Постанова

від 27.02.2024 по справі 911/1153/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа№ 911/1153/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2023 (повний текст рішення складено підписано 06.11.2023)

у справі № 911/1153/23 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Фермерського господарства «Латекс»

до 1) Васильківської міської ради,

2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство «Латекс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до 1) Васильківської міської ради (далі - відповідач-1), 2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач-2), в якому просить суд усунути перешкоди Фермерському господарству «Латекс» у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га шляхом:

- скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, у Державному земельному кадастрі, здійсненої 11.08.2021. Відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області з закриттям відповідної поземельної книги;

- скасування державної реєстрації права власності Васильківської міської ради на земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63577723 від 21.02.2022, державний реєстратор Садикова Ірина Ігорівна, Виконавчий комітет Васильківської міської ради, Київська область.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 14, 19 Конституції України, ст. 391 Цивільного кодексу України, ст. 3, 5, 12, 81, 116, 118, 121, 122, 152, 154, 186-1 Земельного Кодексу України, обґрунтовані тим, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії КВ-23 від 09.01.1997 у позивача в постійному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 26,1 га для ведення фермерського господарства та згідно державного акту на право користування землею Б №087276 у позивача перебуває в користуванні земельні ділянки загальною площею 5,9 га, проте на вказаних земельних ділянках зареєстровано земельні ділянки, які на них накладаються та сформовані на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України, серед яких, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, власником якої є Васильківська міська рада. Позивач вказує, що не надавав своєю згоди на розроблення проекту землеустрою на відведення спірної земельної ділянки для введення особистого селянського господарства, а тому державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 відбулась з порушенням вимог законодавства України та порушує його право в користуванні вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Усунуто перешкоди Фермерському господарству «Латекс» у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, у Державному земельному кадастрі, здійсненої 11.08.2021. Відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з закриттям відповідної поземельної книги;

Усунуто перешкоди Фермерському господарству «Латекс» у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га шляхом скасування державної реєстрації права власності Васильківської міської ради на земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63577723 від 21.02.2022, державний реєстратор Садикова Ірина Ігорівна, Виконавчий комітет Васильківської міської ради, Київська область.

Стягнуто з Васильківської міської ради на користь Фермерського господарства «Латекс» 2 684 грн 00 коп. судового збору.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь Фермерського господарства «Латекс» 2 684 грн 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Васильківська міська рада звернулася 15.11.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформовану в системі «Електронний суд» 15.11.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2023 у справі № 911/1153/23 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Просила поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволенні позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

На думку апелянта, у позивача відсутнє набуте у встановленому законодавством порядку, чинному на момент оформлення примірника Державного акту на право постійного користування землею серія КВ-23 від 09.01.1997, право постійного користування спірною земельною ділянкою, яка на цей час знаходиться в межах території Васильківської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, адже правовстановлюючого рішення Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 № 456, як письмового доказу - на підставі якого громадянину ОСОБА_1 видано паперовий примірник Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою фактично не існує та до матеріалів справи не надано, а сама по собі копія примірнику державного акту на право постійного користування землею не є доказом набуття права користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, як вважає скаржник, суд не дослідив лист архівного відділу Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 22.06.2023 №05-01/76, на підставі якого можна були дійти висновку, що 16.08.1996 Васильківською районною радою народних депутатів Васильківського району Київської області рішення за №456 скоріше не приймалось, а розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 16.09.1996 №456 не можна брати до уваги, оскільки Державний акт видавався не на підставі вказаного розпорядження. Також відповідач-1 вказує, що державний акт міг видаватись лише на підставі рішення місцевих Рад народних депутатів, як це визначено Земельним кодексом України в редакції від 18.12.1990.

Скаржник вважає, що висновок суду про те, «що земельна ділянка кадастровий номер 3221480501:01:052:0060 знаходилась (і заходиться) у межах земельної ділянки площею 26,1 га, наданої у постійне користування позивача згідно державного акту серії КВ-23 від 09.01.1997, тому державний кадастровий реєстратор зобов`язаний був відмовити у вчиненні державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060» є помилковим, адже судом не встановлено звідки та з яких відомостей державний реєстратор 11.08.2021 міг встановити, що земельна ділянка кадастровий номер 3221480501:01:052:0060 знаходилась (і заходиться) у межах земельної ділянки площею 26,1 га. Крім того, земельна ділянка є несформованою.

Васильківська міська рада вважає, що оскільки висновок земельно-технічної експертизи було підготовлено без дослідження правовстановлюючого рішення Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 № 456, як письмового доказу нa підставі якого громадянину ОСОБА_1 видавався Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, то висновок земельно-технічної експертизи не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1153/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1153/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2023 у справі №911/1153/23.

06.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1153/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2023 у справі № 911/1153/23, справу призначено до розгляду на 01.02.2024.

16.01.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, та не підтверджені належними доказами, а рішення місцевого господарського суду від 17.10.2023 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

29.01.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача-1, в якому останній просив розглядати справу за його відсутності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 15.02.2024.

12.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача-1, в якому останній просив розглядати справу за його відсутності.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1153/23. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу№910/7870/23 передано на розгляд колегії судді Тищенко О.В. (суддя-доповідач), Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 прийнято справу №911/1153/23 за апеляційною скаргою Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2023 у справі №911/1153/23 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів у складі Тищенко О.В. (суддя-доповідач), Тарасенко К.В., Гончаров С.А. та призначено до розгляду на 27.02.2024.

26.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача-1, в якому останній просив розглядати справу за його відсутності.

27.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення додаткових доказів.

27.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача-1, в якій останній заперечував проти долучення додаткових доказів позивача.

Оскільки позивачем не надано докази неможливості подання додаткових документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому, в силу норм ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються колегією суддів до розгляду.

У судове засідання 27.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду з`явились представники позивача, а також вільний слухач ОСОБА_2 . Представники відповідача-1, 2 в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, разом з тим, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача-1 про розгляд справи без його участі.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просили апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, громадянину ОСОБА_3 надано в безстрокове і безоплатне користування 32,0 гектарів землі для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право користування землею серії Б №087276 виданого 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №389.

Рішенням Великобугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.05.1996 №26 вирішено задовольнити прохання ОСОБА_3 та повернуто земельну ділянку площею 32 га у фонд Великобугаївської сільської Ради народних депутатів у землі запасу.

Рішенням Великобугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.05.1996 №26а вирішено виділити ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 30 га для ведення фермерського господарства /бувша земельна ділянка Шелудченка М.П. / після того, як на ній буде зібрано урожай, так як в даний час ця земля використовується АПГ «Промінь».

У подальшому розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 16.09.1996 №456 за результатом розгляду заяви гр. ОСОБА_1 про надання земельно ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та висновок В.Бугаївської сільської Ради народних депутатів, враховуючи проходження заявником конкурсної комісії, постановлено дати згоду на надання земельної ділянки розміром 32 га ОСОБА_1 із земель запасу В.Бугаївської сільської Ради народних депутатів для ведення селянського/фермерського/господарства. Просити Київське відділення інституту землеустрою розробити проект відведення земельної ділянки за рахунок державної підтримки селянських/фермерських/господарств. Проект відведення земельної ділянки після виготовлення і погодження з відповідними районними службами представити на огляд і затвердження голові РДА.

Відповідно до акту перенесення в натурі меж наданої ділянки гр. ОСОБА_1 від 24.10.1996 на виконання постанови Верховної Ради України та рішення Васильківської районної Ради народних депутатів №456 від 16.09.1996 здійснено перенесення в натурі меж наданої земельної ділянки ОСОБА_1 під організацію селянського (фермерського) господарства, 26,1 га в постійне користування та 5,6 га в довгострокове користування.

18.12.1996 Державне управління екологічної безпеки в Київській області своїм листом №613/2960 погодило проект відведення земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства в межах Велико-Бугаївської сільської ради народних депутатів Васильківського р-ну Київської області.

25.12.1996 державним інспектором по використанню і охоронні земель Васильківського району Циганюк О.В. надано висновок «Про погодження проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського/фермерського/господарства», в якому, зокрема, зазначено, що Київським відділенням Інституту землеустрою розроблений проект відведення земельної ділянки загальною площею 32,0 га ріллі, з них 26,1 га в постійне і 5,9 га в довгострокове користування громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського/фермерського/господарства із земель запасу Велико-Бугаївської сільської ради народних депутатів.

Також 25.12.1996 начальником відділу містобудування та архітектури Васильківського районну надано висновок «Про проект відведення земельної ділянки для організації селянського/фермерського/господарства в межах Велико-Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області» яким погоджено відвід земельної ділянки загальною площею 32 га, 26,1 га в постійне і 5,9 га в довгострокове користування під селянське /фермерське/ господарство

25.12.1996 Васильківською районною санітарно-епідеміологічною станцією видано висновок № 47 «Про погодження проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського /фермерського/ господарства».

На замовлення Васильківської районної ради, на підставі договору №551 від 12.11.1996, Київським відділенням інституту землеустрою Української академії аграрних наук розроблено науково-технічну документацію по підготовці та виготовленню Державного акта на право постійного користування землею гр. ОСОБА_1 для селянського (фермерського) господарства за рахунок землекористування селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_5 в межах В. Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області.

Згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ-23 від 09.01.1997, Васильківською районною радою народних депутатів за підписом Голови ради, на підставі рішення Васильківської районної Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 №456 ОСОБА_1 надано у постійне користування, для організації селянського (фермерського) господарства, земельну ділянку площею 26,1 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №22.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації Фермерське господарство «Латекс» є 07.03.1997.

Рішенням Васильківської районної ради Київської області від 19.12.2003 №152-12XXIV «Про стан використання земель ФГ «Латекс» ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради» вирішено дати згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою, що надана гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства «Латекс» та рекомендовано Васильківській районній державній адміністрації розглянути дане питання та прийняти відповідне розпорядження.

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2004 №91 припинено право користування земельною ділянкою, наданою гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства «Латекс» площею 32,0 га ріллі, в тому числі: 5,9 га передану в довгострокове користування, 26,1 га - в постійне користування, в зв`язку з невикористанням земельної ділянки згідно з наданими потребами та не усунення порушень вимог земельного законодавства.

Цим же розпорядженням вирішено Державний акт на право постійного користування землею, виданий Васильківською районною радою від 09.01.1997 серія КВ-23, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів за №22 погасити та припинити право довгострокового користування землею.

12.04.2007 Васильківським міськрайонним судом Київської області від 12.04.2007 у справі №2а-8/2007 винесено постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано нечинним «Акт про повернення до земель запасу Великобугаївської сільської ради земельної ділянки, якою користувалось ФГ «Латекс» ОСОБА_1 », села В.Бугаївка: 20.02.2004.Зобов`язано Васильківський районний відділ земельних ресурсів та Васильківський відділ Київської філії центр ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з присвоєнням окремого кадастрового номера земельній ділянці площею 32 га, яка надана громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області. Визнано недійсним та скасовано рішення №277-XXVII-IV від 15.02.2006 та №288-XXIX-IV від 17.03.2006 «Розгляд заяв членів ФГ «Латекс» Великобугаївської сільської ради Васильківського району. Визнано законним право голови та членів фермерського господарства «Латекс» на безоплатну приватизацію земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Великобугаївської сільської ради, із земель наданих раніше в користування голові фермерського господарства ОСОБА_1 .. Зобов`язано Великобугаївську сільську раду Васильківського району Київської області прийняти рішення про передачу громадянам членам фермерського господарства «Латекс» у приватну власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), що становить 3,62 умовних кадастрових га, за рахунок земельної ділянки площею 32 га, наданої гр. ОСОБА_1 (голова ФГ «Латекс») для ведення фермерського господарства. Зобов`язано Великобугаївську сільську раду Васильківського району Київської області прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельних ділянок членам фермерського господарства «Латекс». Визнано нечинним та скасовано рішення Великобугаївської сільської ради №131 від 15.09.2004 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду приватному підприємцю Царенко Олександру Борисовичу для ведення сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області». Скасовано державну реєстрацію договору оренди між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області та фізичною особою-підприємцем Царенком Олександром Борисовичем від 02.02.2005.Зобов`язано Васильківський районний відділ земельних ресурсів та Васильківський відділ Київської філії центр ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з виключенням інформації про реєстрацію договору оренди між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області та громадянином ОСОБА_6 від 22.02.2005, здійснену 10.03.2005. Щодо негайного зобов`язання Васильківського районного відділу земельних ресурсів та Васильківського відділу Київської філії центром ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з виключенням інформації про реєстрацію договору оренди між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області та громадянином ОСОБА_6 від 22.02.2005, здійснену 10.03.2005 відмовлено.

Вказане судове рішення та набрало законної сили 05.09.2007. Матеріали справи не містять доказів оскарження вказаної постанови.

11.02.2008 розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації №404 «Про скасування розпорядження голови Васильківської райдержадміністрації від 12.02.2004 №91 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради» на виконання постанови Васильківського міськрайонного суду від 12.04.2007, скасовано розпорядження голови Васильківської райдержадміністрації від 12.02.2004 №91 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради».

Як вбачається з пояснювальної записки до проекту розпорядження голови райдержадміністрації «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 12.02.2004 №91 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради» необхідність прийняття вказаного розпорядження обумовлена рішенням Васильківського міськрайонного суду від 12.04.2007.

Проект розпорядження підготовлено керуючись ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Прогнозований результат скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 12.02.2004 №91 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради» поновлює право користування земельною ділянкою ФГ «Латекс».

Як вірно зазначив суд першої інстанції, на підставі вказаної вище постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області було поновлено право користування земельною ділянкою наданою гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства «Латекс» площею 32,0 га ріллі, в тому числі: 5,9 га переданою в довгострокове користування, 26,1 га - в постійне користування.

Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.06.2023 №30.23-31а Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) повідомляє, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.02.2020 з метою обрання голови фермерського господарства «Латекс» були проведені загальні збори членів позивача, на яких обрано головою членів фермерського господарства «Латекс» ОСОБА_7 .

Відповідно до листа Держгеокадастру у Київській області за № 29-10.0.222-9776/2-21 від 19.08.2021 за наявною інформацією в Управлінні рішення щодо припинення права постійного користування землею ОСОБА_1 , що посвідчені державними актами на право постійного користування реєстраційний № 22 від 09.01.1997 та серія Б №087276, рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та рішення про затвердження таких проектів за рахунок земель, що перебувають у користуванні ФГ «Латекс» Головним управлінням не приймались.

Також у вказаному листі зазначено, що відповідно до інформації наданої відділом № 5 Управління в Обухівському районі Головного управління в архіві відділу обліковується копія розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2004 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області.

Васильківська міська рада Київської області листом за № 641/19.08.2021 повідомила позивача, що рішення про скасування державного акта на право постійного користування землею, що зареєстрований за № 22 від 09.01.1997 та виданий ОСОБА_1 та рішення щодо скасування державного акта на право користування землею Б № 087276 виданий ОСОБА_1 Василькіською міською радою не приймалось, також не приймалось будь-яких рішень про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого господарства на території села Велика Бугаївка, відсутні звернення громадян із заявами про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства з зазначених земельних ділянок та повідомлено, що прохання не вносити заяви громадян про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого господарства взято, до уваги.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221480501:01:052:0056, 3221480501:01:052:0057, 3221480501:01:052:0049, 3221480501:01:052:0051, 3221480501:01:052:0053, 3221480501:01:052:0059, 3221480501:01:052:0048, 3221480501:01.052:0052, 3221480501:01.052:0060, 3221480501:01:052:0050, 221480501:01:052:0055, 3221480501:01:052:0748, які розташовані в селі Велика Бугаївка Обухівського району Київської області сформовані на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП Мазуренко С.Ю. відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України за принципом «мовчазної згоди», копія якого міститься в матеріалах справи.

Дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 322148051:01:052:0060 площею 2 га - 11.08.2021, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області. Державна реєстрація здійснювалась за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які виготовлені сертифікованим інженером-землевпорядником та посвідчені його підписом.

Листом за вих. № 693/01-23 17 від 07.09.2021 Васильківська міська рада Київської області повідомила, що 17 громадян України звернулись до Васильківської міської ради з клопотаннями про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Як свідчать матеріали справи 20.09.2022 позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» для проведення земельно-технічної експертизи з метою подання до суду в рамках господарської справи.

Разом з заявою позивачем були надані документи, в тому числі, копія науково - технічної документації по підготовці та виготовленню Державного акту на право постійного користування землею гр. ОСОБА_1 для селянського (фермерського) господарства за рахунок землекористування селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_5 в межах В.Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області, складена Інститутом землеустрою Українська академія аграрних наук станом на 1996 рік (на 18 к.); копія державного акту на право постійного користування землею від 09.01.1997 (бланк КВ-23) (на 2 арк.); копія постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2007 у справі 2а-8/2007р. (на 7 арк.).

На вирішення експертизи поставлено питання «Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок, що перебувають у користуванні ФГ «Латекс», №1 площею 26,1 га (у постійному користуванні) та №2 площею 5,9 га (у довгостроковому користуванні) та земельних ділянок з кадастровими номерами, в тому числі, 3221480501:01:052:0060:

Проведення експертизи було доручено судовому експерту Свістунову Ігорю Сергійовичу, який має вищу будівельно-технічну, геодезичну та землевпорядну освіту другого рівня за ступенем магістра, експертну кваліфікацію за спеціальностями: 10.6. «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7. «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками», 10.10. «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд», 10.14. «Оцінка земельних ділянок» (свідоцтво №1623 від 22.03.2013, видане Міністерством юстиції України), стаж експертної роботи з 2009 року.

У висновку міститься інформація що експерт обізнаний, що згідно з ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Експерт зазначив, що точне місцеположення земельних ділянок в натурі (на місцевості), їх межі, площа та конфігурація, а також точне місцеположення меж населених пунктів, визначаються за геодезичними координатами 1963 року (SC63), координатами місцевих систем координат, які в утворені від СК-42 (за умови їх переобчислення до відповідної державної системи координат), координатами Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 (USC2000), та іншими координатами, які зв`язані із системою координат УСК-2000.

Згідно науково - технічної документації по підготовці та виготовленню Державного акту на право постійного користування землею гр. ОСОБА_1 для селянського (Фермерського) господарства за рахунок землекористування селянського (Фермерського) господарства гр. ОСОБА_5 в межах В.Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області, складена Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук станом на 1996 рік, а саме відповідно:

пояснювальної записки, в якій зазначено наступне: ув`язка теодолітних ходів здійснено в державній системі координат 1963 року. Точність теодолітних ходів в межах технічних допусків; в зв`язку з тим, що на ділянці згідно генплану буде проходити автомагістраль, земельна ділянку поділена на дві частини. Гр. ОСОБА_1 надається: ділянка №1 площею - 5.9 га ріллі буде надана в тимчасове користування, ділянка № 2 - площею - 26.1 га ріллі-в постійне користування; по координатах вирахувано площі земельних ділянок. Складено план земельної ділянки 1 і Державний акт на право постійного користування землею ділянки №2 гр. ОСОБА_1 ;

державного акта складеного станом на 1993 рік (бланк серії Б № 087276), гр. ОСОБА_5 в безстрокове тa безоплатне користування надано яку площею 32,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до висновку експерта, Державний акт та правовстановлюючі (правопосвідчуючі) документи не відображають просторове розміщення земельної ділянки, а тільки конфігурацію земельної ділянки, та загальні відомості про неї (власника (-ів), адресу розташування, площу, опис меж, шощо). Відомості щодо просторового розміщення земельної ділянки містяться в ДЗК, які вносяться у відповідності до технічної документації на відповідні земельні ділянки.

За результатами аналізу наданих на дослідження матеріалів зокрема науково- технічної документації по підготовці та виготовленню Державного акту на право постійного користування землею гр. ОСОБА_1 для селянського (Фермерського) господарства за рахунок землекористування селянського (Фермерського) господарства гр. ОСОБА_3 в межах В.Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області, складена Інститутом землеустрою Української академій аграрних наук станом на 1996 рік, експерт прийшов до висновку, що межі земельних ділянок №1 площею 26,1га та №2 площею 5,9 га визначені у зазначеній науково-технічній документації. Експертом була складена схема взаємного розташування земельних ділянок позивача та земельної ділянки з кадастровим номером 3221480501:01.052:0060.

За результатами проведення земельно-технічної експертизи від 31.10.2022 №920/10/2022 висновком експерта встановлено, що земельна ділянка №1 загальною площею 26,1 га, що перебуває у постійному користуванні ФГ «Латекс», накладається в площині із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, пляма накладання становить: 1,96912 га.

10.11.2022 позивач звернувся з заявою-пропозицією до ДП «Центр Державного земельного кадастру» про укладання договору з надання послуг з виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок.

21.11.2022 позивач звернувся до ТОВ «Земельні рішення» із заявою про укладання договору з надання послуг з виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок.

22.11.2022 ТОВ «Земельні рішення» надало позивачу відповідь за вих. № 14/22, у якій повідомило, що не може здійснити розробку технічної документації, яка перебуває у постійному користуванні ФГ «Латекс» згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ-23 від 09.01.1997 та державного акта на право користування землею Б № 087276, оскільки було встановлено наявність накладань з іншими земельними ділянками.

ДП «Центр Державного земельного кадастру» листом за вих. № 1-7/1855 від 01.12.2022 повідомив позивача, що договір на розробку технічної документації із землеустрою може бути укладений після усунення перетинів меж (накладання) земельних ділянок.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка (дата формування 01.12.2022) з кадастровим номером 322148051:01:052:0060 площею 2 га 16.02.2022 зареєстрована на праві комунальної власності за Васильківською міською радою. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63577723 від 21.02.2022 прийнято: державним реєстратором Садиковою Іриною Ігорівною , Виконавчий комітет Васильківської міської ради, Київської область.

Підставою реєстрації зазначено: Земельний кодекс України, серія та номер: 2768-ІІІ, виданий: 25.10.2001; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», серія та номер: №1423-ІX; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: « 5245-VI від 06.09.2012.

Листом за вих. № 77/01-23 від 16.02.2023 Васильківська міська рада Київської області повідомила, що нею не приймалось будь-яких рішень щодо припинення права користування земельними ділянками, які перебували в користуванні ФГ «Латекс» та ОСОБА_1

Обухівською районною державною адміністрацією Київської області супровідним листом за вих. № 05-02/77 від 13.02.2023 надано позивачу завірену копію розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 11.02.2008 №404, відповідно до якого, на виконання постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2007 скасовано розпорядження голови Васильківської райдержадміністрації від 12.02.2004 №91 «Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ «Латекс» гр. ОСОБА_1 на території Великобугаївської сільської ради».

Спір у справі виник в зв`язку з тим, що зареєстрована відповідачем-2, зокрема, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 322148051:01:052:0060 знаходиться в межах земельних ділянок, які перебувають у його користуванні, а тому позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 №2009-XII (в редакції діючій на час створення господарства позивача) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості наближеними до існуючих доріг, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Статтею 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції діючій на час створення господарства позивача) передбачалось, що користування землею могло бути постійним або тимчасовим. Постійним визнавалось землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею могло бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У постійне користування земля надавалась Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та ст. 51 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції діючій на час створення господарства позивача) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку. Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990).

Згідно з ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» та ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону (ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство»).

Статтею 35 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що діяльність фермерського господарства припиняється у разі: реорганізації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 1201 цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 1201 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії КВ-23 від 09.01.1997, Васильківською районною радою народних депутатів за підписом Голови ради, на підставі рішення Васильківської районної Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 №456 ОСОБА_1 надано у постійне користування, для організації селянського (фермерського) господарства, земельну ділянку площею 26,1 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №22.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, як вбачається з постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2007 у справі №2а-8/2007, судом встановлено, що на підставі Рішення Великобугаївської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.05.1996 за №26а "Про виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 " 16.09.1996 Васильківська районна державна адміністрація видала розпорядження № 456 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства", яким дала згоду на надання позивачу земельної ділянки плошею 32 га для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу Великобугаївської сільської ради. На підставі рішення Васильківської районної ради народних депутатів від 16.08.1996 року № 456 позивачу була надана у постійне користування земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства площею 16,1 га, право на яку посвідчене державним актом на право постійного користування землею, який зареєстрований 09.01.1997 у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22.

Оскільки зазначені обставини встановлені судовим рішенням у справі №2а-8/2007, яке є чинним і не скасоване, то колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача-1, що у позивача відсутнє набуте у встановленому законодавством порядку право постійного користування спірною земельною ділянкою, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого рішення Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 № 456, як письмового доказу - на підставі якого громадянину ОСОБА_1 видано Державний акт. З цих же підстав не приймається і доводи, що копія рішення Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 № 456 відсутня в архівному відділі Обухівської районної державної адміністрації Київської області.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Проте, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено відсутність права постійного користування позивача належними та допустимим доказами в розумінні вищевказаних статей Господарського процесуального кодексу України.

На момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. І після одержання Державного акта на право постійного користування землею селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

А вже після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право постійного користування та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином на момент створення фермерського господарства «Латекс», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Зазначеним Законом також можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Тобто, після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 13 лютого 2019 року у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18).

Відтак, обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство «Латекс».

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

В п. 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції діючій на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав Відповідача-1) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Проте, відповідачами не надано доказів наявності підстав для припинення права позивача постійного користування спірною земельною ділянкою.

Слід зазначити, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Як встановлено судом, за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства, зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 09.01.1997 №КВ-23, таке право не є таким, що припинилось. Доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин фермерське господарство «Латекс» є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 26,1 га і його право не припинене.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, громадяни України звернулись до Васильківської міської ради з клопотаннями від 16.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд установив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221480501:01:052:0056, 3221480501:01:052:0057, 3221480501:01:052:0049, 3221480501:01:052:0051, 3221480501:01:052:0053, 3221480501:01:052:0059, 3221480501:01:052:0048, 3221480501:01.052:0052, 3221480501:01.052:0060, 3221480501:01:052:0050, 221480501:01:052:0055, 3221480501:01:052:0748, які розташовані в селі Велика Бугаївка Обухівського району Київської області сформовані на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП Мазуренко С.Ю. відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України за принципом «мовчазної згоди».

Відповідно до ст.ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами були зареєстровані у Державному земельному кадастрі.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 11.08.2021 відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 322148051:01:052:0060, тобто земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 322148051:01:052:0060 площею 2 га 16.02.2022 зареєстрована на праві комунальної власності за Васильківською міською радою. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63577723 від 21.02.2022 прийнято державним реєстратором Садиковою Іриною Ігорівною, Виконавчий комітет Васильківської міської ради, Київської область.

Підставою реєстрації зазначено: Земельний кодекс України, серія та номер: 2768-ІІІ, виданий: 25.10.2001; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», серія та номер: №1423-ІX; Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: « 5245-VI від 06.09.2012

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

За результатами проведення земельно-технічної експертизи від 31.10.2022 №920/10/2022 висновком експерта зокрема встановлено, що земельна ділянка №1 загальною площею 26,1 га, що перебуває у постійному користуванні ФГ «Латекс» накладається в площині із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, пляма накладання становить: 1,96912 га.

Оскільки висновок земельно-технічної експертизи від 31.10.2022 №920/10/2022 містить інформацію щодо предмета доведення в даній справі, суд першої інстанції правомірно прийняв вказаний висновок в якості належного та допустимого доказу того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 площею 1,96912 га накладається в площині із земельною ділянкою загальною площею 26,1 га, що перебуває у постійному користуванні ФГ «Латекс» (позивач).

Так, відповідно до висновку експерта точне місцеположення земельних ділянок в натурі (на місцевості), їх межі, площа та конфігурація, а також точне місцеположення меж населених пунктів, визначаються за геодезичними координатами 1963 року (SC63), координатами місцевих систем координат, які в утворені від СК-42 (за умови їх переобчислення до відповідної державної системи координат), координатами Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 (USC2000), та іншими координатами, які зв`язані із системою координат УСК-2000.

Згідно науково - технічної документації по підготовці та виготовленню Державного акту на право постійного користування землею гр. ОСОБА_1 для селянського (Фермерського) господарства за рахунок землекористування селянського (Фермерського) господарства гр. ОСОБА_5 в межах В.Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області, складена Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук станом на 1996 рік, а саме відповідно до, в тому числі,:

пояснювальної записки, в якій зазначено наступне: ув`язка теодолітних ходів здійснено в державній системі координат 1963 року. Точність теодолітних ходів в межах технічних допусків; в зв`язку з тим, що на ділянці згідно генплану буде проходити автомагістраль, земельна ділянку поділена на дві частини. Гр. ОСОБА_1 надається: ділянка №1 площею - 5.9 га ріллі буде надана в тимчасове користування, ділянка № 2 - площею - 26.1 га ріллі-в постійне користування; по координатах вирахувано площі земельних ділянок. Складено план земельної ділянки 1 і Державний акт на право постійного користування землею ділянки №2 гр. ОСОБА_1 ;

державного акта складеного станом на 1993 рік (бланк серії Б № 087276), гр. ОСОБА_5 в безстрокове тa безоплатне користування надано яку площею 32,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до висновку експерта, Державний акт та правовстановлюючі (правопосвідчуючі) документи не відображають просторове розміщення земельної ділянки, а тільки конфігурацію земельної ділянки, та загальні відомості про неї (власника (-ів), адресу розташування, площу, опис меж, шощо). Відомості щодо просторового розміщення земельної ділянки містяться в ДЗК, які вносяться у відповідності до технічної документації на відповідні земельні ділянки.

За результатами аналізу наданих на дослідження матеріалів зокрема науково- технічної документації по підготовці та виготовленню Державного акту на право постійного користування землею гр. ОСОБА_1 для селянського (Фермерського) господарства за рахунок землекористування селянського (Фермерського) господарства гр. ОСОБА_3 в межах В.Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області, складена Інститутом землеустрою Української академій аграрних наук станом на 1996 рік, експерт прийшов до висновку, що межі земельних ділянок №1 площею 26,1га та №2 площею 5,9 га визначені у зазначеній науково-технічній документації. Експертом була складена схема взаємного розташування земельних ділянок позивача та земельної ділянки з кадастровим номером 3221480501:01.052:0060.

Зазначене спростовує доводи відповідача-1 щодо неможливості прийняття до уваги висновку експерта.

Також колегією суддів не приймаються до уваги твердження відповідача, що Васильківська міська рада не приймала рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, оскільки спірна земельна ділянка сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП Мазуренко С.Ю. відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України за принципом «мовчазної згоди». А отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки хоч і не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність і не створює правових наслідків, проте, створює наслідки, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11. 2018 у справі № 826/5735/16).

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон), пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що в разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відповідно ч. 2-4 ст. 5 Закон України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Державний земельний кадастр є державною власністю.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» (в редакції, яка була чинною станом на дату реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3221480501:01:052:0060 у Державному земельному кадастрі 11.08.2021) відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Частинами 1-2 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У даному випадку таким органом є відповідач-2 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою зокрема особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Згідно з ч. 5 зазначеної статті, державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

У ч. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» у відповідній редакції передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно ч. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цього Закону, є дійсними.

З огляду на те, що земельна ділянка кадастровий номер 3221480501:01:052:0060 знаходилась (і заходиться) у межах земельної ділянки площею 26,1 га наданої у постійне користування позивача згідно державного акту серії КВ-23 від 09.01.1997, державний кадастровий реєстратор зобов`язаний був відмовити у вчиненні державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо.

З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства, оскільки земельна ділянка, щодо якої здійснено реєстрацію, знаходиться у межах земельної ділянки, надана позивачу в постійне користування згідно державного акту землею серії КВ-23 від 09.01.1997, державний кадастровий реєстратор в межах своїх повноважень не вчинив належних дій з перевірки та встановлення таких даних, відтак вчинена державним кадастровим реєстратором державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 2,0 га за кадастровим №3221480501:01:052:0060 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Подібні правові висновки щодо неможливості реєстрації в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №906/603/18.

Відповідно до абзаців першого-третього частини третьої статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

На цій підставі, Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 сформулював правовий висновок відповідно до якого у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно зі частинами 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога позивача про усунення перешкод Фермерському господарству «Латекс» у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га шляхом: скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060, у Державному земельному кадастрі, здійсненої 11.08.2021. Відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області з закриттям відповідної поземельної книги; скасування державної реєстрації права власності Васильківської міської ради на земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться в межах території Васильківської міської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3221480501:01:052:0060 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63577723 від 21.02.2022, державний реєстратор Садикова Ірина Ігорівна, Виконавчий комітет Васильківської міської ради, Київська область, є правомірними.

Крім того, державна реєстрація спірної земельної ділянки кадастровий номер 3221480501:01:052:0060 у Державному земельному кадастрі у межах іншої земельної ділянки з наступною реєстрацією на цю земельну ділянку будь-чиїх речових прав є неправомірною та належить до скасування у спосіб, заявлений позивачем.

Оскільки фермерські господарства є суб`єктами господарювання, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, належать до юрисдикції господарських судів (схожі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 16.01.2019 року у справах № 483/1863/17, № 695/1275/17, від 13.11.2019 року у справі № 628/773/18, від 01.04.2020 року у справі №320/5724/17.

А тому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача-1, що вказаний спір має розглядатися у порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Щодо інших аргументів відповідача колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2023 у справі №911/1153/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2023 у справі № 911/1153/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2023 у справі № 911/1153/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги Васильківської міської ради покладається на Васильківську міську раду.

4. Матеріали справи №911/1153/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 08.03.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров