Рішення

від 11.03.2024 по справі 904/144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024м. ДніпроСправа № 904/144/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Дніпроазот" (м. Кам`янське, Дніпропетровська область)

про стягнення попередньої оплати, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки хімічної продукції № 155494 від 20.12.2021 у загальному розмірі 750 297 грн. 23 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (далі - відповідач) попередню оплату, інфляційні втрати та 3% річних за договором поставки хімічної продукції № 155494 від 20.12.2021 у загальному розмірі 750 297 грн. 23 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 703 600 грн. 00 коп. - основний борг;

- 26 977 грн. 15 коп. - інфляційні втрати;

- 19 720 грн. 08 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки хімічної продукції № 155494 від 20.12.2021 в частині повної та своєчасної поставки оплаченої позивачем у період з 05.01.2022 по 22.02.2022 продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 703 600 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по жовтень 2023 року у сумі 26 977 грн. 15 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2023 по 07.12.2023 у сумі 19 720 грн. 08 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати та витрати по оплаті судового збору.

Крім того, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 1392/24 від 10.1.2024), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 10.01.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 4391/24 від 26.01.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а у випадку прийняття рішення про задоволення позовної заяви, зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій - інфляційних втрат та 3% річних на 90%, посилаючись на таке:

- згідно з пунктом 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов`язань, передбачених договором, якщо таке порушення сталося внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили;

- залишок попередньої оплати, на яку не відбулося постачання хімічної продукції за договором, складає 703 600 грн. 00 коп. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. З метою позбавлення обов`язкового звернення до Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних Торгово-промислових палат і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України на сайті Торгово-промислової палати України було оприлюднено загальний офіційний лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору;

- у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України АТ "Дніпроазот" позбулося можливості безпечно та належним чином забезпечувати власну виробничо-господарську діяльність необхідними ресурсами і матеріалами та відновлення такого забезпечення найближчим часом дуже ускладнено. Враховуючи вказані негативні, форс-мажорні обставини, наявність цілозмінних простоїв у структурних підрозділах, беручи до уваги наявні факти обстрілів та ураження об`єктів інфраструктури України, суттєвий ризик та небезпеку заподіяння при продовженні виробничих процесів в умовах військових дій непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, працівникам та обладнанню підприємства, населенню міста та області, а також з метою недопущення аварійних ситуацій, які можуть призвести до техногенної катастрофи, АТ "Дніпроазот" видано наказ від 25.02.2022 № 198 "Про простій в АТ "Дніпроазот", яким затверджено Акт про простій у структурних підрозділах АТ "Дніпроазот" від 25.02.2022 (додаток № 1 до вказаного наказу) з 8:00 год. 25.02.2022;

- 01.06.2022 позивач направив на адресу відповідача лист № 01/06-2, в якому він просив повернути залишок попередньої оплати за договором в сумі 703 600 грн. 00 коп. за відповідними реквізитами. У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 20.06.2022 №1191/01-6 повідомив позивача про те, що з початком військової агресії Російської Федерації проти України АТ "Дніпроазот" призупинив свою роботу і дана вимушена зупинка призвела до неможливості виробництва продукції, тому в зв`язку з настанням форс-мажорних обставин підприємство відвантажить недопоставлену продукцію одразу після закінчення цих обставин і повернення АТ "Дніпроазот" до роботи. На підтвердження факту настання форс-мажорних обставин відповідачем до листа була додана копія листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Однак, листом № 21/10-2 від 21.10.2022 позивач повторно вимагав від відповідача повернути залишок попередньої оплати за договором в сумі 703 600 грн. 00 коп.;

- затримка з поставкою відповідачем позивачу хімічної продукції за договором пов`язана з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) - військовими діями Російської Федерації проти України, які безпосередньо негативно вплинули на можливість належного виконання постачальником своїх зобов`язань та призвели до зупинки роботи виробництв (цехів) постачальника, пов`язаних з виробництвом хімічної продукції, внаслідок простою підприємства з 25.02.2022 до теперішнього часу;

- звернення позивача до відповідача листами від 01.06.2022 та від 21.10.2022 з вимогами про повернення залишку попередньої оплати за договором в сумі 703 600 грн. 00 коп. відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач мав право і час на виконання поставок позивачу хімічної продукції аж до 31.12.2022. Після ж 31.12.2022 таких вимог про повернення коштів до відповідача не надходило. Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та повномасштабним наступом військ Російської Федерації на територію України, а також введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (і подальшими Указами про безперервне продовження воєнного стану до теперішнього часу) виникли загальновідомі обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), визначені пунктами 6.2. та 6.4. договору, їх наслідки для АТ "Дніпроазот" тривають донині і закінчення зазначених обставин ще не відбулося, тому, враховуючи умови пункту 6.5 договору, строк виконання відповідачем обов`язку щодо поставки хімічної продукції позивачу продовжено на весь час дії таких обставин. Отже відповідач вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми залишку попередньої оплати за договором в розмірі 703 600 грн. 00 коп. є передчасними та не підлягають задоволенню;

- відповідальність у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних настає для боржника у тому випадку, коли з боку останнього наявне порушення зобов`язання, тобто у даному випадку - це прострочення повернення попередньої оплати. Слід зазначити, що умови договору не містять строку для виконання відповідачем обов`язку по поверненню позивачу попередньої оплати;

- звернення позивача до відповідача листами від 01.06.2022 та від 21.10.2022 з вимогами про повернення залишку попередньої оплати за договором в сумі 703 600 грн. 00 коп. були подані в той час, коли у відповідача не було прострочки щодо передачі (виконання поставок) позивачу хімічної продукції, тобто в період основного строку дії договору - до 31.12.2022, тому такі вимоги позивача були неправомірними і передчасними. До того ж, строк виконання відповідачем обов`язку щодо поставки хімічної продукції позивачу за умовами договору продовжено на весь час дії форс-мажорних обставин (воєнного стану в Україні), внаслідок яких АТ "Дніпроазот" перебуває в простої. Отже, відповідач не допустив прострочення основного свого зобов`язання щодо виконання поставок позивачу хімічної продукції, тому у позивача взагалі ще не виникло права вимагати від відповідача повернення йому залишку попередньої оплати за цю продукцію, а тим більше нараховувати суми інфляційних втрат та 3% річних за таке начебто прострочення повернення коштів. Позивач здійснив нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з 01.01.2023 до 07.12.2023. Однак згідно з пунктом 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов`язань, передбачених договором, якщо таке порушення сталося внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили;

- пунктом 5.15 договору встановлено, що всі спори та розбіжності, що виникатимуть з договору або у зв`язку із ним, сторони намагатимуться вирішувати шляхом здійснення переговорів між собою. Досудовий порядок врегулювання таких є обов`язковим для обох сторін. Будь-який спір, що виник з договору або у зв`язку із ним і не був врегульований сторонами у досудовому порядку, може бути переданий для розгляду та остаточного вирішення до господарського суду. Однак в порушення умов договору з боку позивача не було вжито жодних дій досудового порядку врегулювання даного спору і належні документи про це не були додані ним до позовної заяви, що єпорушенням, як умов договору, так і норм Господарського процесуального та Господарського кодексів України;

- АТ "Дніпроазот" є одним з провідних та найбільших в країні виробників хімічної промисловості, зокрема аміаку, соляної кислоти, хлору рідкого, тощо. За мирних часів виробництво цих небезпечних речовин забезпечується обладнанням та технологічною схемою, пов`язаною з переробкою істотних обсягів (більше 50 млн. метрів кубічних) природного газу, що надає можливість виробляти аміак, соляну кислоту, хлор рідкий та інші хімічні продукти у тисячах тонн, окремі з них виробляються у таких обсягах за 1 день, а деякі - за 5 - 7 днів;

- внаслідок виниклих негативних форс-мажорних обставин, пов`язаних з воєнним станом в країні, цілозмінними простоями у структурних підрозділах відповідача, беручи до уваги наявні факти ураження об`єктів інфраструктури України, суттєвий ризик та небезпеку заподіяння при продовженні виробничих процесів на АТ "Дніпроазот" в умовах військових дій непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, працівникам та обладнанню підприємства, населенню міста та області, а також з метою недопущення аварійних ситуацій, які можуть призвести до техногенної катастрофи, АТ "Дніпроазот", як об`єкт підвищеної небезпеки і потенційно небезпечний об`єкт було вимушено зупинити виробництво всіх небезпечних продуктів, які надавали основні засоби для функціонування підприємства, невідкладно звільнити підприємство (трубопроводи, цистерни, ємності, тощо) від всіх подібних рідких та газоподібних продуктів, а також припинити використання (переробку) природного газу, інших продуктів, що мають потенційну небезпеку для громадян та навколишнього середовища у разі настання надзвичайної події. По факту переведення підприємства у простій було видано наказ від 25.02.2022 № 198 "Про простій в АТ "Дніпроазот", яким затверджено Акт про простій у структурних підрозділах АТ "Дніпроазот" від 25.02.2022 з 8:00 год. 25.02.2022. Станом на день розгляду справи простій в АТ "Дніпроазот" не скасовувався, виробництво продуктів не відновлювалося. Більшість працівників відповідача знаходяться у простої, окремі працівники - у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану, деякі мобілізовані, а інші виконують свої обов`язки на дистанційній основі. Крім того, АТ "Дніпроазот" знаходиться в складному фінансово-економічному стані, оскільки із-зі воєнних дій в країні позбулося можливості безпечно та належним чином здійснювати власну виробничо-господарську діяльність і внаслідок постійних ракетних обстрілів, що здійснюються по об`єктах цивільної та промислової інфраструктури;

- починаючи з 25.02.202, відповідач несе вкрай істотні фінансові витрати (без отримання достатніх доходів та реальних коштів) зі збереження персоналу та обладнання, а також для сплати податків і зборів до державного і місцевого бюджетів. Так, наприклад, за 2022 рік здійснено: виплати заробітної плати в сумі 431 100 602,05 грн., на перерахування ЄСВ в сумі 102 826 565,90 грн., на відшкодування пільгових пенсій в сумі 44 464 496,98 грн. Суми витрат, направлених на підтримання та збереження промислового обладнання та інших об`єктів, також складає у мільйонах гривень. Попри умови воєнного стану, незважаючи на скрутне фінансове становище, АТ "Дніпроазот" постійно надає допомогу ВСУ, ТРО, здійснює компенсаційні та інші виплати, пов`язані з виконанням державних і соціальних обов`язків та здійсненням опору військовій агресії Російської Федерації і захисту Батьківщини. Зокрема, загальна сума здійснених таких відшкодувань, внесків, допомоги тільки за 2022 рік сягає більше 29 млн. грн. Також підприємство несе значні та щомісячні витрати на оплату оренди землі та податку на землю, зокрема ця сума, що нарахована відповідачу за 2022 рік у сукупності складає 139 062 758,88 грн. При цьому, загальна непогашена дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем, яка виникла за 2022 рік та попередні роки, станом на 11.01.2023 склала 2 435 832 676,55 грн., що позбавило підприємство істотної суми оборотних коштів;

- АТ "Дніпроазот" опинилося в скрутному економічному та матеріальному становищі не внаслідок власних невиправданих чи необґрунтованих дій під час здійснення підприємницької діяльності, а внаслідок прямої дії обставин непереборної сили, і тому застосування штрафних санкцій і заходів цивільно-правової відповідальності є щонайменш невиправданим і безпідставним у такі вкрай складні часи. Оскільки відповідач кожного дня вишукує відповідні і необхідні фінансові інструменти для погашення основних грошових зобов`язань, то стягнення та сплата заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних у поєднанні із іншими істотними сумами, заявленими у позові, призведе до вкрай істотного погіршення економічного стану АТ "Дніпроазот" і неможливості утримання технологічного обладнання, збереження персоналу, сплати податків і зборів, виплати компенсацій, виконання власних і державних соціальних програм та гарантій, тощо, що матиме значні негативні соціально-економічні наслідки;

- позивачем у позовній заяві не зазначено про наявність у нього певних збитків, які б обумовлювали необхідність застосування до відповідача інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі, тому така відсутність доведених збитків у позивача свідчить про можливість і доцільність зменшення суми інфляційних втрат та 3% річних в разі задоволення судом позовної заяви.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 4704/24 від 29.01.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- пунктом 6.3. договору поставки хімічної продукції передбачено комплекс дій, які сторона договору повинна вчинити у випадку настання форс-мажору, а саме: повідомити іншу сторону протягом 20-ти днів та підтвердити факт настання випадку дії обставин непереборної сили належним доказом. Однак, відповідачем не було дотримано даного порядку визначеного договором (повідомлення не направлено, доказ настання форс-мажору не надано). Крім того, лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач є документом загального інформаційного характеру та не може вважатися сертифікатом Торгово-промислової палати України, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин;

- можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору;

- строк постачання товару згідно із специфікацією до договору закінчився 31.12.2022. Натомість позовну заяву було подано лише в грудні 2023 року, тобто майже через рік. Таким чином, позивач надав відповідачу більш ніж достатній розумний строк для повернення грошових коштів;

- відповідач у відзиві на позов визнає недопоставку товару на суму 703 600 грн. 00 коп. Таким чином, факт заборгованості відповідача перед позивача є очевидним неспростованим та фактично визнаним з боку відповідача.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 10.01.2024, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідь на відзив на позовну заяву була надіслана позивачем відповідачу до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, та доставлена до Електронного кабінету відповідача - 29.01.2024 о 13:37, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про доставку документів да зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС № 513363.

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Враховуючи вказане, граничним строком для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву є 05.02.2024.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання заперечень на відповідь на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву аргументів. У даному випадку додатково наданий строк, - більше одного місяця, господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 11.03.2024 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченого частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як заперечень на відповідь на відзив на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у відповіді на відзив на позовну заяву обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 12.02.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 12.03.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 20.12.2021 між Акціонерним товариством "Дніпроазот" (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки хімічної продукції № 155494 (далі - договір, а.с.15-20), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору поставляти (передавати у власність) покупцю визначену договором та невід`ємними додатками до нього продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець - зобов`язується приймати таку продукцію та оплачувати її вартість у порядку і в строки, передбачені договором та невід`ємними додаткам до нього.

У пункті 8.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє до 31.12.2022. Вся передплачена покупцем згідно з умовами договору хімічна продукція має бути поставлена у строк не пізніше останнього дня строку дії договору.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору предметом поставок за договором є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення - натр їдкий технічний марки РД (далі - хімічна продукція).

Відповідно до пункту 1.3. договору кількість та ціна хімічної продукції, що підлягає поставці за договором, узгоджується сторонами у специфікаціях на поставку хімічної продукції (далі - специфікації на поставку хімічної продукції). Специфікації на поставку хімічної продукції підписуються повноважними представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін (зі їх наявності) та є невід`ємними частинами (додатками) до договору.

За умовами пункту 2.1. договору загальна сума договору обчислюється як вартість всієї хімічної продукції, що зазначена у всіх підписаних сторонами специфікаціях на поставку хімічної продукції за договором.

Так, до договору сторонами була підписана Специфікація № 1 від 20.12.2021, відповідно до умов якої постачальник зобов`язався поставити товар - натр їдкий технічний марки РД у обсязі 2 900,00 тонн +/- 10% по ціні 21 000 грн. 00 коп. на суму 73 080 000 грн. 00 коп. +/- 10%. Строк постачання натру їдкого технічного марки РД згідно з специфікацією - з 01.01.2022 по 31.12.2022.

З матеріалів справи також вбачається, що 31.12.2021 між покупцем та постачальником було укладено Додаткову угоду № 1 до договору, згідно з умовами якої, пункти 1.2. та 1.6. договору поставки викладено в новій редакції. Зокрема пункт 1.2. викладено в наступній редакції: "Предметом поставок за договором є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення натр їдкий технічний марки РД та/або сода каустична (натрію гідроксид технічний), марка А, вищий сорт (далі - хімічна продукція) (а.с.22).

Також, 31.12.2021 між покупцем та постачальником було укладено Додаткову угоду №2 до договору, згідно з умовами якої Специфікацію № 1 до договору викладено в новій редакції, зокрема: постачальник зобов`язався поставити натр їдкий технічний марки РД або соду каустичну (Натрію гідроксид технічний. Технічні умови)" марки А, вищий сорт в обсязі 2900,00 (тонн) +/- 10% по ціні 21 000 грн. 00 коп. на суму 73 080 000 грн. 00 коп. +/- 10%. Строк постачання натру їдкого технічного марки РД згідно з специфікацією - з 01.01.2022 по 31.12.2022 (а.с.23-24).

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з умовами пункту 2.2. договору оплата хімічної продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. в платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково вказувати номер договору, дату його укладання та призначення платежу.

Відповідно до пункту 2.3. договору, хімічна продукція повинна бути оплачена покупцем на умові повної (стовідсоткової) попередньої оплати. Попередня оплата вартості хімічної продукції здійснюється покупцем лише після погодження сторонами графіку поставки (відвантаження) хімічної продукції. Здійснення покупцем повної сплати попередньої оплати за хімічну продукцію є необхідною умовою виконання постачальником своїх зобов`язань по поставці хімічної продукції покупцю.

За умовами пункту 2.4. договору, перерахування покупцем грошових коштів до погодження сторонами графіку поставки (відвантаження) хімічної продукції не вважається сплатою попередньої оплати за хімічну продукцію і не створює у постачальника зобов`язань по поставці хімічної продукції покупцю. У даному випадку хімічна продукція залишається неоплаченою, а грошові кошти повертаються покупцю на його письмову вимогу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов`язань, позивачем у період з 05.01.2022 по 22.02.2022 була здійснена попередня оплата за договором в загальній сумі 7 205 200 грн. 00 коп. згідно з наступними платіжними інструкціями:

- платіжною інструкцією № 58862 від 05.01.2022 на суму 655 200 грн. 00 коп. (а.с. 28);

- платіжною інструкцією № 58965 від 10.01.2022 на суму 630 000 грн. 00 коп. (а.с. 29);

- платіжною інструкцією № 59045 від 14.01.2022 на суму 630 000 грн. 00 коп. (а.с. 30);

- платіжною інструкцією № 59102 від 17.01.2022 на суму 640 000 грн. 00 коп. (а.с. 31);

- платіжною інструкцією № 59257 від 21.01.2022 на суму 640 000 грн. 00 коп. (а.с. 32);

- платіжною інструкцією № 59258 від 21.01.2022 на суму 60 000 грн. 00 коп. (а.с. 33);

- платіжною інструкцією № 59293 від 24.01.2022 на суму 700 000 грн. 00 коп. (а.с. 34);

- платіжною інструкцією № 59435 від 27.01.2022 на суму 600 000 грн. 00 коп. (а.с. 35);

- платіжною інструкцією № 59603 від 01.02.2022 на суму 650 000 грн. 00 коп. (а.с. 36);

- платіжною інструкцією № 59728 від 08.02.2022 на суму 650 000 грн. 00 коп. (а.с. 37);

- платіжною інструкцією № 59870 від 11.02.2022 на суму 700 000 грн. 00 коп. (а.с. 38);

- платіжною інструкцією № 60069 від 22.02.2022 на суму 650 000 грн. 00 коп. (а.с. 39).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що постачання хімічної продукції покупцеві здійснюється постачальником на умові (базисі) поставки СРТ - перевезення залізничним транспортом, оплачене до залізничної станції на території України, вказаної у письмовій заявці на поставку (відвантаження) хімічної продукції, згідно з Правилами Міжнародної Торгової Палати (ІСС) з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 року (далі - Інкотермс 2010). Хімічна продукція постачається покупцеві окремими партіями.

Як убачається з матеріалів справи, листом № 31/01-2 від 31.01.2022 позивач звернувся до відповідача та просив забезпечити поставку натру їдкого технічного марки РД у обсязі 7 цистерн згідно з потребами ПАТ "Сумихімпром" у лютому 2022 року на дати: 10.02.2022; 15.02.2022; 18.02.2022; 22.02.2022; 25.02.202; 26.02.2022; 28.02.2022. Вказані дати очікуваного відвантаження цистерн (а.с. 25).

Крім того, листом № 22/02-1 від 22.02.2022 позивач звернувся до відповідача та просив забезпечити поставку натру їдкого технічного марки РД у обсязі 2 цистерни згідно з потребами ПАТ "Сумихімпром" у березні 2022 року на дати: 01.03.2022; 03.03.2022. Вказані дати очікуваного відвантаження цистерн (а.с. 26).

У свою чергу, листом 16.02.2022 листом № 395/01-6 від 16.02.2022 відповідач повідомив позивача про те, що постачання хімічної продукції в березні 2022 року відбудеться в обсязі двох цистерн за ціною 28 500 грн. 00 коп./т з ПДВ (а.с.27).

Суд, проаналізувавши зміст умов договору (Специфікації № 1 від 20.12.2021 зі змінами), приходить до висновку, що граничним строком поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 7 205 200 грн. 00 коп. є 31.12.2022.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, відповідачем у період з 07.01.2022 по 15.02.2022 було здійснено поставку товару (хімічної продукції) на загальну суму 6 501 600 грн. 00 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної № 150 від 07.01.2022 на суму 638 820 грн. 00 коп. (а.с. 40);

- видаткової накладної № 254 від 12.01.2022 на суму 645 674 грн. 40 коп. (а.с. 43);

- видаткової накладної № 555 від 18.01.2022 на суму 647 060 грн. 40 коп. (а.с. 46);

- видаткової накладної № 581 від 19.01.2022 на суму 657 619 грн. 20 коп. (а.с. 49);

- видаткової накладної № 972 від 25.01.2022 на суму 662 508 грн. 00 коп. (а.с. 52);

- видаткової накладної № 1038 від 25.01.2022 на суму 640 206 грн. 00 коп. (а.с. 55);

- видаткової накладної № 1234 від 28.01.2022 на суму 653 158 грн. 80 коп. (а.с. 58);

- видаткової накладної № 1595 від 03.02.2022 на суму 668 001 грн. 60 коп. (а.с. 61);

- видаткової накладної № 1975 від 10.02.2022 на суму 646 606 грн. 80 коп. (а.с. 64);

- видаткової накладної № 2174 від 15.02.2022 на суму 641 944 грн. 80 коп. (а.с. 67).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом №01/06-2 від 01.06.2022, в якому просив повернути залишок попередньої оплати по договору в сумі 703 600 грн. 00 коп. (а.с.70).

У відповідь на вказаний лист відповідач листом № 1191/01-6 від 20.06.2022 повідомив позивача про те, що з початком військової агресії Російської Федерації проти України АТ "Дніпроазот" призупинило свою роботу і дана вимушена зупинка призвела до неможливості виробництва продукції; отже для АТ "Дніпроазот" у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України наступили форс-мажорні обставини, після закінчення яких підприємство повернеться до роботи і відвантажить недопоставлену продукцію (а.с.72).

Пізніше позивач звернувся до відповідача із листом № 21/10-2 від 21.10.2022, в якому проси повторно просив повернути залишок попередньої оплати по договору в сумі 703 600 грн. 00 коп. (а.с.73).

Листом № 1077/01-6 від 13.07.2023 відповідач повідомив позивача, що його підприємство перебуває у вимушеному простої та пропонував поставити інший доступний для поставки товар (а.с.74).

Яка зазначає позивач, та що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи судом, у визначені специфікацією № 1 строки товар на залишкову суму здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 703 600 грн. 00 коп. (7 205 200,00 - 6 501 600,00) відповідачем поставлений не був.

Отже, позивач (покупець) посилається на те, що відповідачем (постачальником) були порушені умови договору поставки хімічної продукції № 155494 від 20.12.2021 в частині повної та своєчасної поставки оплаченої позивачем у період з 05.01.2022 по 22.02.2022 продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 703 600 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по жовтень 2023 року у сумі 26 977 грн. 15 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2023 по 07.12.2023 у сумі 19 720 грн. 08 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі шляхом подання позову.

Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, судом відхиляються заперечення відповідача в частині не здійснення позивачем заходів досудового врегулювання спору, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

У постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що "оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту".

Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №201/13756/16-ц (провадження № 61-6896св19), від 18.09.2019 у справі № 183/2925/17 (провадження № 61-12368св19), від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18 (провадження № 61-9353св21) та узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 922/2131/19, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Як було встановлено судом вище, граничним строком поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 7 205 200 грн. 00 коп. є 31.12.2022.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов`язки одночасно: 1) обов`язок щодо поставки товару на залишкову суму 703 600 грн. 00 коп. (7 205 200,00 - 6 501 600,00), а також, 2) обов`язок щодо повернення попередньої оплати на суму 703 600 грн. 00 коп.

Отже, після 31.12.2022 у відповідача перестав існувати обов`язок з поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати, та виник обов`язок з повернення одержаної від позивача попередньої оплати (зобов`язання поставити товар на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України трансформувалося у грошове зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати).

Враховуючи вказане, судом розцінюються критично посилання відповідача ненастання строку повернення суми попередньої оплати.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження поставки позивачу товару на суму здійсненої ним попередньої оплати у сумі 703 600 грн. 00 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати. Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.

Більше того, у відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 703 600 грн. 00 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу 703 600 грн. 00 коп. суму попередньої оплати.

Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 703 600 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по жовтень 2023 року у сумі 26 977 грн. 15 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2023 по 07.12.2023 у сумі 19 720 грн. 08 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає наступне.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 902/186/21.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення строку повернення попередньої оплати суд вважає правомірним.

При цьому, визначаючи період такого прострочення, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вказане, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, з посиланням на порушення строку повернення попередньої оплати, починаючи з 01.01.2023 є правомірним.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає також таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.6), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат; розрахунок проведено з урахуванням вказаних вище положень.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 6), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 26 977 грн. 15 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати газу у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 01.01.2023 по 07.12.2023 у сумі 19 720 грн. 08 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.7), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 19 720 грн. 08 коп.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання перед позивачем, суд зазначає таке.

У розділі 6 договору сторонами були визначені умови щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань (форс-мажор), зокрема:

- сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов`язань, передбачених договором, якщо таке порушення сталося внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили (пункт 6.1. договору);

- сторона, що внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили позбавлена можливості належним чином виконати свої зобов`язання за договором, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 20-ти календарних днів від дня виникнення у неї неможливості виконання зобов`язань за договором та підтвердити факт настання випадку або дії обставин непереборної сили належними доказами (як-от: документами, що видаються центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Торгово-промислової палати України та її територіальними органами; актами, листами, телеграмами, будь-якими іншими офіційними письмовими записами, що містять в собі відомості про настання відповідних обставин тощо) (пункт 6.3. договору);

- сторони, відповідно до статті 219 Господарського кодексу України, погодили, що окрім випадку та дії обставин непереборної сили підставою для звільнення постачальника від відповідальності за порушення зобов`язань по договору є наступні обставини надзвичайного характеру, за умови, якщо вони безпосередньо негативно впливають на можливість належного виконання постачальником своїх зобов`язань і виникли без його умислу: зупинка роботи всіх або окремих виробництв (цехів) постачальника, пов`язаних з виробництвом хімічної продукції; припинення, перерви чи обмеження урядом України або газопостачальними організаціями постачання чи транспортування природного газу постачальникові. Факт виникнення таких обставин засвідчується постачальником в тому ж самому порядку, що передбачений пунктом 6.3. договору (пункт 6.4. договору);

- при настанні зазначених у пунктах 6.2., 6.4. договору обставин, якщо вони безпосередньо негативно впливають на можливість виконання стороною своїх зобов`язань за договором, строк виконання зобов`язань для сторони продовжується на весь час дії таких обставин. Якщо зазначені у пунктах 6.2., 6.4. договору обставини діятимуть протягом 3-х місяців поспіль і не виявлять ознак припинення, кожна зі сторін має право відмовитися на майбутнє від виконання своїх зобов`язань і від договору шляхом направлення іншій стороні повідомлення про таку відмову. При цьому, жодна зі сторін не має права на відшкодування їй збитків, спричинених відмовою іншої сторони від виконання зобов`язань від договору (пункт 6.5. договору).

Слід відзначити, що доказів здійснення відповідачем повідомлення позивача у порядку, визначеного пунктом 6.3. договору, матеріали справи не місять.

Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан, що пов`язаний із запровадженням воєнного стану та простою.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір поставки хімічної продукції №155494 від 20.12.2021, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Необхідно врахувати, що Акціонерне товариство "Дніпроазот" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи попередню оплату від позивача, усвідомлювало необхідність поставки товару у передбачені договором строки, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Більше того, місцезнаходженням відповідача є місто, в якому з моменту запровадження воєнного стану не велися активні бойові дій.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки хімічної продукції № 155494 від 20.12.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Слід також відзначити що держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання. Також суд зазначає, що правові підстави для зменшення інфляційних втрат та № 5 річних відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 11 254 грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення попередньої оплати, інфляційних втрат та 3% річних за договором поставки хімічної продукції № 155494 від 20.12.2021 у загальному розмірі 750 297 грн. 23 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, м.Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909; ідентифікаційний код 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвектор" (вулиця Мечникова, будинок 2, літера А, 13 поверх, офіс 4, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 41556090) 703 600 грн. 00 коп. - основного боргу, 26 977 грн. 15 коп. - інфляційних втрат, 19 720 грн. 08 коп. - 3% річних та 11 254 грн. 46 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.03.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко