Постанова

від 29.02.2024 по справі 921/281/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. Справа №921/281/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" від 19.12.2023

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2023 (повний текст рішення складено 29.11.23, суддя Шумський І.П.)

у справі № 921/281/22

за позовом Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивачів:

1. Головного управління Національної гвардії України

2. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт"

про визнання частково недійсними договорів та стягнення коштів,

за участю представників:

прокурор Бучко Р.В;

від позивачів Рибак Х.А.;

від відповідача Галушка Г.М.

24.06.2022 Заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю (далі ТОВ) «Ферозіт» про:

- визнання недійсними пунктів 2.1 договорів №5-1 від 17.05.2017 та №76 від 14.08.2018, укладених між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», в частині включення в ціну робіт за договорами суми податку на додану вартість;

- стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 3541503,63 грн (з врахуванням заяви №30-54/02-1661 вих-23 від 22.06.2023).

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор покликається на існування між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» договірних правовідносин, які виникли з договорів підряду №5-1 від 17.05.2017 та №76 від 14.08.2018, зміст п. 2.1 яких вказує на включення податку на додану вартість до ціни робіт. На переконання прокурора, означені пункти договорів не відповідають п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, відтак підлягають визнанню недійсними в силу приписів ст. 215 ЦК України, а сума податку на додану вартість підлягає стягненню з відповідача згідно з ст.1212 ЦК України як безпідставно сплачені кошти.

Господарський суд Тернопільської області в рішенні від 20.11.2023 позовні вимоги Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави задоволив; визнав недійсним пункт 2.1 договору підряду на будівельні роботи №5-1 від 17.05.2017, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість; визнав недійсним пункт 2.1 договору підряду на виконання додаткових робіт №76 від 14.08.2018, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість; з Товариства з обмеженої відповідальністю «Ферозіт» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України стягнув 3541503,63 грн безпідставно отриманих коштів; за рахунок відповідача відшкодував Львівській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону витрати зі сплати судового збору.

Задовільняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд виходив з наступного:

-прокурор листами від 14.01.2022 та 24.06.2022 повідомляв Військову частину НОМЕР_1 та Головне управління Національної гвардії України про встановлений нею факт безпідставного перерахування (з урахуванням п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України) Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України Товариству з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» коштів в сумі 3541503,63 грн (в якості податку на додану вартість), які підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України. Однак, Військова частина та ГУ Нацгвардії України залишили вказані повідомлення без відповіді та належного реагування, що вказує на бездіяльність позивачів щодо звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, прокурор дотримався порядку звернення до суду з даним позовом, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»;

-предметом договорів №5-1 та №76 було виконання робіт з будівництва багатоквартирного будинку за державні кошти, які підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 ПК України, таким чином пункти 2.1 договорів №5-1 від 17.05.2017 та №76 від 14.08.2018, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість підлягають визнанню недійсними, оскільки таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства;

-оскільки відповідач отримав від Військової частини НОМЕР_1 суму ПДВ при тому, що відповідні роботи були звільнені від оподаткування ПДВ, суд визнав доводи прокурора щодо стягнення суми 3541503,63 грн обґрунтованими, адже неповернення відповідачем позивачу-2 зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок Військової частини поза підставою, передбаченою законом;

- розглянувши доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності суд відхилив такі, з огляду на звернення прокурора до суду з даним позовом в межах трирічного строку. Водночас, суд звернув увагу на продовження строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, на період дії карантину спричиненого коронавірусною хворобою (COVID-19), а згодом і на час дії воєнного стану.

З вказаним рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що вказане рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи та підлягає скасуванню з огляду на таке:

-апелянт не погоджується з висновками суду про підставність звернення прокурора з даним позовом до суду та вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження чи спростування фактів вчинення позивачами дій, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави. Водночас, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження надіслання листів (повідомлень) прокурора позивачам, в яких повідомлялося про вчинені порушення податкового законодавства;

-відповідач вважає, що суд дійшов хибного висновку про звернення прокурора з даним позовом до суду в межах строків позовної давності, оскільки, на переконання скаржника, строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним п. 2.1. договору підряду на будівельні роботи № 5-1 від 17 травня 2017 р. сплив 17 травня 2020 р., а щодо вимог про визнання недійсним п. 2.1. договору підряду на виконання додаткових робіт № 76 від 14 серпня 2018 р. 14 серпня 2021 р;

-відповідач звертає увагу суду на те, що позовні вимоги ТОВ «Ферозіт» у справі № 500/2034/19 про скасування податкового повідомлення-рішення і позовні вимоги у даній справі базуються на висновках одного й того ж акта № 897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ферозіт» (код за ЄДРГІОУ 37961273) податкового законодавства за період з 01.10.2017 до 31.03.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2019. Тому, не приймаючи до уваги висновки, зроблені судами у справі № 500/2034/19, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи;

- на переконання апелянта, в даному випадку, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, за своїм змістом є деліктними, а не кондикційними, відтак підстави для задоволення вимог в частині зобов`язання повернути майно (грошові кошти) в натурі відсутні. Права позивача в разі порушення податкового законодавства відповідачем підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення;

- ТОВ «Ферозіт» вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо повернення сплачених сум ПДВ, оскільки, позивач безпідставно застосував до правовідносин щодо виконання ТОВ «Ферозіт» на користь позивача будівельно-монтажних робіт з будівництва житла приписи пункту 197.15 статті 197 ПК України та вказав, що такі операції звільняються від оподаткування ПДВ й, відповідно, не дають права на формування податкового кредиту за їх наслідком. Крім цього, зазначає, що саме постачальник - платник ПДВ має оцінювати можливість застосування ним будь-якої із податкових пільг, передбачених законодавством, у тому числі пунктом 197.15 статті 197 ПК України, що і було зроблено ТОВ «Ферозіт», яке виписало податкові накладні, суми ПДВ з яких були включені позивачем до податкового кредиту. В даному випадку позивачем не вказано (не встановлено) джерел походження коштів (їх природу), за рахунок яких позивачем (в/ч НОМЕР_1 НГУ) придбавалися у ТОВ «Ферозіт» будівельно-монтажні роботи з будівництва житла за договором, відтак висновок прокурора про поширення на ці правовідносини приписів пункту 197.15 статті 197 ПК України, у відповідності до яких такі операції звільняються від оподаткування ПДВ й, відповідно, не дають покупцю права на формування податкового кредиту за їх наслідком, не можна вважати обґрунтованим в силу його передчасності.

Прокурор, в силу приписів ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта, з огляду на такі обставини:

-в матеріалах справи наявні листи прокурора від 14.01.2022, адресовані Головному управлінню Національної гвардії України та військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, позов прокурором подано лише 24.06.2022 року. Таким чином, прокурором дотримано вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Доводи відповідача про відсутність доказів отримання означених листів прокурор вважає голослівними, з огляду на наявність у розпорядженні прокуратури реєстру поштових відправлень за № 20984 від 17.01.2022, який підтверджує факт належного відправлення вказаних листів (до матеріалів справи не надавались, у зв`язку з відсутністю будь-яких сумнівів у сторін щодо даного факту під час розгляду справи у суді першої інстанції) та участь у процесі представників позивачів;

-щодо строків позовної давності, то прокурор зазначає, що ним додано акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ферозіт» податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2019. Вказаний акт є одним із доказів у справі та саме з цього акта позивачам та прокурору стало відомо про порушення, а тому саме з цього моменту прокурор відраховує строк позовної давності, відтак станом на момент подання позову строк позовної давності не пропущено;

-щодо преюдиційності висновків судів у справі № 500/2034/19 прокурор зазначає, що суд першої інстанції вказав, що підставою скасування податкового повідомлення-рішення у справі №500/2034/19 були формальні порушення щодо порядку оформлення та накладення штрафу, а не відсутність порушень як таких. Отже рішення у справі №500/2034/19 не є преюдиційним, не стосується предмету дослідження у даній справі та жодним чином не компрометує висновки, викладені в акті документальної перевірки від 30.07.2019, а тому суд першої інстанції правомірно відхилив висновки у наведеній справі при розгляді даної справи;

-твердження апелянта, що у даному спорі мають місце деліктні правовідносини не підтверджуються обставинами справи та спростовуються прямими вказівками положень Цивільного кодексу України. Більш того, наявність деліктних правовідносин, тобто порушень у діях відповідача, спростовано і самим відповідачем шляхом приведення висновків у справі № 500/2034/19;

-тлумачення відповідача п. 197.15 ст. 197 розділу V ПК України та встановлені ними критерії для застосування податкової пільги, яким мають відповідати платники податків і зроблені на підставі цього висновки, прокурор вважає логічно не послідовними, належним чином не обґрунтованими, такими що не узгоджуються із нормами чинного цивільного законодавства та не спростовують факту, що ТОВ «Ферозіт» до операцій з проведення будівельно-монтажних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Смакули у м. Тернополі повинно було застосовувати пільгу з податку на додану вартість і не включати суми ПДВ у акти будівельно-монтажних робіт, а тому Військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно перераховано на користь ТОВ «Ферозіт» кошти в сумі 3541503,63 грн, що підтверджується як положеннями чинного законодавства, так і пунктом 2.2 договору № 5-1 і №76.

Військова частина НОМЕР_1 також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила твердження апелянта і зазначила, що відповідно до актів виконаних будівельних робіт, роботи виконано на загальну суму 27010629,80 грн, що складається з 23469126,17 грн будівельно-монтажних робіт та податку на додану вартість у сумі 3541503,63 грн. Військова частина НОМЕР_1 на виконання своїх зобов`язань по договору перерахувала на користь ТОВ «Ферозіт» кошти в загальній сумі 27010629,8грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 3541503,63 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Водночас згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки, в даному випадку, відбулося набуття коштів відповідачем поза підставами, передбаченими договором та законом, відтак суд правильно застосував норму ст. 1212 ЦК України, позаяк ТОВ «Ферозіт» отримано від військової частини НОМЕР_1 сплачений податок на додану вартість у складі ціни робіт, при тому, що відповідні роботи не підлягали оподаткуванню, що мало наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Військова частина зазначає, що тлумачення відповідачем п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України та встановлення ним трьох «критеріїв» для умов застосування податкової пільги щодо звільнення від оподаткування не відповідають нормам чинного законодавства. Дана норма є імперативною та чіткою і не встановлює будь яких критеріїв для її застосування.

З огляду на наведене у відзивах на апеляційну скаргу, прокурор та позивач-1 вважають, що рішення суду першої інстанції винесено на підставі повного та об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів в даній справі, відтак підстави для його скасування відсутні.

Процесуальний хід розгляду даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули прокурор та представники сторін, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в їх процесуальних документах, а також висловили свої позиції щодо обставин справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

17.05.2017 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженої відповідальністю «Ферозіт» (виконавець) було укладено договір №5-1 підряду на будівельні роботи, за умовами якого підрядник зобов`язався за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Тернопіль, вул. Смакули (код ДК 021-2015 45210000-2 Будівництво будівель), а замовник зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію (копію декларації про початок будівельних робіт), а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

У п. 2.1 договору №5-1 сторони погодили ціну робіт за договором (договірна ціна), яка є динамічною та становить 28015450 грн, з урахуванням ПДВ, з них: за рахунок бюджетних асигнувань 2017 року 9954780,12 грн, з урахуванням ПДВ, оплата виконаних у 2018 році робіт буде здійснюватися в межах бюджетних асигнувань 2018 року.

Згідно з п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, звільняється від оподаткування податком на додану вартість (п. 2.2 договору №5-1).

За умовами п. 2.5 договору №5-1 фінансування робіт здійснюється за рахунок асигнувань загального фонду Державного бюджету України.

Розрахунки за виконані підрядні роботи, які складають предмет цього договору, згідно з п. 9.1 договору №5-1, здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника проміжними платежами в межах не більш як 90 відсотків вартості робіт за актами приймання здачі виконаних робіт (форма КБ-2в), за наявності та в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до п. 9.2 договору №5-1 кінцеві розрахунки за виконані підрядником роботи (10% від вартості робіт) здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, за наявності та в межах бюджетних асигнувань.

Розрахунки за виконані підрядником роботи, здійснюються виходячи з об`ємів виконаних робіт, їх вартості на підставі представлених підрядником актів КБ-2в з накладними на матеріали (видатковими накладними) та довідки КБ-3 у строк протягом 10 робочих днів з моменту прийняття замовником фактично виконаних робіт (п. 9.3 договору №5-1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 20.12.2018 (п. 19.1 договору №5-1).

Згодом, 14.08.2018 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та ТОВ « Ферозіт» (виконавець) було укладено договір №76 підряду на виконання додаткових робіт, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язався за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Тернопіль, вул. Смакули (код ДК 021-2015 45210000-2 Будівництво будівель), а замовник зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію (копію декларації про початок будівельних робіт), а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2.1 договору №76 ціна робіт за договором (договірна ціна) є динамічною та становить 8656813,47 грн, з урахуванням ПДВ, з них: за рахунок бюджетних асигнувань 2018 року 3910653,69 грн, з урахуванням ПДВ, оплата виконаних у 2018 році робіт буде здійснюватися в межах бюджетних асигнувань 2018року.

Умови договору № 76 щодо здійснення розрахунків за виконані роботи аналогічні відповідним умовам договору № 5-1

Відповідно до п. 19.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 20.12.2018.

На виконання умов договорів №5-1 від 17.05.2017 та №76 від 14.08.2018 ТОВ «Ферозіт» за період з 01.10.2017 по 31.03.2019 виконало та передало замовнику-Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України будівельні роботи на загальну суму 27010629,80 грн, у т.ч. ПДВ 3541503,63 грн (про стягнення якої йдеться у позові), що підтверджується наступними, підписаними сторонами, актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

В свою чергу, ТОВ «Ферозіт» на перелічені в актах роботи склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Загальна вартість робіт згідно з означеними податковими накладними складає 27010629,80 грн, а загальна сума ПДВ становить 3586556,23 грн (інша, ніж та, що торкається спору).

На виконання умов договорів №5-1 та №76 Військова частина НОМЕР_1 Нацгвардії України, на підставі відповідних платіжних доручень, перерахувала ТОВ «Ферозіт» грошові кошти на загальну суму 27010629,80 грн, оплативши відповідачу усю вартість робіт, вказану підрядником в актах про їх виконання, в тому числі заявлену до стягнення суму ПДВ (3541503,63 грн).

В період з 10.06.2019 до 30.07.2019 ГУ ДФС у Тернопільській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ферозіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2019, результати якої оформлено актом перевірки від 30.07.2019 №897/19-00-14-01/37961273 (акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено, зокрема, що ТОВ «Ферозіт» до операцій з проведення будівельно-монтажних робіт з будівництва 72 квартирного житлового будинку по вул. Смакули в м. Тернополі, відповідно до п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, мало застосувати пільгу з податку на додану вартість. В порушення зазначеної норми Податкового кодексу України, суми податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних зайво включено до податкових зобов`язань з ПДВ та враховано при визначенні сум ПДВ, що підлягають сплаті до державного бюджету в періодах, в яких виписано податкові накладні.

Зі змісту вказаного акту перевірки від 30.07.2019 вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення, зокрема, вимог пп. б) п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме: не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні всього на суму податку на додану вартість у розмірі 3263594,28 грн, в т.ч.: в жовтні 2017 року на суму 128837,18 грн, в листопаді 2017 року на суму 86979,39 грн, в грудні 2017 року на суму 156653,71 грн, в травні 2018 року на суму 71855,32 грн, в червні 2018 року на суму 66540,55 грн, в серпні 2018 року на суму 843078,47 грн, у вересні 2018 року на суму 66596,21 грн, у жовтні 2018 року на суму 670676,16 грн, в листопаді 2018 року на суму 480575,02 грн, в грудні 2018 року на суму 689886,04 грн, в березні 2019 року на суму 1916,23 грн.

За результатами виявленого порушення, на підставі акта перевірки №897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області платнику податків ТОВ «Ферозіт» винесено податкове повідомлення-рішення №0008661401 від 20.08.2019 про застосування штрафу в розмірі 1631797,14 грн (50% від 3263594,28 грн суми ПДВ), на підставі абз.2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України.

Ця санкція торкається не складення та не реєстрації відповідачем у відповідному Реєстрі податкових накладних на суму 3263594,28 грн, і не зачіпає суми ПДВ 3541503,63 грн, яка була зайво включена у вартість оплачених з бюджету будівельних робіт.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ТОВ «Ферозіт» звернулось до суду з адміністративним позовом у справі №500/2034/19 до відповідача ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0008661401 від 20.08.2019 про застосування до позивача штрафу в розмірі 1631797,14 грн.

Тернопільський окружний адміністративний суд в рішенні від 03.09.2020 у справі №500/2034/19 в задоволенні позовних вимог відмовив, з огляду на те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок доказування з врахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, та довів правомірність та законність спірного ППР №0008661401 від 20.08.2019.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.03.2021 скасував рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №500/2034/19 та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Ферозіт» задоволив; визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0008661401 від 20.08.2019, оскільки податковий орган допустив порушення порядку (процедури) накладення штрафу, визначеного пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

Суд зазначає, що вказані судові акти у адміністративній справі №500/2034/19 та податкове повідомлення-рішення не торкаються спірної суми та наведені виключно з підстави посилань на них ТОВ «Ферозіт», як на докази спростування висновку податкової перевірки.

Разом з тим, матеріали справи містить копію висновку експерта №3365/4356/4357 від 30.09.2021 судово-економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №42019140400000029, наданого судовим експертом В.Сухолитким Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на виконання постанови про призначення судово-економічної експертизи від 04.05.2020 слідчого третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, Скрелі В.В.

Судовим експертом у висновку №3365/4356/4357 від 30.09.2021 зазначено, що дослідженням наданих документів документально підтверджуються висновки акта № 897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ферозіт» (код за ЄДРГІОУ 37961273) податкового законодавства за період з 01.10.2017 до 31.03.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2019, в частині:

- розміру нарахованого податку на додану вартість зазначеного в актах приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) у відповідності до умов договору підряду на будівельні роботи №51 від 17.05.2017 та договору підряду на виконання додаткових робіт №76 від 14.08.2018, укладених між ТОВ «Ферозіт» (код ЄДРПОУ 37961273) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на загальну суму 3541503,63 грн, що вказано в акті №897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019, як завищення податкового зобов`язання;

- розміру проведеної оплати Військовою частиною НОМЕР_1 Нацгвардії України виконаних будівельних робіт у відповідності до умов договору підряду на будівельні роботи №51 від 17.05.2017 та договору підряду на виконання додаткових робіт № 76 від 14.08.2018, укладених між ТОВ «Ферозіт» (код ЄДРПОУ 37961273) та Військовою частиною НОМЕР_1 Нацгвардії України протягом періоду з 01.10.2017 до 31.03.2019 на загальну суму 27010629,80 грн, у т. ч. ПДВ на суму 3541503,63 грн.

Водночас, у дослідницькій частині висновку експерта №3365/4356/4357 від 30.09.2021 вказано, що згідно з приписам п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 №705/3145) експерту заборонено вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами. У зв`язку з цим, експертом не надано відповіді на питання щодо безпідставності оплати Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ПДВ на суму 3586556,23 грн за виконанні будівельні роботи у відповідності до зазначених договорів підряду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постановах від 11.03.2021 у справі № 923/188/20, від 04.08.2021 у справі №918/36/19, господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ у справі, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

17.05.2023 завідувачем Тернопільського відділення КНДІСЕ В.Бутрином надіслано на адресу суду висновок експерта за результатами проведеної судово-економічної експертизи за №932/22-22 від 05.05.2023 у справі № 921/281/22.

У відповідь на поставлене питання експертом зазначено про документальне підтвердження сплати ТОВ «Ферозіт» до бюджету податку на додану вартість у розмірі 3541503,63 грн з операцій виконання будівельних робіт на об`єкті Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Смакули в м. Тернополі за період з 01.10.2017 до 31.03.2019.

Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері встановивши, що Військовою частиною НОМЕР_1 та Національної гвардії України не здійснювались заходи щодо повернення безпідставно перерахованих ТОВ «Ферозіт» коштів згідно умов договорів підряду №5-1 та №76, звернулася в інтересах держави, в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, до суду з даним позовом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері листами за №65вих-22 від 14.01.2022 повідомила Військову частину НОМЕР_1 та Головне управління Національної гвардії України про встановлений нею факт безпідставного перерахування (з урахуванням п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України) Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України Товариству з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» коштів в сумі 3541503,63 грн (в якості податку на додану вартість), які підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України. Зокрема, у вказаних листах прокурор зазначив, що ним, з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, буде застосовано власні представницькі повноваження шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Згодом, листами за №1724 вих-22 від 24.06.2022 Львівська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері повторно повідомила Військову частину НОМЕР_1 та Головне управління Національної гвардії України про встановлений нею факт порушення податкового законодавства та, як наслідок, перерахування зайво сплачених коштів в сумі 3541503,63 грн (в якості податку на додану вартість), які підлягають поверненню, відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб`єкти владних повноважень зобов`язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про національну гвардію України» визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Відповідно до ч. 11 ст. 5 Закону України Про національну гвардію України головний орган військового управління Національної гвардії України, органи військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи Національної гвардії України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та відповідних банківських установах.

Фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.1 ст.22 Закону України «Про національну гвардію України»).

Головним органом військового управління Національної гвардії України (далі - головний орган військового управління НГУ) є Головне управління Національної гвардії України, у відповідності до п. 1 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України (затвердженого Указом Президента України №346/2014 від 28.03.2014) (надалі - Положення).

У п.п. 20, 21 п. 4 Положення головний орган військового управління НГУ, відповідно до покладених на нього завдань: здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за територіальними управліннями НГУ, з`єднаннями, військовими частинами і підрозділами, вищими навчальними закладами, навчальними військовими частинами (центрами), базами, установами та закладами Національної гвардії України (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між ними, у тому числі у разі їх розформування; виступає в установленому порядку замовником (пайовиком) робіт із проектування, будівництва (придбання) житла для військовослужбовців та працівників Національної гвардії України, об`єктів, будівель і споруд військового, спеціального та іншого призначення, з реконструкції та капітального ремонту нерухомого майна, що перебуває в оперативному управлінні Національної гвардії України.

Отже, саме до повноважень позивачів, як окремих юридичних осіб, належить вирішення питання щодо повернення безпідставно перерахованих Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України Товариству з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» грошових коштів (в якості сум ПДВ), під час виконання умов договорів підряду №5-1 та №76.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем-1, не дивлячись на наявність визначених законом повноважень, а також враховуючи обізнаність про порушення законодавства, позивачами у даній справі з січня 2022 року до червня 2022 року заходи для їх усунення самостійно не вживались. Таким чином, у даному випадку має місце бездіяльність позивачів щодо звернення до суду з відповідним позовом до відповідача. Відтак, прокурором дотримано порядку звернення до суду з даним позовом, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на що доводи відповідача про безпідставність звернення прокурора з даним позовом до суду відхиляються.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про визнання недійсними окремих частин договорів №5-1, №76 та стягнення безпідставно перерахованих коштів.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Разом з тим, при застосуванні наведених положень Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст.ст. 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

За умовами статті 217 Цивільного кодексу України, які регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин, передбачено, що закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

У випадках, що розглядаються, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, що відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2021 зазначив про незгоду із наведеним висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 08.08.2019 у справі №911/1626/18.

З огляду на те, що предметом договорів №5-1 та №76 було виконання робіт з будівництва багатоквартирного будинку за державні кошти, які підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 ПК України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання недійсними пунктів 2.1 договорів №5-1 від 17.05.2017 та №76 від 14.08.2018, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, адже таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що ТОВ «Ферозіт» отримало від Військової частини НОМЕР_1 суму ПДВ при тому, що відповідні роботи були звільнені від оподаткування ПДВ, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3541503,63 грн є обґрунтованими та правомірно заявленими прокурором, позаяк неповернення відповідачем військовій частині НОМЕР_1 означеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача-2 поза підставою, передбаченою законом. Таким чином, з огляду на наведене, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в повному обсязі.

Щодо доводів апелянта про пропуск прокурором строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне:

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.

До спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Невідповідність окремих положень договорів податковому законодавству і безпідставне включення відповідачем у вартість робіт сум ПДВ було виявлено податковою перевіркою, результати якої було оформлено актом №897/19-00-14-01/37961273 від 30.07.2019. З огляду на наведене, трирічний термін про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів міг сплинути у липні 2022 року, відтак, звернувшись з даним позовом в червні 2022 року, прокурор не пропустив строку позовної давності.

Доводи апелянта про преюдиційність рішень в адміністративній справі №500/2034/19 відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки такі судові рішення стосуються податкових зобов`язань відповідача, тоді як предмет даного спору виник у зв`язку з безпідставним (всупереч закону) збільшенням відповідачем договірної ціни та стягнення на користь іншої сторони правочину зайво сплачених коштів.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» відмовити.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2023 у справі № 921/281/22 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду потягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 12.03.2024

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік