Рішення

від 12.03.2024 по справі 904/6754/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6754/23за позовом Заступника керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро

про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 207 481,30грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від прокуратури: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Заступник керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- визнати недійсним пункт 3.2 договору поставки №БСК-48-0138 від 05.12.2022, укладеного між Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 204 231,21грн;

- визнати недійсним пункт 3.2 договору поставки №БСК-48-0181 від 14.12.2022, укладеного між Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 3 250,09грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" на користь Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 207 481,30грн безпідставно отриманих коштів.

Тернопільський ОТЦК та СП підтримує позовну заяву заступника керівника прокуратури та зазначає, що включення до вартості закупівлі пального згідно з договорами поставки від 05.12.2022 № БСК-48-0138 та від 14.12.2022 № БСК-48-0181 податку на додану вартість в загальній сумі 207 481,30грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанові № 178. Недотримання при укладенні договорів поставки від 05.12.2022 №БСК-48-0138 та від 14.12.2022 № БСК-48-0181 вимог податкового законодавства, зумовлює наявність підстав для визнання таких договорів недійсними в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та, відповідно, підстав для визнання недійсними пунктів 3.2 вказаних договорів поставки, укладених між ТОВ "Інтекс Інвест" та Тернопільським ОТЦК та СП, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 справу №904/6754/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 29.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.01.2024.

Позивач та відповідач у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвалу суду від 29.12.2023 в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 29.12.2023, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 38, 39).

25 січня 2024 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

У судовому засіданні 29.01.2024 відкладено підготовче засідання на 19.02.2024 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

У підготовчому засіданні 19.02.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Прокурор не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У зв`язку з чим, ухвалою суду від 19.02.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.03.2024.

У судове засідання представники позивача, відповідача та прокурор не з`явилися, про дату, час, місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

12.03.2024 від прокурора відділу прокуратури надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2022 між Тернопільським ОТЦК (покупець) та СП та ТОВ "Інтекс Інвест" (постачальник) укладено договір поставки № БСК-48-0138, згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність товари.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: бензин А-92 Energy, бензин А-95, бензин А-95 Energy, дизпаливо Energy, газ нафтовий.

Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума договору складає 3 121 820 грн, у тому числі ПДВ 204 231,21 грн.

Відповідно до пунктів 1.5., 2.1., 5.2., 5.3. Договору поставки № БСК-48-0138 від 05.12.2022 передача Тернопільському ОТЦК та СП, як Покупцю, відповідного товару здійснювалася на умовах самовивезення шляхом заправки автомобілів Покупця на АЗС Постачальника при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки з дійсним терміном дії.

В силу підпункту 5.2.2. пункту 5.2. Договору поставки № БСК-48-0138 від 05.12.2022 скретч-картка є підставою для видачі (заправки) в АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Порядок здійснення оплати Тернопільським ОТЦК та СП, як Покупцем, за товар придбаний у ТОВ "Інтекс Інвест", як Постачальника, врегульовано положеннями Розділу 4 Договору поставки № БСК-48-0138 від 05.12.2022.

Пунктом 4.1. Договору поставки № БСК-48-0138 від 05.12.2022 встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.

На виконання договору поставки від 05.12.2022 № БСК-48-0138, відповідно до платіжного доручення від 08.12.2022 № 2314, Тернопільським ОТЦК та СП на рахунок ТОВ "Інтекс Інвест" сплачено 3 121 820 грн, у тому числі ПДВ 204 231,21 грн (а.с.23).

14.12.2022 Тернопільським ОТЦК та СП та ТОВ "Інтекс Інвест" укладено договір поставки № БСК-48-0181, згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність товари.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: дизпаливо Energy, код ДК 021:2015-09130000-9.

Ціна 1 літра товару 54,00грн.

Згідно з пунктом 3.2 договору загальна сума договору складає 49680,00 грн, у тому числі ПДВ 3 250,09 грн.

Відповідно до пунктів 1.5., 2.1., 5.2., 5.3. Договору поставки № БСК-48-0181 від 14.12.2022 передача Тернопільському ОТЦК та СП, як Покупцю, відповідного товару здійснювалася на умовах самовивезення шляхом заправки автомобілів Покупця на АЗС Постачальника при пред`явленні довіреними особами Покупця скретч-картки з дійсним терміном дії.

В силу підпункту 5.2.2. пункту 5.2. Договору поставки № БСК-48-0181 від 14.12.2022 скретч-картка є підставою для видачі (заправки) в АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.

Порядок здійснення оплати Тернопільським ОТЦК та СП, як Покупцем, за товар придбаний у ТОВ "Інтекс Інвест", як Постачальника, врегульовано положеннями Розділу 4 Договору поставки № БСК-48-0181 від 14.12.2022.

Пунктом 4.1. Договору поставки № БСК-48-0181 від 14.12.2022 встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.

На виконання договору поставки від 14.12.2022 № БСК-48-0181, відповідно до платіжного доручення від 16.12.2022 № 2437, Тернопільським ОТЦК та СП на рахунок ТОВ "Інтекс Інвест" сплачено 49 680 грн, у тому числі ПДВ 3 250,09 грн (а.с.25).

Таким чином, на виконання договорів поставки від 05.12.2022 № БСК-48-0138 та від 14.12.2022 № БСК-48-0181, Тернопільським ОТЦК та СП сплачено на рахунок ТОВ "Інтекс Інвест" ПДВ в загальній сумі 207 481,30 грн. При цьому, з урахуванням поставки товару (бензину, дизпалива та газу) ТОВ "Інтекс Інвест", що підтверджується видатковими накладними № 0048/0000416 від 05.12.2022 та № 0048/0000506 від 14.12.2022 (а.с.22, 24) та проведення розрахунків за нього Тернопільським ОТЦ та СП, договори вважаються такими, що повністю виконані сторонами.

Прокурор просить визнати недійсним пункт 3.2. договорів в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 207 481,30 грн, як такий, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договорів недійсними у цій частині та стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти у виді податку на додану вартість за вищевказаними Договорами поставки.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсним пункту договорів поставки.

Щодо недійсності пункту 3.2. договорів поставки від 05.12.2022 № БСК-48-0138 та від 14.12.2022 № БСК-48-0181.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.1 Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до частини 1 статті 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Згідно пунктом 4 статті 5 постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження положення про Міністерство оборони України" Міноборони з метою організації своєї діяльності: забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, в тому числі тих, що передбачені для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних; здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за їх використанням та усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами.

02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" № 178.

Відповідно до пунктів 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Системний аналіз вказаних вище норм права дозволяє дійти висновку, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як військової установи та органу військового управління в складі Збройних Сил України.

Відтак, операції з постачання Тернопільському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки пального (бензину та дизпаливу) за Договорами поставки від 05.12.2022 № БСК-48-0138 та від 14.12.2022 № БСК-48-0181 підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Відповідно до частинні статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Таким чином, приписи статті 217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

У даній справі можна припустити наявність (існування) договорів поставки від 05.12.2022 № БСК-48-0138 та від 14.12.2022 № БСК-48-0181 і без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.

Згідно правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який викладено у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, податок на додану вартість хоча і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Судом установлено, що пунктом 3.2. Договорів поставки від 05.12.2022 № БСК-48-0138 та від 14.12.2022 № БСК-48-0181 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ у розмірі 207 481,30 грн за придбання Тернопільським ОТЦК та СП пального для заправки (дозаправки) транспорту Збройних Сил, забезпечення транспорту Збройних Сил України та для потреб забезпечення оборони України.

Зокрема, зміст оспорюваного правочину в цій частині суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.

З матеріалів справи убачається, що оплата повної вартості придбаного на підставі Договорів поставки від 05.12.2022 № БСК-48-0138 та від 14.12.2022 № БСК-48-0181 товару згідно з ціною, визначеною у пункті 3.2. цього Договору, включно з податком на додану вартість на загальну суму 207 481,30 грн, була здійснена Тернопільським ОТЦК та СП, як Покупцем, що підтверджується платіжним дорученням №2314 від 08.12.2022 (а.с.23) та № 2437 від 16.12.2022 (а.с.25) з відміткою ГУДКС у Тернопільській області про оплату зобов`язань в повному обсязі.

Разом з тим, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

З метою спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань 02.03.2022 прийнято Постанову КМУ № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовувалась з 24.02.2022.

Станом на дату укладання договорів поставки від 05.12.2022 № БСК-48-0138 та від 14.12.2022 № БСК-48-0181 дана постанова, яка регулювала питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану була чинною.

Незважаючи на те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, відповідач отримав від позивача суму ПДВ за договором поставки у повному обсягу.

За висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21, неповернення зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Таким чином, набуття ТОВ "Інтекс Інвест", як однією зі сторін господарсько-договірного зобов`язання, бюджетних коштів за рахунок Тернопільського обласного ОТЦК та СП не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза передбаченими договорами підставами, внаслідок здійснення оплати понад вартість товару, який було поставлено, свідчить про необхідність застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України в частині повернення надмірно сплачених бюджетних коштів у загальному розмірі 207 481,30 грн.

Враховуючи вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 207481,30 грн безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в даній справі.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності Тернопільського ОТЦК та СП для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у позивача повноважень у спірних правовідносинах та прав для їх захисту, які за обставинами справи ними не здійснюються, прокурор обґрунтовує посиланням на Конституцію, Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не вжив заходів до повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів у судовому порядку.

На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача у справі запит від 25.04.2023 за № 30.56/02-188вих-23 (а.с.13-16) про надання інформації про вжиті заходи щодо відновлення порушених інтересів держави у сфері використання бюджетних коштів на оплату господарських операцій з постачання товарів для заправки транспорту Збройних Сил України, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави.

На вказаний запит ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3/5972 від 08.05.2023 повідомив, що не звертався до господарського суду у зв`язку із браком коштів для сплати судового збору (а.с.17).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Під час звернення прокурора з позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6784,18грн згідно платіжної інструкції № 1681 від 14.12.2023 у сумі 5368,00грн (а.с.34) та №1682 від 14.12.2023 у сумі 1416,18грн. (а.с.34).

При цьому прокурором ураховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 щодо застосування понижуючого коефіцієнта 0,8 під час обчислення судового збору, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 6784,18грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 207481,30грн задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 3.2 договору поставки №БСК-48-0138 від 05.12.2022, укладеного між Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 204 231,21грн.

Визнати недійсним пункт 3.2 договору поставки №БСК-48-0181 від 14.12.2022, укладеного між Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 3 250,09грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (ідентифікаційний код 39821153, вул. Мандриківська, буд.47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600) на користь Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код 07704709, АДРЕСА_1 ) 207 481,30грн безпідставно отриманих коштів, видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (ідентифікаційний код 39821153, вул. Мандриківська, буд.47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (ідентифікаційний код 38326057; вул. Клепарівська,20, м. Львів, Львівська область, 79007) витрати по сплаті судового збору у сумі 6784,18грн, видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 12.03.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва