Рішення

від 12.03.2024 по справі 910/19825/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2024Справа № 910/19825/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-ТВ"

про стягнення 55 283,61 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-ТВ" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за субліцензійним договором №УНІ-132774/2021 від 24.12.2021, яка складається з 36 040,00 грн - суми основного боргу, 10 170,47 грн - пені, 7 571,77 грн - інфляційних втрат та 1 501,37 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

Ухвала суду від 28.12.2023 була направлена та доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-ТВ" 29.12.2023 о 01:10 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.12.2021 між ТОВ "Медіа Група Україна" (ліцензіат) та ТОВ "Місто-ТВ" (субліцензіат) було укладено субліцензійний договір №УНІ-132774/2021, відповідно до умов якого ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою технології аналогової мережі, DVD-C (право на розповсюдження), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що щомісячна сума винагороди становить 14 410,00 грн без ПДВ.

У відповідності до п. 4.5 договору, субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 6.1 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було надано відповідачу право на розповсюдження програм у телемережі за період лютий-липень 2022 року на загальну суму 45 105,00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі прав №1447 від 28.02.2022 на суму 14 410,00 грн, №2766 від 31.03.2022 на суму 4 320,00 грн, №4031 від 30.04.2022 на суму 5 044,00 грн, №5280 від 31.05.2022 на суму 8 646,00 грн, №6636 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн, №7812 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн.

Окрім того, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №6558 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн та №7719 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн.

16.03.2023 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором №INR-132781/2021 від 03.03.2023, у якій вимагав погасити заборгованість за спіним договором у сумі 45 105,00 грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії.

Означена претензія отримана відповідачем 30.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Відповідач оплати роялі частково на суму 9 065,00 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №2798 від 28.06.2023 на суму 4 768,00 грн та №2833 від 27.07.2023 на суму 5 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за субліцензійним договором в частині оплати отриманих прав, у наслідок чого в останнього утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу право на розповсюдження програм у телемережі за період лютий-липень 2022 року на загальну суму 45 105,00 грн, що підтверджується актами прийому-передачі прав №1447 від 28.02.2022 на суму 14 410,00 грн, №2766 від 31.03.2022 на суму 4 320,00 грн, №4031 від 30.04.2022 на суму 5 044,00 грн, №5280 від 31.05.2022 на суму 8 646,00 грн, №6636 від 30.06.2022 на суму 9 363,00 грн, №7812 від 21.07.2022 на суму 3 322,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що вказані акти прийому-передачі прав були надіслані відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.05.2023. Зазначені документи були отримані відповідача 15.05.2023.

Проте, відповідач не підписав вказані акти прийому-передачі прав.

Відповідно до п. 2.2 договору, передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що непідписання відповідачем актів прийому-передачі прав №1447 від 28.02.2022, №2766 від 31.03.2022, №4031 від 30.04.2022, №5280 від 31.05.2022, №6636 від 30.06.2022, №7812 від 21.07.2022, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги вважаються наданими у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

Суд також зазначає, що рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунка - фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19).

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату роялті в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач доказів оплати роялті у розмірі 36 040 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 36 040 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 10 170,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 571,77 грн та 3% річних у розмірі 1 501,37 грн.

Згідно із п. 5.3 договору, у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 10 170,47 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 571,77 грн та 3% річних у розмірі 1 501,37 грн підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати роялті у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови субліцензійного договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-ТВ" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 41, нежиле приміщення 20-Г, код ЄДРПОУ - 33395744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152-Б, код ЄДРПОУ - 37226740) 36 040 (тридцять шість тисяч сорок) грн - суми основного боргу, 10 170 (десять тисяч сто сімдесят) грн 47 коп. - пені, 7 571 (сім тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 77 коп. - інфляційних втрат, 1 501 (одна тисяча п`ятсот одна) грн 37 коп. - 3% річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна