Рішення

від 25.01.2024 по справі 910/13040/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2024Справа № 910/13040/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я"

про припинення трудових відносин

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2 ;

від відповідача:не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я" (надалі по тексту - відповідач) про припинення трудових відносин.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я" скликала загальні збори учасників товариства з метою розгляду питання про звільнення позивачки з посади директора за власним бажанням. Загальні збори учасників товариства не відбулись у зв`язку із неявкою учасників товариства. Оскільки прийняття рішення про звільнення керівника товариства з обмеженою відповідальністю є виключною компетенцією учасників такого товариства, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання трудових відносин між нею та відповідачем припиненими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13040/23, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання відбудеться 17.10.2023.

09.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання відбудеться 23.11.2023.

У судовому засіданні 23.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.12.2023.

Розгляд справи у судовому засіданні 21.12.2023 відкладено на 25.01.2024.

У судовому засіданні 25.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" зареєстровано як суб?єкт господарювання з 28.03.2012, про що в Єдиний-державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за № 10701020000046096.

ОСОБА_1 перебуває на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.08.2023 року.

Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" є:

1)громадянка російської федерації ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ,), володіє часткою у розмірі 550,00 грн., що складає 50 % статутного капіталу товариства;

2)громадянин російської федерації ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), володіє часткою у розмірі 550,00 грн., що складає 50 % статутного капіталу товариства.

Відомості про учасників зазначеного товариства містяться в Єдиному-державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13.07.2023 року позивачем направлено на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" заяву від 13.07.2023 року про звільнення з 01.08.2023 з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про про працю України, що підтверджується описом вкладення в цінний лист, поштовими чеком та накладною від 13.07.2023 року (відправлення № 0740030865123).

Зазначений лист не вручений з причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

З 24.02.2022 року Укрпошта не здійснює пересилання відправлень до російської федерації, в тому числі, шляхом транзиту через інші країни.

Таким чином, у зв?язку з повномасштабною збройною агресією рф проти України, якою порушено фундаментальні норми та принципи міжнародного права, будь - яке поштове листування з країною агресором припинено, заборонено вчинення будь-яких нотаріальних дій за зверненням громадян російської федерації.

За таких обставин, позивач не має фактичної можливості письмово повідомити учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" про свій намір звільнитися, шляхом направлення за місцем їх проживання відповідної заяви поштовим листом з описом вкладення.

У свою чергу, учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" не можуть отримати такий лист та прийняти рішення про переобрання одноосібного виконавчого органу товариства, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства України, яке необхідне для державної реєстрації внесення змін про юридичну особу в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, позивач в супереч своєї волі позбавлена можливості припинити трудові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я".

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що питання про звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я" може бути вирішено виключно загальними зборами цієї юридичної особи, тоді як не прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" відповідного рішення порушує трудові права позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої ст. 99 Цивільного кодексу України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30 січня 2019 року у справі №145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі №510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно з ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Як було зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я" не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Судом встановлено, що 13.07.2023 року позивачем направлено на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" заяву від 13.07.2023 року про звільнення з 01.08.2023 з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про про працю України, що підтверджується описом вкладення в цінний лист, поштовими чеком та накладною від 13.07.2023 року (відправлення № 0740030865123).

З 24.02.2022 року Укрпошта не здійснює пересилання відправлень до російської федерації, в тому числі, шляхом транзиту через інші країни.

За таких обставин, позивач не має фактичної можливості письмово повідомити учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" про свій намір звільнитися та про скликання загальних зборів, шляхом направлення за місцем їх проживання відповідної заяви поштовим листом з описом вкладення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні ст. 77-79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" заяви позивача про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу Законів про працю України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із товариством.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині визнання трудових відносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров?я" припиненими з 01.08.2023, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, встановлені судом обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я" про припинення трудових відносин підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я" про припинення трудових відносин - задовольнити повністю.

2.Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я" (01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-А, офіс 2/6, ідентифікаційний код 38148590) з 01.08.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології краси та здоров`я" (01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-А, офіс 2/6, ідентифікаційний код 38148590) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2024.

Суддя С. В. Стасюк