Рішення

від 29.02.2024 по справі 917/2127/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024 Справа № 917/2127/23

Суддя Господарського суду Полтавської області Мацко О.С. , розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лаад», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, 8-Б, код ЄДРПОУ 44142387,

про стягнення 1 194 463,90 грн.

Суддя Мацко О.С.

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники:відсутні

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лаад» про стягнення 1 194 463,90 грн.

Ухвалою від 04.12.2023 р. прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.01.2024 р. 10:00. 16.01.2024 р. ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 30.01.2024 р. Ухвалою від 30.01.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 29.02.2024р. Позивач направив до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом задовольняється.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судові засідання не з`явився. Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала про відкладення підготовчого засідання, ухвала про закриття підготовчого засідання направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лаад», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (перевірено судом станом на час відкриття провадження у справі та станом на час прийняття рішення), воно вважається таким, що повідомлене належним чином про судовий розгляд даної справи. Ухвали повернулися до суду з відміткою про відсутність адресату за вказаною адресою, відтак згідно ст.242 ГПК України судом виконано обов"язок по належному повідомленню відповідача про судовий розгляд. Крім того, ухвали суду були своєчасно розміщенні судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Викладені у позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами Договору №13/09/2-22-01 про надання транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2022р. Сума позову складається з переплати за ненадані послуги на підставі даного договору (351 986,28 грн.) та завданих позивачу збитків (842 477,62 грн.).

Відповідач, як зазначено вище, на позов не відреагував.

Судом встановлено на підставі матеріалів справи наступні обставини:

13.09.2022р. між сторонами по справі було укладено Договір №13/09/2-22-01 про надання транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2022р. Даний договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають при організації внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів в залізничному рухомому складі і пов`язаних з цим послугах, та здійснення розрахунків за надані послуги. Клієнт (позивач) відшкодовує експедитору (відповідач) усі витрати, пов`язані з перевезенням і транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, сплачує експедитору винагороду (плату) за надані відповідно до цього договору послуги.

Згідно умов даного договору:

-клієнт відшкодовує експедитору витрати, пов`язані зі здійсненням перевезень вантажів та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів Клієнта на підставі рахунків експедитора (п.3.1);

-клієнт здійснює 100% попередню оплату вартості організації перевезень вантажів, якщо інше не передбачено додатками до договору (п.3.2);

Договором передбачено механізм формування вартостті (ціни ) послуг з організації перевезень вантажів, що включає в себе: винагороду експедитора за організацію перевезення, тариф на перевезення в межах України, в т.ч. на особливих умовах, тариф за перевезення власного (орендованого вагону) у порожньому стані, додаткові збори і т.д. (п.3.3 договору).

В ході своєї господарської діяльності позивач надав відповідачу заявку №1210/22 від 12.10.22р. на організацію перевезення і оптати транспортних і інших витрат з доставки вантажу пшениці 2 класу в кількості 1320 тонн у 22 вагонах зі станції Петропавлівка на станцію Захонь (зд.погранпереход Чоп-Експорт) у строк до 21.10.2022-22.10.2022р. (арк..справи 21).

20.10.2022р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування, за якою клієнт зобов"язався сплатити та прийняти, а експедитор надати послуги відповідно до умов договору (згідно заявки) на загальну суму 1276000,00 грн. (арк..справи 16). Вказана ставка не включає простої вагону з вини клієнта; час на навантаження і вивантаження 48 год.; подачу вагонів пі навантаження і повернення порожніх вагонів по території України проводить власник рухомого складу за свій рахунок.

В цей же день, 20.10.2022р. експедитором було виписано клієнту рахунок фактуру №СФ-0000050 на суму 1 218 000,00 грн. з ПДВ (а.с.22). 24.10.2022р. вказана сума сплачена на рахунок експедитора двома платіжними інструкціями №40 та №39, що містять посилання на рахунок №50 від 20.10.2022р. (а.с.23,24).

За накладною №46635447 від 26.10.2022р. відповідачем було здійснено транспортно-експедиторське обслуговування 17 вагонів від станції Петровпавлівська Придніпровської залізниці до станції Стрий, вартість послуг склала 844 330,80 грн, включаючи ПДВ і станційні витрати (копія накладної від 26.10.2022р., відомості вагонів арк..справи 24-26). Сторонами було складено та підписано Акт №ОУ-0000018 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2022р., яким встановлено надання виконавцем (відповідачем) таких послуг:

-транспортно-експедиторіські послуги в організації перевезень залізничним транспортом (17 ваг.ст.Петропавлівка-Стрий) на суму 703 609,00 грн. (без ПДВ), ПДВ 20% - 140 721,80 грн., загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 844 330.80 грн. Зафіксовано відсутність претензій сторін одна до одної (арк.справи 27).

03.11.2022р. сторонами складено і підписано Акт № ОУ-0000020 здачі - прийняття робіт (надання послуг), яким встановлено надання виконавцем (відповідачем) таких послуг по договору від 13.09.22р. : станційні затрати по ст..Петропавлівка, згідно відомостей залізниці, сума без ПДВ 18 069,10 грн., з ПДВ 21 682.92 грн.(арк..справи 28).

Позивач також надає підписаний сторонами та скріплений печатками Акт звірки взаємних розрахунків по договору від 13.09.22р.. за яким підтверджена заборгованість відповідача в сумі 351 986.28 грн. (арк..справи 29).

Позивач кваліфікує дані кошти як зайво перераховані та просив повернути їх на свій рахунок шляхом направлення відповідачу листа від 27.09.2023р. №27/09 (копія листа арк.справи 30, доказів направлення не надано). Як вказує в позові позивач, відповідачем письмово не надано обґрунтування невиконання взятих на себе зобов`язань по договору, усно відповідач повідомив про недостатність грошових коштів, що надійшли від клієнта, для належного виконання умов договору в повному обсязі.

Крім того, позивач вказує, що згідно договору №01102022 від 11.10.2022р., укладеного між ним та ТОВ «Міжнародна вагонна компанія» він орендував вагони для перевезення зерна залізницею за ціною 56 000,00 грн за один вагон. На підставі рахунку №39 від 12.10.2022р. позивачем оплачено вартість оренди вагонів у кількості 22 штуки на загальну суму 1 232 000,00 грн., що підтверджується поданими до справи платіжними інструкціями. Проте ТОВ «Міжнародна вагонна компанія» було надано в оренду тільки 21 вагон (переплата становила 56 000,00 грн.). 18.11.2022р. ТОВ «Мфжнародна вагонна компанія» булов исьавлено позивачу рахунок на оплату №50 з посиланням на договір №01102022 від 11.10.2022р. за відшкодування вартсоті за понаднормове користування вагонами (Петропавлівка. ПРИДН.- Стрий, Льв.) на суму 130 000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Вказаний рахунок було оплачено позивачем (з урахуванням існуючої переплати на суму 56 000,00 грн.), докази арк..справи 41-45.

Крім того, з метою транспортно-експедиторського обслуговування 4 вагонів зі станцій Петропавлівка Придніпровської залізниці до станції Стрий та 21 вагону від станції Стрий до станції Чоп Львівської залізниці позивач змушений був укласти Договір про організацію перевезень у власному (орендованому) рухомому складі №39-2022 від 11.11.2022р. з ТОВ «Карго 1520» (арк..справи 47-49).

За умовами договору, він регулює взаємовідносини між замовником і експедитором, пов`язані з наданням послуг замовникові з організації перевезень вантажів, вказаних в узгоджених сторонами договору заявках, у власному орендованому рухомому залізничному складі експедитора або інших підприємств. Також цей договір регулює взаємовідносини між замовником і експедитором з оплати за користування власним (орендованим) рухомим складом як у випадках організації перевезень вантажів за заявками замовника, так і у випадку перевезень за заявками інших осіб. Додатком №2 до договору сторони погодили вартість послуг експедитора за маршрутом Петропавловка-Стрий 51 067,81 грн. з ПДВ , зі станції Стрий до Батево 14 725.45 грн. з ПДВ.

На виконання вказаного договору за обслуговування вагонів позивачем було сплачено 204 271,25+278 196,45 грн.= 482 476,70 грн. У підтвердження вказаних обставин позивач надає, серед іншого, залізничну накладну №46883567 від 12.11.2022р., залізничну накладну №36268654 від 18.11.2022р., залізничну накладну №36034932 від 18.11.2022р., у яких зазначені ті ж вагони, що і у залізничній накладній №46635447 від 26.10.2022р., відправлення по якій розпочато, але не завершено відповідачем.

Через те, що 17 вагонів не були своєчасно доставлені до станції Чоп і знаходилися на станції Стрий до 16.11.2022р., позивач змушений був сплатити відшкодування станційних зборів на суму 430 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується заявкою на перевезення вантажів №3 від 16.11.2022р., рахунком №1611-2 від 16.11.2022р., платіжною інструкцією №64 від 16.11.2022р. на суму 430 000,00 грн.

Додатково, позивач сплатив станційні збори та збори за перевезення вантажу на особливих умовах на суму 151 996.20 грн з ПДВ (рахунок №1811-1 від 18.11.2022р., платіжна інструкція №66 від 18.11.2022р. та №67 від 18.11.2022р.).

У якості доказів понесення цих витрат позивач посилається на Акт надання послуг №1-39-2022 від 30.11.2022р., лист ТОВ «Карго 1520» від 02.01.2023р., накопичувальні картки від 18.11.2022р., від 22.11.2022р., 28.11.2022р. і ін. (арк.справи 69-75).

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 351 986,28 грн переплати за ненадані послуги на підставі Договору №13/09/2022-01 та 842 477,62 грн. збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, між сторонами у справі виникли правовідносини з договору про надання транспортно-експедиторських послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст..901 ЦК України).

Згідно ст..902,903 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст..905 ЦК України).

Згідно ст..929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст..934 ЦК).

Відповідно до правових норм, що містяться у главі 51 цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст..ст.610-611 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ст..623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Зі змісту статті 224 Господарського кодексу України, що кореспондується із статтею 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Суд зауважує, що для правильного вирішення спору важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування. При заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.

Укладеним між сторонами договором передбачено, серед іншого, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором та відповідно до вимог діючого законодавства України. Сторона, яка порушила зобов`язання за договором, зобов`зана негайно вжити заходи для усунення цих порушень. У випадку односторонньої відмови від виконання договору сторона, яка заявила про це, відшкодовує іншій стороні всі збитки, які виникли у зв`зку з цим. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором відповідальність експедитора настає у випадку виникнення у клієнта збитків, підтверджених відповідними документами (розд.5 договоору).

Відтак, судом встановлено, що експедитор виставив рахунок від 20.10.2022р. на суму 1 218 000,00 грн, який 24.10.2023р. був повністю оплачений позивачем (арк..справи 22-24). Акти виконаних робіт, у відповідності до умов договору, підписані сторонами на суму 844 330,80 грн.+21 682,92 грн. (арк..справи 27-28), з яких вбачається експедирування 17 вагонів. Жодних доказів у обґрунтування причин невиконання договору відповідачем не надано, натомість підписано Акт звірки взаємних розрахунків, чим фактично визнано порушення взятих на себе зобов`язань.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідач жодних заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження не надав.

З урахуванням усіх обставин цієї справи у сукупності, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог. Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням приписів ст..129 ГПК України.

Крім того, позивач просить відшкодувати йому 10 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правову допомогу в даній справі суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Позивачем при поданні позову подано ордер від 10.11.2023р., договір про надання правничої допомоги від 10.11.2023р. між позивачем та адвокатом Дементьєвою Л.В., Акт наданих послуг до догвоору, опис послуг до догвоору про надання правової допомоги, платіжна інструкція №189 від 22.11.2023р. про оплату послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн. Дослідивши дані докази, встановивши їх зміст, врахувавши відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, та покладає дані витрати на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129,232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лаад», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Івана Мазепи, 8-Б, код ЄДРПОУ 44142387 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - 351 986,28 грн. переплати за ненадані послуги, 842 477,62 грн. збитків, 14 333,57 грн. судового збору, 10 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 11.03.2024р.

Суддя О.С. Мацко