Рішення

від 12.03.2024 по справі 910/19793/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2024Справа № 910/19793/23за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"

про стягнення 49 573,32 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 49 573,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

11.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування за подією, яка мала місце після закінчення строку дії договору страхування, тобто без наявності законних підстав. Окрім того, відповідач зазначає, що виплата страхового відшкодування відповідачем була здійснена безпідставно, оскільки розрахунок страхового відшкодування має здійснюватися виключно на підставі звіту, складеного оцінювачем; за відсутності відповідного звіту неможливо встановити характер та реальний обсяг пошкоджень, та визначити відповідність отриманих пошкоджень тим, які зазначені в акті огляду.

22.01.2024 через систему "Електронний Суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.01.2024 через систему "Електронний Суд" від відповідача надійшли заперечення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.07.2019 між ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" та ТЦ "Спартак" було укладено договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців №18ип9а, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані з володінням, користування, розпорядженням застрахованим майном, перелік якого визначений у додатку №1 до договору.

17.12.2022 у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки Renault, днз НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої було пошкоджено застраховане майно - вантажна рамка на місці вивантаження.

Судом встановлено, що постановою Біляївського районного суду Одеської області від 13.02.2023 у справі №496/260/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" на підставі страхового акту №ARX3566160 від 21.02.2023 та розрахунку до страхового акту, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 49 573,32 грн, що підтверджується платіжним дорученням №952997 від 22.02.2023.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки Renault, днз НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ "СК "Перша" згідно полісу №208971106.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що до нього у зв`язку із погашенням шкоди перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтєю 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Отже, з аналізу наведених вище норм Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що для визначення розміру шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди даного типу, є обов`язковим складення звіту про оцінку, який має бути виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Належним доказом розміру відновлювального ремонту може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб`єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Статтею 6 вказаного Закону визначається, що оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі рахунку на оплату №10 від 01.02.2023 та рахунку №20/01-10-1 від 20.01.2023.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні звіт, акт чи висновок про оцінку, виконаний оцінювачем або експертом, на підставі якого суд міг би встановити розмір шкоди, завданої в результаті ДТП.

Посилання позивача на рахунок на оплату №10 від 01.02.2023 та рахунок №20/01-10-1 від 20.01.2023, виставлені ТОВ "МС Україна" та ПП "Будкомплект Плюс" відповідно, як на докази на підтвердження розміру завданої шкоди, судом не приймаються.

Таким чином, матеріали справи не містять належним та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованого розміру завданого в результаті ДТП матеріального збитку, який визначений у відповідності до спеціального законодавства, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Окрім того, суд вважає за необхідним відзначити, що матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів того, що станом на дату дорожньо-транспортної пригоди договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців №18ип9а був чинним; відповідно до додаткової угоди №2 від 26.07.2021, строк означеного договору було встановлено до 04.08.2022; будь-яких інших документів, зокрема додаткових угод, якими продовжено строк дії договору, до матеріалів справи не додано.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки позивач у порушення зазначених приписів чинного Господарського процесуального кодексу України не надав належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би встановити дійсний розмір оціненої та завданої в результаті ДТП шкоди майну, яке застраховане позивача, та чинність договору страхування №18ип9а на момент спірної ДТП, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на позивача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АРКС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про стягнення 49 573,32 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна