Рішення

від 12.03.2024 по справі 910/19599/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2024Справа № 910/19599/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення 92 029,38 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лого Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором постачання товару №117/2018 від 12.06.2018, яка складається з 87 421,20 грн - суми основного боргу, 2 155,59 грн - 3% річних та 2 452,59 грн -інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 10.01.2024 була направлена та доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" 11.01.2024 о 02:54 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.06.2018 між ТОВ "Лого Груп" (постачальник) та ТОВ "Дієса" (покупець) було укладено договір постачання товару №117/2018, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити покупцю, а покупець бере на себе зобов`язання своєчасно оплатити та прийняти пакувальний матеріал (плівка, готові пакети) - товар, на умовах даного договору. Структура матеріалу, кількість товару, строки поставки та вартість товару обумовлюються сторонами у специфікаціях, які складаються окремо на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.1 договору, покупець перераховує грошові кошти на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості партії товару, що вказана у відповідній специфікації та накладних на прийнятий товар.

Згідно п. 2.2 договору, суму вказану у специфікації та накладних на прийнятий товар, покупець зобов`язується оплатити шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника після отримання товару, протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

У відповідності до вимог п. 4.1 договору, строк прийому-передачі товару: не більше 3 робочих днів з дати виготовлення товару. Доставка товару відбувається за рахунок постачальника на адресу покупця.

Пунктом 4.2 договору передбачено перелік супроводжувальних документів на товар, зокрема, товарна накладна, податкова накладна та рахунок-фактура.

Договір набирає чинності з моменту двохстороннього підписання сторонами та діє до 31.12.2018. Договір зберігає свою силу після закінчення строку його дії до повного виконання сторонами обов`язків, які виникли під час дії договору. У випадку, якщо за 10 календарних днів до строку його припинення одна із сторін письмово не повідомила другу про його припинення, договір є пролонгованим на аналогічних умовах на наступний календарний рік без обмежень по кількості пролонгацій (п. 8.6 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 150 100,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №487 від 29.12.2022 та товарно-транспортною накладною №РН-004040 від 29.12.2022.

Відповідач здійснив оплату товару за видатковою накладною №487 на загальну суму 162 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №3695915 від 18.11.2022 на суму 125 000,00 грн, №1244159840 від 14.04.2023 на суму 25 000,00 грн, №29/05/2023 від 29.05.2023 на суму 10 000,00 грн, №05/06/23 від 05.06.2023 на суму 2 000 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем здійснено переплату на суму 11 900,00 грн.

Окрім того, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 107 010,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №58 від 25.01.2023 та товарно-транспортною накладною №РН-004140 від 25.01.2023.

Відповідно до накладної на повернення постачальнику №941 від 18.04.2023, відповідач повернув позивачу товар на суму 688,80 грн.

Відповідач здійснив оплату товару за видатковою накладною №58 на загальну суму 7 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №03/07/2023 від 03.07.2023 на суму 2 000,00 грн та №07/07/2023 від 10.07.2023 на суму 5 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором в частині проведення розрахунків, у результаті чого у останнього виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 257 110,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №487 від 29.12.2022 на суму 150 100,00 грн та №58 від 25.01.2023 на суму 107 010,00 грн. Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень. Також, на підтвердження факту поставки товару позивачем долучено копії товарно-транспортних накладних №РН-004040 від 29.12.2022 та №РН-004140 від 25.01.2023.

Згідно п. 2.2 договору, суму вказану у специфікації та накладних на прийнятий товар, покупець зобов`язується оплатити шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника після отримання товару, протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, строк для оплати товару за видатковою накладною №487 встановлений до 28.01.2023 включно, а за видатковою накладною №58 - до 24.02.2023 включно.

Відповідач оплатив товар частково на загальну суму 169 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: №3695915 від 18.11.2022 на суму 125 000,00 грн, №1244159840 від 14.04.2023 на суму 25 000,00 грн, №29/05/2023 від 29.05.2023 на суму 10 000,00 грн, №05/06/23 від 05.06.2023 на суму 2 000 грн, №03/07/2023 від 03.07.2023 на суму 2 000,00 грн та №07/07/2023 від 10.07.2023 на суму 5 000,00 грн

Окрім того, відповідно до накладної на повернення постачальнику №941 від 18.04.2023, відповідач повернув позивачу товар на суму 688,80 грн.

Належних та достатніх доказів відповідно до ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження оплати поставленого позивачем товару на суму 87 421,20 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем неналежно виконано зобов`язання за укладеним договором, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у сумі 87 421,20 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму основного боргу.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 87 421,20 грн підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 155,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 452,59 грн за період з 26.02.2023 по 22.12.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що наданий розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 20.12.2023, копію рахунку на оплату №20/12/23 від 20.12.2023 на суму 15 000,00 грн та копію платіжної інструкції №2942 від 20.12.2023 на суму 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору (п. 3.2 договору про надання правової допомоги) у фіксованому розмірі (15 000,00 грн), не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Згідно з ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

У даному випадку ціна позову становить 92 029,38 грн, а витрати позивача на правову допомогу - 15 000,00 грн, тобто в даному випадку розмір витрат є релевантним до ціни позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів з метою доведення неспівмірності вартості понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на спростування факту її надання у визначеному обсязі .

За таких обставин, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого Груп" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45, код ЄДРПОУ - 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого Груп" (76005, м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, буд. 15-Б, код ЄДРПОУ - 40534631) 87 421 (вісімдесят сім тисяч чотириста двадцять одна) грн 20 коп. - суми основного боргу, 2 155 (дві тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 59 коп. - 3% річних, 2 452 (дві тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн 59 коп. - інфляційних втрат, 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн - витрат на правову допомогу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна