Рішення
від 08.02.2024 по справі 916/4522/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4522/23Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Приватного підприємства «ТРАНС-ЕКСПО» (65014, Одеська обл., м. Одеса, Лідерсівський бульвар, буд. 9 "А", код ЄДРПОУ 35992678)

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт2 (68800, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188, код ЄДРПОУ 01125809)

про визнання договору продовженим та визнання права оренди,

за участю представників сторін:

від позивача: Леонтьєва А.А., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: Іванова Т.В., діє в порядку самопредставництва

від третьої особи: не з?явився

Суть спору: Приватне підприємство «ТРАНС-ЕКСПО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якому просить суд:

- визнати договір оренди №209840911745, укладений 21.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавцем, та Приватним підприємством «ТРАНС-ЕКСПО», як орендарем, - продовженим на тих саме умовах та на той самий строк, тобто на 2 роки 11 місяців, а саме до 21.06.2024;

- визнати за Приватним підприємством право оренди на підставі договору оренди №209840911745 від 21.08.2018 до 21.06.2024.

Позовні вимоги ПП «ТРАНС-ЕКСПРО» обґрунтовані дотриманням орендарем (позивачем) встановленого законодавством порядку продовження строку дії договору на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені договором, що на переконання позивача передбачає наявність підстав для продовження строку його дії.

Ухвалою суду від 23.10.2023 позовну заяву залишено без руху у зв?язку з виявленими недоліками позовної заяви та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали.

26.10.2023 за вх.№38369/23 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4522/23; визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.11.2023 о 15:15; залучено Державне підприємство «Ренійський морський торговельний порт» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

31.10.2023 за вх.№2-1654/23 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд до набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській та Одеській областях вчиняти дії, направлені на перешкоджання Приватному підприємству «ТРАНС-ЕКСПО» користуватися об?єктом оренди за договором оренди №209840911745, укладеним 21.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавцем, та Приватним підприємством «ТРАНС-ЕКСПО», як орендарем, а саме: складськими майданчиками причалу №19, 20 вантажного терміналу (інв.№1197, реєстровий №01125809.2.ГЯШТОЯ1100), площею 14837,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, що обліковуються на балансі Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт». В обґрунтування поданої заяви позивач вказав на те, що в останнього існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській та Одеській областях вчиняти дії, направлені на перешкоджання позивачу користуватися об?єктом оренди за договором оренди №209840911745, укладеним 21.08.2018 між ним та відповідачем - може істотно ускладнити чи унеможливлювати ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ПП «ТРАНС-ЕКСПО», за захистом яких позивач звернувся до суду; встановлення саме такого заходу забезпечення позову відповідатиме предмету заявленого позову та не зумовить фактичного вирішення спору по суті, позаяк буде спрямовано виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.11.2023 заяву Приватного підприємства «ТРАНС-ЕКСПО» за вх.№2-1654/23 від 31.10.2023 задоволено; заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти дії, направлені на перешкоджання Приватному підприємству «ТРАНС-ЕКСПО» користуватися об?єктом оренди за договором оренди №209840911745 від 21.08.2018, а саме: складськими майданчиками причалу №19, 20 вантажного терміналу (інв.№1197, реєстровий №01125809.2.ГЯШТОЯ1100), площею 14837,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, що обліковуються на балансі Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» на час розгляду та вирішення судом справи №916/4522/23.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просило ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2023 у справі №916/4522/23 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 повернуто апеляційну скаргу Регіонального відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2023 про забезпечення позову у справі №916/4522/23.

28.11.2023 за вх.№43593/23 до суду від третьої особи надійшли пояснення третьої особи. В зазначених пояснення третя особа зазначила, що в рамках спірних правовідносин ДП «Ренійський морський торговельний порт» не наділено повноваженнями щодо прийняття рішення про внесення змін до договору оренди щодо його продовження та встановлення процедури такого продовження, оскільки таким компетентним органом є РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях. Окрім того, ДП «РМТП» зазначило, що у своєму листі від 16.11.2022 №1-34/1445 просило Регіональне відділення повідомити про дату внесення відповідного рішення про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.08.2018 №209840911745 та надіслати належним чином завірену копію цього рішення, однак відповідної відповіді ДП «РМТП» на свою адресу не отримало.

29.11.2023 за вх.№43755/23 до суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, яке судом у підготовчому засіданні 21.12.2023 у протокольній формі задоволено.

29.11.2023 за вх.№43820/23 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, яке судом у підготовчому засіданні 21.12.2023 у протокольній формі задоволено, та додаткові документи, які судом у підготовчому засіданні 21.12.2023 долучено до матеріалів справи.

29.11.2023 за вх.№43821/23 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які судом у підготовчому засіданні 21.12.2023 прийнято до розгляду. В наданих поясненнях позивач звертає увагу суду на наступне:

- позивачу було нараховано неустойку за користування майном за час прострочення повернення орендованого майна, однак відповідно п.10.10 договору оренди майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання; обов?язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця. Однак відповідач не надсилав на адресу позивача проект акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна та не проінформував третю особу - балансоутримувача про рішення щодо припинення договору оренди, доказів направлення зазначених документів не надавав. У зв?язку з чим позивач не погоджується з правомірністю нарахування неустойки, вважаючи, що легітимно користується орендованим майном;

- позивач зазначає, що протягом всього часу користування орендованим майном, останній сплачував та продовжує сплачувати орендну плату вчасно та в належному обсязі. Ані орендодавець, ані балансоутримувач протягом усього спірного строку не заперечували щодо факту продовження взаємовідносин з позивачем та приймали без зауважень орендну плату на підставі виставлених ними рахунків;

- позивач є платником ПДВ, відповідно має право на податковий кредит та відшкодування державою суми ПДВ, однак ДП «РМТП» відмовлялось від реєстрації податкових накладних. 13.11.2023 ДП «РМТП» зареєструвало деякі податкові накладні за 2021 рік та 1 квартал 2022 року. Проте у період з 01.04.2022 по 31.08.2023 третя особа не була платником ПДВ та не мала обов?язку з реєстрації відповідних накладних. Відтак, на переконання позивача, така подія свідчить про те, що оренда терміналів за спірним договором є визнаною послугою і реальною господарською операцією.

Підготовче засідання 30.11.2023 о 15:15 не відбулось у зв?язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Після відновлення роботи комп?ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" в Господарському суді Одеської області, ухвалою суду від 11.12.2023 підготовче засідання у справі №916/4522/23 призначено на 21.12.2023 о 15:20.

08.12.2023 за вх.№43965/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строків на його подання та додаткові документи. Судом у підготовчому засіданні 21.12.2023 у протокольній формі поновлено відповідачу строки на подання відзиву, відзив прийнято до розгляду, а подані до нього документи долучено до матеріалів справи. В даному відзиві відповідач зазначає наступне:

- пункт 125 Порядку передачі майна в оренду №483 передбачає, що обов?язковою умовою задоволення заяви орендаря про збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком є наявність державної реєстрації права власності на об?єкт оренди за державою у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. відповідач зазначає, що реєстрація права власності на об?єкт оренди не відноситься до компетенції Регіонального відділення, оскільки Регіональне відділення є лише орендодавцем державного майна, в силу Закону України «Про Фонд державного майна України», натомість власником державного майна виступає держава в особі відповідних уповноважених органів управління, саме на такі органи покладено обов?язок реєстрації права власності. Відтак, по спірному об?єкту оренди органом управління виступає - Міністерство інфраструктури України, а балансоутримувачем - Державне підприємство «Ренійський морський торгівельний порт». Згідно відомостей із державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація на спірне державне майно як станом на дату заяви орендаря, так і станом на дату закінчення строку договору, відсутня. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що в силу імперативності норми пункту 125 Порядку передачі майна в оренду №483 заява ПП «Транс-Експо» не підлягала задоволенню;

- відповідач не заперечує щодо посилань позивача на п.10.1 спірного договору як на підставу внесення змін щодо строку його дії. Так, п.10.1 передбачено, що як тільки балансоутримувач завершить оформлення документів, які необхідні для нотаріального посвідчення договору оренди згідно з переліком, визначеним в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусом, буде укладено договір про внесення змін до договору оренди, згідно листа дозволу органу управління - Міністерства інфраструктури України від 25.05.2018 року № 5569/16/10-18. Відповідач вказує на той факт, що в період дії договору оренди документи не були оформлені. Однак останній наголошує на тому, що даний пункт договору не встановлює обов?язку (зобов?язання) для будь-якої сторони. Зміни до договору можуть вноситись виключно в період його чинності. Оскільки, на думку відповідача, строк договору закінчився 21.07.2021, а документи не оформлені, то посилання позивача на даний пункт договору є необґрунтованими;

- відповідач вважає, що окрім відсутності державної реєстрації права власності на спірний об?єкт, у нього були й інші підстави для відмови у задоволенні заяви позивача. Так, відповідно до п.134 Порядку передачі майна в оренду №483 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках. Згідно п.136 Порядку заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна разом із рецензією на цей звіт. Як зазначено відповідачем, звіт про оцінку майна є вагомим документом, оскільки на підставі звіту, зокрема, визначається розмір орендної плати. Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому ч.2 ст. 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об?єкта оренди у визначений цим Законом строк, чого позивачем відповідно зроблено не було;

- відповідач звертає увагу суду, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019р. №157-ІХ мало б місце продовження строку дії спірного договору при умові звернення позивача до відповідача з заявою про продовження договору, поданої до Регіонального відділення не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Як зазначає відповідач, така заява від ПП «ТРАНС-ЕКСПО» відсутня;

- щодо «мовчазної згоди» - як підстави автоматичного продовження договору, з посиланням на судову практику, відповідач зазначає, що чинне законодавство не обмежує сторін у праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк на тих самих умовах, то такий договір припиняється;

- щодо сплати орендної плати за спірним договором оренди як підстави для користування державним майном та «мовчазної згоди», відповідач зазначає, що сам факт продовження ПП «ТРАНС ЕКСПО» сплати орендних платежів, які приймались орендодавцем, після закінчення строку дії договору оренди не свідчить про продовження його дії. Пунктом 3.11 договору оренди передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов?язку сплати заборгованість за орендною платою у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. Таким чином, виставлення рахунків на сплату платежів за користування майном, які були оплачені орендарем, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки ПП «ТРАНС ЕКСПО» сплачувало кошти за фактичне користування майном;

- Регіональне відділення як орендодавець висловило заперечення щодо продовження договору на новий строк. Такі заперечення висловлені письмово та адресовані колишньому орендарю ПП «ТРАНС-ЕКСПО» у відповідних листах відповідача, а саме: лист від 01.07.2021 №18-11-03107 про необхідність звільнення орендованого майна, лист від 04.08.2022 №11-06-01736 про необхідність звільнення орендованого майна та лист від 09.09.2022 №11-06-02135, в якому орендодавець нагадав про припинення договору оренди та вказав на необхідність звільнення орендованого майна. Як вказує Регіональне відділення, по своїй суті та змісту такі листи є заявою про припинення договору. Відтак, останній вважає спірний договір припиненим;

- як неодноразово вказував відповідач, позивач із заявою про продовження договору на той самий строк на тих самих умовах до Регіонального відділення не звернувся. Заява №8 від 22.04.2021 - не є заявою про продовження договору оренди на той самий строк на тих самих умовах. Дана заява стосується приведення договору у відповідність із визначеним законом мінімальним строком та у випадку її гіпотетичного задоволення, строк було б встановлено до 21.08.2023 (5 років) на підставі пункту 125 Порядку №483. У своєму позові позивач, маніпулюючи поняттями, намагається представити таку заяву як заяву про продовження договору, подану не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору. Проте і в даному випадку заява подана з пропущенням граничного терміну. Не пізніше ніж за 3 місяці означає, що така заява могла бути подана до 21.04.2021, а не пізніше, поновлення/продовження строків Законом №157 не передбачається. Заяву про приведення договору у відповідність №8 від 22.04.2021 відповідач розглянув та відмовив у її задоволенні, що підтверджується Наказом від 16.06.2021.

Відтак, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вважає, що спірний договір оренди є припиненим 21.07.2021.

21.12.2023 за вх.№46439/23 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення. В наданих поясненнях позивач виклав свої заперечення щодо визнання причин пропуску строку подання відповідачем поважними та просив суд не приймати відзив до розгляду.

У підготовчому засіданні 21.12.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 18.01.2024 о 14:40.

15.01.2024 за вх.№1526/24 до суду від позивача надійшли заперечення/відповідь на відзив на позовну заяву. Так, у відповідь на твердження відповідача, позивач зазначає наступне:

- правовідносини, що існують між сторонами, врегульовані, серед іншого договором, умови якого сторони свідомо погодили та скріпили своїми підписами та печатками. На час укладання договору оренди від 21.08.2018 року діяв Закон України «Про оренду державного і комунального майна» №2269-ХІІ, тому правовідносини щодо орендних відносин, які існують між сторонами мають відповідати законодавству, яке існувало на час укладання договору. Зі зміною законодавства умови договору не припиняють своєї дії та не стають незаконними;

- відповідач вважає, що строк дії договору - 21.07.2021. Втім, таке твердження, на думку позивача, не відповідає дійсності та є вільним тлумаченням з боку відповідача визначення строку договору, який діє і на цей час. Адже позивач продовжив користуватись майном після зазначеної в договорі дати, а саме: 21.07.2021, а відповідач не заперечував проти цього, що продовжило строк договору на той же самий період;

- дата закінчення первісного строку оренди також визначена відповідачем неправильно, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок. Відтак, оскільки договір оренди був укладений 21.08.2018, то перебіг строку оренди розпочався 22.08.2018, у зв?язку із чим первісний строк оренди спливав 22.07.2022, а не 21.07.2022, як зазначається у листах відповідача;

- також позивач не погодився з посиланням відповідача на те, що нібито позивач мав право лише просити про продовження договору через виконання умов, та з дотриманням порядку, що визначений Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019. Розділом 10 договору сторони встановили строк дії договору оренди, який вважається продовженим у випадку «мовчазної згоди», отже строк 21.07.2021 не є пересічним та не передбачає того, що у будь-якому випадку договір вважається припиненим з наступом цієї дати, тим більше з урахуванням п.10.2. Позивач погоджується з твердженням відповідача, що чинне законодавство не передбачає обмежень сторін у праві заявити про припинення або зміну договору. Але вказує на те, що такі заяви повинні відповідати чинному законодавству та не допускати порушень прав сторони за договором. Ані напередодні закінчення строку дії договору, ані протягом місяця після дати, що зазначена у п.10.1 договору, позивач не отримував жодних заперечень або вимог повернути майно внаслідок припинення договору оренди, навпаки, відповідачем виставлялись рахунки та надавались акти наданих послуг оренди, відтак, договір продовжив свою дію на той самий строк, який його було укладено;

- позивач звертає увагу суду на те, що документи, додані до відзиву, а саме: лист від 01.07.2021 №18-11-03107, наказ від 16.06.2021 №979, лист від 16.06.2021 №1-341667 з?явились лише після виникнення суперечок, а в подальшому і спору щодо продовження дії договору оренди. Ніяких листів або рішення щодо припинення договору оренди не було, йшлось лише про те, чи можливо продовжити строк дії договору задля приведення його у відповідність до вимог закону з урахуванням того, що договір був укладений на строк, менший за мінімальний. При цьому Міністерством інфраструктури України, як органом, уповноваженим управляти об?єктом оренди, було навіть погоджено продовження строку договору, про що свідчить наведене листування, а саме лист від 09.12.2021 №16254/16/10-21;

- весь час відповідач надає позивачу акти наданих послуг оренди та виставляє рахунки для оплати орендної плати за договором. Також на офіційній сторінці Фонду державного майна України в реєстрі чинних договорів оренди у переліку діючих станом на 01.01.2022 договорів оренди державного майна, укладених апаратом Фонду державного майна України та його регіональними відділеннями, Договір оренди №209840911745 нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.08.2018 значиться під порядковим номером 5417.

15.01.2024 за вх.№1713/24 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові документи. В наданих запереченням відповідач акцентує увагу суду на наступному:

- продовження ПП "ТРАНС ЕКСПО" сплати орендних платежів, які приймались орендодавцем, після закінчення строку дії договору оренди не свідчить про продовження його дії, оскільки п.3.11 договору оренди передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно;

- посилання позивачем на застосування положень «автоматичної пролонгації» договору оренди, не можуть прийматись судом. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди;

- Регіональне відділення повторно звертає увагу суду на те, що єдиним спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері оренди державного та комунального нерухомого майна, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна», при укладенні спірних договорів оренди підлягав застосуванню саме Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення договорів оренди), а не положення Цивільного кодексу України. У зв?язку із чим, на думку відповідача, твердження позивача щодо застосування принципу мовчазної згоди на продовження договорів оренди та автоматичної пролонгації є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки процедура продовження договорів оренди визначена Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна». З 01.02.2020 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому Законом №157-ХІ. Враховуючи те, що строк договорів оренди нежитлового приміщення закінчився 21 липня 2021 року, до відносин з приводу продовження його дії застосовуються положення вищевказаного закону;

- посилання позивача на продовження строку дії договору оренди у зв?язку з відсутністю відмови відповідача від його продовження та наявності у ПП «ТРАНС-ЕКСПО» переважного права на укладання договору оренди не скасовує його обов?язку проходження та дотримання конкурсної процедури оформлення договору оренди державного майна, порушення якої позивачем не заперечується. Посилання позивача на те, що «До речі, дата закінчення первісного строку оренди також визначена Відповідачем невірно, оскільки відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок. Відтак, оскільки Договір оренди був укладений 21.08.2018, то перебіг строку оренди розпочався 22.08.2018, у зв?язку із чим первісний строк оренди спливав 22.07.2022, а не 21.07.2022, як зазначається у Ваших листах» не відповідає дійсності та не базується на нормах чинного законодавства. Твердження позивача не відповідають ст. 253-254 ЦК України, а саме: оскільки договір оренди був укладений 21.08.2018, то перебіг строку оренди розпочався 22.08.2018, а останнім днем договору оренди був - 21.07.2022;

- позовна вимога про визнання договору оренди продовженим є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та не відновить порушеного права, оскільки не існує такого способу захисту порушеного права як визнання чинним договір.

Всі процесуальні позиції, подані учасниками справи під час підготовчого провадження, судом у протокольній формі прийняті до розгляду, документи залучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.01.2024 судом у протокольній формі у порядку ст. 185 ГПК України оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.02.2024 о 09:50.

У судовому засіданні 08.02.2024 представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2024 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа у судові засідання не з?явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/4522/23 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України

Жодних заяв та/або клопотань, пов?язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв?язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У судовому засіданні 08.02.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 08.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа №916/4522/23 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов?язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв?язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У судовому засіданні 08.02.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 08.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, господарський суд встановив:

Комісією з розгляду питань стосовно розпорядження майном 27.04.2018 на засіданні комісії (протокол засідання №06/18 від 27.04.2018) вирішено погодити укладання з ПП «Транс-Експо» договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188, терміном на 5 років.

21.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЕКСПО» (далі - Орендар), за погодженням з Державним підприємством «Ренійський морський торговельний порт» (далі Балансоутримувач), було укладено договір оренди №209840911745 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до розділу 1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: складські майданчики причалу №19,20 вантажного терміналу (інв.№1197, реєстровий №01125809.2.ГЯШТОЯ1100), площею 14837,00 кв.м. за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188 (далі - Майно), що обліковується на балансі Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «СІНЕРГІЯ ІНВЕСТ» станом на 31.05.2018 та становить 11330000 грн. Майно передається в оренду з метою: розміщення складу (для зберігання зернових та продовольчих вантажів).

Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п.5.14 договору орендар зобов?язаний здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього договору (якщо це передбачено законодавством) за рахунок своїх коштів.

Окрім того, п.7.4 розділу 7 «Обов?язки орендодавця та балансоутримувача» договору передбачено, що після оформлення документів, які необхідні для нотаріального посвідчення договору про внесення змін до договору оренди згідно з переліком, визначеним в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 03.03.2004 за №283/8882, балансоутримувач впродовж тижня має письмово проінформувати про це орендодавця та орендаря.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з « 21» серпня 2018 р. до « 21» липня 2021 р. Сторони договору домовились про те, що як тільки Балансоутримувач завершить оформлення документів, які необхідні для нотаріального посвідчення договору оренди згідно з переліком, визначеним в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 03.03.2004 за №283/8882, буде укладено договір про внесення змін до договору оренди, згідно листа дозволу органу управління - Міністерства інфраструктури України від 25.05.2018 №5569/16/10-18.

У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договорі вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об?єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законом термін (пункт 10.4 договору).

21.08.2018 учасниками справи підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» до договору оренди від 21.08.2028, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЕКСПО».

22.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЕКСПО», за погодженням з Державним підприємством «Ренійський морський торговельний порт», було укладено договір про внесення зміни до договору оренди від 21.08.2018 (обліковий номер договору №209840911745) нерухомого майна, що належить до державної власності. За змістом даного договору про внесення змін сторони погодили в договорі оренди від 21.08.2018 (обліковий номер договору №209840911745) та всіх додатках до нього слова «Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЕКСПО» замінити словами «Приватне підприємство «ТРАНС-ЕКСПО».

В матеріалах справи міститься листування учасників даної справи, натомість до вказаних листів не додані докази їх надсилання/вручення, таким чином, господарський суд приймає до уваги ті листи, отримання яких сторонами не заперечується.

Так, в матеріалах справи міститься лист позивача до відповідача за №8 від 22.04.2021 з вимогою про приведення договору оренди від 21.08.2018 до вимог Постанови КМУ від 12.08.2020 №820 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна» та укладання його в новій редакції зі строком дії п?ять років. Отримання вказаного листа відповідач не заперечує.

У листі ДП «Ренійський морський торговельний порт» від 16.06.2021 №1-34/667 на прохання Регіонального відділення від 05.05.2021 за №11-06-02042 щодо погодження збільшення строку договору оренди на 5 років, зазначив, що дане питання не відносить до кола його компетенції, відтак, ДП «РМТП» звернулось з відповідним листом до Міністерства інфраструктури України. Окремо в даному зверненні, ДП «РМТП» акцентувало увагу Регіонального відділення на факті систематичного порушення орендарем умов п.3.6 спірного договору в частині здійснення орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості ПП «ТРАНС-ЕКСПО» перед ДП «РМТП» у розмірі 163518,51 грн. Додатково зазначено, що ДП «РМТП» планує використовувати у здійсненні своєї господарської діяльності спірні об?єкти, що є предметом договору оренди. Як підсумок, ДП «Ренійський морський торговельний порт» вказав, що з урахуванням зазначених обставин, збільшення терміну дії договору оренди на 5 років є недоцільним.

У наказі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №979 від 16.06.2021 вирішено:

- відмовити орендарю - Приватному підприємству «ТРАНС-ЕКСПО» у задоволенні заяви щодо внесення змін до договору оренди нерухомого майна з метою приведення строку дії договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком, згідно якого передано в оренду складські майданчики причалу №19-20 вантажного терміналу, загальною площею 14837,00 кв.м, за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, що обліковується на балансі ДП «Ренійський морський торговельний порт»;

- припинити чинність договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 по закінченню строку - 21.07.2021.

Докази надсилання вказаного наказу в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 01.07.2021 №18-11-03107, в якому вказано, що Регіональне відділення відмовляє ПП «ТРАНС-ЕКСПО» у задоволенні заяви щодо внесення змін до договору оренди нерухомого майна у зв?язку з відсутністю даних про орендоване майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; а також вказано, що відповідно до звіту про стан надходження коштів до бюджету наявна заборгованість з орендної плати у сумі 22472,81 грн.; про необхідність звільнити орендне майно та його повернути згідно акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна та на дату підписання акту здійснити остаточний розрахунок з орендної плати. Докази надсилання/вручення вказаного листа позивачу в матеріалах справи відсутні.

Також в матеріалах справи наявний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Міністерства інфраструктури України від 30.07.2021 за №07-06-03583, за змістом якого вказано, що орендар звернувся до орендодавця з заявою щодо визначення терміну дії спірного договору оренди строком на 5 років. Також в даному листі Регіональне відділення надіслало органу управління - Міністерству інфраструктури України для прийняття відповідного рішення та погодження вищезазначену заяву та просило надати інформаційні довідки з державних реєстрів щодо спірного об?єкта нерухомості. Докази надсилання/вручення вказаного листа в матеріалах справи відсутні, натомість в наступного у листі Міністерства міститься посилання на цей лист.

У листі ДП «Ренійський морський торговельний порт» від 27.10.2021 за №1-37/10219, який було адресовано директору Департаменту власності та публічних закупівель Міністерства інфраструктури України, третьою особою повідомлено про наступне:

- питання збільшення терміну дії договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 з метою приведення у відповідність строку оренди із визначеним законом мінімальним строком оренди відноситься до компетенції Міністерства інфраструктури України;

- станом на 27.10.2021 ПП «ТРАНС-ЕКСПО» не має заборгованості зі сплати орендних платежів по договору оренди від 21.08.2018 №209840911745, акти про порушення умов договору оренди не складалися;

- ДП «РМТП» не заперечує проти внесення змін до договору оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» мінімальним строком - до 5 років.

03.11.2021 на засіданні Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном було погоджено внесення змін до договору оренди в частині збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним законом мінімальним строком - 5 років. Дане питання розглядалось Комісією на підставі звернення орендодавця за №07-06-03583 від 30.07.2021.

В матеріалах справи містяться копії листів Міністерства інфраструктури України від 09.12.2021 за №16254/16/10-21 (копія надана позивачем) та від 08.12.2021 за №16254/16/10-21 (копія надана третьою особою), в якому Міністерство інфраструктури України як орган управління майном повідомило відповідачу та третій особі про погодження на внесення змін до договору оренди державного майна від 21.08.2018 обліковий номер №209840911745, у частині збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним законом мінімальним строком - 5 років.

У листі від 04.08.2022 за №11-06-01736 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до змісту листів від 15.07.2021 №1-34/825 та від 02.08.2021 №1-34/876 балансоутримувач проінформував про відмову у наданні згоди щодо продовження договору оренди, у зв?язку з відсутністю реєстрації права власності на об?єкти оренди та порушенням орендарем умов договору оренди.

У листі від 09.09.2022 за №11-06-02135 відповідач повідомив позивача про наступне:

- відповідно до п.125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п?ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об?єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір;

- листом від 02.08.2021 №1-34/876 балансоутримувач повідомив, що право власності на складські майданчики причалу №19, 20 вантажного терміналу, що являються об?єктом оренди згідно договору оренди від 21.08.2019 №209840911745, ні на дату заяви орендаря про внесення змін до договору оренди, ні станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір оренди, не зареєстровано;

- листами від 16.06.2021 №1-34/667 та від 15.07.2021 №1-34/825 балансоутримувач проінформував про відмову у наданні згоди щодо продовження договору оренди, у зв?язку з відсутністю реєстрації права власності на об?єкти оренди, порушенням орендарем умов договору оренди (наявність заборгованості по орендній платі станом на квітень 2021 року), та необхідністю використання складських майданчиків причалу №19, 20 вантажного терміналу, що являються предметом договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 для власної господарської діяльності;

- враховуючи зазначені обставини, згідно зі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Регіональне відділення прийняло рішення про припинення вищевказаного договору оренди.

У листі від 11.08.2022 за №1-34/904 ДП «Ренійський морський торговельний порт» у відповідь на лист Регіонального відділення від 04.08.2022 №11-06-01736 повідомив про наступне:

- листом від 05.05.2021 №11-06-02042 орендодавець за заявою орендаря, отриманою 23.04.2021, звернувся до балансоутримувача з метою погодження приведення у відповідність строк дії договору оренди - збільшити термін його дії до 20.08.2023;

- Міністерство інфраструктури України, як уповноважений орган управління, у листі від 30.06.2021 №8057/1610-21 наголосило, що орендодавець, у встановлений законом строк (10 робочих днів з моменту отримання заяви орендаря), не надсилав відповідної заяви для погодження;

- балансоутримувач у своїх листах від 09.07.2021 №1-34/788, від 15.07.2021 №1-34/825; від 02.08.2021 №1-34/876 до орендодавця зауважував, що погодження відноситься до компетенції Міністерства інфраструктури України та проінформував про систематичне порушення орендарем умов договору оренди у частині взаєморозрахунків;

- балансоутримувач звертався до орендодавця щодо надання актуальної інформації щодо стадії продовження/приведення у відповідність до закону договору оренди листом від 17.01.2022 №1-34/29. Відповіді на зазначений лист ДП «РМТП» не отримувало;

- у разі якщо орендодавець прийняв рішення про припинення договору оренди, припинення договору вчиняється в тій самій формі, в якій він укладався, тож обов?язок щодо складання акту повернення майна покладено на орендодавця.

У листі від 15.09.2022 за №1-34/1094 ДП «Ренійський морський торговельний порт» повідомив Регіональне відділення про те, що воно не отримувало рішення про припинення договору оренди та сам Реєстр рішень про припинення договорів оренди не містить відповідного.

31.10.2022 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, після опрацювання листа ПП «ТРАНС-ЕКСПО» від 28.09.2022, у листі за №11-07-02761 вказано:

- 22.04.2021 орендар звернувся до Регіонального відділення з заявою про приведення строку дії договору оренди у відповідність до вимог Постанови КМУ від 12.08.2020 №820 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна» строком на 5 років, з порушенням терміну надання заяви;

- листом від 26.04.2021 №11-11-01917 Регіональне відділення звернулось до Міністерства інфраструктури України щодо надання погодження про внесення змін до договору оренди нерухомого майна з метою приведення строку дії договору у відповідність із визначеним Законом України строком відповідно до вимог статей 16, 18, 19 Закону та пп. 125, 130 Порядку;

- 05.05.2021 Регіональне відділення звернулося (лист від 05.05.2021 №11-06-02042) до балансоутримувача щодо надання погодження. ДП «Ренійський морський торговельний порт» листами від 16.06.2021 №1-341667, від 15.07.2021 №1-34/825 та 02.08.2021 №1-34/876 проінформовав про відмову у наданні згоди щодо продовження договору оренди, у зв?язку з відсутністю реєстрації права власності на об?єкти оренди та порушенням орендарем умов договору оренди, а саме: існуючу заборгованості і сплати орендної плати (на квітень 2021 року), також балансоутримувач повідомив про своє бажання використовувати орендоване майно для власної господарської діяльності;

- зважаючи на відсутність однієї з обов?язкових умов для внесення змін до договору з метою збільшення строку договору оренди, а саме: реалізації права власності на об?єкт оренди, Регіональне відділення видало наказ від 16.06.2021 №979 щодо прийняття рішення про відмову в задоволенні у задоволенні заяви орендаря щодо внесення змін до договору оренди нерухомого майна з метою приведення строку дії договору у відповідність із визначеним Законом України строком, про що повідомило орендаря листами від 01.07.2021 №18-11-03107, від 04.08.2022 №11-06-01736, від 11-06-02135;

- для продовження договору оренди відповідно до вимог ст.ст. 18, 19 Закону України до вимог пунктів 134-152 Порядку, орендар звертається із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місці до закінчення строку дії договору. ПП «ТРАНС-ЕКСПО» у вказаний термін не зверталось з заявою про продовження договору, при цьому ДП «Ренійський морський торговельний порт» неодноразово звертався до Регіонального відділення щодо наявності заборгованості орендаря перед балансоутримувачем та повідомив про своє бажання використовувати орендоване майно для власної господарської діяльності.

В матеріалах справи міститься лист Фонду державного майна України від 11.11.2022 за №10-46-16700 щодо продовження договору оренди, за змістом якого зазначено наступне:

- термін дії договору оренди закінчився 21.07.2021;

- 22.04.2021 орендар звернувся до орендодавця із заявою про збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком, який становить 5 років;

- пунктом 135 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483, орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. За інформацією Регіонального відділення, заява орендаря щодо продовження договору до орендодавця не надходила;

- пунктом 135 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483, якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв?язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. За інформацією орендаря, відповідне повідомлення у визначений строк йому не надходило;

- у той же час, за наявною інформацією, Регіональне відділення здійснювало нарахування, а орендар - сплату орендної плати за договором після фактичного закінчення терміну його дії. При цьому, орендар продовжував здійснювати свою діяльність на орендованому майні;

- пунктом 10.4 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об?єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін. Таким чином, через можливе невжиття/несвоєчасне вжиття Регіональним відділенням заходів передбачених пунктом 135 Порядку та пунктом 10.4 договору виникли обставини, що можуть призвести/призвели до продовження терміну дії договору поза процедурою, визначеною Законом і Порядком.

У листі від 14.11.2022 за №11-06-02965 відповідач зазначив про необхідність негайного надіслання актів приймання-передачі (повернення) орендованого майна за вищевказаним договором на адресу відповідача; повідомлено, що відповідно до п.10.11 договору оренди у випадку невиконання обов?язку з повернення майна орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном; станом на 01.11.2022 за договором оренди нараховано 4134401,37 грн.

ДП «Ренійський морський торговельний порт» у листі до позивача та відповідача від 16.11.2022 №1-34/1445 зазначив, що лист від 01.07.2021 №18-11-03107, на який посилається відповідач у зверненні від 14.11.2022 №11-06-02965, балансоутримувачем не було отримано ні електронною поштою, ні нарочно, у зв?язку з чим останній просив надати докази на підтвердження його отримання; для забезпечення здійснення коректних взаєморозрахунків, просив відповідача повідомити про дату внесення відповідного рішення про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.08.2018 №209840911745 та надіслати належним чином завірену копію цього рішення; просив надати калькуляцію розрахунку суми неустойки у розмірі 4134401 грн. 37 коп. за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.08.2018 року №209840911745; у випадку, якщо відповідачем направлялися ПП«ТРАНС-ЕКСПО» акти повернення майна з оренди, просив останнього повідомити про відповідне.

У листі від 30.11.2022 за вих.№30/11/22-01 на відповідача позивач вказав наступне:

- ПП «ТРАНС-ЕКСПО» звернулось до Регіонального відділення з заявою про переукладання договору в новій редакції за три місяці до закінчення строку дії договору оренди;

- оскільки заява ПП «ТРАНС-ЕКСПО» розглядалась Регіональним відділенням не як заява про внесення змін до договору, а як заява про продовження строку договору оренди, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди мав повідомити орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку. Однак, ПП «ТРАНС-ЕКСПО» не отримувало лист відповідача про закінчення строку дії договору від 01.07.2021 №18-11-03107, а перше повідомлення про факт припинення договору отримало лише з листом від 04.08.2022 №11-06-017436;

- ПП «ТРАНС-ЕКСПО» повторно звернуло увагу Регіонального відділенням на відсутність у позивача заборгованості зі сплати орендної плати;

- на переконання позивача, договір оренди є продовженим та чинним, тому ПП «ТРАНС-ЕКСПО» продовжує користуватись орендованими об?єктами та виконувати всі обов?язки орендаря.

15.12.2022 ПП «ТРАНС-ЕКСПО» звернулось до Фонду державного майна зі скаргою на дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якій просило:

- дати оцінку дій в.о.т. начальника Регіонального відділення Кісь Л.С. щодо листа вих.№11-06-02965 від 14.11.2022;

- встановити правомірність дій Регіонального відділення щодо нарахування пені, нарахованої відповідно до п.10.11 договору оренди у розмірі 4134401,37 грн.

За результатами розгляду скарги ПП «ТРАНС-ЕКСПО» Фондом державного майна України складено Акт №23-1/17 від 21.02.2023 про результати перевірки дотримання Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вимог законодавства під час укладення та виконання умов договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 нерухомого майна, що належить до державної власності та обліковується на балансі ДП «Ренійський морський торговельний порт».

Під час проведення перевірки, Фондом державного майна України встановлено наступне:

- відсутність у ДП «Ренійський морський торговельний порт» правовстановлюючої документації на об?єкти нерухомості - складські площадки причалів №19 та №20 (інв.№1197) унеможливило укладення договору оренди цих об?єктів нерухомості строком понад 3 (три) роки до дати державної реєстрації речових прав на вказане нерухоме майно;

- оголошення Регіонального відділення щодо вивчення попиту на об?єкт оренди, опубліковане у газеті «Відомості приватизації» від 30.07.2018 №61(1185), містить недостовірну інформацію про строк оренди, а саме: у оголошенні вказаний строк оренди « 5 років» замість « 3 роки», який вказаний у заяві ПП «ТРАНС-ЕКСПО» (вх.№30/01915 від 05.04.2018), що є порушенням вимог статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;

- Регіональним відділенням не забезпечено внесення відповідних змін до наказу Регіонального відділення від 15.08.2018 №981 «Про результати вивчення попиту на об?єкт оренди та укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЕКСПО» словами «Приватне підприємство «ТРАНС-ЕКСПО»;

- відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ та пункту 10.3 договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 Регіональне відділення було зобов?язане погодити або відхилити пропозицію ПП «ТРАНС-ЕКСПО» про внесення змін до договору оренди до 23.05.2021;

- рішення Регіонального відділення про відмову у продовженні терміну дії договору оренди від 21.08.2018 №209840911745, прийняте згідно з наказом Регіонального відділення від 16.06.2021 №979, прийняте з суттєвим порушенням граничного строку прийняття рішень, встановленого ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ;

- в матеріалах орендної справи є в наявності копія листа Регіонального відділення від 01.07.2021 №18-11-03107, згідно з яким ПП «ТРАНС-ЕКСПО» повідомлено про відмову у внесенні змін до договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 щодо встановлення строку дії цього договору 5 років з дати укладення договору, але Регіональне відділення не проінформувало про зазначене рішення ДП «Ренійський МТП» (балансоутримувача), що є порушенням вимог п.130 Порядку передачі державного та комунального майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, а також Регіональне відділення не поінформувало ПП «ТРАНС-ЕКСПО» (орендаря) про рішення, прийняте згідно з п.2 наказу Регіонального відділення від 16.06.2021 №979, про припинення чинності договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 після закінчення строку його дії, тобто з 22.07.2021 та не надіслало до ПП «ТРАНС-ЕКСПО» проект Акту приймання-передачі (повернення) орендованого державного майна, що є порушенням п.10.10 договору оренди від 21.08.2018 №209840911745;

- існує імовірність того, що лист Регіонального відділення від 26.04.2021 №11-11-01917 з повідомленням про звернення ПП «ТРАНС-ЕКСПО» (орендаря) з проханням привести договір оренди від 21.08.2018 №1745 до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 №820 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна» та укласти його в новій редакції зі строком дії 5 років, до Міністерства інфраструктури України не надходив, оскільки будь-яких документів щодо відправки вказаного листа поштовим чи електронним зв?язком в ході перевірки пред?явлено не було;

- Регіональне відділення не надало Робочій групі підтвердження про фактичне направлення листа Регіонального відділення від 26.04.2021 №11-11-01917 до Міністерства інфраструктури України та листа Регіонального відділення від 01.07.2021 №18-11-03107 до ПП «ТРАНС-ЕКСПО»;

- у зв?язку з відсутністю відмови Міністерства інфраструктури України щодо погодження заяви ПП «ТРАНС-ЕКСПО» від 22.04.2021 №8 протягом 40 робочих днів з дати її отримання, у Регіонального відділення згідно з п.130 Порядку передачі державного та комунального майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, виникли правові підстави вважати заяву ПП «ТРАНС-ЕКСПО» від 22.04.2021 №8 (про приведення строку дії Договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 у відповідність з вимогами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІX в частині визначення терміну дії вказаного договору оренди 5 років) такою, що є погодженою Міністерством інфраструктури України;

- Регіональне відділення не надало Робочій групі документи, що підтверджують фактичне надсилання листа Регіонального відділення від 01.07.2021 №18-11-03107 до ПП «ТРАНС-ЕКСПО», а також вжитих Регіональним відділенням у період з липня 2021 року до серпня 2022 року інших заходів, у тому числі у судовому порядку, для забезпечення повернення орендованого державного майна ДП «Ренійський МТП». Регіональне відділення керуючись положеннями п.10.11 Договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 починаючи з 21.07.2021 по цей час нараховує ПП «ТРАНС-ЕКСПО» неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час неповернення орендованого майна без вжиття будь-яких дій щодо повернення державного майна балансоутримувачу. Разом з тим, ПП «ТРАНС-ЕКСПО» здійснює платежі орендної плати за користування майном у розмірі, встановленому договором оренди від 21.08.2018 №209840911745;

- неналежне виконання посадовими особами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях своїх функціональних обов?язків та бездіяльність свідчать про некомпетентність посадових осіб Регіонального відділення або умисне вчинення неправомірних дій, що створило передумови для ініціювання ПП «ТРАНС-ЕКСПО» визнання у судовому порядку договору оренди №209840911745 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 21.08.2018 продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, тобто на 2 роки 11 місяців, а саме до 21.06.2024.

За результати перевірки Фонд державного майна України прийшов до наступних висновків:

1.Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях під час розгляду звернення ПП «ТРАНС-ЕКСПО» від 22.04.2021 №8 (вх.№30/02463 від 23.04.2021) щодо внесення змін до Договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 шляхом викладення цього договору оренди у новій редакції та збільшення строку його дії до 5 (п?яти) років, не забезпечено дотримання вимог чинного законодавства, оскільки: наказ Регіонального відділення від 16.06.2021 №979 про відмову у продовженні терміну дії договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 після закінчення строку його дії, прийнятий з суттєвим порушенням граничного строку для прийняття такого рішення, встановленого ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX; Регіональним відділенням не поінформовано про зазначене рішення ДП «Ренійський МТП» (балансоутримувача), що є порушенням вимог п.130 Порядку передачі державного та комунального майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483; Регіональним відділенням не надіслало до ПП «ТРАНС-ЕКСПО» проект Акту приймання-передачі (повернення) орендованого державного майна, що є порушенням умов п.10.10 договору оренди від 21.08.2018 №209840911745;

2.Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях після закінчення строку чинності договору оренди №209840911745 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 21.08.2018 не забезпечено виконання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ та Порядку передачі державного та комунального майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, щодо вжиття відповідних заходів, у тому числі у судовому порядку, для звільнення орендарем (ПІ «ТРАНС-ЕКСПО») державного нерухомого майна та передачі (повернення) його Балансоутримувачу (ДП «Ренійський МТП»);

3.Неналежне виконання посадовими особами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях своїх функціональних обов?язків та бездіяльність свідчать про некомпетентність посадових осіб Регіонального відділення або умисне вчинення неправомірних дій, що створило передумови для ініціювання орендарем (ПП «ТРАНС-ЕКСПО») визнання у судовому порядку договору оренди №209840911745 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 21.08.2018 продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, тобто на 2 роки 11 місяців, а саме до 21.06.2024 відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідно до вказаних норм законодавства України договір оренди №209840911745 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 21.08.2018 фактично пролонгований на підставі так званої «мовчазної згоди».

В матеріалах справи міститься лист відповідача від 15.06.2023 за №11-06-02348, у якому Регіональне відділення звернулось до позивача з повторною вимогою про надсилання Актів приймання-передачі (повернення) орендованого майна на адресу відповідача та нарахування 6423960,91 грн. неустойки за неповернення орендованого майна, додатково зазначивши про те, що на рахунку позивача обліковуються надмірно сплачені кошти за оренду у сумі 2131956,99 грн. В додатку до цього листа відповідач надав розрахунок неустойки за договором оренди від 21.08.2018 №209840911745 за період з 22.07.2021 по 01.06.2023.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 25.10.2023 №11-06-04310 до позивача з вимогою про повернення майна та сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати на загальну суму 7737876,43 грн. В додатку до цього листа відповідач надав розрахунок неустойки за договором оренди від 21.08.2018 №209840911745 за період з 22.07.2021 по 01.10.2023.

Окрім того, в матеріалах справи наявний витяг з ЄРПН електронного кабінету платника податків ПП «ТРАНС-ЕКСПО», відповідно до якого 10.10.2023 було зареєстровано 13 податкових накладних, за якими ДП «Ренійський морський торговельний порт» продав ПП «ТРАНС-ЕКСПО» товар/послуги з оренди за період березень 2021 року - березень 2022 року.

В матеріалах справи міститься реєстр оплат ПП «ТРАНС-ЕКСПО» за договором оренди №209840911745 від 21.08.2018, складений самим позивачем, у якому відображено рік, місяць (термін користування), оплата (призначення), дата та сума нарахувань. Також на підтвердження оплат за орендною платою по спірному договору позивачем надано платіжні інструкції за періоди вересень 2018 - грудень 2018 та лютий 2019 - січень 2020, а також виписки з особового рахунку ПП «ТРАНС-ЕКСПО» за періоди лютий 2020 - липень 2020 та вересень 2020 - грудень 2020, а також платіжна інструкція від 13.07.2023.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об?єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов?язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб?єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб?єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов?язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов?язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

За ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов?язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов?язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

У відповідності до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об?єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об?єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, єдині майнові комплекси яких не можуть бути об?єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об?єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об?єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства. Організаційні та майнові відносини, пов?язані з передачею в оренду єдиних майнових комплексів державного сектора економіки, а також єдиних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу. Мета і предмет господарської діяльності, визначені в установчих документах суб?єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на базі орендованого майна, не можуть суперечити умовам договору оренди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об?єктами державної власності» управління об?єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб?єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об?єктів, пов?язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За ст. 4 Закону України «Про управління об?єктами державної власності» суб?єктами управління об?єктами державної власності є Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об?єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України та інші

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об?єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об?єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва). До структури Фонду державного майна України входять апарат та регіональні відділення (представництва).

Правові, економічні та організаційні відносини, пов?язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (закон 157-IX від 03.10.2019).

За п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п?ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суб?єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п?ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

У відповідності до ч.ч. 1, 3-4, 6 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності; представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об?єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами. Договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню, якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п?ять років. Особливості визначення умов передачі майна в оренду, в тому числі пам?яток архітектури та містобудування, укладення договорів оренди встановлюються Порядком передачі майна в оренду та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна. Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо: зміни площі орендованого приміщення; зміни графіка використання приміщення, яке перебуває у погодинній оренді; зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди - менше 5 років; зміни цільового призначення, за яким орендар повинен використовувати об?єкт оренди, у разі якщо орендар не має права використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням; інших змін. Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач. Усі договори оренди, а також зміни і доповнення до них підлягають публікації в ЕТС згідно з Порядком передачі майна в оренду.

За ч.ч. 2-5 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п?ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

У відповідності до ч.ч. 6-7 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» будь-яке рішення, передбачене частиною четвертою цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про: наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки; факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов?язкових за договором платежів; результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об?єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису. Порядком передачі майна в оренду можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання. Договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

За приписами ч. 8 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов?язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов?язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об?єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об?єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об?єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об?єкта оренди або значне пошкодження об?єкта оренди.

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Пунктом 122 Положення №438 передбачено, що внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням обмежень, установлених статтею 16 Закону та цим Порядком, за згодою сторін до закінчення строку його дії.

Відповідно до п. 125 Порядку №438 не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п?ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об?єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Пунктами 130-131 Порядку №438 передбачено, що орендодавець протягом десяти робочих днів з моменту отримання заяви орендаря про зміни до договору оренди: приймає рішення про задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви у випадках, передбачених цим пунктом Порядку; надсилає заяву для погодження уповноваженому органу управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, відповідно до вимог законодавства, статуту або положення балансоутримувача. Уповноважений орган управління протягом 40 робочих днів надає погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди. Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення про задоволення заяви про внесення змін до договору оренди. Орендодавець протягом п?яти робочих днів з дати отримання погодження уповноваженого органу управління на внесення змін до договору оренди приймає рішення про задоволення заяви орендаря. Орендодавець протягом п??яти робочих днів з дати прийняття рішення про задоволення заяви орендаря готує проект додаткової угоди до договору оренди. Орендодавець надсилає орендарю і балансоутримувачу лист про відмову у внесенні змін до договору оренди, що обов?язково містить обґрунтування та підстави прийнятого рішення, якщо: орендодавець в межах своєї компетенції прийняв мотивоване рішення про відмову в задоволенні заяви орендаря про внесення змін до договору оренди; уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, прийняв рішення про відмову у внесенні змін до договору оренди. Зміни і доповнення до договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати внесення до договору таких змін і доповнень.

Пунктом 10.3 спірного договору передбачено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, укладаються у вигляді договору про внесення змін.

Відтак, отримавши 23.04.2021 лист позивача за №8 від 22.04.2021 з проханням привести спірний договір у відповідність до норм чинного законодавства України, відповідач був зобов?язаний надати орендарю відповідь щодо результату розгляду його заяви. Втім, всупереч ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 10.3 спірного договору, відповідач не прийняв відповідного рішення в визначений строк, тобто до 23.05.2021 включно.

В матеріалах справи міститься наказ від 16.06.2021 №979 з рішенням про відмову у задоволенні заяви про внесення змін до договору оренди та про припинення договору оренди по закінченню строку 21.07.2021. Натомість докази надсилання/вручення копії такого рішення позивачу в матеріалах справи відсутні. Незважаючи на те, що відповідне рішення було прийнято з порушенням граничного строку на його прийняття, що підтвердив і Фонд державного майна України при здійснення перевірки (акт №23-1/17 від 21.02.2023), за твердженням відповідача повідомлення про прийняття такого рішення було направлено орендарю та балансоутримувачу аж 01.07.2021, однак в матеріалах справи відсутні докази надсилання та/або отримання даного листа від 01.07.2021 орендарем та балансоутримувачем, на факті неотримання якого ДП «Ренійський морський торговельний порт» неодноразово наголошувало у зверненнях до Регіонального відділення і факт отримання такого заперечує позивач.

Господарський суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія листа Міністерства інфраструктури України від 09.12.2021 №16254/16/10-21, в якому вказано, що за результатами розгляду листа Регіонального відділення від 30.07.2021 №07-06-03583 було погоджено внесення змін до договору оренди в частині збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність законодавству України - 5 років.

Як зазначено у акті перевірки Фонду державного майна України, «у зв?язку з відсутністю відмови Міністерства інфраструктури України щодо погодження заяви ПП «ТРАНС-ЕКСПО» від 22.04.2021 №8 протягом 40 робочих днів з дати її отримання, у Регіонального відділення згідно з п.130 Порядку передачі державного та комунального майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, виникли правові підстави вважати заяву ПП «ТРАНС-ЕКСПО» від 22.04.2021 №8 (про приведення строку дії Договору оренди від 21.08.2018 №209840911745 у відповідність з вимогами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІX в частині визначення терміну дії вказаного договору оренди 5 років) такою, що є погодженою Міністерством інфраструктури України».

Зазначене свідчить про неузгодженість в діях відповідача, що не забезпечує позивачу можливості з?ясувати позицію держави зі спірного питання та визначеності в подальших діях у взаємовідносинах з відповідачем, як представником держави.

Окрім того, суд приймає до уваги посилання позивача на те, що факт нереєстрації права власності на об?єкти оренди зі сторони балансоутримувача, всупереч досягнутих сторонами домовленостей у договорі від 21.08.2018, не дав позивачу можливості реалізувати своє право на внесення змін до договору оренди. Зворотного не доведено.

Згідно з п.п. 135-136 Порядку №438 орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв?язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості. Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Пунктом 10.4 спірного договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об?єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (частина 1 пункту 10.9 договору).

Пунктом 10.10 передбачено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов?язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи та в т.ч. зазначали і позивач, і баласоутримувач, відповідних актів Регіональним відділенням надіслано не було.

Підстави пролонгації договорів оренди державного майна у вигляді так званої «мовчазної згоди» сторін було врегульовано положеннями ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України. Вказану правову позицію викладено у постанові об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.11-6.13, 6.21, 6.26 постанови від 19.05.2020 у справі №910/719/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин (предметом позову в якій є виселення суб?єкта господарювання з державного нерухомого майна), сформулювала такі правові висновки: «Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», може мати прояв у «мовчазній згоді» і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини 3 статті 17 цього Закону) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов?язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України».

Натомість, вказана позиція стосувалась попередньої редакції Закону про оренду.

Як було встановлено Фондом державного майна України під час перевірки, Регіональним відділенням не надано документів, що підтверджують фактичне надсилання листа РВ від 01.07.2021 №18-11-03107 про прийняття рішення про відмову у внесенні змін до договору та припинення його дії. Відповідних доказів надсилання в матеріалах даної справи також не міститься. Окрім того, в матеріалах справи наявні листи, в яких балансоутримувач майна - ДП «Ренійський морський торговельний порт» просить надати Регіональне відділення відповідне рішення орендаря та/або докази його отримання.

Фонд державного майна України, як керівний орган структури апарату та регіональних відділень, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об?єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об?єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, в результаті перевірки (акт перевірки №23-1/17 від 21.02.2023) визнав договір оренди №209840911745 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 21.08.2018 фактично пролонгованим на підставі так званої «мовчазної згоди».

Відсутність з боку відповідача-орендодавця будь-яких вчасних заперечень вказує на його згоду із продовженням орендних відносин із позивачем на тих самих умовах, що існували до спливу строку договору оренди. До того ж, виходячи із сукупності доказів, дії сторін договору оренди станом на 2021 рік свідчать про проходження ними процедури приведення договору у відповідність до строку 5 років і не свідчать про намір орендодавця на припинення орендних правовідносин.

У зв?язку із чим, на думку суду, усі дії відповідача (надсилання на погодження до органу управління заяви ПП «ТРАНС-ЕКСПО», ненадсилання рішення орендодавця або повідомлення про припинення договору оренди у визначених законом строк, фактичне продовження договору оренди діями обох сторін, приймання орендних платежів, невжиття відповідних заходів, у тому числі у судовому порядку, для звільнення орендарем державного нерухомого майна та передачі (повернення) його балансоутримувачу), балансоутримувача (прийняття орендних платежів та реєстрація податкових накладних) та позивача (користування нерухомим майном на правах оренди після направленої відповідачу заяви про внесення змін до договору та після спливу строку на прийняття рішення про припинення договору, сплата орендної плати) свідчать про те, що договір оренди продовжено на тих самих умовах та на той самий строк, тобто на 2 роки 11 місяців, а саме: до 21.06.2024 року.

Господарський суд зауважує, що як було встановлено судом, умовами спірного договору визначено:

- договір діє з 21 серпня 2018 року і до 21 липня 2021 року (включно) (п.10.1 договору);

- дія договору оренди припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його було укладено; - загибелі майна, що орендується; - достроково за згодою сторін або за рішенням суду; - у разі ліквідації орендаря; - у разі банкрутства орендаря; - в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.10.6 договору);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об??єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін (п.10.4 договору)

- взаємовідносини сторін, що не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України (п.10.12 договору).

Господарський суд звертає увагу, що спеціальним законом - Законом України «Про оренду державного та комунального майна» регулюються правовідносини, пов?язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності. Так, як було зазначено судом, нормами вказаного закону врегульовані, зокрема, питання щодо продовження договорів оренди та визначені умови для такого продовження дотримання яких є обов?язковим для учасників орендних правовідносин. У вказаному законі визначено, наступне:

- без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п?ять років або менше (ч.2 ст. 18 Закону);

- договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (ч.3 ст. 18 Закону);

- рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування (ч.4 ст. 18 Закону);

- граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря; граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря (ч.5 ст. 18 Закону);

- орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов?язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт (ч.8 ст. 18 Закону).

Господарський суд зауважує, що оскільки спірний договір був укладений на строк менше п?яти років та ще не продовжувався сторонами, то на вказаний договір розповсюджуються вимоги, зокрема, передбачені ч.2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Господарський суд приймає до уваги висновки, викладені у постанові КГС ВС від 27.07.2022 у справі №907/584/21, зокрема:

- пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Також, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що законними очікуваннями - є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди в розумінні зазначеної статті. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди;

- у рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей;

- за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси;

- принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

- Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20);

- доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Як вже було зазначено вище:

- згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

- для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов?язку в натурі; зміна правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб?єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, зазначені норми визначають об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб?єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У такому випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання продовженим договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

У зв?язку із чим, позовна вимога позивача в частині визнання договору оренди №209840911745, укладеного 21.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як орендодавцем, та Приватним підприємством «ТРАНС-ЕКСПО», як орендарем, - продовженим на тих саме умовах та на той самий строк, тобто на 2 роки 11 місяців, а саме до 21.06.2024 - відповідає ефективному способу захисту порушеного права.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об?єктивного з??ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов?язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи викладене, господарський суд констатує, що орендарем було дотримано умови, визначені договором та законом щодо можливості продовження строку дії спірного договору, а орендодавцем навпаки порушено умови договору щодо рішення орендодавця щодо такого продовження. Відсутність дій/рішень від орендодавця, галузевого управління, власника щодо вирішення питання про продовження чи відмови у продовженні строку дії спірного договору у строки, передбачені договором та законом, свідчить про порушення прав орендаря, а суперечливі один одному листи орендодавця свідчать про суперечливу поведінку та порушення доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки).

Відтак, господарський суд вважає, що процедура внесення змін та/або продовження договору покладає обов?язки на обидві сторони договору - орендаря та орендодавця в однаковому обсязі. Тобто, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, так само як і позивач - ПП «ТРАНС-ЕКСПО», мало діяти у спосіб, визначений новим Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019. Однак, на переконання господарського суду, керуючись принципом свободи договору, принципом рacta sunt servanda (договори повинні виконуватись) та рівності сторін, укладаючи договір на певних умовах, Регіональне відділення мало дотримуватись встановлених домовленостей, зокрема пунтів 10.1, 10.4, 10.10 та 10.12. Таким чином, є неправомірним та несправедливим покладення відповідальності (тягарю) за невчинення певних дій, передбачених вступом нового закону, лише на орендаря - ПП «ТРАНС-ЕКСПО».

Принцип «заборони суперечливої поведінки», на думку суду, створює підстави вважати, що в умовах, коли позивачем зі свого боку вчинено всі належні дії, які свідчать про те, що позивач має намір на продовження орендних правовідносин, то, зокрема, орган державної влади - Регіональне відділення, на який покладається обов?язок діяти в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений законом, своєю поведінкою, що не відповідає попереднім заявам або поведінці як сторони спірного договору, діяв виходячи з концепції «заборони суперечливої поведінки» неправильно.

Господарський суд підтверджує той факт, що позивачем дійсно було подано лише заяву про внесення змін до договору оренди. Однак, оскільки сторони в той час перебували в процедурі приведення спірного договору у відповідність до норм чинного законодавства в частині мінімального строку договору оренди державного майна - 5 років, а відповідач та третя особа свідомо брали на себе обов?язок з проведення державної реєстрації права власності на державне майно з метою укладення договору на більший строк ніж 2 роки 11 місяців та його нотаріального посвідчення, то орендар мав законні та справедливі очікування на продовження даного договору. Окрім того, обставини, що були встановлені судом, дають підстави вважати, що станом на 2021 рік сторони не мали наміру розривати або припиняти даний договір.

Виходячи з аналізу сукупності доказів, на переконання суду, обидві сторони мали намір продовжувати орендні правовідносини, зокрема 30.07.2021 орендар звернувся до органу управління майном - Міністерства інфраструктури України щодо погодження внесення змін щодо строку оренди спірного договору - на 5 років, Міністерство інфраструктури України 09.12.2021 погодило внесення відповідних змін, що створило правові підстави та очікування позивача на продовження правовідносин з державою.

Господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідач звернувся з повідомленнями до позивача про відсутність наміру продовжувати строки спірного договору оренди лише у 2022 році, однак вказане було здійснено зі значним порушенням строків, про що також повідомлялось Фондом державного майна України в акті перевірки від 21.02.2023 №23-1/17.

Відтак, господарський суд приходить до висновку, що процедуру продовження/припинення договору оренди було порушено обома сторонами даного договору. Проте, на переконання суду, є неможливим та таким, що не відповідає принципу справедливості, покладення тягаря відповідальності за вчинення відповідних дій лише на орендаря, який, на думку суду, вчинив належні дії, які свідчили про намір продовжити правовідносини оренди з державою.

Таким чином, господарський суд, керуючись нормами законодавства України, концепцією вірогідності доказування, загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності та розумності) та положеннями договору, які було погоджено сторонами, вважає, що докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Натомість, у випадку якщо б орендодавець вважав, що письмову заяву подано орендарем з порушенням строку та/або іншими вадами, то на переконання суду орендодавець міг відмовити у пролонгації, про що сповістити орендаря задля того, щоб суд міг в подальшому оцінити дії сторін договору оренди.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного договору, законодавство, що регулює спірні правовідносини, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, зокрема, дотримання позивачем (орендарем) умов спірного договору та вимог, встановлених законом про можливість продовження спірного договору, на яке має право позивач (орендар), правомірно очікуючи на рішення з боку орендодавця/власника майна, а також відсутність узгоджених дій зі сторони орендодавця/галузевого управління/власника, відсутність прийнятих у строки, передбачені законом, рішень органів Фонду державного майна України, господарський суд дійшов висновку про доведеність та підставність позовної вимоги Приватного підприємства «ТРАНС-ЕКСПО» про визнання продовженим договору оренди майна від 21.08.2018, укладеного між орендодавцем - Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, та орендарем - Приватним підприємством «ТРАНС-ЕКСПО» на тих саме умовах та на той самий строк, а саме: на 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців, тобто до 21.06.2024.

Іншого відповідачем та третьої особою не доведено.

В частині позовної вимоги щодо визнання за Приватним підприємством права оренди на підставі договору оренди №209840911745 від 21.08.2018 до 21.06.2024, господарський суд зазначає наступне.

Суд має право визначити на свій розсуд спосіб захисту, однак такий, що не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 справі № 355/385/17 міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов?язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов?язання його сторони набувають обов?язки (а не лише суб?єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов?язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов?язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Такий спосіб захисту прав позивача як визнання за ПП «ТРАНС-ЕКСПО» права оренди на підставі договору оренди №209840911745 від 21.08.2018 до 21.06.2024, на думку суду не відповідає принципу ефективного способу захисту порушеного права, за умови використання позивачем вірного способу захисту порушеного права у вигляді першої позовної вимоги про продовження договору оренди.

З огляду на зазначене, господарський суд прийшов до висновку про безпідставність заявлення другої позовної вимоги та відмови у її задоволенні.

Іншого учасниками справи не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за першою позовною вимогою покладається на позивача, за другою позовною вимогою - на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства «ТРАНС-ЕКСПО» задовольнити частково.

2.Визнати договір оренди №209840911745, укладений 21.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Приватним підприємством «ТРАНС-ЕКСПО» - продовженим на тих саме умовах та на той самий строк, тобто на 2 роки 11 місяців, а саме до 21.06.2024.

3.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722) на користь Приватного підприємства «ТРАНС-ЕКСПО» (65014, Одеська обл., м. Одеса, Лідерсівський бульвар, буд. 9 "А", код ЄДРПОУ 35992678) судовий збір у сумі 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн.

4.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08 березня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення08.02.2024
Оприлюднено14.03.2024
Номер документу117585265
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди

Судовий реєстр по справі —916/4522/23

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 04.11.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 17.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 02.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 28.05.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 08.04.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 28.03.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Рішення від 08.02.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

Ухвала від 26.01.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

Ухвала від 28.12.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Бездоля Ю.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні