Рішення

від 08.02.2024 по справі 910/12603/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2024Справа № 910/12603/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТВІС"

про стягнення 1 421 542,41 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Дзюбайло О.О.;

від відповідача: Козуліна А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТВІС" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 421 542,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення взятих на себе на умовах п. 19.16 Договору № 35.1-14/5-54 від 03.12.2019 зобов`язань, відповідач не продовжив строк дії банківської гарантії на термін, необхідний йому для виконання зобов`язань за Договором, що стало підставою для застосування замовником до генпідрядника визначеного умовами п. 19.16 Договору штрафу у розмірі 5 % ціни Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12603/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.09.2023.

У судовому засіданні 21.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи відкладено на 02.11.2023.

20.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що обов`язок відповідача продовжити дію банківської гарантії ще не настав.

27.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання щодо продовження строку дії банківської гарантії відповідачем до матеріалів справи не долучено. Відповідач порушив встановлене умовами п. 19.16 Договору зобов`язання, яке полягає у безпідставному не продовженні строку дії банківської гарантії, що і стало підставою для застосування позивачем до відповідача встановленого умовами Договору штрафу у розмірі 5 % ціни Договору. Твердження відповідача про неможливість визначення строку дії банківської гарантії внаслідок призупинення виконання робіт за Договором, відповідно до умов Додаткової угоди № 6 від 30.06.2022 до Договору є безпідставним. Факт настання форс-мажору не звільняє від зобов`язань щодо виконання договору, а лише скасовує відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.

У судовому засіданні 02.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.11.2023.

03.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначає, що ним жодним чином не порушено умови Договору, а відповідно відсутні й підстави для застосування до відповідача штрафу.

Судове засідання, призначене на 30.11.2023, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 учасників справи було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 12.12.2023.

Розгляд справи у судовому засіданні 12.12.2023 відкладено на 18.01.2024.

У судовому засіданні 18.01.2024 розгляд справи відкладено на 08.02.2024.

06.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розмір судових витрат на правничу допомогу, що відповідач сплатив у зв`язку з розглядом справи № 910/12603/23.

У судовому засіданні 08.02.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІТВІС" (генпідрядник) укладено Договір № 35.1-14/5-54 (далі - Договір), за умовами якого генпідрядник взяв на себе зобов`язання на свій ризик власними і залученими силами та засобами виконати в повному обсязі роботи по об`єкту "Капітальний ремонт водостічної мережі інв. № 47484 в ДП МА "Бориспіль" (будівельні роботи)" та здати їх в обумовлені договором строки, а замовник - прийняти та оплатити якісно виконані роботи на умовах даної угоди.

Відповідно до п. 3.1. - 3.3. Договору його ціна становить 28 440 980,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 4 740 163,33 грн. Ціна Договору є динамічною протягом строку дії договору та може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Додатковою угодою № 4 до Договору від 31.12.2021 року сторони зменшили ціну договору та визначили, що остання становить 28 430 848,13 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 4 738 474,69 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору (у редакції додаткової угоди від 16.11.2021 року № 3) строк виконання робіт становить 722 календарні дні з дати отримання генпідрядником письмового повідомлення від замовника про початок виконання робіт за цим правочином.

Відповідно до п. 19.16 Договору сторони погодили забезпечення його виконання банківською гарантією у розмірі 5 % від ціни Договору. Банківська гарантія повинна бути безумовною, безвідкличною та випущена на термін не менше ніж термін дії договору + 20 банківських днів. У разі, якщо строк дії банківської гарантії закінчився, а зобов`язання генпідрядника відповідно до умов цього договору не виконані або не виконані в повному обсязі, останнє зобов`язане продовжити строк дії банківської гарантії на термін, необхідний йому для виконання зобов`язань за договором, не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії банківської гарантії. У разі непродовження банківської гарантії на строк, необхідний для виконання зобов`язань по договору, генпідрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 5 % ціни договору.

Згідно з п. 18.1. Договору (у редакції Додаткової угоди № 5 від 17.06.2022 року) останній набирає чинності з дати його укладання сторонами та діє до 28.02.2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що генпідрядником надано замовнику гарантію забезпечення належного виконання умов за Договором від 16.09.2021 року № 11653-21, згідно з якою Банк зобов`язався виплатити на користь позивача суму гарантії, розмір якої не перевищує 1 422 049,00 грн., за умови отримання письмової вимоги замовника про сплату за цією гарантією платежу, що не перевищує розміру гарантованої цією гарантією суми, підписаної повноважною особою позивача, та у якій буде вказано, що генпідрядник порушив свої зобов`язання за Договором, а саме: не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за Договором. Письмова вимога замовника про сплату грошових коштів за цією гарантією повинна бути передана Банку через банк позивача з письмовим підтвердженням останнього, що підпис на письмовій вимозі та документах замовника є дійсним та належить позивачу. Одержана письмова вимога замовника є виключною та достатньою умовою для Банку сплатити кошти позивачу за гарантією без подання будь-яких інших документів, або виконання будь-яких інших умов та вчинення інших дій. Ця гарантія набуває чинності з дати її надання та діє до 31 березня 2023 року (абзац 7 гарантії у редакції змін № 2 до неї), або дня виконання Банком своїх зобов`язань за цією гарантією, або дня одержання ним оригіналу цієї гарантії або (у разі видачі гарантії у письмовій формі) письмової заяви замовника про звільнення Банку від обов`язків за цією гарантію, у залежності від того, що настало раніше. Будь-які вимоги, повідомлення або інші документи, які пов`язані з цією гарантією та отримані Банком після припинення її дії, виконуватися останнім не будуть.

30.06.2022 року Додатковою угодою № 6 до Договору замовник та генпідрядник погодили призупинити роботи за Договором з 24.02.2022 року та поновити їх виконання з моменту отримання останнім повідомлення від замовника про відновлення виконання робіт за вказаним правочином. Перебіг строку виконання робіт, зазначеного в пункті 6.1. вказаного договору, також призупинено із вищевказаної дати до моменту отримання від позивача відповідного повідомлення.

Жодних претензій та зауважень замовника щодо невиконання чи неналежного виконання робіт генпідрядником з моменту укладання Договору до моменту зупинення робіт матеріали справи не містять, так само як і відсутні повідомлення позивача, адресовані відповідачу, про необхідність відновлення виконання робіт за Договором відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 6.

Листом від 16.03.2023 № 09-22-34 позивач повідомив відповідача про закінчення 31.03.2023 терміну дії Банківської гарантії і необхідності її продовження, відповідно до умов п. 19.16 Договору.

За твердженнями позивача, у порушення взятих на себе на умовах п. 19.16 Договору зобов`язань, відповідач не продовжив строк дії Банківської гарантії на термін, необхідний йому для виконання зобов`язань за Договором, що стало підставою для застосування замовником до генпідрядника, визначеного умовами п. 19.16 Договору штрафу у розмірі 5 % ціни Договору.

Супровідним листом № 03-22-971 від 12.04.2023 позивачем було направлено відповідачу рахунок № 631/1/05042023 від 05.04.2023 на суму 1 421 542,41 грн. штрафу за не продовження Банківської гарантії.

Листом № 3075-ВК від 26.05.2023 відповідач повідомив позивача про свою відмову від сплати рахунку № 631/1/05042023 від 05.04.2023 на суму 1 421 542,41 грн.

Позивач зазначає, що у порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач не сплатив на користь позивача штраф за не продовження Банківської гарантії, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 1 421 542,41 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України).

З аналізу частини 1 статті 530, частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України вбачається, що підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду.

Оскільки договір підряду має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. Такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором підряду. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку в порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до підпунктів 2, 3 частини 1 статті 847 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи, та про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Частиною 1 статті 850 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. У такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором необхідних дій.

Судом встановлено, що додатковою угодою № 6 до Договору позивач та відповідач погодили призупинити роботи за договором. При цьому, сторони прямо передбачили, що умовою поновлення виконання робіт за договором і, відповідно, повного їх виконання відповідачем, є отримання останнім повідомлення позивача про необхідність відновлення виконання таких робіт.

Суд зазначає, що відповідач не міг виконувати роботи за договором у силу невиконання самим позивачем свого зустрічного зобов`язання, передбаченого пунктами 6.1., 6.1.1. Договору та пунктами 1, 2 Додаткової угоди № 6 до вказаного правочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач з об`єктивних причин, викликаних невиконанням позивачем своїх зобов`язань за договором підряду, не мав можливості виконувати роботи до моменту отриманням від позивача відповідного повідомлення.

Таким чином, у відповідача не виникло передбаченого пунктом 19.16. Договору обов`язку щодо продовження строку дії банківської гарантії, оскільки зі змісту даного пункту вбачається, що обов`язок продовжити строк дії відповідної гарантії покладено на відповідача у разі невиконання або неповного виконання ним робіт за договором.

Однак, пунктом 19.16. Договору також передбачено, що строк дії гарантії повинен бути більшим на 20 банківських днів за термін дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії договору підряду, у редакції додаткової угоди № 5 до нього, встановлено до 28 лютого 2023 року, у зв`язку з чим відповідач на підставі вказаного пункту договору продовжив строк дії гарантії до 31 березня 2023 року.

Оскільки у подальшому сторони в установленому законом порядку не продовжували термін дії договору підряду, суд, керуючись положеннями пункту 19.16. Договору, дійшов висновку про те, що у генпідрядника не виник обов`язок подальшого продовження терміну дії зазначеної гарантії.

Таким чином, підстави для сплати генпідрядником штрафу у розмірі 5 % ціни договору відсутні.

Отже, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТВІС" про стягнення 1 421 542,41 грн. задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІТВІС" про стягнення 1 421 542,41 грн. - відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 11.03.2024.

Суддя С. В. Стасюк