Рішення

від 11.03.2024 по справі 907/834/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/834/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

№907/834/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя

до відповідача приватного акціонерного товариства "Іршавський абразивний завод", м. Іршава

про стягнення 229 752,05 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 229 752,05 грн. заборгованості, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору та положень ст. ст. 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України та ст. 193 ГК України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/834/23 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2023 р.

Ухвалою суду від 20.09.2023 р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя залишено без руху. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

26.09.2023 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про продовження процесуального строку, ще на 5 робочих днів до 03.10.2023 р.

Ухвалою суду від 27.09.2023 р. клопотання представника позивача Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя (за вх.№02.3.1-02/6674/23 від 26.09.2023 р.) про продовження процесуального строку задоволено частково. Продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви до 02.10.2023 р. включно.

На поштову адресу Господарського суду Закарпатської області 09.10.2023 р. надійшла заява №б/н від 29.09.2023 про усунення недоліків позовної заяви до якої додано виправлену позовну заяву №б/н від 29.09.2023 та докази направлення цієї позовної заяви з додатками відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа № 907/834/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 26.10.2023 р. була надіслана відповідачу 26.10.2023 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 02.11.2023 р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що між ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» та ПрАТ «Іршавський абразивний завод» був укладений договір ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 року. Відповідно акту звірки взаємних розрахунків від 15.09.2019 року підписаними уповноваженими представниками сторін вбачається, що станом на 01.07.2019 року за сказаними вище договорами у Сторін однієї перед іншою виникли невиконані зобов`язання, а саме у ПрАТ «Запоріжабразив» перед ПрАТ «Іршавський абразивний завод» у розмірі 2 342 215,83 грн., а у ПрАТ «Іршавський абразивний завод» перед у ПрАТ «Запоріжабразив» у розмірі 3 856 633,95 грн. В подальшому в результаті виконання зазначених вище договорів в частині поставок та часткових розрахунків станом на 16.12.2022 року невиконані зобов`язання, а саме у ПрАТ «Запоріжабразив» перед ПрАТ «Іршавський абразивний завод» у розмірі 2 344 048,42 грн., а у ПрАТ «Іршавський абразивний завод» перед у ПрАТ «Запоріжабразив» у розмірі 2 574 304,47 грн. Листом від 16.02.2022 року № 2/1055 ПрАТ «Запоріжабразив» запропонував ПрАТ «Іршавський абразивний завод» підписати акт зарахування зустрічних однорідних вимог. Вказаний вище лист Відповідачем був акцептований відповідно до акту від 31.01.2023 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 344 048,42 грн. У зв`язку із невиконанням Відповідачем свого зобов`язання щодо оплати залишку заборгованості у розмірі 229 752,05 грн., на адресу Відповідача була направлена вимога про погашення заборгованості та акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.08.2023 року.

Підсумовуючи, позивач стверджує, що матеріали позовної заяви свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 року у розмірі 229 752,05 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач - приватне акціонерне товариство "Іршавський абразивний завод", м. Іршава заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що між сторонами було укладено договір №ПП 03/12-2018 від 03.12.2018р., який виконувався протягом 2018-2019 років. За цим договором остаточна заборгованість в сумі 1 087 087, 62 грн. була повністю погашена 07.02.2020р., що вбачається із виписки, наданої позивачем до матеріалів справи. Інша заборгованість, про яку зазначає позивач, не виникає із договору №ПП 03/12- 2018 від 03.12.2018р., не має на нього посилання та врешті решт не підтверджена належними первинними документами, які б мали доказову силу.

В обґрунтування своєї позиції, вказує на те, що до матеріалів справи подано докази, які містять ознаки імовірної підробки зокрема «Дополнительное соглашение №1 от 31 мая 2019» та «приложение №4 от 31.05.2019». До матеріалів справи позивачем не подані належні докази виникнення заборгованості, зокрема: - до матеріалів справи подано два договори №ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 із відмінністю в умовах (зокрема щодо строку дії договору). - матеріали справи містять незрозумілі «рахунки-накази», які не містять ознак первинного бухгалтерського документа, не мають печаток, а мають лише підписи невідомих осіб (довіреностей на отримання товарів матеріали справи не містять). При цьому, п. 2.6. Договору визначено, що одночасно із переданням продукції продавець зобов`язаний надати Покупцю: - рахунок фактуру, -видаткову накладну, сертифікат якості. Попри це, жодного документа на виконання п. 2.6. Договору надано не було, а як вказувалось, такий документ як «рахунок наказ» не передбачений умовами укладеного Договору.

Зауважує, що надані до матеріалів справи первинні документи, які становлять основу доказування виникнення заборгованості та впливають на зміст позовних вимог, викладені іноземною мовою за відсутності нотаріального перекладу на державну мову. У зв`язку з чим зауважує, про неможливе їх прийняття та покладення в основу судового рішення.

У поданій відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами відповідача та, зокрема, вказує на те, що документообіг на підприємстві позивача ведеться згідно внутрішніх наказів, розпоряджень посадових осіб підприємства відповідно до їх компетенції. Тому вважає, що посадові особи підприємства мають право визначати зміст та порядок оформлення відповідних господарських операції на власний розсуд, що не є порушенням сутності бухгалтерської операції.

Зауважує, що поставки продукції (товару) за договором № ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 року відбувались регулярно та систематично, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін на актах звірки взаємних розрахунків та акті зарахування зустрічних однорідних вимог. Також вказує на необхідність врахування проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами по справі за вказаними вище договорами, відповідно до Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.01.2023 року на загальну суму зустрічних зобов`язань у розмірі 2 344 048,42 грн., що на думку позивача є свідченням повної обізнаності та прийняття до виконання обома сторонами умов вказаного договору, розуміння своїх зобов`язань за договором та відповідних наслідків його невиконання.

Крім того, звертає увагу, що стороною відповідача не надано до суду жодного належного доказу обставин на які він посилається. Заперечуючи наявність заборгованість, контррозрахунку до суду надано не було, акти звірки які направлялись стороною позивача залишені без розгляду зауважень та відповіді.

У запереченні на відповідь на відзив, відповідач вказує на те, що п. 2.6. Договору №ПП 03/12- 2018 від 03.12.2018р. визначено, що одночасно із переданням продукції продавець зобов`язаний надати Покупцю: - рахунок фактуру, - видаткову накладну, сертифікат якості. Цих доказів до матеріалів справи не надано, натомість надано «рахунки-накази» які містять підписи невідомих осіб, що унеможливлює їх визнання в якості належних доказів. Таким чином, в ході судового розгляду позивачем не було підтверджено що ці особи були уповноваженні на підписання таких документів (якщо навіть вважати це рахунками-фактурами, хоча це і неможливо).

Водночас, зауважує, що у «рахунках наказах» підставою для поставки визначено не договір «№ПП 03/12-2018 від 03.12.2018», а зокрема: «Лист 389 від 10.06.2019», «Лист 383 від 07.06.2019р.».

Ухвалою суду від 03.11.2023 р. клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя (надійшло 02.11.2023 р. вх. №02.3.1-02/7623/23) про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 08.11.2023 р. заяву представника Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя (надійшло 07.11.2023 р. вх. №02.3.1-02/7887/23) про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 14.11.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя (надійшло 09.11.2023 р. вх. №02.3.1-02/7963/23) про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 15.01.2024 р. заяву приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя (надійшло 20.11.2023 р. вх. №02.3.1-02/9095/23) про забезпечення позову - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 15.02.2023 р. клопотання приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя (вх. №02.3.1-02/588/24) про витребування доказів задоволено. Витребувано у Приватного Акціонерного Товариства "Іршавський Абразивний Завод" (90100, Закарпатська обл., Іршавський р-н, місто Іршава, вулиця Федорова, будинок 12, код ЄДРПОУ 00222189) копії декларацій з податку на додану вартість Приватного Акціонерного Товариства "Іршавський Абразивний Завод" (90100, Закарпатська обл., Іршавський р-н, місто Іршава, вулиця Федорова, будинок 12, код ЄДРПОУ 00222189) з додатками за період з 2019 р.

На виконання зазначеної ухвали 19.02.2023 р. через систему «Електронний суд» надійшла заява про виконання ухвали суду з витребуваними доказами.

До суду надійшло клопотання приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя (надійшло до суду через систему «Електронний суд» 29.02.2024 вх. №02.3.1-02/1601/24, надійшло засобами поштового зв`язку 07.03.2024 вх. №02.3.1-02/1852/24) про витребування доказів.

Ухвалою суду від 11.03.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» (далі Позивач, Продавець) та ПрАТ «Іршавськи абразивний завод» (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 рок (далі-Договір).

На підставі цього Договору Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію згідно зі специфікаціями, оформленими у вигляді додатків до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Асортимент, кількість, технічні умови, а також інші необхідні умови зазначаються в додатках до цього Договору (п. 1.2 Договору).

Постачання продукції здійснюється на умовах СРТ м. Запоріжжя (автомобільним транспортом за рахунок Продавця) відповідно до термінів правил "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 р (п. 2.1 Договору).

На кожну партію продукції Покупець надає Продавцю заявку до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, заявку із зазначенням асортименту та кількості продукції, що підлягає постачанню. На кожну заявку виставляється рахунок, не залежно від часу поставки продукції Продавцем, ціна зміні не підлягає. Поставка продукції здійснюється протягом місяця поставки відповідно до графіка. Датою поставки продукції вважається дата, зазначена в рахунку-фактурі (п.п. 2.2 - 2.5 Договору).

Одночасно з передачею продукції Продавець зобов`язаний представити Покупцеві такі документи: - рахунок - фактура; - видаткову накладну; - сертифікат якості (п. 2.6 Договору).

Ціна на продукцію, що поставляється за цим Договором, встановлюється в національній валюті України та зазначається в додатках до цього Договору, узгоджених Сторонами (п. 3.1 Договору).

Умови оплати продукції за цим Договором: - 50% передоплата протягом трьох днів з дня виставлення рахунку; 50% оплата до дня відвантаження готової продукції. Вартість продукції за цим Договором має бути оплачена Покупцем грошовими коштами банківським переказом на поточний рахунок Продавця (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Кількість продукції, що поставляється за цим Договором, визначається відповідно до кількості, зазначеної в рахунку-фактурі. Приймання продукції Покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкцій № П-6 від 15.06.1965 р. і № П-7 від 25.04.1966 р. (п.п. 5.1, 5.3. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами, і діє до 01 липня 2019 р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання між сторонами (п. 11.8 Договору).

В матеріалах справи містяться Додатки до договорів та додаткові угоди, складені іноземною мовою з офіційним перекладом державною мовою, а саме:

додаток 1 до Договору № ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 р. яким передбачено поставку товару відповідачу на суму 5 304 840,00 грн., з умовами оплати - 50% передоплати до дня відвантаження, 50% оплата до закінчення місяця поставки;

додаток 2 до Договору № ПП 1323/69-19048 від 03.12.2018 р., що передбачає продаж відповідачу товару на суму 17 117,10 грн;

додаток 2 А від 01.03.2019 р. до Договору № ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 р. передбачено продаж відповідачу товару на загальну суму 73 560,00 грн. Умови оплати - 50% передоплати до дня відвантаження, 50% оплата до закінчення місяця поставки;

додаток 3 від 11.03.2019р. до Договору №ПП 1323/69-19048 від 27.12.2018 р., що передбачає продаж відповідачу товару загальною вартістю 88 800,00 грн.

Додаткова угода №1 від 31.05.2019 р. до договору № ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 р., за умовами якої п.11.8. викладено в новій редакції, згідно з якою цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами, і діє до 31 грудня 2019 р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання між сторонами.

Додаткова угода №1 від 11.07.2019 р. до договору № ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 р., згідно з якою сторони погодили п.20 умови і термін постачання читати у наступній редакції: Постачання продукції здійснюється на умовах FCA м. Запоріжжя (автомобільним транспортом за рахунок покупця) відповідно до термінів правил «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 р.

Додаток № 4 до Договору № ПП 31/05-2019 від 31.05.2019 р., що міститься в матеріалах справи засвідчує погодження сторонами продаж відповідача товару на суму 7 192 944,00 грн. Умови оплати 50% передоплати до дня відвантаження, 50% оплата до закінчення місяця поставки.

Додаток № 4 А до Договору № ПП 31/05-2019 від 31.05.2019 р. засвідчує погодження сторонами продаж відповідача товару на суму 8030 544,00 грн. Умови оплати 50% передоплати до дня відвантаження, 50% оплата до закінчення місяця поставки.

Також в матеріалах справи міститься акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.01.2023 р., підписаний та скріплений печатками сторін.

Згідно з вказаним актом від 31.01.2023 р. Приватне акціонерне товариство «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИХ КОМБІНАТ» та Приватне акціонерне товариство «ІРШАВСЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ ЗАВОД» зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги, з наступних договорів:

1. Договір № ПП1323/69-19048 від 27.12.2018 р. (невиконане грошове зобов`язання Приватним акціонерним товариством «ІРШАВСЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ ЗАВОД» перед Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИХ КОМБІНАТ».

2. Договір № ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 р. (невиконане грошове зобов`язання Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИХ КОМБІНАТ» перед Приватним акціонерним товариством «ІРШАВСЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ ЗАВОД».

Разом з тим, матеріали справи містять товарно транспортні накладні, а саме:

- товарно транспортна накладна №б/н від 06.06.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_1 ; усього відпущено на загальну суму двісті двадцять п`ять гривень 00 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 04.06.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_2 ; усього відпущено на загальну суму шістсот вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 45 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 29.06.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_3 ; усього відпущено на загальну суму чотириста сорок вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 05.07.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_4 ; усього відпущено на загальну суму чотириста чотири тисячі чотириста сімдесят гривень 37 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 30.07.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_5 ; усього відпущено на загальну суму чотириста п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 02.08.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_6 ; усього відпущено на загальну суму двісті шістдесят п`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 68 копійок.

Крім того до позовної заяви та до уточненої позовної заяви позивачем додано ряд письмових доказів складених іноземної мовою, за відсутності офіційного перекладу державною мовою.

Зокрема, суду надано заповнений іноземною мовою документ, який, за твердженням позивача має назву акт звірки взаємних розрахунків та фіксує заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.06.2019 р.

Так, Позивач стверджує, що відповідно акту звірки взаємних розрахунків від 19.06.2019 року підписаним уповноваженими представниками сторін станом на 01.06.2019 року заборгованість у ПрАТ «Іршавський абразивний завод» перед ПрАТ «Запоріжабразив» складає 2 953 400,31 грн.

В подальшому з 01.06.2019 року до 25.09.2019 року за Договором відбувались регулярні поставки, що підтверджується копіями первинної бухгалтерської документації так було поставлено товарної продукції на суму 7 127 548,18 грн., а сплачено 4 403 312,3 грн. у зв`язку із частковою оплатою поставленої продукції утворилась заборгованість розмірі 2 724 235,82 грн. Відповідно до акту від 31.01.2023 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 344 048,42 грн. (два мільйони триста сорок чотири тисячі сорок вісім грн. 4 коп.) сума боргу в розмірі 2 724 235,82 грн була зменшена на суму зустрічного зарахування.

Таким чином позивач вважає, що на момент звернення до суду заборгованість за Договором ПП 03/12 2018 від 03.12.2018 року складає 229 164,49 грн., що і стало приводом звернення позивача до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження заявленої до стягнення заборгованості позивач посилається на договір ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 рок, акти звірки взаєморозрахунків, акт зарахування зустрічних однорідних вимог та первинні облікові документи, що відображають господарські операції.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до видаткової накладної як і будь-якого первинного документа, передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що включає: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищевказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

На підставі цього Договору Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію згідно зі специфікаціями, оформленими у вигляді додатків до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Постачання продукції здійснюється на умовах СРТ м. Запоріжжя (автомобільним транспортом за рахунок Продавця) відповідно до термінів правил "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 р (п. 2.1 Договору).

Одночасно з передачею продукції Продавець зобов`язаний представити Покупцеві такі документи: - рахунок - фактура; - видаткову накладну; - сертифікат якості (п. 2.6 Договору).

Водночас, видаткових накладних, які б засвідчували передачу товару та відповідно здійснення господарської операції матеріали справи не містять, як і не містять інших документів передбачених п. 2.6 Договору.

Разом з тим, матеріали справи містять товарно транспортні накладні, а саме:

- товарно транспортна накладна №б/н від 06.06.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_1 ; усього відпущено на загальну суму двісті двадцять п`ять гривень 00 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 04.06.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_2 ; усього відпущено на загальну суму шістсот вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 45 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 29.06.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_3 ; усього відпущено на загальну суму чотириста сорок вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 05.07.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_4 ; усього відпущено на загальну суму чотириста чотири тисячі чотириста сімдесят гривень 37 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 30.07.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_5 ; усього відпущено на загальну суму чотириста п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок.

- товарно транспортна накладна №б/н від 02.08.2019 р., згідно з якою вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя віддало вантаж для перевезення вантажоодержувачу приватному акціонерному товариству "Іршавський абразивний завод", м. Іршава. У графі отримав водій/експедитор міститься прізвище та підпис особи ОСОБА_6 ; усього відпущено на загальну суму двісті шістдесят п`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 68 копійок.

Нормативно-правовим актом, який визначає права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, є Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97.

Відповідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 Правил врегульовані правила оформлення документів на перевезення. Пунктом 11.1 цього розділу визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж.

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником.

Таким чином, встановлення товарно-транспортних накладних як належних доказів надання послуг перевезення залежить від відповідності їх змісту до визначених сторонами умов та Правил перевезення.

Суд зазначає, що документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Так, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів та може бути одним із додаткових доказів здійснення господарської операції з поставки товарів.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. (ст.237, 238 ЦК України). З вищезазначених норм вбачається, що довіреністю є письмовий документ, який містить перелік прав, які має представник вчиняти від імені іншої особи, зокрема юридичної особи.

Таким чином, представник від імені юридичної особи має право вчиняти не будь-які дії, а лише ті, що обмовлені змістом виданої на його ім`я довіреністю. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Для постачальника довіреність є підставою для відпуску цінностей одержувачу. Без довіреності не може бути створений (виписаний, підписаний) інший первинний документ - товарно-транспортна накладна на відпуск цінностей, який є дозволом на здійснення господарської операції з відпуску цінностей та підставою для її бухгалтерського обліку.

Матеріали справи не містять довіреності або іншого документу, відповідно до якого відповідач уповноважував би відповідних осіб зазначених в ТТН на підписання наведених документів та здійснення господарської операції (прийняття товару) від імені відповідача.

Між тим, суд враховує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі № 905/49/15, від 29.11.2019р. у справі № 914/2267/18 та підтримана у постанові від 29.01.2020р. у справі № 916/922/19.

Так до позовної заяви та до уточненої позовної заяви позивачем додано ряд письмових доказів складених іноземної мовою, за відсутності офіційного перекладу державною мовою.

Відповідно до ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України Про судоустрій та статус судів судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

За положеннями ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Отже, у разі, коли письмові докази подаються до господарського суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України Про нотаріат.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам, суд не може вважати їх належним, допустимим та достовірним доказами на підтвердження поставки товару, позаяк відсутність перекладу на українську мову документу, складеного на іноземній мові, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, обставин, які в ньому відображені або дій, які вчинені на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена тощо, а прийняття в якості належних доказів документів, складених іноземною мовою без перекладу суперечить приписам статті 10 ГПК України.

В ухвалі суду від 20.09.2023 про залишення позовної заяви без руху судом вказувалось про виявлені на стадії відкриття провадження у справі допущені позивачем дефекти доказування, проте позивачем надано лише частину доказів засвідчених у встановленому порядку українською мовою.

Взаємно суперечливими є також подані позивачем документи на підтвердження наявності заборгованості.

Так, в позовній заяві позивач вказував про виникнення заборгованості на підставі договору ПП 1323/69-19048 від 27.12.2018. В подальшому в поданій уточненій позовній заяві, позивачем зазначено про помилкове визначення правочину за яким виникло зобов`язання та визначено таким договір № ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 р.

Проте, з наданого акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.01.2023 р., вбачається, що сторони зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги, з наступних договорів: 1. Договір № ПП1323/69-19048 від 27.12.2018 р. (невиконане грошове зобов`язання Приватним акціонерним товариством «ІРШАВСЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ ЗАВОД» перед Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИХ КОМБІНАТ». 2. Договір № ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 р. (невиконане грошове зобов`язання Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИХ КОМБІНАТ» перед Приватним акціонерним товариством «ІРШАВСЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ ЗАВОД».

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

З урахуванням наведеного Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Вказана позиція сформовано об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 03 червня 2022 року зі справи № 922/2115/19.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Ухвалою суду від 15.02.2023 р. клопотання приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя (вх. №02.3.1-02/588/24) про витребування доказів задоволено. Витребувано у Приватного Акціонерного Товариства "Іршавський Абразивний Завод" (90100, Закарпатська обл., Іршавський р-н, місто Іршава, вулиця Федорова, будинок 12, код ЄДРПОУ 00222189) копії декларацій з податку на додану вартість Приватного Акціонерного Товариства "Іршавський Абразивний Завод" (90100, Закарпатська обл., Іршавський р-н, місто Іршава, вулиця Федорова, будинок 12, код ЄДРПОУ 00222189) з додатками за період з 2019 р.

На виконання зазначеної ухвали 19.02.2023 р. через систему «Електронний суд» надійшла заява відповідача про виконання ухвали суду з витребуваними доказами.

Разом з тим, з поданих відповідачем доказів, а саме звітних податкових декларацій судом не встановлено відображення відповідних господарських операцій та вчинення відповідачем юридично значимі дії по оформленню податкового кредиту за ними, в контексті предмету доказування по даній справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність заборгованості за договором ПП 03/12-2018 від 03.12.2018 рок у наведеному розмірі.

У зв`язку з чим, у суду відсутні правові підстави для стягнення заявленої суми 229 752,05 грн. та як наслідок відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя до відповідача приватного акціонерного товариства "Іршавський абразивний завод", м. Іршава про стягнення 229 752,05 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2024

Суддя О.Ф. Ремецькі