990 20.07.1999 зареєстрована наступна нотаріальна дія:

- у графі «Зміст нотаріальних дій» зроблено запис: свідоцтво про право на спадщину на ж/б;

- у графі «Найменування і місце проживання осіб, для яких вчинено нотаріальну дію, або їх представників» зроблено запис: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

- у графі «Документ, що встановлює особу громадянина, який звернувся для вчинення нотаріальної дії», зроблено запис: ВО 457702, вид. 23.04.98 р., Ужгородським РВУМВС 1950 р.н.;

- у графі «Розписка про одержання оформленого документу» наявний підпис про отримання документу.

Проте цим же листом заявника було поінформовано, що свідоцтво про право на спадщину, видане Ужгородською районною державною нотаріальною конторою від 20.07.1999 за реєстром №2-2990 у справах нотаріального архіву не виявлено.

На виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 10.10.2023 Закарпатський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що спадкову справу №139 від 20.07.1999 № реєстру 2-2990 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у справах Ужгородської районної державної нотаріальної контори не виявлено.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (втратило чинність 01.01.2013) встановлювало, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами БТІ, створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В матеріалах справи міститься інформація про те, що відповідач - комунальне підприємство «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» (код ЄДРПОУ 41044814) було створено на підставі рішення десятої сесії Ужгородської районної ради Закарпатської області сьомого скликання від 08.12.2016 за №193 «Про Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна», і дане підприємство не наділено повноваженнями щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як вказує позивач, після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок від 20.07.1999, він подав його на реєстрацію в Ужгородське державне районне підприємство технічної інвентаризації (код ЄДРПОУ 20467148).

Суд звертає увагу, що доказів звернення і передачі документів для оформлення права власності на спадкове майно, в тому числі і оригіналу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок від 20.07.1999, до Ужгородського державного районного підприємства технічної інвентаризації позивачем не надано.

Також в матеріалах справи міститься довідка від відповідача №176/01-14 від 02.06.2017, в якій зазначено, що після створення у 1993 році Ужгородського державного районного підприємства технічної інвентаризації Ужгородське міжрайонне мале виробниче підприємство технічної інвентаризації передало, а Ужгородське державне районне підприємство технічної інвентаризації прийняло інвентаризаційні справи та реєстрові книги по населеному пункту Соломоново Ужгородського району Закарпатської області.

У переліку інвентаризаційних справ, які передавалися Ужгородському державному районному підприємству технічної інвентаризації наявна інвентаризаційна справа № 258 на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок (літ. А) складався з двох кімнат житловою площею 50,8 кв.м, загальною площею 124,0 кв.м.

Крім житлового будинку (літ. А) на земельній ділянці знаходилися надвірні будівлі та споруди: сарай (літ. Б) площею основи забудови 69,3 кв.м, гараж (літ. В) площею основи забудови 17,1 кв.м, сарай (літ. Г) площею основи забудови 12,1 кв.м, сарай (літ. Д) площею основи забудови 20,2 кв.м, вбиральня (літ. Е) площею основи забудови 1,2 кв.м, огорожі (№ 1-8) (ворота (№ 1), огорожа (№ 2), хвіртка (№ 3), ворота (№ 4), хвіртка (№ 5), огорожа (№ 6), хвіртка (№ 7), огорожа (№ 8), споруда (тротуар) (І), споруда (колодязь) (II).

Після прийняття інвентаризаційної справи змінено номер інвентаризаційної справи.

Згідно із записом № 119 у реєстровій книзі № 1 житлових будинків по селу Соломоново Ужгородського району Закарпатської області та матеріалами інвентаризаційної справи № 280 житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований Ужгородським міжміським бюро технічної інвентаризації 23.10.1990 на праві особистої власності за громадянином ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Ужгородської районної ради народних депутатів Закарпатської області 23.10.1990 згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської районної народної ради народних депутатів Закарпатської області від 18.10.1990 за №162.

Також згідно з довідкою відповідача №177/01-14 від 02.06.2017 Ужгородським державним районним підприємством технічної інвентаризації та Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна не проводилася реєстрація за ОСОБА_1 права приватної власності на житловий будинок з належними до нього господарськими (надвірними) будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, виданого державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Закарпатської області Житко Ольгою Іванівною 20 липня 1999 року.

Отже, судом встановлено, що право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 було зареєстровано Ужгородським міжміським бюро технічної інвентаризації 23.10.1990 за громадянином ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Ужгородської районної ради народних депутатів Закарпатської області 23.10.1990.

За позивачем, гр. ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину ні Ужгородським державним районним підприємством технічної інвентаризації, ні Ужгородським районним комунальним підприємством (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна не реєструвалось.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз норм цієї статті дає підстави для висновку, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 53 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Згідно з п. 66 вказаної постанови, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України чи його дубліката.

Згідно з абз.2 п.23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», - свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічна думка викладена в постанові Верховного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, відповідно до якої, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Схожа правова позиція міститься у листі Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якого оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках, якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради. У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі є не комунальне підприємство «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна», визначене позивачем у позовній заяві. Належними відповідачами у цій справі мають бути інші спадкоємці спадкодавця ОСОБА_2 (за їх наявності), або відповідна територіальна громада, на території якої знаходиться майно в особі органу місцевого самоврядування, на теперішній час - це Чопська міська рада Ужгородського району Закарпатської області.

Розглядаючи справу суд ураховує, що цивільне судочинство здійснюється, зокрема, на засадах змагальності і диспозитивності. Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Діюче цивільне процесуальне законодавство України не передбачає можливості заміни відповідача або залучення іншої особи як співвідповідача за ініціативою суду без відповідного клопотання позивача.

Отже, позивач наділений правом самостійно визначитися зі своїми матеріально-правовими вимогами до тієї чи іншої особи, яка, на думку позивача, повинна відповідати за позовом, а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, згідно з п. 4 ч. 5 ст.12ЦПК України. Однак суд вважає, що таке сприяння не повинно зводитись до самостійного вирішення судом питань щодо вчинення стороною у справі тих чи інших процесуальних дій, якщо за законом їх ініціатором може бути сторона у справі, а не суд.

Таким чином, оскільки позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, і клопотання про заміну відповідача позивачем не заявлено, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,12,13,81,82,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області 23.04.1998, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: комунальне підприємство «Ужгородське районне бюро технічної інвентаризації нерухомого майна», місцезнаходження: 88009, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 40, код ЄДРПОУ 41044814.

Суддя І.О. Шепетко