Рішення

від 11.03.2024 по справі 911/3904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3904/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код: 40108646)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолд-Груп» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Київська, будинок 50, офіс 10, код: 42654473)

про стягнення 73164,65 гривень,

Представником Департаменту патрульної поліції (надалі по тексту позивач/Департамент) в системі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області сформовано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолд-Груп» (надалі по тексту відповідач/Товариство) штрафних санкцій за договором від 25.07.2023 № 503 у розмірі 73164,65 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором щодо своєчасного виконання робіт за договором, що стало підставою для застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов`язань за договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2023 позовну заяву Департаменту прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3904/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача, ухвалу про відкриття провадження у справі, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою про невручення відповідачу поштового відправлення та його повернення у зв`язку із «закінченням терміну зберігання».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Департаментом (замовник) та Товариством (виконавець) 25.07.2023 укладено договір № 503 (далі договір), відповідно до умов якого:

- виконавець зобов`язується в межах твердої договірної ціни (додаток 1 до договору) надати на свій ризик власними силами та засобами у строки, встановлені у договорі, роботи з капітального ремонту частини першого поверху нежитлового приміщення за адресою: Сергія Цимбала, 44, смт Ставище, білоцерківського району, Київської області, за кодом ДК 021:2015 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» (далі Роботи) в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (додаток 2 до договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, передбачених законодавством України, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи (пункт 1.1.);

- роботи повинні бути виконанні в повному обсязі у строк, не пізніше 25.09.2023 з дати підписання договору уповноваженими особами сторін (пункт 2.1.);

- приймання-передавання робіт оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в (далі акт) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 (далі довідка) (пункт 2.2.);

- загальна вартість робіт за договором (договірна ціна) становить 1864881,06 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 310813,51 грн (пункт 3.1., в редакції додаткової угоди від 31.10.2023 № 2);

- у разі порушення строку виконання робіт у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості робіт за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань (пункт 7.3).

Сторонами укладеного договору було підписано додатки до договору:

- додаток № 1 «договірна ціна»;

- додаток № 2 «Локальний кошторис»;

- додаток № 3 «Підсумкова відомість ресурсів»;

- додаток № 4 «Календарний план графік».

Додатковими угодами від 27.10.2023 № 1 та від 31.10.2023 № 2 сторонами внесено зміни до умов п. 3.1. договору та додатків до договору.

Так, на виконання умов договору відповідачем виконано, а позивачем прийнято виконані підрядні роботи на загальну суму 1864881,06 гривень, що підтверджується підписаними обома сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року форми КБ-2в від 01.11.2023 № 1, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за жовтень 2023 року від 01.11.2023.

Департамент звернувся до Товариства із претензією від 17.11.2023 № 20895/41/3/01-2023, в якій посилаючись на порушення виконавцем строків виконання зобов`язань просив сплатити суму штрафних санкцій у розмірі 73164,65 гривень, нарахованих на підставі п. 7.3. договору за загальний період з 26.09.2023 по 01.11.2023.

У відповіді Товариства на вказану претензію, останнє посилалось на те, що порушення строків виконання робіт виникло внаслідок необхідності виконання додаткових робіт, а також виконання робіт не передбачених кошторисною документацією, що призвело до збільшення терміну виконання робіт не з вини виконавця. А тому Товариство вважає вимогу Департаменту про сплату штрафних санкцій необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Посилаючись на положення п.п. 2.1., 7.2. договору позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій за прострочення виконання робіт у розмірі 73164,65 гривень, нарахованих за загальний період з 26.09.2023 по 01.11.2023.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що пунктом 2.1. договору сторони погодили, що роботи повинні бути виконанні в повному обсязі у строк, не пізніше 25.09.2023 з дати підписання договору уповноваженими особами сторін.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, виконання робіт здійснено відповідачем з порушенням строків встановлених п. 2.1. договору, що підтверджується підписаними обома сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року форми КБ-2в від 01.11.2023 № 1, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за жовтень 2023 року від 01.11.2023.

Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений умовами договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

При цьому, посилання Товариства у відповіді на претензію позивача на те, що порушення строків виконання робіт виникло внаслідок необхідності виконання додаткових робіт, а також виконання робіт не передбачених кошторисною документацією, що призвело до збільшення терміну виконання робіт не з вини виконавця вбачаються суду необґрунтованими.

Так, за умовами договору у випадку необхідності виконання додаткових робіт, не зазначених у кошторисній документації та локальних кошторисах, але які стали, через непередбачувані обставини, необхідними для виконання робіт, сторони можуть тимчасово призупиняти виконання робіт шляхом підписання акту про призупинення виконання робіт, на час укладення окремого договору, яким буде передбачено виконання додаткових робіт на об`єкті (п. 2.7. договору); після виконання додаткових робіт за окремим договором, замовник надсилає лист виконавцю, в якому вказує дату з якої необхідно продовжити виконання робіт за договором. Час призупинення виконання робіт за договором не враховується в загальний строк виконання робіт, який визначений п. 2.1. договору (п. 2.8. договору).

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, оформлення яких передбачено умовами договору, а також підписані сторонами додаткові угоди щодо зупинення або продовження строків виконання робіт.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що у пункті 7.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строку виконання робіт у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості робіт за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відтак, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений договором, відповідач допустив порушення зобов`язання, у зв`язку з чим позивач правомірно застосував до відповідача санкції передбачені умовами договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий є необґрунтованим, адже при нарахуванні пені за порушення відповідачем взятого на себе зобов`язання, позивачем не взято до уваги, що фактичний день виконання зобов`язання (01.11.2023) не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

Тож, судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням вірно визначеного початку та кінцевого періоду нарахування, не виходячи за межі заявлених позивачем періодів, та встановлено, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені становить 71529,68 гривень.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, проти встановлених судом обставин в перебігу розгляду справи не заперечував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не надав, контррозрахунку заявленої позивачем до стягнення пені не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Товариства користь Департаменту 71529,68 гривень пені.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2099,21 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолд-Груп» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Київська, будинок 50, офіс 10, код: 42654473) на користь Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, код: 40108646) 71529,68 гривень пені та 2099,21 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2024.

Суддя Р.М. Колесник