Рішення

від 12.03.2024 по справі 910/451/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2024Справа № 910/451/24

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/451/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО ЕСУПУТНИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА"

про стягнення 303 925,21 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО ЕСУПУТНИК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення 303 925,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №0201/19-1 від 02.01.2019 щодо повної оплати наданих позивачем у період з травня по липень 2023 року послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 299 134,58 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані 3% річних у розмірі 3638,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 1152,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 18.01.2024 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається, що 20.01.2024 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 18.01.2024.

05.02.2024 через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив, який підписаний адвокатом Піваком О.А. До відзиву додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4746, видане на ім`я Півака О.А., та довіреність б/н від 01.12.2023, видану ТОВ «Технополіс-1» (код ЄДРПОУ 32498133), тобто юридичною особою, яка не є учасником справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У ч. 7 ст. 165 ГПК України визначено, що до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у п.8 ч.1 ст. 60 ГПК та пункті 9 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми Електронний суд електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Таким чином, у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд», суди мають перевіряти, чи дотримано учасниками справи правила створення електронного доручення, зокрема чи було його сформовано через електронний кабінет тієї особи, від імені якої подається процесуальний документ.

Довіреність або ордер, видані із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

У даному випадку з картки справи у програмі "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що відзив на позовну заяву у справі № 910/451/24 подано адвокатом Піваком О.А. через електронний кабінет Півака О.А. та містить його електронний цифровий підпис.

Водночас, жодних документів, визначених ст. 60 ГПК України, на підтвердження повноважень адвоката Півака О.А. діяти від імені відповідача у справі - ТОВ «ДІЄСА», суду не надано.

Отже, судом встановлено, що відзив подано особою, повноваження якої належним чином не підтверджені, у зв`язку з чим відзив на позовну заяву залишено судом без розгляду.

14.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем також зазначено, що відзив на позовну заяву подано неуповноваженою особою.

Відповідач будь-яких додаткових пояснень або заяв по суті спору суду не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

15.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 149 400,25 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані 3% річних у розмірі 3638,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 1152,18 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У ч. 3 ст. 252 ГПК України визначено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судом було ухвалено здійснювати розгляд справи №910/451/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Відтак, строк на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог спливав 16.02.2024, тобто через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, судом встановлено, що позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог з дотриманням приписів та строків, визначених у ст. 46 ГПК України.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 154 190,88 грн.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО ЕСУПУТНИК" (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (за договором - замовник) було укладено Договір №0201/19-1 (надалі - Договір).

За змістом пунктів 1.1., 1.2. Договору, виконавець надає замовнику послуги передачі електронних повідомлень третім особам - одержувачам, а замовник зобов`язується оплатити всі надані йому послуги у строки та в розмірах, передбачених цим Договором.

У розділі 4 Договору сторони визначили, що замовник оплачує послуги відповідно до Тарифів, зазначених в Додатку № 1 до цього Договору. Замовник здійснює оплату послуг у строк, до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг. Прийом-передача наданих у звітному періоді послуг оформлюється підписанням Сторонами Акту надання послуг (далі - Акт), який надається не пізніше 10 робочих днів після закінчення звітного періоду, яким є календарний місяць. Послуги за відповідним Додатком до цього Договору вважаються наданими з моменту підписання сторонами Акту.

Відповідно до умов пунктів 6.1., 6.4., Договір укладається строком на один рік і вступає в силу в момент його підписання. Термін дії Договору продовжується щоразу на один календарний рік, якщо жодна із сторін не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору письмово не повідомить іншу сторону про припинення Договору, в зв`язку із закінченням терміну його дії.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, у період травень-липень 2023 року позивач надавав послуги з передачі електронних повідомлень на користь відповідача, що вбачається з наданих суду доказів, а саме: сторони підписали без будь-яких зауважень та скріпили печатками акти надання послуг на загальну суму 399 660,58 грн: №329 від 31.05.2023 на суму 47970,00 грн, №330 від 31.05.2023 на суму 92556,00 грн, №398 від 30.06.2023 на суму 47970, 00, №399 від 30.06.2023 на суму 90764,33 грн, №456 від 31.07.2023 на суму 47970,00 грн та №457 від 31.07.2023 на суму 72430,25 грн.

При цьому, позивачем також були виставлені відповідачу рахунки на оплату:

-за травень 2023року: № 0Г00-000341 від 31.05.2023 на суму 47970,00 грн та № 0Г00-000342 від 31.05.2023 на суму 92556,00 грн;

-за червень 2023 року: № 0Г00-000416 від 30.06.2023 на суму 47970,00 грн та №0Г00-000417 від 30.06.2023 на суму 90 764,33 грн;

- за липень 2023 року: № 0Г00-000473 від 31.07.2023 на суму 47970,00 грн та № 0Г00-000474 від 31.07.2023 на суму 72 430,25 грн.

Водночас, відповідач лише частково виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями наступних платіжних інструкцій: №23/06/2023 від 24.06.2023 на суму 47970,00 грн з призначенням платежу згідно рахунку за №0Г00- 000341 від 31.05.2023; №23/06/2023 від 24.06.2023 року на суму 2556,00 грн згідно рахунку за №0Г00-000342 від 31.05.2023; №14/07/2023 від 15.07.2023 на суму 50000,00 грн згідно рахунку за №0Г00-000342 від 31.05.2023; №00401312 від 19.01.2024 на суму 47970,00 грн згідно рахунку за №0Г00-000416 від 30.06.2023; №00401313 від 19.01.2024 на суму 2000,00 грн згідно рахунку за №0Г00-000417 від 30.06.2023; №00401431 від 23.01.2024 на суму 88764,33 грн згідно рахунку №0Г00-000417 від 30.06.2023; №00401432 від 23.01.2024 на суму 11000,00 грн згідно рахунку за №0Г00-000474 від 31.07.2023

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором №0201/19-1 від 02.01.2019 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 149400,25 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані 3% річних у розмірі 3638,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 1152,18 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, правовідносини, що виникли між сторонами за Договором №0201/19-1 від 02.01.2019 регулюються положеннями договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем на підтвердження надання відповідачу обумовлених Договором послуг у спірний період на загальну суму 399 660,58 грн до матеріалів справи додано підписані повноважними особами та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі наданих послуг.

Відповідач свої зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг виконав частково. Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 149 400,25 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи умови п. 4.2. Договору та виходячи з норми ст.530, 903 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданий послуг на суму 149 400,25 грн є таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні"" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду сертифікату ТПП України про підтвердження існування форс-мажору саме у спірних правовідносинах.

Будь-яких інших доказів на підтвердження існування обставин форс-мажору саме у спірних правовідносинах відповідачем суду не надано.

Враховуючи те, що відповідно до умов договору строк оплати наданих послуг настав, а доказів повної сплати заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 149 400,25 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання за договором 3% річних у розмірі 3638,45 грн, розрахованих за період з 11.08.2023 по 05.01.2024, та інфляційні втрати - 1152,18 грн, розраховані за період серпень-листопад 2023 року.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наведених позивачем у додатку до позовної заяви розрахунків 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контр розрахунків заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45; код ЄДРПОУ 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО ЕСУПУТНИК" (49000, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 14; код ЄДРПОУ 41193952) заборгованість у сумі 149 400 грн 25 коп., 3% річних у розмірі 3638 грн 45 коп., інфляційні втрати - 1152 грн 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.03.2023.

Суддя А.І. Привалов