Рішення

від 01.03.2024 по справі 916/2305/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2305/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.

розглянувши справу № 916/2305/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 /

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" /ЄДРПОУ 40705426, адреса - 67571, Одеська обл., Лиманський р., с. Фонтанка, вул. Грецька, 2, оф. 7/2, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2/

про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" /ЄДРПОУ 40705426, адреса - 67571, Одеська обл., Лиманський р., с. Фонтанка, вул. Грецька, 2, оф. 7/2, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4/

до відповідача за зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 /

про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн

за участю представників:

від позивача: адвокат Козуб О.І. на підставі ордеру ХВ №75440 від 07.04.2023;

відповідача: адвокат Портний М.І. на підставі ордеру ВН № 1130337 від 12.06.2023.

ВСТАНОВИВ:

30.05.2023 фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 2386/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про стягнення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилковість перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 365 649,55 грн.

Позов пред`явлено на підставі ст.1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 05.06.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/2305/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.07.2023 о 10:30 год.

15.06.2023 на адресу суду надійшов відзив /вх. № 19729/23/, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що 20.04.2020 між сторонами укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 28. Відповідач вважає, що з огляду на існування договірних відносин між сторонами, положення ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідач вказує, що 09.02.2023 позивачем було здійснено платіж на користь позивача у розмірі 365 827,56 грн. Оскільки у призначенні платежу був вказаний рахунок, відмінний від виставленого відповідачем, та сплачена сума була більшою, аніж вказана у рахунку, менеджером відповідача було запропоновано повернути надмірні кошти у розмірі 178,00 грн. Відповідач вважав дане питання врегульованим та направив позивачу акт здачі-приймання робіт № 118 від 31.03.2023 у сумі 365 649,56 грн для підписання.

Відповідач зауважує на штучному створенні договірних відносин між позивачем та ТОВ «ТВП «ОМІС», які створювалися з метою введення в оману відповідача та суду, та з метою ухилення від сплати рахунку № 9572 від 12.12.2022.

20.06.2023 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 28 від 20.04.2020 у розмірі 365 649,56 грн. Зустрічний позов пред`явлено до суду засобами поштового зв`язку 16.06.2023, що вбачається із відтиску штампу на описі вкладення до рекомендованого листа.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 28 від 20.04.2020.

Зустрічний позов пред`явлено на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 627, 629, 929 ЦК України, ст.ст. 173-175 ГК України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Ухвалою суду від 22.06.2023 прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" /вх. № 3120/21 від 20.06.2023/ до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 28 від 20.04.2020 у розмірі 365 649,56 грн; об`єднано первісний позов фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн разом із зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 28 від 20.04.2020 у розмірі 365 649,56 грн - в одне провадження в рамках справи № 916/2305/23.

05.07.2023 о 10:30 год підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з надходженням інформацію про мінування будівлі Господарського суду Одеської області. У зв`язку із чим, ухвалою суду від 05.07.2023 призначено підготовче засідання по справі № 916/2305/23 на 20.09.2023 об 11:30 год.

Ухвалою суду від 05.07.2023 залишено без руху зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" вх. № 3120/23 від 20.06.2023 у справі № 916/2305/23; зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" надати суду у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні зустрічної позовної заяви, а саме належно посвідчений переклад українською мовою додатків до зустрічної позовної заяви, які складені англійською мовою.

11.07.2023 на адресу суду надійшла заява позивача за зустрічним позовом про усунення недоліків /вх. № 23129/23/ на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2023. Заява направлена засобами поштового зв`язку.

13.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 23514/23/, в якій позивач за первісним позовом наголошує на задоволенні первісних позовних вимогах. Позивач вказує, що ні сума, ні підстава платежу не відповідають змісту та обсягу господарської операції, яка фактично існувала між сторонами, відтак позивач наполягає на тому, що спірні грошові кошти не можуть в односторонньому порядку (без згоди позивача) зараховуватися відповідачем в якості оплати рахунку № 9572 від 12.12.2022 за договором № 28 від 20.04.2020.

Позивач зауважує, що листування, на яке посилається відповідач, з використанням особистих аккаунтів сторонніх фізичних осіб не може вважатися офіційним листуванням сторін, так як між ними не існує ніякої письмової угоди щодо визнання такої переписки дійсною і такою, що має юридичну силу, а саме листування здійснювалось неповноважними особами, які не мають довіреностей на вчинення відповідних дій.

28.07.2023 на адресу суду надійшли заперечення /вх. № 25347/23/, в яких відповідач за первісним позовом просить залишити без задоволення первісні позовні вимоги.

Відповідач наголошує на штучному створенні договірних відносин між позивачем та ТОВ «ТВП «ОМІС» з метою ухилення від сплати рахунку № 9572 від 12.12.2022, виставленого відповідачем на ім`я позивача. Відповідач вказує, що доводи позивача про помилковість грошового платежу з одночасною наявністю доводів відповідача про несплату виставленого рахунку № 9572 не є достатнім для підтвердження обставини безпідставного отримання спірних коштів відповідачем.

Відповідач зазначає, що оскільки позивач не заперечував факт укладення договору № 28 від 20.04.2020, наявність зобов`язань за цим договором, які вже частково були виконані, не заперечує зміст тексту у роздруківках, не ставить під сумнів відповідність паперової копії оригіналу, а відтак суд має усі правові підстави оцінки даного доказу з іншими доказами у справі.

Ухвалою суду від 05.09.2023 продовжено розгляд справи № 916/2305/23 за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн.

13.09.2023 на адресу суду надійшла заява позивача фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 31653/23/ у справі № 916/2305/23.

Ухвалою суду від 14.09.2023 постановлено здійснити проведення судового засідання 20.09.2023 об 11:30 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).

У підготовчому засіданні 20.09.2023 судом за участі представників сторін оголошено перерву на 25.10.2023 о 12:30 год.

18.10.2023 на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов /вх. № 37069/23/, в якому відповідач за зустрічним позовом вказує, що поданням зустрічного позову товариство фактично визнало повністю первісні позовні вимоги.

20.10.2023 на адресу суду надійшла заява відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 37420/23/ у справі № 916/2305/23.

Ухвалою суду від 25.10.2023 постановлено здійснити проведення судового засідання 25.10.2023 о 12:30 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).

У підготовчому засіданні 25.10.2023 судом за участі представників сторін оголошено перерву на 09.11.2023 о 15:00 год.

30.10.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов /вх. № 38890/23/, в якому позивач за зустрічним позовом зауважує, що ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" у відзиві жодним чином не заперечує щодо існування заборгованості перед товариством за договором № 28 від 20.04.2020 та не надає жодних доказів на спростування доводів товариства.

У підготовчому засіданні 09.11.2023 судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 12.12.2023 об 11:00 год.

10.11.2023 на адресу суду надійшли заперечення позивача за первісним позовом /вх. № 40877/23/, в яких позивач наголошує на задоволенні первісного позову та просить відмовити у задоволенні зустрічного позову. Позивач зауважує, що ним було повністю оплачено рахунки № 9358 та № 9478, сформовані ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ". Позивач вказує, що товариством не надано в якості доказів заявок на виконання п. 1.2 та п. 8.2 договору.

Позивач вказує, що договором не встановлено розмір неустойки стосовно демередж та детеншен, у зв`язку із чим не може пред`являтися для оплати окремо, а є складовою послуг з перевезення контейнерів, яку було повністю сплачено позивачем.

12.12.2023 об 11:00 год судове засідання не відбулося через несанкціоноване втручання внаслідок хакерської атаки в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду. Було відключенно користувачів суду від Комп"ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та інших мереж суду /наказ керівника апарату суду від 30.11.2023 № 56/.

З 08.12.2023 на підставі наказу Голови суду № 46 від 07.12.2023 "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп`ютерній мережі суду. Відновлено розгляд справ у судових засіданнях з 15.12.2023.

У зв`язку із чим, ухвалою суду від 12.12.2023 призначено судове засідання для розгляду справи по суті по справі № 916/2305/23 на 27.12.2023 о 09:40 год.

У судовому засіданні 27.12.2023 судом за участі представників сторін оголошено перерву на 24.01.2024 о 16:00 год.

28.12.2023 на адресу суду надійшли письмові зауваження представника позивача фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на протокол судового засідання в порядку ст. 224 ГПК України /вх. № 47291/23/ у справі № 916/2305/23.

Ухвалою суду від 29.12.2023 постановлено зауваження представника позивача фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на протокол судового засідання від 27.12.2023 у справі № 916/2305/23 врахувати та вважати вірним зазначенням у графі: «дія № 25 о 10:20:22 від учасника представник позивача Козуб Олег Іванович інформацію: вважаю зустрічну позовну заяву необґрунтованою».

У судовому засіданні 24.01.2024 судом за участі представників сторін оголошено перерву на 06.02.2024 об 11:30 год.

01.02.2024 на адресу суду надійшла заява про долучення доказів /вх. № 4224/24/.

06.02.2024 на адресу суду надійшла заява представника відповідача за первісним позовом про відкладення судового засідання /вх. № 4807/24/.

06.02.2024 судове засідання об 11:30 не відбулося у зв`язку із перебування судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 31.01.2024. Після виходу судді з лікарняного ухвалою суду від 07.02.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті по справі № 916/2305/23 на 21.02.2024 об 11:45 год.

19.02.2024 на адресу суду надійшли заперечення позивача за первісним позовом проти заяви про долучення доказів/вх. № 6644/24/, в яких позивач вказує, що подання доказів сторонами на стадії дослідження судом матеріалів справи суперечить вимогам ГПК України, у зв`язку з чим заява позивача за зустрічним позовом від 30.01.2024 про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 4224/24 від 01.02.2024), яку подано маже через три місяці після закриття підготовчого провадження у справі, не підлягає задоволенню.

19.02.2024 на адресу суду надійшли пояснення позивача за первісним позовом щодо електронних доказів /вх. № 6660/24/.

У судовому засіданні 21.02.2024 судом за участі представників сторін оголошено перерву на 01.03.2024 о 10:00 год у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони в м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав первісні позовні вимоги та заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 20.04.2020 між ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" /експедитор/ та ФОП Василевським В.Я. /клієнт/ укладено договір № 28 транспортно-експедиторського обслуговування, предметом якого є надання експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами супутніх послуг /п. 1.1 договору/.

Послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг або додаткової угоди до договору /п. 1.2 договору/.

Відповідно до п. 2.2.1 договору Експедитор зобов?язується організувати на підставі заявки клієнта транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та надати інші узгоджені сторонами послуги.

В межах цього договору клієнт зобов`язаний оплатити рахунки Експедитора у строк, передбачений п.4.3 договору /п. 3.2.10 договору/.

Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок експедитора, якщо інше не передбачено заявкою. Датою виставлення рахунку є дата відправлення електронної версії рахунку на електронну адресу клієнта, вказану у розділі 9 цього договору. В якості виду електронного підпису відповідного рахунку сторони визначили наступну сукупність ознак: наявність посади уповноваженої особи експедитора та відправлення рахунку з електронної адреси експедитора, вказаної у розділі 9 цього договору /п. 4.3договору/.

У випадку якщо перевезення не відбулося або відбулося частково не з вини експедитора, то останній оплачує понесені експедитором та документально підтверджені витрати в повному об`ємі /п. 4.4 договору/.

Кожна із сторін повинна виконувати свої обов`язки належним чином, роблячи другій стороні усіляке сприяння для виконання нею своїх обов`язків /п. 5.2 договору/.

У вересні 2022 року, ФОП Василевським В.Я. було здійснено замовлення з перевезення морським транспортом вантажу у 4 контейнерах з порту Ningbo, Zhejiang, China до порту Constanta, Romania.

На виконання відповідного замовлення ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» було організовано перевезення товару ФОП Василевського В.Я., у контейнерах: № MRCU3000192 , № ТCKU07026060, № MRKU6070713 , FSCU8290414, про що морським перевізником MAERSK було сформовано замовлення на доставку та коносамент №221657197.

У специфікації продавця NANTONG YUETONG CNC EQUIPMENT CO., LTD зазначено перелік товару, що підлягає перевезенню з посиланням на контейнери, які будуть використовуватись при перевезенні, а саме: контейнери № MRCU3000192 , № TCKU7026060, № MRKU6070713 , № FSCU8290414.

Перевізником MAERSK на ім?я ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» було сформовано рахунки № НОМЕР_4 (IMPORT INVOICE) на загальну суму 28 488,00 дол. США та № 5653181451 (IMPORT INVOICE) на загальну суму 1 200,00 дол. США.

ТОВ «ФБОРСТ ВЕЙ» були перевиставлені відповідні рахунки на ім?я ФОП Василевського В.Я., а саме:

- рахунок № 9358 від 24.10.2022 на загальну суму 1 093 255,24 грн., призначення: міжнародне перевезення за межами України, фрахт (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060);

- рахунок № 9478 від 04.11.2022 на загальну суму 103 416,04 грн, призначення: навантажно-розвантажувальні роботи за межами України (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060).

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 1105 від 07.11.2023 та № 1335 від 25.11.2023 ФОП Василевським В.Я. було здійснено оплату рахунку № 9358 на суму 1 093 255,24 грн та рахунку № 9478 на суму 103 416,04 грн.

По факту надання послуг з організації перевезення контейнерів до порту Констанца (Румунія), на підставі договора № 28 від 20.04.2020 та рахунків № 9358 від 24.10.2022, № 9478 від 04.11.2022, ФОП Василевським В.Я. за допомогою системи електронного документообігу підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг):

- № 1158 від 30.12.2022 призначення: міжнародне перевезення за межами України, фрахт (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060);

- № 1147 від 30.12.2022 призначення: навантажно-розвантажувальні роботи за межами України (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060).

Окрім сплати основних послуг з перевезення по контейнерам перевізником MAERSK були сформовані додаткові рахунки. 03.11.2023 контейнери № FSCU8290414 , № MRKU6070713 , № MRCU3000192 , № TCKU7026060 прибули до Constanta, Romania, та на наступний день були зняті з борта судна.

Сторони не заперечують, що для доставки товару замовника до кінцевого пункту призначення ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» було заплановано перевезення автотранспортом, однак через завелику вартість доставки, ФОП Василевським В.Я. було скасовано автотранспорт, організований товариством, та повідомлено про застосування власного автотранспорту для подальшого перевезення.

ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» вказує, що з моменту зняття контейнерів з борту, компанією MAERSK почався відлік демереджа і детеншена.

14.11.2022 ФОП Василевським В.Я. були передані дані по автомобілям та водіям, після чого почався процес оформлення Т1 декларації, яка є обов`язковою для транзитного перевезення товару в ЕС.

15.11.2022 декларації Т1 були отримані та одразу передані водіям ФОП Василевського В.Я., для подальшого перевезення товару.

Згідно іноформації отриманої з порту Constanta, два водії здійснили навантаження 15.11.2022 орієнтовно о 23:00 годині, один водій здійснив навантаження - 16.11.202 о 10:00 годині, один водій здійснив навантаження 16.11.2022 о 22:40 год. З інформації з порту Constanta також слідує, що 3 водія повернули порожні контейнери під контроль лінії 05.12.2022, один водій - 09.12.2022.

Компанія MAERSK здійснила розрахунки демереджу:

- Контейнер MRKU6070713: розвантаження 05.11.2022-11.11.2022 (7 днів безкоштовно). 12.11.2022-15.11.2022 - виїзд (4 дні * 20 дол. США) - 80 дол. США;

- Контейнер № FSCU8290414: розвантаження 04.11.2022-10.11.2022 (7 днів безкоштовно). 11.11.2022-16.11.2022 - виїзд (6 днів * 20 дол. США) - 120 дол. США;

- Контейнер № MRCU3000192: розвантаження 04.11.2022-10.11.2022 (7 днів безкоштовно). 11.11.2022-15.11.2022 - виїзд (5 днів * 20 дол. США) - 100 дол. США;

- Контейнер № TCKU7026060: розвантаження 04.11.2022-10.11.2022 (7 днів безкоштовно). 11.11.2022-16.11.2022 - виїзд (6 днів * 20 дол. США) - 120 дол. США.

Компанія MAERSK здійснила розрахунки детеншену:

- Контейнер MRKU6070713: розвантаження 05.11.2022-14.11.2022 (10 днів безкоштовно). 15.11.2022-02.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 03.12.2022-09.12.2022 (7 днів * 120 дол. США)-840 дол. США;

- Контейнер FSCU8290414: розвантаження 04.11.2022-13.11.2022 (10 днів безкоштовно). 14.11.2022-01.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 02.12.2022-05.12.2022 (4 дні * 120 дол. США)-480 дол. США;

- Контейнер № MRCU3000192: розвантаження 04.11.2022-13.11.2022 (10 днів безкоштовно). 14.11.2022-01.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 02.12.2022-05.12.2022 (4 дні * 120 дол. США)-480 дол. США;

- Контейнер № TCKU7026060: розвантаження 04.11.2022-13.11.2022 (10 днів безкоштовно). 14.11.2022-01.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 02.12.2022-05.12.2022 (4 дні * 120 дол. США)-480 дол. США.

Компанією MAERSK виставлено рахунки:

- Рахунок вартості зберігання контейнерів в порту (демередж) № 5653184784 від 17.11.2022 на суму 240 дол. США;

- Рахунок вартості зберігання контейнерів в порту (демередж) № 5653184497 від 16.11.2022 на суму 180 дол. США;

- Рахунок за понаднормове використання контейнерів (детеншн) № 5653188413 від 06.12.2022 на суму 6840 дол. США;

- Рахунок за понаднормове використання контейнерів (детеншн) №5653189239 від 10.12.2022 на суму 2 640,00 дол. США.

Загальна суму по рахункам демереджа та детеншена становить 9 000,00 дол. США.

Вказані рахунки були перевиставлені ТОВ «Фьорст вей» на ФОП Василевського В.Я. та було сформовано єдиний рахунок на оплату № 9572 від 12.12.2022 з призначенням: «використання контейнерів по дату повернення на загальну суму 365 649,56 грн, що еквівалентно 9 900,00 дол. США».

Судом встановлено, що 01.11.2022 між ТОВ «ТВП «ОМІС» /орендодавець/ та Василевським В.Я. /орендар/ укладено договір про використання контейнерів № 0111/22, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування контейнери у кількості 4 шт, для здійснення виробничої та господарської діяльності орендарем /п. 1.1 договору/.

12.12.2022 ТОВ «ТВП «ОМІС» на підставі договору № 0111/22 від 01.11.2022 виставило ФОП Василевському В.Я. рахунок-фактуру № 95717 на оплату послуг з використання контейнерів на суму 365 827,56 грн.

Судом встановлено, що 09.02.2023 ФОП Василевський В.Я. перерахував на користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" грошові кошти на підставі платіжної інструкції № 2261 на суму 365 827,56 грн, з призначенням платежу: «оплата за використання контейнерів згідно рах. № 95717 від 12.12.2022, дог № 0111/22».

Судом досліджено пояснення бухгалтера Кайдановської Г.В. від 03.03.2023, надані ФОП Василевському В.Я., з яких слідує помилковість оплати рахунку № 9572 від 12.12.2022 на суму 365 649,56 грн замість оплати рахунку № 95717 від 12.12.2022 на суму 365 827,56 грн.

06.03.2023 та 04.04.2023 ФОП Василевський В.Я. направив ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" вимогу про повернення помилково сплачених на підставі платіжного доручення № 2261 від 09.02.2023 грошових коштів у розмірі 365 649,55 грн.

28.02.2023 ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" перерахувало ФОП Василевському В.Я. грошові кошти у розмірі 178,01 грн з призначенням платежу: «повернення надлишково перераховані кошти, зг. акту звіряння від 28.02.2023».

Судом досліджено листування у месенджері Вайбер та листування через електронну пошту.

Предметом первісного позову є стягнення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №753/20633/15-ц:

- предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права;

- зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України);

- об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб;

- під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №495/2442/16-ц системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У постанові також вказано, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Господарський суд зазначає, що спірні грошові кошти набуті особою, не пов`язаною жодними договірними правовідносинами щодо такого майна, а тому набуті без правової підстави, тягнуть за собою виникнення у такої особи зобов`язання повернути отримане майно, яке є безпідставно набутим.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №638/11807/15-ц, від 12.09.2018 у справі №154/948/16, від 12.12.2018 у справі №205/3330/14-ц.

Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надання доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, пункт 7.44).

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 96 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Частиною п`ятою статті 96 ГПК України встановлено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на викладене, в силу приписів частин третьої та п`ятої статті 96 ГПК України праву учасника справи подати до суду паперову копію електронного доказу відповідає право суду витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу з власної ініціативи, зокрема, у випадку, якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. При цьому невзяття судом до уваги паперової копії оригіналу електронного доказу є процесуальним наслідком саме неподання оригіналу електронного доказу на вимогу суду.

Відповідно, добросовісно реалізуючи право на подання електронного доказу в його паперовій копії, учасник справи, виходячи з принципу правової визначеності, може розраховувати на відповідні процесуальні дії суду, у випадку виникнення у нього (суду) сумнівів щодо відповідності поданої паперової копії оригіналу, включаючи і право учасника справи, у разі відсутності у нього можливості подати доказ, який витребовує суд, або відсутності можливості подати такий доказ у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про витребування таких доказів (частини восьма, десята статті 81 ГПК України).

Частиною четвертою статті 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд зауважує, що у ході розгляду справи судом досліджено листування у месенджері Вайбер, Скайп та листування через електронну пошту. Також у судовому засіданні 01.03.2024 судом за участі представників сторін судом досліджено оригінали електронних доказів, паперові копії яких долучено до матеріалів справи, які містяться на мобільному телефоні Galaxy A32 НОМЕР_6 та ноутбуці DELL Latitude E5440, які належать ОСОБА_1 /асистет фахівця з методів розширення ринку збуту (маркеторог) /Відділ маркетингу та продаж ТОВ «Фьорст Вей» згідно довідки вих. № 29/01 від 29.01.2024/.

Суд приймає як належний доказ відповідні паперові копії електронних доказів, оригінали яких досліджено у судовому засіданні 01.03.2024.

Разом із тим, застосовуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", господарський суд, проаналізувавши наявні матеріали справи, з урахуванням того, що платіж позивача за первісним позовом на підставі платіжної інструкції № 2261 від 09.02.2023 на суму 365 827,56 грн здійснено з призначенням платежу: «оплата за використання контейнерів згідно рах. № 95717 від 12.12.2022, дог № 0111/22», при цьому судом досліджено наданий позивачем договір № 0111/22 із ТОВ «ТВП «ОМІС» та рахунок № 95717 від 12.12.2022, посилання на які містить спірна платіжна інструкція, господарський суд дійшов висновку, що перераховані за платіжною інструкцією № 2261 від 09.02.2023 грошові кошти у розмірі 365 827,56 грн є безпідставно набутими ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ".

При цьому господарський суд наголошує, що доводи відповідача за первісним позовом щодо зарахуванням платежу від 09.02.2022 в якості оплати за договором № 78 від 20.04.2020, а згодом пред`явлення зустрічного позову про стягнення заборгованості за цим же договором № 78 від 20.04.2020, є проявом суперечливої поведінки відповідача. Факт подання зустрічного позову з вимогою про стягнення заборгованості по договору № 78 спростовує доводи самого відповідача за первісним позовом щодо безпідставності первісного позову з огляду на зарахування отриманого грошового платежу в якості оплати за договором.

Варто зазначити, що добросовісніть - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд у низці справ робить посилання на принцип римського права "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки), який "базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud". Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22 315сво18); постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 квітня 2019 року у справі №903/394/18; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 листопада 2018 року у справі №911/205/18.

З огляду на неповернення відповідачем за первісним позовом цих коштів позивачу, у відповідача наявний обов`язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 365 827,56 грн. Оскільки ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" платіжним дорученням від 28.02.2023 перерахувало ФОП Василевському В.Я. грошові кошти у розмірі 178,01 грн, то у ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" наявний обов`язок повернути ФОП Василевському В.Я. грошові кошти 365 649,55 грн /365 827,56 грн- 178,01 грн/. У зв`язку із чим первісні позовні вимоги фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Стосовно зустрічного позову ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 28 від 20.04.2020 у розмірі 365 649,56 грн, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правочином на підставі ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними згідно ст. 627 ЦК України в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору (ст. 628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами на підставі ст. 629 ЦК України.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, ідо виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 ЦК України).

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1,3 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор на підставі ст. 934 ЦК України відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу приписів ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору: для юридичних осіб-резидентів України - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб-громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункт його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).

Відповідно до статті 163 КТМ України під час прийому вантажу одержувач зобов`язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а у випадку загальної аварії - внести аварійний внесок або надати належне забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача за зустрічним позовом в частині відстуності заявок на надання послуг, оскільки судом встановлено, що ФОП Василевським В.Я. оплачено виставлені ТОВ «Фьорст Вей» рахунки № 9358 від 24.10.2022 та № 9478 від 04.11.2022.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем за зустрічним позовом прав позивача, за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання ТОВ «Фьорст Вей» транспортно-експедиторських послуг, понесення ним в ході їх надання додаткових витрат та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони відповідача за зустрічним позовом штрафу щодо демереджу/детеншну.

Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ТОВ «Фьорст Вей» про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

За таких обставин, господарський суд задовольняє первісні позовні вимоги про стягнення 365 649,55 грн з ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" на користь ФОП Василевського В.Я.; а також зустрічні позовні вимоги про стягнення 365 649,56 грн з ФОП Василевського В.Я. користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ".

Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Таким чином на підставі ч. 11 ст. 238 ГПК України господарський суд приходить до висновку про проведення зустрічного зарахування позовних вимог та вважає за необхідне стягнути різницю між первісним та зустрічними позовними вимогами, стягнувши з ФОП Василевського В.Я. на користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" грошових коштів у розмірі 0,01 грн /365 649,56 грн - 365 649,55 грн/.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за первісним позовом не сплачував судовий збір у розмірі 5 484,74 грн, так як ФОП Василевський В.Я. звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи).

За правилами ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, оскільки ФОП Василевськмй В.Я. звільнений від сплати судового збору, то внаслідок задоволення первісного позову, судовий збір у розмірі 5 484,74 грн на підставі ч. 2 ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" в дохід бюджету.

Позивач за зустрічним позовом при пред`явленні зустрічного позову сплатив судовий збір у розмірі 5 484,74 грн., що вбачається із платіжної інструкції № 3523 від 16.06.2023.

Суд зазначає, що якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то і відповідно судовий збір з нього не стягується. У разі задоволення позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується. Водночас, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

Таким чином враховуючи задоволення зустрічного позову, та приймаючи до уваги, що відповідач за зустрічним позовом звільнений від сплати судового збору, сплачений судовий збір у розмірі 5 484,74 грн підлягає стягненню з бюджету на користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ".

Отже наявні підстави проведення зустрічного зарахування судового збору, у зв`язку із чим суд не вирішує питання розподілу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн - задовольнити у повному обсязі.

2. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн - задовольнити у повному обсязі.

3. Провести зустрічне зарахування вимог фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн та вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн, стягнувши з фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" /ЄДРПОУ 40705426, адреса - 67571, Одеська обл., Лиманський р., с. Фонтанка, вул. Грецька, 2, оф. 7/2, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2/ грошові кошти у розмірі 0,01 грн /одна копійка/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 11 березня 2024 р.

Суддя Н.Д. Петренко