Рішення

від 05.03.2024 по справі 910/18669/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2024Справа № 910/18669/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Камнєвої У.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМЗС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чудові Страви»

про стягнення 2 124 616,53 грн,

за участі представників:

від позивача - Цюпа В.П.,

від відповідача - не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМЗС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чудові Страви» про стягнення 2 124 616,53 грн, зокрема, 1 976 564,00 грн основного боргу, 129 191,50 грн пені з врахуванням допущеної позивачем арифметичної описки у розрахунку, 10 450,701 грн 3% річних та 17 799,44 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 07.09.2023 № 070923/1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено строки надання учасниками заяв по суті.

Відповідачем 11.01.2024 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю. Зазначено, що частково борг погашено 25.12.2023 у розмірі 500 000,00 грн.

У зв`язку з неявкою сторін 16.01.2024 підготовче засідання відкладено на 13.02.2024.

Позивачем 23.01.2024 надано суду пояснення щодо поданого відзиву. Ураховуючи часткове погашення боргу в розмірі 500 000,00 грн, зменшено суму до стягнення, що з урахуванням штрафних санкцій становить 1 634 005,64 грн.

Протокольною ухвалою від 13.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2024.

У судовому засіданні 05.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 07.09.2023 укладено договір поставки № 070923/1, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов`язався поставити відповідачу молочні вироби, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений товар.

Пунктом 5.4, 5.7 договору №070923/1 встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати або по факту відвантаження.

Позивач стверджує, що виконав свої договірні зобов`язання та поставив відповідачу солодко вершкове масло загальною вартістю 2 604 564,00 грн. Однак, відповідач, прийнявши продукцію, не виконав зобов`язання зі сплати вартості поставленої продукції в повному обсязі, що спричинило заборгованість в розмірі 1 476 564,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору №070923/1 від 07.09.2023 було поставлено відповідачу масло солодковершкове на загальну суму 2 604 564,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 677 від 18.09.2023, №708 від 26.09.2023, №757 від 17.10.2023 та товарно-транспортними накладними № Р677 від 18.09.2023, № Р708 від 26.09.2023, № Р757 від 17.10.2023.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не повністю оплатив поставлений позивачем товар, у результаті чого на момент звернення до суду існувала прострочена заборгованість у розмірі 1 976 564,00 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що після подачі даного позову відповідачем було здійснено оплату в розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 657 від 25.12.2023 та не заперечується сторонами.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 1 476 564,00 грн.

Судом встановлено, що строк оплати товару за договором поставки № 070923/1 від 07.09.2023 є таким, що настав.

При цьому, посилання відповідача на безпідставність позову, оскільки позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання спору, суд не бере до уваги з огляду на те, що договором № 070923/1 від 07.09.2023 не передбачено пред`явлення претензій, натомість передбачена можливість вирішення спірних питань шляхом проведення переговорів є правом, а не обов`язком.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 476 564,00 грн є правомірною і підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання у встановлений договором строк.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.3 договору поставки № 070923/1 у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору покупець сплачує на користь постачальника пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені в розмірі 129 191,50 грн, судом встановлено, що вказані нарахування було здійснено арифметично невірно, оскільки датою початку строку прострочення оплати взято день поставки, натомість ураховуючи здійснення поставки позивачем за відсутності попередньої оплати, слід застосовувати приписи пункту 5.7 договору, де оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем по факту відвантаження. Таким чином, суд дійшов висновку, що початок перебігу строку прострочення починається з наступного дня після поставки товару. У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 124 791,19 грн за період з 19.09.2023 по 22.11.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 450,70 грн за період з 18.09.2023 по 22.11.2023 та інфляційних втрат у розмірі 17 799,44 грн за період з 19.09.2023 по 31.10.2023.

Суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що вказані нарахування було здійснено арифметично невірно. Судом здійснено розрахунок з урахуванням початку прострочення заборгованості з наступного дня після поставок товару та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 10 236,60 грн та інфляційних втрат у розмірі 17 436,67 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чудові Страви» (02000, м. Київ, пров. Шевченка, 1а, ідентифікаційний код 44472726) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» (01024, м. Київ, вул. Круглоунівеситетська, 7, офіс 27, ідентифікаційний код 34807883) 1 476 564,00 грн основного боргу, 124 791,19 грн пені, 10 236,60 грн трьох відсотків річних, 17 436,67 грн інфляційних втрат та 31 869,25 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2024.

Суддя Т.Ю. Кирилюк