Постанова

від 27.02.2024 по справі 910/17597/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа№910/17597/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

представники учасників справи не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023

у справі №910/17597/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА СТАЙЛ"

про обмін скетч-карток (талонів) на діючі або відшкодування 13 390,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА СТАЙЛ" (далі - відповідач, ТОВ "ПРИЗМА СТАЙЛ") про зобов`язання відповідача провести обмін скетч-карток (талонів) на діючі або відшкодування коштів за невикористані скетч-картки (талони) на суму 13 390,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі Договору №369 постачання газу пропану-бутану (газу скрапленого) від 27.08.2021 (далі - Договір) позивачу було надано відповідачем скетч-картки (талони) на суму 78 139,50 грн, за які позивач перерахував відповідачу кошти в наведеній сумі та отримав від останнього скетч-картки (талони), однак у встановлені терміни позивач не використав скетч-картки (талони). Позивач звертався до відповідача щодо обміну недіючих скетч-карток (талонів) на діючі, такого ж номіналу, проте відповіді не отримав.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.11.2023 позовну заяву Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу залишив без руху, встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме:

- вірно визначити адресу місцезнаходження відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- вказати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача;

- чітко викласти зміст позовних вимог, які не можуть бути альтернативними;

- у разі, якщо позивачем буде заявлено вимогу про відшкодування коштів за невикористані скетч-картки (талони) на суму 13 390,50 грн, надати письмові обгрунтування, на підставі яких саме умов Договору або норм закону позивачем заявлено таку вимогу;

- надати письмові пояснення, в яких зазначити докази на підтвердження того, що: 1) позивачу було надано відповідачем скетч-картки (талони) на суму 78 139,50 грн, вказати яку кількість скетч-карток (талонів) позивач отримав на вказану суму, який був строк їх дії; 2) позивач не використав скетч-картки (талони) у повному обсязі, а саме на суму 13 390,50 грн, вказати, яку кількість скетч-карток (талонів) позивач не використав. Копії зазначених доказів долучити до письмових пояснень, у тому числі і платіжне доручення на підтвердження перерахування 78 139,50 грн з відміткою банку про проведення такого платежу або банківську виписку на пітвердження такого платежу;

- надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- надати належні докази на підтвердження направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.12.2023 у справі № 910/17597/23 позовну заяву Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу вирішив вважати неподаною та повернув заявникові.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що визначені ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 недоліки позовної заяви позивачем усунуто не в повному обсязі, а відтак позивач при поданні позовної заяви не дотримався вимог п. 4, 5 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/17597/23 про повернення позовної заяви та направити справу для продовження розгляду; повернути апелянту сплачений ним за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 2684, 00 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що до уточненої позовної заяви останній додав копії наявних невикористаних скетч-карток (талонів) на зворотній стороні яких, зазначений термін їх дії з відповідними штрих кодами та сформулював у позовній заяві свою чітку позицію щодо їх обміну, але судом першої інстанції цього не було враховано. Щодо вимоги суду про усунення недоліків шляхом подання письмових пояснень, в яких Університету необхідно зазначити докази надання відповідачем позивачу скетч-карток (талонів) на суму 78 139, 50 грн., вказати їх кількість на вказану суму та який був строк їх дії, заявник зауважує що Університет додав до уточненої позовної заяви докази на підтвердження цього, зокрема видаткову накладну Nє541 від 07.09.2021 та акт прийому-передачі бланків дозволу від 16.09.2021.

Апелянт зазначає, що у видатковій накладній №541 від 07.09.2021 чітко вказано, що відповідачем передано Університету товар-скраплений газ у кількості 4 610 літрів на загальну суму 78 139,50 грн. Інформація зазначена у видатковій накладній про переданий Університету скраплений газ випливає з найменування скетч-талонів «Призма стайл» (скраплений газ), копії яких позивачем додавалися до уточненої позовної заяви, але які не були враховані при вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом першої інстанції. Також апелянт вважає, що незазначення в описі вкладення від 29.11.2023, який надсилався на підтвердження направлення на адресу місцезнаходження відповідача позовної заяви, номера та дати такої позовної заяви не може бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки повернення позову з таких причин свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 апеляційну скаргу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/17597/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17597/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/17597/23.

Матеріали справи №910/17597/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 04.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/17597/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.01.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/17597/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 14.02.2024 на 12 год. 45 хв.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у зв`язку із перебуванням суддів Євсікова О.О. та Алданової С.О., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу №910/17597/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.02.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/17597/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач своїх представників в судове засідання, призначене на 14.02.2024 не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас представник позивача не зміг вийти на зв`язок 14.02.2024, що унеможливило проведення судового засідання у справі №910/17597/23.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.02.2024 відклав розгляд справи №910/17597/23 на 27.02.2024 на 11 год. 55 хв.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання 27.02.2024 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно з вимогами статті 120 ГПК України.

Крім того суд апеляційної інстанції під час проведення судового засідання 27.02.2024 здійснив запрошення/виклик представника Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу - Квасницю Олега Андрійовича на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак представник позивача не зміг вийти на зв`язок.

Таким чином, оскільки позивач та відповідач повідомлені судом апеляційної інстанції, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/17597/23 розглядається за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених процесуальним законом вимог, протягом п`яти днів з дня надходження її до суду постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшов супровідний лист №67-32-55/1 від 29.11.2023, згідно якого на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 направлено уточнену позовну заяву №67-32-55/1 від 29.11.2023 (далі - уточнена позовна заява) разом з доданими до неї документами.

Однак, проаналізувавши зміст наведеної уточненої позовної заяви і доданих до неї додатків, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначені ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 недоліки позовної заяви позивачем усунуто не в повному обсязі, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 позивачу встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом, зокрема, чіткого викладу змісту позовних вимог, які не можуть бути альтернативними.

У прохальній частині уточненої позовної заяви позивач виклав позовні вимоги про зобов`язання відповідача провести обмін скетч-карток (талонів) на діючі. Втім Господарським судом міста Києва визнано, що такі позовні вимоги викладено не чітко, оскільки вони не містять зазначення ідентифікуючих ознак скетч-карток (талонів) (номіналу бланів, номерів, кількість літрів тощо) та загальної вартості таких скетч-карток (талонів), вимога про проведення обміну яких на діючі заявлена позивачем до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 позивачу встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом, зокрема, надання письмових пояснень, в яких зазначити докази на підтвердження того, що: 1) позивачу було надано відповідачем скетч-картки (талони) на суму 78 139,50 грн, вказати яку кількість скетч-карток (талонів) позивач отримав на вказану суму, який був строк їх дії.

Судом першої інстанції зазначено, що зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що її мотивувальна частина викладена без змін у порівнянні з мотивувальною частиною первісно поданої позовної заяви (за виключенням доданого речення про судові витрати позивача). Як встановлено судом, мотивувальна частина уточненої позовної заяви не містить письмових пояснень із зазначенням доказів на підтвердження того, що позивачу було надано відповідачем скетч-картки (талони) на суму 78 139,50 грн та із вказанням яку кількість скетч-карток (талонів) позивач отримав на вказану суму, який був строк їх дії. Уточнена позовна заява не містить зазначення таких доказів та даних.

Водночас судом встановлено, що до уточненої позовної заяви позивачем додано нові докази - акт прийому-передачі бланків дозволу від 16.09.2021 та видаткова накладна №541 від 07.09.2021 на суму 78 139,50 грн. Однак, судом першої інстанції зроблено висновок, що уточнена позовна заява не містить зазначення таких доказів та, відповідно, викладу обставин щодо таких доказів. При цьому згідно вказаної видаткової накладної позивачем від відповідача отримано скраплений газ (4610 л) на суму 78 139,50 грн.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд виходить з того, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (стаття 162 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 164 зазначеного Кодексу до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У цій справі, відповідно до ухвали суду першої інстанції, підставами для повернення позовної заяви позивачу без розгляду є не усунення всіх недоліків позовної заяви у встановлений строк, а саме:

- викладено позовні вимоги не чітко;

- уточнена позовна заява не містить зазначення доказів та викладу обставин щодо таких доказів;

- неможливість судом встановити, яку саме позовну заяву - первісну чи уточнену позивачем надіслано відповідачу.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №910/18962/20).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та / або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та / або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18.

Суд зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №911/1998/19, від 08.07.2020 у справі №921/744/19, від 14.05.2019 у справі №917/1456/18, від 02.12.2020 у справі №908/420/20 тощо.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин із зазначенням доказів та викладенням обставин щодо таких доказів, а також нечітким викладенням позовних вимог не може бути підставою для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 позивачу встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом, зокрема, надання належних доказів на підтвердження направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, за висновками суду першої інстанції у визначений судом спосіб позивачем не усунуто відповідний недолік позовної заяви, оскільки до супровідного листа №67-32-55 від 29.11.2023 додано опис вкладення від 29.11.2023 на підтвердження направлення на адресу місцезнаходження відповідача "позовної заяви", без зазначення при цьому номера та дати такої позовної заяви. Відтак, суд першої інстанції не міг дійти висновку, яку саме позовну заяву - первісно подану до суду позовну заяву №67-32-50 від 10.11.2023 або уточнену позовну заяву №67-32-55/1 від 29.11.2023 позивачем надіслано відповідачу.

Судом першої інстанції зазначено, що, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 позивач мав надати докази на підтвердження направлення відповідачу саме первісно поданої позовної заяви №67-32-50 від 10.11.2023.

Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Згідно з положеннями ст. ст. 73, 76, 77 ГПК України належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії позовної заяви з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії або квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Позивачем до супровідного листа на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/17597/23 додано один опис вкладення (з продовженням) відповідно до якого позивачем було направлено: позовну заяву; копію договору №369; копію платіжного доручення №640; лист від 25.05.2022 №69-32-28; рекомендоване повідомлення; лист від 20.09.2023 №69-32-76 та підтвердження отримання; бухгалтерські довідки; платіжна інструкція №889; відповідь про наявність електронного кабінету ЄСІТС; копії наявних в університеті невикористаних карток (талонів); акт прийому-передачі бланків дозволу від 16.09.2021; видаткова накладна №541 від 16.09.2021.

Отже, позивачем було повідомлено відповідача у справі про звернення з позовною заявою, а висновки суду першої інстанції є передчасними.

Крім того, в разі наявності сумнівів щодо направленням позивачем відповідачу первинної позовної заяви, як того вимагав суд першої інстанції, суд має право зобов`язати позивача в ухвалі про відкриття провадження у справі надати суду належні докази направлення позовної заяви.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини 1 статті 277 ГПК України).

У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скарга Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/17597/23 скасуванню з передачею на розгляд суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

За правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 756/6141/16-а, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21.

За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/17597/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі №910/17597/23 скасувати.

3. Справу №910/17597/23 передати до Господарського суду міста Києва для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 12.03.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська