Постанова

від 29.02.2024 по справі 920/678/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. Справа№ 920/678/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 29.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 (повний текст рішення складено та підписано 31.10.2023)

у справі № 920/678/23 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Керівника Шосткинської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Управління освіти Шосткинської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 322 617 грн. 36 коп.

В С Т А Н О В И В :

Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, в якій просить суд: 1) визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 05.05.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 14.01.2021, укладену між Управлінням освіти Шосткинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»; 2) визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 08.09.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 14.01.2021, укладену між Управлінням освіти Шосткинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»; 3) визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 10.09.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 14.01.2021, укладену між Управлінням освіти Шосткинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»; 4) визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 24.09.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 14.01.2021, укладену між Управлінням освіти Шосткинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»; 5) визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 27.10.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 14.01.2021, укладену між Управлінням освіти Шосткинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»; 6) визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 30.10.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 14.01.2021, укладену між Управлінням освіти Шосткинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»; 7) стягнути з відповідача 322 617 грн 00 коп. безпідставно сплачених коштів, вказуючи на недійсність додаткових угод № 3, № 7-11 до договору про постачання електричної енергії від 14.01.2021 № 1.

Поданий позов мотивовано порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 позов задоволено повністю.

Визнано недійсними додаткові угоди № 3 від 05.05.2021, № 7 від 08.09.2021, № 8 від 10.09.2021, № 9 від 24.09.2021, № 10 від 27.10.2021, № 11 від 30.10.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 14.01.2021, укладені між Управлінням освіти Шосткинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на користь Управління освіти Шосткинської міської ради 322 617 грн 36 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на користь Сумської обласної прокуратури 20 943 грн 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:

- збільшення ціни товару більше ніж на 10 % було здійснено всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», без належного документального підтвердження підстав для такого збільшення та без дотримання принципів пропорційності збільшення ціни договору, максимальної економії та ефективності, а тому вимоги прокурора щодо визнання недійсними додаткових угод є обгрунтованими;

- у результаті укладення додаткових угод № 3, 7-11 в частині збільшення ціни з порушенням вимог закону, з бюджету надмірно сплачено відповідачу 322 617 грн 36 коп, що підлягають стягненню з відповідача.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» 17.11.2023 звернулося на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформовану в системі «Електронний суд» 17.11.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області у справі № 920/678/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Шосткинської міської ради, з дотриманням приписів ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки Управління освіти Шосткинської міської ради не є уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, у розумінні ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі».

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам щодо внесення змін до Договору за взаємною згодою сторін, погодження сторонами порядку внесення змін в Договір, внесення змін до договору на підставі вказаних додаткових угод внаслідок коливання цін на ринку електричної енергії в сторону збільшення, що не залежало від Відповідача та відповідало умовам Договору і вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», збільшення ціни за одиницю товару у кожній додатковій угоді не більше ніж на 10%, та не збільшення ціни Договору, що за твердженням відповідача в сукупності свідчить про дотримання сторонами Договору положень ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положень ст. 632, 652 ЦК України, а отже про відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними та стягненняз ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» грошових коштів у розмірі 322 617, грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/678/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/678/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі № 920/678/23.

04.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/678/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі № 920/678/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.02.2024.

25.12.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Шосткинської окружної прокуратури Сумської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- прокурором при зверненні до суду дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та належним чином обґрунтовано підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення з даним позовом в інтересах позивача;

- прокуратурою не оспорюється право сторін на внесення змін до договору публічної закупівлі без обмеження будь - якими строками, а вказується на неможливість перевищення максимального ліміту у 10% для такого підвищення, що передбачено вимогами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто спір у справі стосується не строків чи частоти зміни цін за договором, як про це зазначає відповідач, а граничного розміру, на який ціна може перевищуватись;

- посилання відповідача на судову практику є безпідставними по відношенню до даних правовідносин.

06.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи № 920/678/23 на 29.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 19.02.2024 по 01.03.2024 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.02.2024 у справі №920/678/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 прийнято справу №920/678/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

У судове засідання 29.02.2024 з`явились прокурор та представник відповідача.

Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документа до електронного кабінету позивача, наявна в матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників, що не з`явились у судове засідання.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Позовну заяву подано прокурором в особі Управління освіти Шосткинської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що сторонами укладено додаткові угоди № 3, 7-11 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 14.01.2021, всупереч інтересам держави, з порушенням положень Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, підвищення ціни за одиницю товару, зменшення обсягу поставки.

Укладення додаткових каскадних угод з порушенням вимог законодавства призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що були виділені з місцевого бюджету позивачу як головному розпоряднику бюджетних коштів на забезпечення освітньої діяльності на території територіальної громади та забезпечення отримання дітьми повної загальної середньої освіти, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері та призвело заподіяння прямої шкоди майновим інтересам держави.

Шосткинською окружною прокуратурою було спрямовано лист до Управління освіти Шосткинської міської ради № 55/3-2973вих23 від 05.06.2023 щодо виявлених прокурором порушень законодавства при укладенні додаткових угод № 3, 7-11 до договору з метою встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.

Відповідно до листа-відповіді від 07.06.2023 № 01-29/585 Управління освіти Шосткинської міської ради повідомило прокуратуру, що не вживало і не планує вживати заходи щодо визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії, у зв`язку з відсутністю видатків на оплату судового збору.

Листом від 15.06.2023 за № 55/3-320вих-23 прокурор повідомив позивача про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Шосткинської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 1, 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Управління освіти Шосткинської міської ради - орган місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1.1., 3.2.14, 4.1.7 Положення про Управління освіти Шосткинської міської ради, затвердженого рішенням Шосткинської міської ради від 15.09.2020, Управління освіти Шосткинської міської ради (далі - управління освіти) є виконавчим та уповноваженим органом Шосткинської міської ради, підзвітне та підконтрольне Шосткинській міській раді, підпорядковане виконавчому комітету та міському голові.

Управління освіти має право, зокрема, укладати в установленому чинним законодавством порядку договори, набувати майнових і немайнових прав, бути позивачем, відповідачем, третьою особою в місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судах та у Верховному Суді України.

Управління освіти є головним розпорядником бюджетних коштів, які виділяються з бюджетів всіх рівнів на утримання закладів та установ дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти. Узагальнює пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, які перебувають у комунальній власності, аналізує та контролює їх використання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Управління освіти є виконавчим органом Шосткинської міської ради, яке у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Крім цього, Управління освіти Шосткинської міської ради є стороною договору № 1 від 14.01.2021, яка оплачувала електричну енергію, публічна закупівля якої здійснювалася для закладів освіти громади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру»).

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Шосткинської міської ради, з дотриманням приписів ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому, судом враховано, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника про передчасність звернення прокурора з відповідним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Доводи скаржника про те, що питання здійснення закупівель можуть перевірятися під час державного фінансового контролю згідно з приписами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні, оскільки з огляду на вищенаведені приписи закону, він не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним є звернення в особі хоча б одного з них. Наведена правова позиція висвітлена також у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 14.01.2021, за результатами публічної закупівлі, між Управлінням освіти Шосткинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (переможець відкритих торгів) укладений договір про закупівлю електричної енергії № 1, відповідно до умов якого відповідач постачає позивачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок позивача, а позивач оплачує відповідачу вартість поставленої (використаної) електричної енергії на умовах договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору загальний обсяг електричної енергії становить 1 667 200 кВт/год.

Згідно з п. 3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору. Строк постачання електричної енергії з 01.01.2021 до 31.12.2021.

Загальна вартість договору становить 2 639 725,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 527 945,00 грн., а разом з ПДВ - 3 167 670,00 грн (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за одиницю електричної енергії - 1,89999400191 грн з ПДВ.

Згідно з п. 1 комерційної пропозиції, що є невід`ємною частиною договору, ціна (тариф) 1 кВт/год електричної енергії становить 1,89999400191 грн з ПДВ, з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353.

Відповідно до п. 9 комерційної пропозиції, що є невід`ємною частиною договору, договір діє з дня його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) до 31.12.2021. Пролонгація можлива відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

01.03.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 364/21 від 12 лютого 2021 року та умовами договору, сторони домовились внести зміни до п. 2.3, 5.2. договору та п. 1 комерційної пропозиції, щодо підвищення ціни за одиницю електричної енергії до 2,054567 грн з ПДВ та зменшення загального обсягу електричної енергії до 1 541 770,11506 кВт/год. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє протягом строку дії договору. Сторони домовились про те, що додаткова угода розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.03.2021.

05.05.2021 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до умов якої, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1038/21 від 29 квітня 2021 року та умовами договору, сторони домовились внести зміни до п. 2.3, 5.2. договору та п. 1 комерційної пропозиції, зокрема, щодо підвищення ціни за одиницю електричної енергії до 2,14868 грн з ПДВ та зменшення загального обсягу електричної енергії до 1 500 581,76955 кВт/год. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє протягом строку дії договору. Сторони домовились про те, що у відповідності з ч. 3 ст. 631 ЦК України дана додаткова угода розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.05.2021.

08.09.2021 сторони уклали додаткову угоду № 7 до договору, відповідно до умов якої, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1876-2/21 від 13 серпня 2021 року та умовами договору, сторони домовились внести зміни до п. 2.3, 5.2. договору та п. 1 комерційної пропозиції, зокрема, щодо підвищення ціни за одиницю електричної енергії до 2,32810 грн з ПДВ та зменшення загального обсягу електричної енергії до 1 255 275,00949 кВт/год. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє протягом строку дії договору. Сторони домовились про те, що дана додаткова угода розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.08.2021.

10.09.2021 сторони уклали додаткову угоду № 8 до договору, відповідно до умов якої, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1914-1/21 від 17 серпня 2021 року та умовами договору, сторони домовились внести зміни до п. 2.3, 5.2. договору та п. 1 комерційної пропозиції, зокрема, щодо підвищення ціни за одиницю електричної енергії до 2,52544 грн з ПДВ та зменшення загального обсягу електричної енергії до 1 221 036,89695 кВт/год. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє протягом строку дії договору. Сторони домовились про те, що дана додаткова угода розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 15.08.2021.

24.09.2021 сторони уклали додаткову угоду № 9 до договору, відповідно до умов якої, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 2198-2/21 від 15 вересня 2021 року та умовами договору, сторони домовились внести зміни до п. 2.3, 5.2. договору та п. 1 комерційної пропозиції, зокрема, щодо підвищення ціни за одиницю електричної енергії до 2,74250 грн з ПДВ та зменшення загального обсягу електричної енергії до 1 193 195,47402 кВт/год. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє протягом строку дії договору. Сторони домовились про те, що у відповідності з ч. 3 ст. 631 ЦК України дана додаткова угода розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.09.2021.

27.10.2021 сторони уклали додаткову угоду № 10 до договору, відповідно до умов якої, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати № 2511/21 від 08 жовтня 2021 року, № 2644/21 від 22 жовтня 2021 року та умовами договору, сторони домовились внести зміни до п. 2.3, 5.2 договору та п. 1 комерційної пропозиції, зокрема, щодо підвищення ціни за одиницю електричної енергії до 2,98124 грн з ПДВ та зменшення загального обсягу електричної енергії до 1 178 240,91669 кВт/год. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє протягом строку дії договору. Сторони домовились про те, що у відповідності з ч. 3 ст. 631 ЦК України дана додаткова угода розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.10.2021.

30.10.2021 сторони уклали додаткову угоду № 11 до договору, відповідно до умов якої, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати № 2511/21 від 08 жовтня 2021 року, № 2644/21 від 22 жовтня 2021 року та умовами договору, сторони домовились внести зміни до п. 2.3, 5.2. договору та п. 1 комерційної пропозиції, зокрема, щодо підвищення ціни за одиницю електричної енергії до 3,24383 грн з ПДВ та зменшення загального обсягу електричної енергії до 1 164 334,5 кВт/год. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє протягом строку дії договору. Сторони домовились про те, що у відповідності з ч. 3 ст. 631 ЦК України дана додаткова угода розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 15.10.2021.

Відповідно до актів приймання-передачі № УГР00000386 від 10.03.2021, № УГР00000772 від 31.03.2021, № УГР00001280 від 07.05.2021, № УГР00001796 від 10.06.2021, № УГР00001982 від 09.07.2021, № УГР00002304 від 02.08.2021, № УГР00002640 від 10.09.2021, № УГР00002969 від 09.10.2021, № УГР00003397 від 25.11.2021 відповідач передав позивачу електричну енергію у кількості 1188419 кВт/год. на загальну суму 2 760 878 грн 19 коп.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень позивач здійснив оплату електричної енергії за актами приймання-передачі електричної енергії в загальній сумі 2704331 грн 82 коп. (за електричну енергію у кількості 1170987 кВт/год).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та / або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань у повному обсязі, крім випадків наведених у цій статті, зокрема і збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю (в редакції Закону від 03.06.2021 № 1530-IX, що набрав чинності 26.06.2021 «з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару»).

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Передбачена частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у cправі № 908/653/22.

Коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, цінові довідки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі № №910/17520/21.

Як встановлено судом, відповідно до додаткової угоди № 2 від 01.03.2021 до договору сторони збільшили ціну за одиницю електричної енергії з 1,89999400191 грн з ПДВ до 2,054567 грн з ПДВ (на 8,1 %).

29.04.2021 ТОВ «Укр Газ Ресурс» звернулося з листом до Управління освіти Шосткинської міської ради з пропозицією внести зміни до договору щодо збільшення ціни електричної енергії до 2,14866 грн з ПДВ за 1 кВт/год на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

На підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 1038/21 від 29.04.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за березень (01.03-31.03) 2021 року, яка становить 1374,25 грн МВт/год, та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за квітень (01.04-30.04.) 2021 року, яка становить 1450,22 грн МВт/год.

Відповідно до додаткової угоди № 3 сторони збільшили ціну електричної енергії до 2,14868 грн (з ПДВ) за 1 кВт/ год (на 13,1% від початкової ціни).

16.08.2021 ТОВ «Укр Газ Ресурс» звернулося з листом до споживачів електричної енергії з пропозицією внести зміни до договору щодо збільшення ціни електричної енергії на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

На підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 1876-2/21 від 13.08.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 1 декаду травня (01.05-10.05) 2021 року, яка становить 912,84 грн МВт/год, та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 3 декаду липня (21.07-31.07.) 2021 року, яка становить 1 623,28 грн МВт/год.

Відповідно до додаткової угоди № 7 сторони збільшили ціну електричної енергії до 2,32810 грн (з ПДВ) за 1 кВт/ год (на 22,5% від початкової ціни).

17.08.2021 ТОВ «Укр Газ Ресурс» звернулося з листом до споживачів електричної енергії з пропозицією внести зміни до договору щодо збільшення ціни електричної енергії на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

На підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 1914-1/21 від 17.08.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 3 декаду липня (21.07-31.07) 2021 року, яка становить 1623,28 грн МВт/год, та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 1 декаду серпня (01.08-10.08.) 2021 року, яка становить 2127,10 грн МВт/год.

Відповідно до додаткової угоди № 8 сторони збільшили ціну електричної енергії до 2,52544 грн (з ПДВ) за 1 кВт/ год (на 32,9% від початкової ціни).

15.09.2021 ТОВ «Укр Газ Ресурс» звернулося з листом до споживачів електричної енергії з пропозицією внести зміни до договору щодо збільшення ціни електричної енергії на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

На підтвердження коливання року ціни електричної енергії на ринку відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 2198-2/21 від 15.09.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 3 декаду серпня (21.08-31.08) 2021 року, яка становить 2034,14 грн МВт/год, та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 1 декаду вересня (01.09-10.09.) 2021 року, яка становить 2217,07 грн МВт/год.

Відповідно до додаткової угоди № 9 сторони збільшили ціну електричної енергії до 2,74250 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год (на 44,3% від початкової ціни).

22.10.2021 ТОВ «Укр Газ Ресурс» звернулося з листом до споживачів електричної енергії з пропозицією внести зміни до договору щодо збільшення ціни електричної енергії на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

На підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 2511/21 від 08.10.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за серпень (01.08-31.08) 2021 року, яка становить 1309,40 грн МВт/год, та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за вересень (01.09-30.09) 2021 року, яка становить 1737,90 грн МВт/год, а також цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 2644/21 від 22.10.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2021 року, яка становить 2217,07 грн МВт/год, та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 1 декаду жовтня (01.10-10.10.) 2021 року, яка становить 2568,15 грн МВт/год.

Відповідно до додаткової угоди № 10 сторони збільшили ціну електричної енергії до 2,98124 грн (з ПДВ) за 1 кВт/ год (на 56,9% від початкової ціни).

На підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку відповідач також надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 2644-1/21 від 22.10.2021, де зазначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 2 декаду вересня (11.09-20.09) 2021 року, яка становить 2208,06 грн МВт/год, та середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 2 декаду жовтня (11.10-20.10.) 2021 року, яка становить 2841,96 грн МВт/год.

Відповідно до додаткової угоди № 11 сторони збільшили ціну електричної енергії до 3,24383 грн (з ПДВ) за 1 кВт/ год (на 70,7% від початкової ціни).

З викладеного вбачається, що в межах встановленого законом максимального ліміту щодо зміни ціни за одиницю товару у 10%, між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2, яка не оспорюється.

Натомість, як правильно зазначив суд першої інстанції, додаткові угоди № 3, 7-11 щодо збільшення ціни за одиницю товару укладені з порушенням встановленого законом обмеження збільшення ціни за одиницю товару у 10 %.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертаючись до позивача з пропозицією внести відповідні зміни до договору у листах не обґрунтував періодів, за які здійснювалося порівняння цін Харківською торгово-промисловою палатою за запитом відповідача (в одних випадках за певні місяці, в інших - за декади місяців, в тому числі різні), довідки не підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Крім того, відповідач не обґрунтував, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, погодженій сторонами у договорі, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач у спірному періоді дійсно був змушений здійснювати закупівлю електричної енергії для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (позивачу) за цінами, вказаними у цінових довідках.

Також відповідач не обґрунтував того, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент формування тендерної пропозиції). В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Сторони договору послідовно збільшували вартість електроенергії (6 разів за півроку), за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що б виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ «Укр Газ Ресурс». Фактично сторони збільшили погоджену у договорі під час його укладення ціну за одиницю товару на 70,7 %, ціну відповідно до додаткової угоди № 2 - на 57, 9 %.

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 70% шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод, при цьому істотного зменшення обсягів поставки, є нечесною і недобросовісною діловою практикою, а укладання спірних угод у цьому випадку фактично призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що з огляду на збільшення ціни товару більше ніж на 10 % всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при цьому без належного документального підтвердження підстав для такого збільшення та без дотримання принципів пропорційності збільшення ціни договору, максимальної економії та ефективності, вимоги прокурора щодо визнання недійсними додаткових угод № 3 від 05.05.2021, № 7 від 08.09.2021, № 8 від 10.09.2021, № 9 від 24.09.2021, № 10 від 27.10.2021 № 11 від 30.10.2021 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 14.01.2021 є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі №420/17618/21 щодо того, що у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується - судом апеляційної інстанції спиймається критично, оскільки наведена правова позиція не є релевантною стосовно даної справи, так як прокуратурою не оспорюється право сторін на внесення змін до договору публічної закупівлі без обмеження будь - якими строками, а вказується на неможливість перевищення максимального ліміту у 10% для такого підвищення, що передбачено вимогами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто спір у справі стосується не строків чи частоти зміни цін за договором, як про це зазначає відповідач, а граничного розміру, на який ціна може перевищуватись, а тому послання відповідача на вказану правову позицію судом відхиляються.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявними у справі доказами в сукупності підтверджується та не спростована відповідачем наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання спірних додаткових угод недійсними на момент їх укладення, оскільки спірні додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить в сукупності про наявність підстав про визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність додаткових угод № 3, 7-11 до договору №1 від 14.01.2021 означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, в тому числі в редакції додаткової угоди № 2. Відтак постачання електричної енергії споживачу, і його оплата мала здійснюватися сторонами з розрахунку ціни за одиницю електричної енергії - 1, 89999400191 з 14.01.2021 до 28.02.2021, за ціною за одиницю електричної енергії - 2,054567 грн. з 01.03.2021.

Суд встановив, що за електричну енергію у кількості 1 170 987 кВт/год, передану відповідачем позивачу за актами приймання-передачі позивач розрахувався, сплативши відповідачу кошти в сумі 2 704 331,82 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Виходячи з ціни, обумовленої сторонами в договорі та комерційній пропозиції, в тому числі в редакції додаткової угоди № 2, позивач повинен був сплатити відповідачу за спожиту електричну енергію у кількості 1 170 987 кВт/год 2 381 714 грн 46 коп.

Таким чином, в результаті укладення додаткових угод № 3, 7-11 в частині збільшення ціни з порушенням вимог закону, з бюджету надмірно сплачено відповідачу 322 617 грн 36 коп, що становить різницю між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачеві за електроенергію по ціні, визначеній з урахуванням спірних додаткових угод, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до Договору без урахування спірних додаткових угод.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримана відповідачем оплата у сумі 322 617,36 грн підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених вимог на підставі статтей 216, 1212 Цивільного кодексу України, а тому вимоги прокурора в цій частині є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції також враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 у подібних правовідносинах щодо визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії у зв`язку з порушенням сторонами вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при їх укладенні та стягнення грошових коштів, що є різницею між вартістю поставленої електричної енергії по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод та сумою за електроенергію по ціні відповідно до Договору без урахування спірних додаткових угод, які узгоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанції у даній справі.

Підсумовуючи вищевикладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі №920/678/23.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

Згідно частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 прийняте за повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі №920/678/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.10.2023 у справі №920/678/23 - залишити без змін.

3.Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс».

4. Матеріали справи №920/678/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров