Рішення

від 27.02.2024 по справі 909/904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/904/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Західенергоконтроль"

до відповідача: Івано-Франківської міської ради

про внесення змін до договору оренди землі

за участю:

від позивача: представник не з"явився

від відповідача: Бахур Наталія Василівна

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне підприємство "Західенергоконтроль" із позовною заявою до Івано-Франківської міської ради про внесення змін до договору оренди землі, в якій позивач просить суд викласти пункти 5 та 9 Договору оренди землі від 28.01.2016 в такій редакції: "п. 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на дату підписання сторонами договору, становить 1017357 (один мільйон сімнадцять тисяч триста п`ятдесят сім гривень) 80 коп.; п.9. Орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 2% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і на дату підписання складає 20348 (двадцять тисяч триста сорок вісім гривень)".

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

06.10.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30.10.2023.

06.10.2023 відповідач подав відзив на позов вх.№14561/23, який суд прийняв до розгляду.

30.10.2023 суд постановив відкласти підготовче засідання на 27.11.2023 та витребувати у Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:03:006:0211, станом на 2023 рік.

10.11.2023 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2023 надало витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:03:006:0211, станом на 2023 рік.

27.11.2023 відповідач подав клопотання вх.№17104/23 про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, які суд приєднав до матеріалів справи.

27.11.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 20.12.2023.

20.12.2023 суд враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вх.№ 18229/23 від 19.12.2023 та неприбуття позивача в судове зсідання постановив відкласти розгляд справи по суті на 17.01.2024.

17.01.2024 судове зсідання не відбулося у зв"язку з оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги на території міста Івано-Франківська та Івано-Франківської області. Суд повідомив сторони, що розгляд справи відбудеться 29.01.2024.

29.01.2024 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 19.02.2024; викликати в судове засідання спеціаліста Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області для надання консультацій та роз`яснень щодо порядку визначення розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:006:0211, яка знаходиться за адресою: вул.Ленкавського, 22, м.Івано-Франківськ, відображення періодичної зміни її розміру та застосування показників, що призводять до зміни розміру; надати суду Витяг із технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:006:0211 станом на 15.02.2024.

19.02.2024 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2024 надало суду Витяг із технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:006:0211 станом на 15.02.2024 (заява вх.№2815/24).

19.02.2024 у зв"язку із оголошенням повітряної тривоги, суд на стадії дослідження доказів оголосив перерву в судовому засіданні до 27.02.2024, про що представники сторін присутні в судовому засіданні повідомлені під розписку.

27.02.2024 представник позивача в судове засіданні не прибув, причин не прибуття суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його присутності в судовому засіданні для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.02.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги щодо необхідності внесення змін до договору оренди мотивовані зміною у бік зменшення з січня 2023 року нормативно грошової оцінки земель, що є підставою для нарахування орендної плати у меншому розмірі та відмовою Івано-Франківської міської ради, відповідно до рішення 36 сесії восьмого демократичного скликання від 15.06.2023 року №125-36 у внесенні змін до договору.

Обґрунтовані позовні вимоги статтями 11, 509, 510, 610, 611, 632, 651, 653 ЦК України, ст.30 Закону України "Про оренду землі", ст.1 Закону України "Про оцінку земель".

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що зміна нормативно грошової оцінки земель у визначенні Закону України "Про оцінку земель" полягає у затвердженні відповідним рішенням органу місцевого самоврядування і саме така зміна може бути підставою для внесення змін у договір щодо розміру орендної плати. Оскільки із 01.01.2017 жодних змін шляхом затвердження нової технічної документації не відбувалося, то позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо зменшення ставки орендної плати відповідач звернув увагу на відсутність з боку позивача аргументів, доводів чи доказів, котрі б слугували підставою для зміни відсоткової ставки.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Предметом позову є вимога про внесення змін у договір оренди землі від 28.01.2016. 28.01.2016 Івано-Франківська міська рада (Орендодавець) та Приватне підприємство "Західенергоконтроль" (Орендар) уклали договір оренди землі (далі - договір).

Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка знаходиться на вул.Ленкавського,22, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:03:006:0211 (п.1).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на дату підписання сторонами договору, становить 2709926, 29 грн (два мільйони сімсот дев"ять тисяч дев"ятсот двадцять шість грн 29 коп.) (п.5).

Договір укладений терміном на 10 (десять) років, термін дії до 28.01.2026 року (п.8).

Орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі.

Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 3% від нормативно грошової оцінки цієї земельної ділянки і на дату підписання складає 81298 (вісімдесят одна тисяча двісті дев"яносто вісім) грн (п.9).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10).

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 (тридцяти календарних днів), наступних за останнім календарним днем податкового звітного місяця (п.11).

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміни ставок орендної плати, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом (п.12).

Орендар (фактичний землекористувач) суму орендної плати розраховує самостійно (з врахуванням зміни нормативно грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміни ставок орендної плати, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством) та включає до декларації по платі за землю (абз.2 п.14).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод до договору оренди землі. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв"язується у судовому порядку (п.36).

Позивач, з метою виконання умов договору щодо визначення розміру орендної плати за 2023 рік, отримав витяг із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки №НВ-2600058492023 від 01.02.2023 року на якій знаходиться його підприємство. Згідно вказаного витягу нормативно грошова оцінка земельної ділянки 2610100000:03:006:0211 станом на 01.02.2023 становить 1 017 357 грн 80 коп., тобто є меншою ніж була при укладенні договору.

У зв"язку з чим, 15.03.2023 позивач звернувся до Голови міста Івано-Франківська із листом №18/54 щодо надання доручення на оформлення додаткової угоди до договору оренди землі від 28.01.2016.

Відповідно до п.61 рішення від 15.06.2023 року №125-36 Івано-Франківська міська рада відмовила у внесенні змін у Договір оренди землі від 28.01.2016, укладений ПП "Західенергоконтроль", площею 0,2077 га на вул.Ленкавського,22, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:03:006:0211 в частині нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач стверджує, що через зміну нормативно грошової оцінки земельної ділянки розмір орендної плати за 2023 повинен бути меншим, тому у зв"язку із відмовою Івано-Франківської міської ради у внесенні змін до договору щодо нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Щодо нормативно-грошової оцінки земель.

Вказаний спір стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм ЦК України, що підтверджується як Земельним кодексом України (далі - ЗК України), так і Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV).

Частиною першою статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону № 161-XIV відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону № 161-XIV вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У частині першій статті 30 Закону № 161-XIV передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини перша - третя статті 21 Закону № 161-XIV).

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону № 161-XIV необхідно враховувати і вимоги ПК України.

За змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель" (далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частинами першою, другою статті 20 цього Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону № 1378-IV. Згідно із частиною першою цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Відповідно до частини третьої цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною четвертою вказаної статті врегульовано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII ПК України.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У пункті 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПК України).

У пункті 288.4 статті 288 ПК України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

При цьому мінімальна ставка орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначена в розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, а для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Покликання позивача на рішення Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 р. №102-25 "Про встановлення ставок на пільг із сплати земельного податку", яке оприлюднене на офіційному вебсайті Івано-Франківської міської ради суд розцінює критично, оскільки це рішення стосується ставок земельного податку, а не ставок орендної плати.

У договорі оренди землі, укладеному між Івано-Франківською міською радою та ПП "Західенергоконтроль", встановлено річну орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

За змістом статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

У пункті 12 договору оренди землі від 28 січня 2016 року сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни нормативно-грошової оцінки землі, зміни ставок орендної плати, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 36 договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод до договору оренди землі. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку.

З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону № 161-XIV орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).

Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

У статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту а) частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

До переліку повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначеного у статті 12 ЗК України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 ПК України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.

Тобто орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у ПК України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у законах України, так і в конкретному договорі, укладеному між сторонами спору.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Висновок суду.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Тобто положення договору, у яких зазначено розмір нормативно-грошової оцінки (та відповідно й розмір орендної плати, розрахованої на підставі цієї оцінки), носять довідковий характер і містять лише інформацію, якою була нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору. Цей пункт договору не впливає на подальші зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які відбуваються у порядку, встановленому законом.

Суд також звертає увагу на умови внесення орендної плати, які сторони визначили у п.14 Договору оренди, згідно з яким Орендар (фактичний землекористувач) суму орендної плати розраховує самостійно (з врахуванням зміни нормативно грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміни ставок орендної плати, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством) та включає до декларації по платі за землю. Отже орендар самостійно розраховує та сплачує орендну плату із врахуванням зміни нормативно грошової оцінки землі чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, ставки орендної плати і коефіцієнтів індексації.

Тому внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не спричиняє виникнення, зміну або припинення прав сторін за договором. Отже, задоволення позовної вимоги про внесення таких змін до договору не призведе до захисту прав чи інтересів позивача; тож така позовна вимога не відповідає критеріям належного (ефективного) способу захисту прав.

Щодо наявності підстав для внесення змін до пункту 9 договору оренди щодо розміру ставки орендної плати суд зазначає, що згідно з пунктом 12 договору оренди землі від 28.01.2016 підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами цього договору, має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, тому відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2684 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №4520 від 22 вересня 2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог судовий збір в сумі 2684 грн 00 коп., покладає на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Приватного підприємства "Західенергоконтроль" до Івано-Франківської міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 28.01.2016 відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.03.2024

Суддя Т.В. Максимів