Ухвала

від 11.03.2024 по справі 915/192/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

11 березня 2024 року Справа № 915/192/24

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Таборівське», код 41495321 (Миколаївська область, Баштанський район, м. Снігурівка, вул. Виноградна, буд. 22), яка пред`явлена до відповідача: Російської Федерації, про відшкодування шкоди у розмірі 67688306,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач через систему Електронний суд звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з держави Російська Федерація матеріальну шкоду у розмірі 67688306,90 грн., а також судові витрати у загальному розмірі 27600,00 грн., з якої: 3600,00 грн. - оплата за акт підтвердження, 24000,00 грн. оплата за висновок експерта.

Позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України.

24.02.2022 року держава Російська Федерація здійснила збройну агресію відносно держави України і ввела свої війська на її територію.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан на всій території України, який на даний час ще триває.

Відповідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 року держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.

Згідно ст. 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: а) міжнародної угоди; b) письмового договору; або с) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 року у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією.

У постановах від 18.05.2022 року по справам № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

За приписами ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

За таких обставин, суд вважає, що дана справа підсудна Господарському суду Миколаївської області.

Позов подано з додержанням вимог статей 162-164 ГПК України.

Підстав для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Враховуючи предмет спору, категорію справи, обсяг та характер доказів у справі дана справа має розглядатись за правилами загального позовного провадження.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 року, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992 року шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 року «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 року припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 року щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією Міністерства закордонних справи України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022 року) 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справи України з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.

За такого суд вважає, що за приписами ст. 122 ГПК України належним повідомленням відповідача про відкриття провадження у даній справі та про дату, час і місце розгляду справи, буде публікація відповідного оголошення на веб-порталі судової влади України.

Керуючись ст. ст. 176, 120, 121, 235, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

3. Повідомити позивача та відповідача про призначення підготовчого засідання на 12 квітня 2024 року о 13:00 год. у приміщенні господарського суду Миколаївської області, яке розташоване за адресою: 54614, м. Миколаїв, Миколаївська область, вул. Фалєєвська, 14.

4. Встановити відповідачу - державі Російська Федерація строк у 20 днів із дати отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

5. Копію цієї ухвали направити до електронного кабінету позивача за допомогою підсистем ЄСІТС.

6. Повідомити відповідача через оголошення на офіційному сайті судової влади України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Зазначена ухвала набирає законної сили із дати її підписання та оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.П. Алексєєв

Роз`яснення.

І. Щодо відзиву.

Вимоги до відзиву встановлені ст. 165 ГПК.

У справах загального позовного провадження відзив подається у строк встановлений судом і відповідно до положень ст. 119 ГПК цей строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку. Початок строку для подання відзиву відраховується від дня наступного за днем отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Порядок подання відзиву встановлений ст. ст. 165, 178 ГПК (особливості подання відзиву у спрощеному позовному провадженні наведено у ст. 247 ГПК).

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК).

Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку (ч. 10 ст. 165 ГПК).

Згідно ч. 3 ст. 165 ГПК відзив, зокрема повинен містити:

1. У разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем (тобто, у разі визнання позову повністю або частково відповідачу необхідно навести у відзиві перелік позовних вимог, або позовну вимогу і зазначити які вимоги або вимога відповідачем визнаються або визнається.

2. Обставини, які визнаються відповідачем, а також правова оцінка обставин, надана позивачем, з якою відповідач погоджується (тобто, у разі визнання відповідачем обставин, які наведені у позові, відповідачу необхідно письмово зазначити ці обставини та письмово підтвердити згоду з ними.

Також у разі погодження із правовою оцінкою, яка надана позивачем викладеним у позові обставинам, відповідачу необхідно зазначити цю правову оцінку і зазначити про згоду з нею;

3. Заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права (для правильного сприйняття судом суті заперечень у відзиві бажано навести обставини, з якими відповідач не погоджується, зробити у тексті посилання на докази, якими ці обставини спростовуються. Аналогічним чином необхідно викласти заперечення з приводу наведених позивачем правових підстав позову)

ІІ. Щодо надання відповіді на відзив та заперечення.

У справах загального позовного провадження строки для подання відповіді на відзив та заперечення встановлюються судом у підготовчому засіданні (п. 15 ч. 2 ст. 182 ГПК).

ІІІ. Щодо прав та обов`язків сторін.

Права та обов`язки учасників справи зазначені у ст. ст. 42, 46 ГПК.

ІV. Щодо обов`язку реєстрації електронного кабінету та його використання.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. (ч. 6 ст. 6 ГПК).

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абз. 2 ч. 6 ст. 6).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (абз. 2 ч. 5 ст. 6 ГПК).

V. Щодо зазначення про наявність у учасника справи оригіналів доказів.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (ч. 5 ст. 91 ГПК).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч. 4 ст. 96 ГПК).

VІ. Щодо електронних доказів.

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 96).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 ст. 96).

VІІ. Щодо подання заяв і клопотань.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 169 ГПК).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені у ст. 170 ГПК.

З огляду на положення ст. 207 ГПК заяви та клопотання мають заявлятися учасниками справи протягом підготовчого провадження (у випадку розгляду справи за правилами загального позовного провадження).

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (у випадку розгляду справи за правилами загального позовного провадження).

VІІІ. Щодо веб-адреси сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на веб-сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/.

ІХ. Щодо прийняття участі в режимі відеоконференції.

Учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (ч. 5 ст. 197 ГПК).

Інструкція користувача підсистеми відеоконференцзв`язку розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.

Х. Щодо повідомлень та викликів.

З огляду на положення ч. 1 ст. 120 ГПК суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

У разі якщо явка учасників справи є не обов`язковою суд повідомляє їх про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 2 ст. 120 ГПК).